Ухвала

від 18.12.2023 по справі 766/21922/19

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/21922/19

н/п 2-в/766/29/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Давидова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні міського суду матеріали за ухвалою Херсонського апеляційного суду від 02.11.2023 року та заяви ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», треті особи: Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Херсонська обласна прокуратура про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла ухвала Херсонського апеляційного суду від 02.11.2023 року та заява ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», треті особи: Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Херсонська обласна прокуратура про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів.

Відповідно до протоколу розподілу від 17.11.2023 р. вищевказані матеріали передані судді Ус О.В.

Ухвалою від 24.11.2023 р. відкрите провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження та призначено судове засідання на 18.12.2023 р.

В судове засідання сторони не прибули про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви за суттю, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню клопотання відповідача ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи через військовий стан він мав можливість подати будь-які копії документів, які у нього зберіглися.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 10.11.2021 р. цивільна справа № 766/21922/19 в 6 томах: том 1-258 арк., том 2-302 арк., том 3- 133 арк., том 4-252 арк., том 5-254 арк., том 6-116 арк.; диск звукозапису ( 01 прим.) направлені до Херсонського апеляційного суду.

Відповідно до ухвали Херсонського апеляційного суду від 02.11.2023 р. по справі 766/21922/19 Рішенням Вищої ради правосуддя від 30 травня 2023 року № 566/0/15-23 відновлена процесуальна діяльність Херсонського апеляційного суду. Після проведення інвентаризації судових справ встановлено відсутність матеріалів справи №766/21922/19. Зазначені обставини підтверджені довідкою начальника відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних справ Херсонського апеляційного суду. За таких обставин наявні підстави вважати, що судове провадження у справі №766/21922/19 втрачене.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ст. 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відповідно до ст. 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Враховуючи категорію даної справи, суд на підставі п. 4 ч. 5 статті 12 ЦПК сприяє встановленню фактів та обставин, необхідних для відновлення втраченого судового провадження.

Також суд при вирішенні даного питання враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

Враховуючи, встановлені ч. 3 ст. 493 ЦПК України, обмежені терміни розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження, суд має констатувати вжиття всіх можливих заходів, направлених на відновлення втраченого судового провадження.

В ході розгляду питання щодо відновлення втраченого судового провадження з`ясовано, що в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебувала цивільна справа №766/21922/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», треті особи: Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Херсонська обласна прокуратура про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів.

Суд приймає до уваги документи, що зберіглися в автоматизованій системі документообігу суду Комп`ютерній програмі "Д-3" (том 4 (арк. справи 1-250), том 5 (арк. справи 1-250), том 6 (арк. справи 1-73). При цьому суд констатує факт, що не усі зареєстровані в системі документи збереглися. Так, наприклад первісна позовна заява, яка є у прикріплених документах та додана до програми 31.10.2019 р. відсутня у віддаленому сховищі. Зазначене пов`язане з тим, що приміщення міського суду було захвачено невстановленими особами під час окупації міста Херсон, майно суду пошкоджено та викрадено, в тому числі сервер, на якому зберігалася інформація АСДС КП «Д-3».

В той же час, позивачем ОСОБА_1 зібрано документи, які зберіглися у нього та сформовані в системі «Електронний суд» (том 2 арк. справи 23-190, 205-251, том 3 арк. справи 1-186), серед яких є первісна позовна заява, позовні вимоги за якою протягом підготовчого провадження позивачем змінювалися, апеляційна скарга тощо.

Крім того суд приймає до уваги рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 766/8467/18 Херсонського міського суду Херсонської області від 19.11.2018 р. (том 2 арк справи 197-199), яке набуло законної сили 12.08.2019 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії, на яке в рішенні по цій справі посилався суд.

Також оригінал рішення по справі № 766/8467/18 оглянутий судом (справа 766/8467/18 арк. справи 75-76).

Судом оглянуто архівні копії звукозапизаписів судових засідань, що збереглися в архіві Херсонського міського суду Херсонської області, а саме записи судових засідань від 12.05.2020 р., 28.05.2020 р., 22.06.2020 р., 21.09.2020 р., 22.01.2021 р., 19.03.2021 р., 28.05.2021 р., 10.08.2021 р., 01.10.2021 р., 13.10.2021 р., копії яких долучені до матеріалів цього провадження.

Оскільки незалежно від заявленої мети відновлення втраченого судового провадження, резолютивна частина ухвали про відновлення такого провадження обов`язково має містити повний текст відновленого судового рішення, яким було закінчено провадження у справі, оскільки наведений судом текст відновленого рішення у справі фактично замінює його втрачений оригінал. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 2-2062/11 (провадження №61-23154св18),від 05грудня 2018року у справі №2-879/10(провадження № 61-6618св18).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити зміст судового рішення Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 766/21922/19, яким закінчено провадження у справі, навівши у резолютивній частині даної ухвали повний текст, наявний у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

На підставі викладеного, суд вважає можливим частково відновити втрачене провадження.

Ухвала в повному обсязі складена 20 грудня 2023 року.

Керуючись статтями 4, 260, 493-494 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Частково відновити втрачене судове провадження - цивільну справу № 766/21922/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», треті особи: Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Херсонська обласна прокуратура про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів, в частині рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 жовтня 2021 року, копій інших документів, що розпечатані з автоматизованої системи документообігу суду та системи «Електронний суд» та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Вважати встановленим зміст рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 жовтня 2021 року по справі № 766/21922/19:

«РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/21922/19

Пров. №2/766/3571/21

13 жовтня 2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючий суддя Ус О.В., секретар судового засідання Савчук В.В., з участю позивача ОСОБА_1 , представників: філії адвоката Білої Т.В., третіх осіб - Херсонської обласної прокуратури Антощук С.В. та Головного управління Національної поліції в Херсонській області Луценко Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс", філії "Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат" Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс", треті особи: Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Херсонська обласна прокуратура про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

31.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою через підсистему електронного суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_2 та юридичної особи Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів, вказавши третіми особами у справі Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Прокуратуру Херсонської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що він звертався з заявами про кримінальний злочин, вчинений відповідачем ОСОБА_2 , який працював на посаді т.в.о. директора філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат», що пов`язано з його зверненнями до роботодавця з заявами про визначення обсягу педагогічного навантаження, що склались у закладі, встановлення ставки заробітної плати, її підвищення, доплат та надбавок відповідно до його кваліфікації, за відсутності педагогічного навантаження, що склались у закладі з 10.09.2018 року надати йому 56 календарних днів відпустки за період 01.11.2017-31.10.2018 р., провести терміново перерахунок заробітної платні відповідно встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії та виплатити заборгованість підприємства за всі періоди роботи за 2013 2018 рік, припинити дію наказу № 65-к від 14.09.2018 року «Про звільнення» до вирішення спору у суді, але, відповідного реагування роботодавець не здійснив, його незаконно було звільнено.

Вважає, що філія «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП Укрінтеравтосервіс» належить до професійно-технічних навчальних закладів, а тому він є педагогічним працівником, але його права були порушені тим, що результати його останньої атестації кваліфікаційні категорії та педагогічні звання не були збережені, не була проведена його атестація через 2 роки після прийняття на роботу; не збережені присвоєні кваліфікаційні категорії (тарифні розряди) та педагогічні звання до наступної атестації тощо.

Роботодавець Наказом № 2 від 19.01.2018 року зобов`язав його надати документи про проходження медичного огляду, який не було проведено за рахунок роботодавця, через непогодження з головним державним санітарним лікарем списку працівників, які повинні пройти цей огляд; 29.03.2018 року Наказом № 15 від 12.03.2018 року він був відсторонений від виконання обов`язків викладача з посиланням на відсутність документа про проходження медогляду.

06.03.2018 р. він вимагав надання йому документів для виконання роботи відповідно до розділу 3 Посадової інструкції викладача; 28.03.2018 р. просив надати всі накази стосовно діяльності викладача на підприємстві за 2013 2018 рік, а також договір, положення про оплату праці персоналу, тощо.

Посилаючись на ст. 41 КЗпПУ вказує на те, що роботодавець пропонував фактично працювати на безоплатній основі вантажником, зокрема виконувати підсобні, допоміжні господарські роботи, пов`язані із вантажно-розвантажувальними роботами тощо.

До ОСОБА_2 він звертався з заявами 29.03.2018 року вх. № 01-259, 19.06.2018 року вх. №01-311, 21.08.2018 року вх. № 01-348 - просив надати роботу, перерахувати за 2013 2018 рік заробітну плату відповідно до встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії, виплатити заборгованість, провести атестацію. Але, на його заяву від 03.09.2018 року вх. № 01-356 ОСОБА_2 на наступний день 04.09.2018 року його звільнив у Наказі № 65-к «Про звільнення» не зазначивши посаду викладача та вказав фактично невідповідну саме для викладача підставу «через відсутність на роботі більше 3 годин протягом кількох днів з 22.08.2018 року по 04.09.2018 року". З наказом про звільнення його у встановленому порядку не ознайомили, оскільки ОСОБА_2 відмовився надати йому табель обліку робочого часу; акти про відсутність на роботі, рішення профспілкового комітету УДП «Укрінтерсервіс».

10.09.2018 року вх. № 01-358 він подав до роботодавця заяву, в якій просив припинити дію наказу №65-к від 04.09.2018 року «Про звільнення», визначивши обсяг педагогічного навантаження, що склались у закладі, встановити ставку заробітної плати, її підвищення, доплату і надбавку відповідно кваліфікаційної категорії, провести терміново перерахунок заробітної платні відповідно встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії, виплатити заборгованість підприємства за всі періоди роботи за 2013 2018 рік. Відповідь не отримав. ОСОБА_2 примушував його виконувати не роботу викладача, а його особисті доручення, зокрема виконання вантажно-розвантажувальних робіт, тощо.

Рішення складене особами профспілкового комітету УДП ««Укрінтеравтосервіс» про надання згоди про звільнення також є необґрунтованим та неправомірним, оскільки подання було розглянуте без його присутності.

ОСОБА_2 складав неправомірні, протиправні та інші завідомо неправдиві офіційні документи, примушуючи його до звільнення: у наказі № 13 від 05.03.2018 року притягнув його до дисциплінарної відповідальності оголосивши догану, посилаючись на ст. 147 149 КЗпП України за неналежне виконання трудових обов`язків, яке виявилось у відсутності на робочому місці 02.03.2018 року впродовж всього робочого дня, притягнув його до дисциплінарної відповідальності у наказі №15 від 12.03.2018р., у наказі № 33 від 31.07.2018 року, на підставі відповідних актів «про відсутність на робочому місті», «про відсутність на роботі без поважних причин».

Вважає, що відповідач ОСОБА_2 своїми діями вчинив злочин, яким заподіяна йому шкода, як майнова, так і моральна. Майнова шкода за його розрахунком складає 88850 грн.

Вказує, що відповідно до ст. 234 КЗпП України, установлений статтею 233 цього Кодексу строк суд може поновити на підставі того, що він є постраждалим від злочину, багаторазово звертався за вирішенням питання про фактичне поновлення на роботі безпосередньо до підприємства. Враховуючи, що його було звільнено безпідставно та незаконно 04.09.2018 року необхідною є вимога щодо поновлення його на роботі на посаді викладача без обмеження будь-яким строком.

Просить суд: поновити йому строк для звернення до суду з вимогою про поновлення на роботі на посаді викладача як незаконно звільненого; визнати Наказ № 65-к від 04.09.2018 року «Про звільнення» незаконним, припинити його дію; зобов`язати Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" скасувати вказаний наказ з одночасним поновленням його на роботі на посаді викладача з 05.09.2018 року; визнати неправомірною та протиправною відмову у виплаті йому надбавки відповідно до спеціаліста другої кваліфікаційної категорії; зобов`язати Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" негайно перерахувати та виплатити йому заробітну плату за всі періоди роботи на підприємстві за 2013 2018 рік відповідно до надбавки для встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії, з урахуванням сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати; зобов`язати Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" негайно нарахувати та виплатити йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 05.09.2018 року до часу фактичного поновлення на роботі на посаді викладача з урахуванням надбавки для встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати; визнати неправомірною та протиправною відмову відповідачів у присвоєнні йому спеціаліста першої кваліфікаційної категорії; зобов`язати уповноважених осіб Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" видати відповідний наказ про присвоєння йому кваліфікаційної категорії "спеціаліста першої категорії"; визнати противоправними, неправомірними дії ОСОБА_2 , та незаконними накази: № 13 від 05.03.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; № 15 від 12.03.2018 року «Про відсторонення від виконання обов`язків викладача»; № 33 від 31.07.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; визнати неправомірними та протиправними дії посадових осіб філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс», які складали акти про відсутність на роботі: - заступника директора по учбовій частині ОСОБА_3 ; - старшої методистки навчальної частини ОСОБА_4 ; - інспекторки з кадрів ОСОБА_5 ; - завідувачки навчально-методичного кабінету Шуфліти О.М.; - юрисконсультанки ОСОБА_6 ; - головного бухгалтера ОСОБА_7 , яка склала табель обліку використання робочого часу; визнати неправомірними та протиправними дії осіб профспілкового комітету УДП «Укрінтеравтосервіс»: визнати наявність вини в діях посадових осіб філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс»: - керівника т.в.о. директора філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» ОСОБА_2 ; - заступника директора по учбовій частині ОСОБА_3 ; - старшої методистки навчальної частини ОСОБА_4 ; - інспекторки з кадрів ОСОБА_5 ; - завідувачки навчально-методичного кабінету Шуфліти О.М.; - юрисконсультанки ОСОБА_6 ; - головного бухгалтера ОСОБА_7 . Визнати наявність вини в діях осіб профспілкового комітету УДП «Укрінтеравтосервіс»; стягнути на його користь з ОСОБА_2 істотну моральну шкоду 88850 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.11.2019 р. відкрите провадження у справі, призначене підготовче засідання, витребувані докази, звернуто увагу, що позивач у позовній заяві фактично скористався положеннями ч. 1 ст. 93 ЦПК України та поставив запитання іншим учасникам справи, а тому обов`язком відповідачів є надання вичерпної відповіді на кожне питання по суті за приписами ч. 2 ст. 93 ЦПК України з врахуванням передбаченого ст. 93 ЦПК України порядку.

12.02.2020 року від Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" надійшла заява про застосування строків позовної давності. Аналогічна зава подана 31.08.2020 року.

04.05.2020 року від Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" надійшли наявні та надані філією «Херсонський державний обласний навчально-курсовий комбінат» документи. 16.11.2020 року надійшов пакет документів на виконання ухвали суду від 16.11.2020 року.

08.01.2021 року надійшло клопотання про витребування доказів, зобов`язання відповідача ОСОБА_2 надати відповіді на поставлені питання в порядку ст. 93 ЦПК України.

Ухвалою підготовчого засідання від 22.01.2021 р. залучено до участі у справі за клопотанням позивача співвідповідачем - філію "Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат" Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс", зобов`язано відповідача ОСОБА_2 виконати свій обов`язок та надати в порядку ст. 93 ЦПК України суду та позивачеві відповіді на запитання поставлені позивачем у позовній заяві, зобов`язано Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», в особі відокремленого підрозділу юридичної особи надати відповідь, в якій детально вказати почасову оплату праці викладача та інструктора з індивідуального навчання водінню з переліком питань, запропоновано відповідачам надати суду докази щодо правомірності прийнятих та оскаржуваних в суді рішень, в підготовчому засіданні оголошена перерва.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 березня 2021 року «Клопотання/пояснення/заяви про збільшення позовних вимог», «заяву про злочин ОСОБА_2 » повернута заявнику ОСОБА_1 без розгляду, роз`яснено його право звернення: до суду з окремою позовною заявою в загальному порядку; до правоохоронних органів з заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення, ухвалено додаткове судове рішення в частині витребування доказів, оголошена перерва.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 10.08.2021 р. позивач підтримав позов в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним у його позові, додатковим поясненням.

Представник відповідача (філії) Негуляєв М.А. в судовому засіданні позов не визнав, вважав звільнення законним, просив застосувати наслідки пропущення строків у вигляді відмови у задоволенні позову.

Представники прокуратури Холоша Х.Ю. та поліції Луценко Л.А. вважали, що трудові права позивача прокуратурою та поліцією не порушувалися.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.08.2021 року відмолено у закритті провадження у справі в частині наказів № 13 від 05.03.208 р. та № 15 від 12.03.2018 р., в судовому засіданні оголошена перерва. В судовому засіданні 01.10.2021 р. оголошено перерву через неявку позивача та відсутністю від нього заяви про розгляд справи без його участі. ЦПК України не передбачає можливість поновлення судового засідання після з`явлення сторони учасника справи, який своєчасно не прибув в судове засідання.

В судове засідання 13.10.2021 р. повторно не з`явився відповідач ОСОБА_2 повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті суду, представник відповідача Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" повідомлені належним чином, шляхом направлення судової повістки на електронну пошту.

Протокольними ухвалами судового засідання від 13.10.2021 р. відмовлено у закритті провадження у справі відносно філії з огляду на те, що саме позивач має право обирати відповідача, позивач, розуміючи, що філія не є юридичною особою вважав, що вона є належним відповідачем разом з юридичною особою, також, суд долучив до матеріалів справи копію характеристики позивача, повернувши позивачеві її оригінал. Суд роз`яснив, що виключення з числа доказів документів можливо за заявою особи, що надала такі докази. За дозволом суду представник прокуратури через необхідність участі в іншому судовому процесі залишила зал судових засідань до судових дебатів.

В судовому засіданні допитана в якості свідка головний бухгалтер ОСОБА_7 пояснила, що заробітна плата позивачеві нараховувалася відповідно штатного розпису, який базується на тарифних списках. Фактично викладачам закладається 72 години на місяць. Якщо менше 72 год., то отримує ставку, крім того, підприємством доплачується до мінімальної заробітної плати. Вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки йому не може бути присвоєно спеціаліста 1 або 2 категорії через те, що атестація таких спеціалістів можлива лише при наявності педагогічної освіти, якої він не має, підвищення ним кваліфікації без наявності такої освіти унеможливлює проведення атестації.

Суд, заслухавши вступні слова учасників, дослідивши письмові докази, допитавши свідка, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини в частині заявлених позовних вимог.

Наказом № 34 від 01.11.2013 року ОСОБА_1 01.11.2013р. прийнятий на посаду викладача філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» (том 2 арк. справи 163).

З 01.02.2017 р. ОСОБА_1 у зв`язку з виробничою необхідністю суміщав посаду викладача з посадою інструктора з індивідуального навчання водінню (наказ № 23-к від 01.02.2017 р. - том 2 арк. справи 64). Вивільнення від додаткової роботи в порядку суміщення посад відбулося за його заявою з 06.03.2018 р. (арк. справи 165 том 2 наказ № 24-к від 06.03.20018 р.).

ОСОБА_1 у 1981 році закінчив повний курс Донецького політехнічного інституту за спеціальністю Автомобілі та автомобільне господарство та рішенням ДЕК від 12.06.11981 року йому присвоєна кваліфікація інженера-механіка (арк. справи 167 том 2 диплом серії НОМЕР_1 ). Крім того, 11.03.2016 р. ОСОБА_1 отримав атестати спеціаліста для напряму підготовки водіїв «ПДР, основи безпеки руху», «Будова та експлуатація транспортних засобів» та «Навчання водінню транспортних засобів категорій «А1, А, В1, В, С1, С, D1, D, C1E, CE, D1E, DE № 053140, 053141, 053142 відповідно. Атестати видані головою атестаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області МВС України (арк. справи 168-169 том 2).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України є встановленими та не підлягають доведенню наступні обставини, встановлені рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2018 року, що набуло законної сили 12.08.2019 р. (за відомостями ЄДРСР):

ОСОБА_1 працював на посаді викладача філії «Херсонський обласний автомобільно - учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс».

Наказом т.в.о директора філії «Херсонський обласний автомобільно - учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» за № 13 від 05.03.2018 року на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за неналежне виконання трудових обов`язків, яке виразилось у відсутності на робочому місці 02.03.2018 року впродовж всього робочого дня.

Відповідно до акту про відсутність на роботі від 02.03.2018 року складеного о 17 год. 00 хв. комісією в складі старшого методиста навчальної частини, інспектора з кадрів, завідувача навчально - методичним кабінетом філії «Херсонський обласний автомобільно - учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» Пластун Г.М. 02.03.2018 року був відсутнім на роботі без поважних причин з 8 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. З даним актом ОСОБА_1 ознайомлений 06.03.2018 року, що підтверджується його підписом.

Розпорядженням за №7 від 02.03.2018 року т.в.о директора філії «Херсонський обласний автомобільно - учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» викладачу ОСОБА_1 запропоновано в термін до 15 год. 00 хв. 05.03.2018 року надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці 02.03.2018 року.

Згідно акту від 06.03.2018 року, складеного комісією в складі заступника директора по учбовій частині, інспектора з кадрів, юрисконсульта, ОСОБА_1 відмовився надати пояснення відносно своєї відсутності на робочому місці 02.03.2018 року, посилаючись на те, що завжди виконує обов`язки викладача, але йому ніхто не зателефонував та не нагадав з`явитися на роботі. Із наказом про накладення дисциплінарного стягнення позивач ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Кім того, судом встановлено, що наказ №15 від 12.03.2018 року «Про відсторонення від виконання обов`язків» скасований наказом №22 від 17.05.201 8року т.в.о. директора філії «Херсонський обласний автомобільно - учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» про відсторонення ОСОБА_1 з 01.04.2018 року від виконання обов`язків викладача, з яким він ознайомлений 31.05.2018 року.

Суд при розгляді справи дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині скасування наказу № 13 від 05.03.2018 р. з огляду на те, що адміністративне стягнення накладено на позивача відповідно до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, факт невиходу позивача на роботу 02.03.2018 року підтверджений матеріалами справи, а позивач посилаючись на незаконність накладеного дисциплінарного стягнення не зазначав обставини та докази, які б спростовували факт порушення ним трудової дисципліни, а наказ № 15 від 12.03.2018 р. скасований.

З урахуванням обставин, встановлених рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2018 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки ним встановлено, що наказ № 13 від 05.03.2018 р. є законним.

Щодо наказу 15 від 12.03.2018 р., то суд, виходячи з приписів ч.1ст.4 ЦПК Україниза якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів та приймаючи до уваги вимоги ч.1 ст. 5 ЦПК України, відповідно до яких здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним стосуватися (зачіпати) індивідуальних прав чи інтересів позивача, який стверджує про їх порушення.

Гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, зазначені положення законодавства не передбачають оскарження абстрактних обставин, звертаючись із позовом до суду позивачем не зазначено, які конкретно цивільні права та інтереси, що охоронюються законом, порушені відповідачем, що унеможливлює у свою чергу забезпечення відновлення порушеного права.

Щодо незгоди з діями підприємства, що стосуються відмови у виплаті йому надбавки відповідно до спеціаліста другої кваліфікаційної категорії та зобов`язання Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" негайно перерахувати та виплатити йому заробітну плату за всі періоди роботи на підприємстві за 2013 2018 р. відповідно до надбавки для встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії, з урахуванням сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати.

Частиною 2 ст. 58 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145 передбачено, що на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають освітню та/або професійну кваліфікацію, що відповідає встановленим законодавством, зокрема, професійним стандартом (за наявності), кваліфікаційним вимогам до відповідних посад педагогічних працівників, а частиною п`ятою передбачено, що особи, які здобули вищу освіту за іншою спеціальністю та яким не було присвоєно професійну кваліфікацію педагогічного працівника, можуть бути призначені на посаду педагогічного працівника строком на один рік. Такі особи можуть продовжити працювати на відповідних посадах педагогічних працівників системи дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти після їх успішної атестації у порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 15 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2145 встановлено, що до затвердження професійних стандартів педагогічних працівників, передбачених ч. 2 і 5 ст. 58 цього Закону, кваліфікаційні вимоги до педагогічних працівників визначаються Порядком присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають відповідні заклади освіти.

Зміна розмірів зарплати в разі отримання відповідної категорії за результатами атестації проводиться з дня ухвалення рішення атестаційною комісією (п.п. «в» п. 5 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти № 102).

Філія «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» здійснює діяльність на підставі «Положення про філію «Херсонський автомобільно-учбовий комбінат» у сфері професійно-технічної освіти та згідно Закону України «Про професійно-технічну освіту». В своїй діяльності відповідає вимогам до закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства соціальної політики України від 05.04.2016 року N 255/369/132/344.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 490 Державна акредитація закладу та атестація його спеціалістів, яка проводиться регіональним сервісним центром МВС за його місцезнаходженням, є основною формою державного контролю діяльності закладу. Атестація спеціалістів закладу проводиться не рідше ніж один раз на п`ять років.

Для вивчення курсантами Правил дорожнього руху, будови та експлуатації транспортних засобів, основ безпеки руху залучаються атестовані спеціалісти, які відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним спільним наказом МВС, МОН, Мінінфраструктури та Мінсоцполітики відповідно до п. 18 Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водії транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 487.

Згідно із п. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 490 атестація спеціалістів проводиться комісією, що утворюється керівником регіонального сервісного центру МВС, за участю представників регіональних органів охорони здоров`я та місцевих органів управління освітою з метою визначення відповідності спеціалістів кваліфікаційним вимогам за напрямом підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв. Відповідно до п. 22 особам, що успішно пройшли атестацію, видається атестат за зразком згідно з додатком 2 протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення атестаційною комісією.

Атестація спеціалістів закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів проводиться відповідно до Положення про атестаційну комісію з атестації спеціалістів закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18.02.2016р. № 115. Відповідно до вимог розділу IV «Кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють підготовку, перепідготовку водіїв транспортних засобів» заклади, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, затверджених спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства соціальної політики України від 05.04.2016р. № 255/369/132/344, для проведення занять з Правил дорожнього руху, основ безпеки руху, будови та експлуатації транспортних засобів, надання першої медичної допомоги, навчання керуванню транспортними засобами залучаються особи, які пройшли атестацію в Регіональному сервісному центрі МВС.

Вказані атестаційні комісії мають повноваження на розгляд заяв та матеріалів з питань атестації спеціалістів закладів; проведення іспиту з використанням комп`ютерних тестів та практичного іспиту з навичок керування транспортними засобами для визначення відповідності спеціаліста кваліфікаційним вимогам за напрямом підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв; прийняття рішення про атестацію або відмову в атестації спеціалістів; видача або відмова у видачі атестата спеціаліста за визначеним напрямом підготовки; видача дубліката атестата спеціаліста за визначеним напрямом підготовки; проведення переатестації спеціаліста; анулювання атестата спеціаліста за результатами переатестації або за заявою такого спеціаліста.

Таким чином, атестація спеціалістів закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів не передбачає присвоєння категорії посад педагогічних працівників.

Відповідно до абзаца третього п.5.23.1 Положення про філію «Херсонський автомобільно-учбовий комбінат" на посаду педагогічних працівників призначаються фахівці виробництва, які мають вищу або професійно-технічну освіту і в подальшому здобувають педагогічну підготовку. Діяльність спеціалістів, що викладають у Філії, визначається їх посадовими інструкціями, які розробляються на основі кваліфікаційних характеристик відповідних працівників та затверджуються в установленому Положенням порядку.

Відповідно до Розділу 4 Положення про філію остання надає освітні послуги, здійснює навчання (підготовку, перепідготовку), підвищує кваліфікацію кадрів для підприємств, установ та організацій, а також за індивідуальними замовленнями фізичних осіб на курсах цільового призначення згідно ліцензованого обсягу, встановленого акредитаційною комісією з державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів Міністерства МВС.

У філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» нарахування заробітної плати здійснюється згідно «Штатних розписів», затверджених генеральним директором Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» та на підставі «Табелів обліку використання робочого часу» за типовою формою №П-5.

Штатний розпис на 2018 р. учбової частини філії визначає 9 викладачів без категорії (том 1, арк. справи 94-95); на 2017 рік 1 викладач 1 категорії, 3 викладача без категорії та 5 вакантних місць викладачів без категорії (арк. справи 266-267 том 2), штатний розпис з 01.05.2017 р. 3 викладача без категорії (том 4 арк. справи 149), 2016 рік (арк. справи 147 том 4) 6,5 штатних посад викладачів без категорії (вакансія 4,5).

