Ухвала

від 18.01.2024 по справі 461/7857/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 січня 2024 року

м. Київ

справа № 461/7857/21

провадження № 61-799ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу Галицької районного адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Старий Львів», про визнання права користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 , звернулася до суду з вищевказаним позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Галицька районна адміністрація ЛМР), Львівської міської ради, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» (далі - ЛКП «Старий Львів»), в якому просила суд визнати за нею право користування квартирою, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2022 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації ЛМР, Львівської міської ради, третя особа - ЛКП «Старий Львів», про визнання права користування квартирою відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації ЛМР, Львівської міської ради, третя особа - ЛКП «Старий Львів» про визнання права користування квартирою задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

11 січня 2024 року Галицька районна адміністрація ЛМР засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року (надійшла до суду 15 січня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга Галицької районної адміністрації ЛМР не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Галицької районного адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць