Рішення

від 26.10.2023 по справі 675/1195/19

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1195/19

Провадження № 2/675/16/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2023 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліци М. О.,

з участю прокурора Шудри Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду у м. Ізяславі цивільну справу за позовом заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача Товариствоз обмеженоювідповідальністю «ПоділляВест» провизнання недійснимнаказу тавитребування земельноїділянки,

в с т а н о в и в :

03 червня 2019 року заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача Товариство зобмеженою відповідальністю«Поділля Вест», про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки,мотивуючи цетим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-12892-СГ від 25 травня 2016 року ОСОБА_3 набулаправо власностіна земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825582600:06:041:0002), що розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (право власності зареєстроване 04 червня 2016 року). Крім того, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-26595-СГ від 07 жовтня 2016 року ОСОБА_3 набулаправо власностіна земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0018), що розташована на території Меджибізької сільської ради Летичівського району Хмельницької області (право власності зареєстроване 13 жовтня 2016 року). Також, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-29758-СГ від 08 листопада 2016 року ОСОБА_3 набулаправо власностіна земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822484500:02:003:0118), що розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (право власності зареєстроване 04 червня 2016 року). Надалі, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4294-СГ від 15 березня 2017 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822184500:06:018:0850) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Мякотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. На підставі зазначеного наказу 05квітня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку. Таким чином, ОСОБА_3 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не повідомила про те, що раніше використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і незаконно набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0850. Надалі, 06 червня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_2 ОСОБА_2 придбала вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати. Земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 6822184500:06:018:0850 вибула із державної власності внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 . Відтак заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури із врахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4294-СГ від 15 березня 2017 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822184500:06:018:0850), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Мякотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, припинити право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку; витребувати у ОСОБА_2 на користь Плужненської сільської ради земельну ділянку загальною площею 2,0000 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом № 22-4294-СГ від 15 березня 2017 року у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів с. М`якоти Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Під час підготовчого провадження відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого ОСОБА_2 проти задоволення позовної заяви заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури заперечує. Вказує, що оскільки відповідним державним органом було прийнято рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , то таким чином була виражена воля держави на передачу земельної ділянки з державної власності у приватну власність. Наявність у діях власника майна волі на передачу майна у власність іншої особи та права його відчужувати виключає можливість витребування майна від добросовісного набувача. Звертає увагу й на те, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області має законодавчо встановлене право на звернення до суду у сфері розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності та здійснення державного нагляду в сфері землеустрою. Визнання незаконним та скасування наказу не є безумовною підставою для витребування майна від ОСОБА_2 . Зазначає, що порушення органів державної влади, допущені ними при здійсненні своїх повноважень (розпорядженні майном держави), не є достатньою підставою для позбавлення права власності особи, яка при цьому жодних порушень не вчиняла. ОСОБА_2 просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Стефанишин О. Л. подав до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по справі, в яких заперечила проти задоволення позову, посилаючись на те, що при винесенні спірного наказу відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, оскільки в своїх заявах ОСОБА_3 не повідомляла, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вона скористалася. Також звертає увагу суду на зміни у земельному законодавстві, внаслідок яких неможливе відновлення порушеного права на спірну земельну ділянку в спосіб, про який просив прокурор при поданні позовної заяви.

Відповідачка ОСОБА_4 відзив на позов заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури до суду не подала.

03 червня 2019 року заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача Товариство зобмеженою відповідальністю«Поділля Вест», про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 03 червня 2019 року визначено головуючим суддею Короля О. В.

Ухвалою від 24 червня 2019 року прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі.

06 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання виконувача обов`язків першого заступника керівника Шепетівськоїокружної прокуратури про долучення до матеріалів справи доказів про припинення діяльності шляхом реорганізації Шепетівської місцевої прокуратури та утворення Шепетівської окружної прокуратури.

30 квітня 2021 року до суду надійшла заява виконувача обов`язків першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави про зміну предмету позову.

25 серпня 2021 року до суду надійшла заява виконувача обов`язків першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави про зміну предмету позову з доказами направлення копії такої заяви сторонам.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2021 року прийнята до розгляду заява виконувача обов`язків першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 вересня 2021 року № 33 у зв`язку із закінченням повноважень судді Короля О. В. відповідно до п. п. 19, 20 розділу 8 «Положення про автоматизовану систему документообігу суду» призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 675/1195/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29 вересня 2021 року визначено головуючою суддею Янішевську О. С.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 вересня 2021 року відкрите провадження у цій справі, справа прийнята до провадження у порядку загального провадження.

В ході підготовчого провадження встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Суд вважає за доцільне прийняти до уваги те, що відповідачка змінила прізвище.

Ухвалою суду від 05червня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Шудра Ю. В. змінені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, при вирішенні справи покладається на думку суду. Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Плюх В. О. відповідно до раніше поданої письмової заяви просила проводити розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» про причини неприбуття суд не повідомив, заяв та клопотань, а також письмових пояснень не надіслав.

Відтак, з огляду на положення ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи по суті за відсутності вказаних учасників справи та їх представників.

З`ясувавши позицію учасників справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15 березня 2017 року № 22-4294-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6822184500:06:018:0850, що знаходиться за межами населених пунктів Мякотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та передано йому зазначену ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного наказу 05квітня 2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0850.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 червня 2017 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .

Надалі, земельна ділянка з кадастровим номером 6822184500:06:018:0850 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0878 площею 10,00 га, а 17 грудня 2018 року на підставі рішення державного реєстратора Хмельницького бюро технічної інвентаризації ОСОБА_6 право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .

Дані обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 16829815 від 27 травня 2019 року, № 168132204 від 27 травня 2019 року, № № 162687442, 162710154, 162710325 від 08 квітня 2019 року, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15 березня 2017 року № 22-4294-СГ.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 162710154 від 08 квітня 2019 року ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-29758-СГ від 08 листопада 2016 року належалоправо власностіна земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822484500:02:003:0118), що розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (право власності зареєстроване 04 червня 2016 року).

Відповідно доінформаційної довідкиз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно№ 162710325від 08квітня 2019року ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-26595-СГ від 07 жовтня 2016 року належалоправо власностіна земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0018), що розташована на території Меджибізької сільської ради Летичівського району Хмельницької області (право власності зареєстроване 13 жовтня 2016 року)

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 162687442 від 08 квітня 2019 року ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-12892-СГ від 25 травня 2016 року належалоправо власностіна земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825582600:06:041:0002), що розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (право власності зареєстроване 04 червня 2016 року)

Отже, на час подання заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, ОСОБА_3 вже використала право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки за таким видом використання. Оскільки ОСОБА_3 не мала права отримувати і відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0850, вона незаконно вибула із державної власності.

Та обставина, що з заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся представник ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_7 , не спростовує факт набуття ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0850, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства у власність.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема, наголошено у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.

У пункті 72 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

У той же час для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У даній справі задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру від 11 листопада 2016 року № 22-30148-СГ не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а, отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Виходячи з обставин справи, належним способом захисту прав позивача є вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, які і були заявлені разом з даними позовними вимогами.

З огляду на викладене, обрання прокурором неефективного способу захисту прав в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 листопада 2016 року № 22-30148-СГ є самостійною підставою для відмови у позову в цій частині.

За таких обставин, позов в частині позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 листопада 2016 року № 22-30148-СГ задоволенню не підлягає.

За змістом статей 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі в порядку безоплатної приватизації.

Згідно з частиною 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0850 вже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши у приватну власність земельні ділянку з кадастровими номерами 6822484500:02:003:0118, що розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області; 6823055400:02:005:0018, що розташована на території Меджибізької сільської ради Летичівського району Хмельницької області; 6825582600:06:041:0002, що розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Таким чином, ОСОБА_3 чотири рази скористалася своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, передбаченим статтею 116 ЗК України, що є порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 6 статті 186-1 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, при здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_3 про передачу спірної земельної ділянки у власність, посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, перевіривши її та встановивши вже реалізоване право ОСОБА_3 на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог частини 6 статті 186-1 ЗК України, мали не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити йому у передачі спірної земельної ділянки у власність. Порушення вказаним державним органом, уповноваженим на здійснення відчуження спірної земельної ділянки, вимог закону і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з цим позовом.

У силу частини 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. І для такого витребування оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без пред`явлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

За змістом правового висновку, викладеного в пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи № 367/2022/15-ц від 29 травня 2019 року, який суд враховує на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Тому витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, зміненої власником внаслідок об`єднання з іншою земельною ділянкою, в особи, за якою вона зареєстрована на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що, оскільки ОСОБА_3 всупереч вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України на підставі оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0850 в порядку приватизації неправомірно і не мав права відчужувати її ОСОБА_2 , тому ця ділянка вибула із земель запасу державної власності поза волею їх належного розпорядника і позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до матеріалів справи також встановлено, що згідно рішення засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» ОСОБА_2 від 02 травня 2019 року № 1 створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» та сформовано статутний капітал товариства за рахунок майнового (негрошового) внеску в сумі 2 846 715 грн 50 коп, а саме: земельних ділянок, які належать засновнику на праві власності. До статутного капіталу включено, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0878 площею 10,00 га, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Частка ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства становила 100 %. Останню обрано директором товариства та затверджено його статут.

Згідно акту приймання-передачі від 02 травня 2019 року ОСОБА_2 передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» прийняло вказану земельну ділянку в якості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства.

Разом з тим, як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 168132204 від 27 травня 2019 року, єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0878 площею 10,00 га була саме відповідач ОСОБА_2 .

Будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суду не надано.

Ухвалюючи рішення про витребування ділянки, суд враховує положення пунктів 9, 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яким закріплено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер і державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію зокрема, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок.

Таким чином,відповідно доінформаційних довідокз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно№ № 168129815, 168132204 від 27 травня 2019 року таінформації Відділув Ізяславськомурайоні Головногоуправління Держгеокадаструу Хмельницькійобласті №10-22-0.25-231/101-19від 19березня 2019року спірназемельна ділянкаувійшла доскладу новоутвореноїземельної ділянкиз кадастровимномером 6822184500:06:018:0878, площею 10,00га,право власностіна новоутворенуземельну ділянкубуло зареєстрованоза ОСОБА_2 .

А тому слід витребувати у ОСОБА_2 на користь Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом № 22-4294-СГ15березня 2017 року у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів с. М`якоти Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Слід також вказати, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини 5 статті 56 ЦПК України).

У подібних спірних правовідносинах 26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, відповідно до якого наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 67-70 постанови Великої Палата Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19).

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 суди при вирішенні спорів про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, постанова Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 918/323/17).

Суд, перевіряючи повноваження прокурора як позивача по справі, виходить із того, що на момент пред`явлення позову прокурором орган, до компетенції якого належать повноваження щодо захисту в суді інтересів держави шляхом подання відповідного позову про незаконне виділення та передачу у приватну власність земель державної власності, відсутній, відтак повідомлення будь-якому суб`єкту владних повноважень прокурором правомірно не надсилалося.

Судом при розгляді справи належним чином перевірені повноваження прокурора на представництво інтересів держави та правомірно відкрито провадження у справі.

Проте, судом береться до уваги й те, що у відповідності до пункту 24 Перехідних положень ЗК України (в редакції на час ухвалення судового рішення) земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка як окремий об`єкт нерухомості була сформована до набрання чинності пунктом 24 Перехідних положень ЗК України, однак на даний час відноситься до земель комунальної власності, а тому обраний прокурором спосіб захисту щодо її витребування на користь Плужненської сільської ради як правонаступника всього майна, прав та обов`язків М`якотівської сільської ради, є правомірним.

Таким чином, у разі набрання судовим рішенням законної сили спірна земельна ділянка на підставі пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України має перейти у власність відповідної територіальної громади.

Оцінюючи доводи відзиву відповідача ОСОБА_2 на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном, суд вважає їх неприйнятними.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідний принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави критеріям правомірного втручання в право ОСОБА_2 на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.

Незаконна передача земель державної власності в приватну власність позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги вимоги частини 1 статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762 грн 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-80, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури (місце знаходження вул. Сергія Оврашка, буд. 43, м. Шепетівка Хмельницької області 30400) в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (місце знаходження вул. Інститутська, буд. 4/1, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 39767479), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані невідомі, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,паспорт серії НОМЕР_2 ,виданий 07 грудня 1996 року Красилівським РВ УМВС України в Хмельницькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» (місце знаходження вул. Центральна, буд. 1 А, с. Білеве Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 42979949), про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки,скасування уДержавному реєстріречових правна нерухомемайно записупро державнуреєстрацію правна земельнуділянку,скасування упоземельній книзізапису продержавну реєстраціюземельної ділянкита поновленняу поземельнійкнизі записупро державнуреєстрацію земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь Плужненської сільської ради земельну ділянку загальною площею 2,0000 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом № 22-4294-СГ від 15 березня 2017 року у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів с. М`якоти Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, якій присвоювався кадастровий номер 6822184500:06:018:0850.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на не нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0878, припинивши право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0878.

У задоволенні решти вимог позову заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури відмовити.

Повернути Хмельницькій обласній прокуратурі (Платник/Одержувач коштів - Хмельницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, МФО - 820172, Банк ДКСУ, м. Київ) судовий збір в сумі 1921 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 883 від 07 травня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури (Платник/Одержувач коштів - Хмельницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, МФО - 820172, Банк ДКСУ, м. Київ) судовий збір у розмірі 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текстрішення судускладений 05листопада 2023року.

Суддя: О. С. Янішевська