Згідно витягу з Колективного договору Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (том 4 арк. справи 152) на 2011-2015 роки зі Змінами та доповненнями, затвердженого Профспілковою конференцією трудового колективу УДП «Укрінтеравтосервіс», протокол № 1 від 03.02.2011 року:

п. 2.2.3 Розміри посадових окладів і тарифних ставок визначаються колективним договором та Галузевою угодою по галузі автомобільного транспорту в межах наявних коштів на оплату праці, але не нижче встановленого державного мінімального розміру (ст. 95 КЗпП України). Конкретний розмір посадових окладів і тарифних ставок затверджується у штатному розписі.

п.2.4.1 Для працівників підприємства встановлюється 5-денний робочий тиждень (40 годин роботи) з двома вихідними днями, крім категорій працівників, робота яких не може бути встановлена загальним розпорядком роботи. Для даних працівників встановлюється підсумковий облік робочого часу виходячи з 6-денного робочого тижня зі збереженням місячного балансу робочого часу.

За посадовою інструкцією (том 1 арк. справи 121-123) викладач належить до професійної групи «фахівці» та має середню професійну освіту або вищу освіту відповідного напряму підготовки (бакалавр або спеціаліст) без вимог до стажу роботи. Режим роботи викладача визначається відповідними Правилами внутрішнього трудового розпорядку, встановленого в філії ХОАУК (розділ V). З вказаною інструкцією ОСОБА_1 ознайомлений 01.11.2013 року.

Матеріали справи не містять відомостей щодо присвоєння ОСОБА_1 , як педагогічному працівнику, кваліфікаційного звання спеціаліст другої категорії спеціаліста, суд не є органом, який здійснює атестацію педагогічних працівників, а тому відсутні підстави для зобов`язання підприємства здійснити позивачеві перерахунок його заробітної плати за всі періоди роботи на підприємстві за 2013 2018 р. відповідно до надбавки для встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії, з урахуванням сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за наказом № 33 від 31.07.2018 року.

Відповідно до наказу № 33 від 31.07.2018 р. за неналежне виконання трудових обов`язків, яке виявилося у систематичній відсутності на робочому місці з 04.07.2018 р. по 13.07.2018 р., впродовж всього робочого дня ОСОБА_1 оголошено догану, період в робочому табелі поставлено «прогул» без оплати праці, «відсутність педагогічного навантаження» не є причиною систематичної відсутності на робочому місці. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 02.08.2018 р. (арк. справи 223 том 1 зворотній бік).

Табель обліку використаного робочого часу містить відомості про прогули ОСОБА_1 04, 05, 06, 09, 10, 11, 12. 13 липня 2018 р. (арк. справи 289 том 2).

Про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 08-30 год. до 17-00 год. складено відповідні акти від 04.07.2018 р. (арк. справи 164 том 1), 05.07.2018 р. (том 1 арк справи 165), 06.07.2018 р. (том 1 арк. справи 167), 09.07.2018 р. (том 1 арк. справи 169), 10.07.2018 р. (том 1 арк. справи 170), 11.07.2018 р. (том 1 арк. справи 171), 12.07.2018 р. (том 1 арк. справи 175), 13.07.2018 р. (том 1 арк. справи 178). Свою відсутність ОСОБА_1 обґрунтував на вказаних актах 16.07.2018 р. відсутністю занять власноруч. Крім того, додатково стосовно акта від 04.07.2018 р. зазначив про те, що ним була написана відповідна заява про надання відпустки з 19.06.2018 р. тривалістю 32 календарних дні.

В судовому засіданні позивач не заперечував того факту, що у вказані дні він не був на роботі у зв`язку з тим, що у нього відсутні навчальні часи «педагогічне навантаження», а тому за відсутності такого навантаження він не повинний бути на робочому місці.

Аналогічні пояснення ОСОБА_1 надав 16.07.2018 р. конкретно щодо відсутності на робочому місці 04.07.2018 р., 05.07.2018 р., 06.07.2018 р., з 09.07.2018 р. по 13.07.2018 р. на розпорядження т.в.о. підприємства Малаха О.М. № 9 від 05.07.2018 р. (том 2 арк. справи 166), № 10 від 06.07.2018 р. (том 1 арк. справи 168, додатково зазначив, що писав раніше заяву на відпустку), № 11 від 13.07.2018 р. (арк. справи 174 том 1, додатково зазначив, що писав раніше заяву на відпустку).

Вирішуючи питання про поважність чи неповажність причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, суд зауважує, що при вивченні письмових доказів по справі з протоколу засідання профспілкового комітету УДП «Укрінтеравтосервіс» вбачається, що на засідання профспілкового комітету надавалися наказ № 27 від 14.06.2018 р. «Про встановлення графіку роботи підприємства» з 08-30 до 17-00 год. та письмове підтвердження підпису ОСОБА_1 з ознайомленням наказу, при цьому, зверталася увага, що суду таких доказів не надано.

В подальшому, вказані докази суду так і не були надані, а тому суд вважає недоведеним встановлення відповідного графіку роботи ОСОБА_1 .

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Згідно із частиною 2 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 2-1, 5-1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, крім цього, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Матеріали справи свідчать, що в зазначені у актах датах у ОСОБА_1 не було навчальних часів, а встановлення особливого графіку роботи, в тому числі для викладачів, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Пунктом 2.4.1 Колективного договору Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» визначено, що для працівників підприємства встановлюється 5-денний робочий тиждень (40 годин роботи) з двома вихідними днями, крім категорій працівників, робота яких не може бути встановлена загальним розпорядком роботи. Для даних працівників встановлюється підсумковий облік робочого часу виходячи з 6-денного робочого тижня зі збереженням місячного балансу робочого часу.

Підприємством належними та допустимими доказами не доведено, що для викладачів режим робочого часу має чіткі межі робочого часу, а тому в судовому засіданні не встановлено обов`язку викладача за відсутністю занять за графіком перебувати на робочому місці протягом робочого часу на підприємстві.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

За частиною першою статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з цим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 149 КЗпП України.

Відповідно до положень статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник зобов`язаний зажадати від працівника письмові пояснення. Тобто законодавець чітко визначив, що всі дії щодо процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, законом роботодавця зобов`язано провести до його застосування.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно виявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, тощо.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки.

Ураховуючи викладене, суд на підставі поданих сторонами доказів не встановив наявність в діях (або бездіяльності) вини позивача, оскільки доказів встановлення ОСОБА_1 графіку роботи з 08-30 год. до 17-00 год. суду не надано, матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 в розглядаємий період відсутності викладацьких годин, а тому, дійшов висновку про недоведеність підприємством правомірності застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення, шляхом оголошення догани, внаслідок чого вважає незаконним притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Проте, реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Доводи позивача про те, що він не пропустив строк через звернення до поліції та не зазначення в наказах їх порядку оскарження до суду, не заслуговують уваги з наступних підстав.

Так, згідно з статтями 233, 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суд в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статті 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті «права на суд», тлумачення статті 233 КЗпП України, суд робить висновок, що початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.

Так, у статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Вирішуючи питання про застосування строків, встановлених статтею 233 КЗпП України, судом встановлено, що у даному випадку початок перебігу тримісячного строку звернення до суду розпочався з 02 серпня 2018 року, тобто з дня коли ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом № 33 від 31.07.2018 р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

З позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 31 жовтня 2019 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Як встановлено судом, позивач не надав доказів того, що не мав реальної можливості звернутися з даним позовом у межах строку визначеного законом.

Позивач після свого звільнення (порушення його прав) невідкладно звернувся до органів прокуратури та Національної поліції України з приводу вирішення питання законності та обґрунтованості його звільнення. Тобто, ним визнано факт вжиття заходів щодо оскарження наказу про звільнення, а тому позивач обрав інший порядок захисту порушених прав, звернувшись до правоохоронних органів та прокуратури, що свідчить про помилку у праві, оскільки цивільні спори про поновлення на роботі як то і законність притягнення до дисциплінарної відповідальності підлягають розгляду та вирішенню судом.

Такі звернення позивача не могли бути перешкодою у одночасному зверненню до суду з позовом про законність притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Також не є підставою для поновлення строку відсутність у наказі можливості його оскарження в судовому порядку, що не передбачено законом, інших підстав позивачем під час розгляду справи не доведено.

Помилка позивача в обранні неналежного порядку захисту його трудових прав не може слугувати достатньою причиною на обґрунтування поважності причин пропуску строків звернення до суду за їх захистом.

Установивши, що позивач незаконно притягнутий до дисциплінарної відповідальності, однак він пропустив передбачений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про скасування вказаного наказу.

Наказом №с 65-к від 04.09.2018 р. ОСОБА_1 звільнений 04.09.2018 р. через відсутність на роботі більше трьох годин протягом кількох днів, з 22.08.2018 року по 04.09.2018 року без поважних причин, згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку (арк. справи 176 том 1).

З наказом ОСОБА_1 ознайомлений 10.09.2018 р., зазначив про незгоду з наказом та своє обґрунтування виклав у заяві від 10.09.2018 р.

Наказ не містить конкретних днів відсутності на робочому місці.

Табель обліку використаного робочого часу містить відомості про не з`явлення ОСОБА_1 22, 23, 27, 28, 30, 31 серпня 2018 р., 03 та 04 вересня 2018 р., та про відпрацювання однієї години 29.08.2018 р. (арк. справи 180 том 1).

Про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 08-30 год. до 17-00 год. складено відповідні акти від 22.08.2018 р., 23.08.2018 р., 27.08.2018 р., 28.08.2018 р., 30.08.2018 р., 31.08.2018 р., 03.09.2018 р., а також з 08-30 год. до 14-00 год., та з 15-00 год. до 10-00 год. 29.08.2018 р. та з 08-30 год. о 14-45 год. та з 15-25 год. до 17-00 год. 04 вересня 2018 р. Відомості про ознайомлення з вказаними актами відсутні (арк. справи 181-190 том 1).

Профспілковим комітетом (первинна профспілкова організація) Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс» 31.08.2018 р. розглянуто питання щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.4 ст. 420 КЗпП України, при цьому розглядалися акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 01.08.2018 р., 02.08.2018 р., 03.08.2018 р., 06.08.2018 р., 07.08.2018 р., 09.08.2018 р., 10.08.2018 р., 13.08.2018 р., 14.08.2018 р., 15.08.2018 р., 16.08.2018 р., 17.08.2018 р., 20.08.2018 р., 22.08.2018 р., 23.08.2018 р., 27.08.2018 р., 28.08.2018 р.

Відомості про присутність, виклик на засідання профкому ОСОБА_1 протокол засідання № 16 від 31.08.2018 р. не містіть.

Профком постановив: надати згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України (том 1 арк. справи 177-179).

04 вересня 2018 року складений акт про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень щодо його відсутності на роботі 29, 30, 31 серпня 2018 року та 3 та 4 вересня 2018 року, пояснивши свою відмову своїми особистими правами (арк. справи 191 том 1).

В судовому засіданні позивач не заперечував того факту, що у вказані дні або часи не був на роботі у зв`язку з тим, що у нього відсутні навчальні часи «педагогічне навантаження», а тому за відсутності такого навантаження він не повинний бути на робочому місці. 04.09.2018 р. за вих. № 43-362 від 04.09.2018р. ОСОБА_1 направлено повідомлення про розірвання з ним трудових відносин та необхідність з`явлення до відділу кадрів для отримання трудової книжки та повного остаточного розрахунку (арк. справи 192 том 1). Копія наказу про звільнення та вищевказаного повідомлення направлені позивачеві 04.09.2018 р. поштою та отримані ним 06.09.2018 р. (том 1 арк справи 193).

Тобто, фактично з наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений 06.09.2018 р.

Вирішуючи питання про поважність чи неповажність причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, суд зауважує, що при вивченні письмових доказів по справі з протоколу засідання профспілкового комітету УДП «Укрінтеравтосервіс» вбачається, що на засідання профспілкового комітету надавалися наказ № 27 від 14.06.2018 р. «Про встановлення графіку роботи підприємства» з 08-30 до 17-00 год. та письмове підтвердження підпису ОСОБА_1 з ознайомленням наказу, при цьому зверталася увага, що суду таких доказів не надано.

В подальшому, вказані докази суду так і не були надані, а тому суд вважає недоведеним встановлення відповідного графіку роботи ОСОБА_1 .

Підстави звільнення працівника з роботи з ініціативи адміністрації передбачені статтями 40, 41 КЗпП України.

Зокрема, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно роз`яснень викладених у п.п. 22, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 і п. 1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом, щоб унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

За правиламист. 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до вимог ст. 12,13,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Ураховуючи викладене, суд на підставі поданих сторонами доказів, не встановив наявність в діях (або бездіяльності) вини позивача, оскільки доказів встановлення ОСОБА_1 графіку роботи з 08-30 год. до 17-00 год. суду не надано, матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 в розглядаємий період відсутності викладацьких годин, а тому суд дійшов висновку про недоведеність підприємством правомірності застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення, шляхом звільнення, внаслідок чого вважає недоведеність законності звільнення ОСОБА_1 .

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При вирішенні питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця щодо звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.

Звернення до правоохоронних органів не є поважною причиною пропуску строку подання позову про поновлення на роботі, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає позов.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на оскарження рішення роботодавця про звільнення без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Встановивши, що відповідачем при звільненні позивача допущено порушення норм трудового права, проте останній, отримавши 06 вересня 2018 року наказ про звільнення поштою, з відповідним позовом до суду звернувся лише 31 жовтня 2019 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що ОСОБА_1 пропустив встановлений трудовим законодавством місячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, не навів достатніх та обґрунтованих підстав об`єктивної неможливості звернення до суду з позовом у передбачений статтею 233 КЗпП України строк.

Вимоги про визнання неправомірними та протиправними дій посадових осіб філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» які складали акти про відсутність на роботі: - заступника директора по учбовій частині ОСОБА_3 ; - старшої методистки навчальної частини ОСОБА_4 ; - інспекторки з кадрів Єрьоменко У.Ф.; - завідувачки навчально-методичного кабінету Шуфліти О.М.; - юрисконсультанки ОСОБА_6 ; - головного бухгалтера ОСОБА_7 , яка склала табель обліку використання робочого часу; визнати неправомірними та протиправними дії осіб профспілкового комітету УДП «Укрінтеравтосервіс»; визнати наявності вини в діях посадових осіб філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс»: - керівника т.в.о. директора філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» ОСОБА_2 ; - заступника директора по учбовій частині ОСОБА_3 ; - старшої методистки навчальної частини ОСОБА_4 ; - інспекторки з кадрів Єрьоменко У.Ф.; - завідувачки навчально-методичного кабінету Шуфліти О.М.; - юрисконсультанки Каверіної О.В.; - головного бухгалтера ОСОБА_7 не є належним способом захисту прав та задоволенню не підлягають, оскільки акти є документами, які фіксують певну дію, заповнення табелю використання робочого часу також окремо не відновлює права позивача, крім того, порядок його заповнення та дотримання вимог жодним чином не змінює факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, судом встановлено, що роботодавцем не доведено неповажність відсутності на робочому місці.

Оскільки первинна профспілкова організація Українського державного підприємства "Укрінтеравтосервіс" не є відповідачем у справі, вимоги щодо визнання неправомірними та протиправними дії осіб профспілкового комітету, який є окремою юридичною особою, не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 88850 грн. з ОСОБА_2 , яка обґрунтована організацією ОСОБА_2 відносно нього злочину.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку відносно ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно достатті 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною другоюстатті 16 ЦК Українивизначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Стаття 1 КЗпП Українипередбачає, що на трудові відносини поширюються норми цьогоЗакону.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсястаттею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначене положення закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положеннязаконупідставою для відшкодування моральної шкоди згідно ізстаттею 237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

ВстановленеКонституцієюта законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, астаття 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

За наявності встановленого порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто звільнення в період його тимчасової непрацездатності, відшкодування моральної шкоди на підставістатті 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановівід 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц (провадження№ 61-20666св18).

З вимогами в порядку ст. 237-1 КЗпП України позивач до власника або уповноваженого ним органу не звертався, зазначені вимоги ним пред`явлені безпосередньо до відповідача ОСОБА_2 , як фізичної особи, а не до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс", що не позбавляє позивача права звернення до суду з відповідним позовом.

Також суд констатує, що філія "Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат" Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" не є належним відповідачем у справі, оскільки не має статусу юридичної особи.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заходи забезпечення позову не застосовувалися.

Доказів про наявність судових витрат відповідачами та третіми особами не надано, позивач був звільнений від сплати судового збору.

Підстави для негайного виконання рішення суду відсутні.

Рішення в повному обсязі складено 23.10.2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6-13, 76, 81, 82, 133, 137, 141, 158, 200, 206, 235, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (ідентифікаційний код юридичної особи 21536845, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Київська, 50), філії "Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат" Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 38758154, місцезнаходження: Україна, 73008, Херсонська область, місто Херсон, Бериславське шосе, будинок 46), треті особи: Головне управління Національної поліції в Херсонській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108782, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 4), Херсонська обласна прокуратура (ідентифікаційний код юридичної особи 04851120, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ус»

Визнати неможливим відновлення втраченого судового провадження повністю.

Роз`яснити учасникам справи право на повторне звернення із заявою про відновлення втраченого судового провадження за наявності необхідних документів.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не була вручені у день його(її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО. В. Ус