Рішення

від 11.12.2023 по справі 504/2728/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2728/22

Провадження № 2/504/849/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря Завади Ю.А.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, в спрощеному порядку, позовну заяву ОСББ «Четверта Жемчужина» код ЄДРПОУ 39304707 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово- комунальні послуги, витрат від інфляції, стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2022 року звернувся до суду із вказаним позовом, яким просить суд:

стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина», код ЄДРПОУ 39304707 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 37 082,02 грн.; інфляційні втрати у сумі 5 352,85 грн; 3 % річних за прострочення виконання зобов`язань у сумі 849,22 грн.;

стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина», код ЄДРПОУ 39304707, судові витрати які становлять: 2 481,00 грн. сплата судового збору за подання позовної заяви.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.06.2022 року зареєстровано ОСББ «Четвертая Жемчужина» (далі - позивач), за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи: 39304707.

Відповідно до акту передачі-приймання житлового комплексу ТОВ «Алькор-S» передало на баланс ОСББ «Четвертая Жемчужина» багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач надає житлово-комунальні послуги усім власникам/мешканцям квартир та/або нежитлових приміщень, які знаходяться у будинку за вказаною адресою.

Відповідач, являючись власником квартири АДРЕСА_1 , користується наданими їй житлово-комунальними послугами, проте не виконує свого обов`язку по сплаті за житлово-комунальні послуги, тому у неї утворилася заборгованість, яка станом на липень 2022 року становить 37 082,02 грн.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.09.2022 року було відкрито провадження по цивільній справі.

Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (але без виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив яким повністю заперечував проти задоволення позову.

Зокрема послався на те, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, між сторонами жодних договорів не укладалось.

Також відповідач заперечуючи проти позову послався на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2022 року по справі № 916/4031/21, про скасування окремих положень Статуту ОСББ «Четвертая Жемчужина», протоколу загальних зборів ОСББ № 7 від 17.04.2015 р., протоколу правління ОСББ від 22.12.2020, в частині затвердження відкоригованого розміру внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території на 2021 рік.

Крім цього, відповідач заперечував щодо нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-IX від 17.03.2020 року та на постанову Кабінету міністрів України №206 від 05.03.2022 року «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2021 року.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.06.2022 року зареєстровано ОСББ «Четвертая Жемчужина», за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи: 39304707.

Відповідно до акту передачі-приймання житлового комплексу ТОВ «Алькор-S» передало на баланс ОСББ «Четвертая Жемчужина» багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Статуту ОСББ, основним завданням та предметом діяльності ОСББ є належне утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів ОСББ, забезпечення сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.

Відповідно до п. 1.4 та п. 1.6 Статуту, об`єднання є юридичною особою з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію, має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку з власним найменуванням та інші необхідні реквізити. А також є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об`єднання.

Відповідно до п. 1.5 Статуту, об`єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладання договорів з фізичними чи юридичними особами.

Для здійснення належного обслуговування та надання житлово-комунальних послуг мешканцям багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , позивач уклав ряд договорів, а саме:

- договір №10294 від 09.10.2019 року про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, укладений між ОСББ «Четвертая Жемчужина» та ТОВ «Інфокс»;

- договір № 10390 від 30.07.2020 року укладений з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, укладений між ОСББ «Четвертая Жемчужина» та ТОВ «Інфокс»;

- договір № 19/05-20 від 16.05.2020 року про надання комплексних послуг, укладений між ОСББ «Четвертая Жемчужина» та ТОВ «Кадорр Групп Менеджмент»;

- договір № 288700 від 17.12.2015 року про постачання електричної енергії, укладений між ОСББ «Четвертая Жемчужина» та ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»;

- договір охорони № 03/18-4Ж від 01.03.2018 року, укладений між ОСББ «Четвертая Жемчужина» та ТОВ «Фортеця Юг»;

- договір охорони № 08/20-4/10Ж від 01.08.2020 року, укладений між ОСББ «Четвертая Жемчужина» та ТОВ «Леопард Плюс»;

- договір № 348/ОЖП/92 від 01.03.2015 року на вивезення твердих відходів, укладений між ОСББ «Четвертая Жемчужина» та ТОВ «СОЮЗ»;

- договір № 979 від 15.04.2019 року постачання природнього газу, укладений між ОСББ «Четвертая Жемчужина» та ТОВ «ЮГ-ГАЗ».

Також на загальних зборах ОСББ «Четвертая Жемчужина» від 10.03.2015 року вирішено прийняти розрахунок членських внесків ОСББ, та встановлений розмір загальнообов`язкових платежів на обслуговування та ремонт неподільного та загального майна. Вказане рішення було оформлено у вигляді протоколу № 4 від 10.03.2015 року.

Доводи відповідача про те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2022 року у справі № 916/4031/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСББ «Четвертая Жемчужина», в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 року, якою визнано недійсними окремі пункти Статуту ОСББ «Четвертая Жемчужина», в редакції від 10.03.2015, а саме, підпункти 3, 4, 5 та 7 пункту 4.6 де зазначено, що до компетенції правління об`єднання належить: 3) питання про використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання; 4) затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; 5) визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання; 7) прийняття рішень про передачу в оренду об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, фізичним і юридичним особам; визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ від 17.04.2015 року оформлене протоколом загальних зборів № 7, та визнано недійсним рішення зборів правління ОСББ від 22.12.2020 року, у частині затвердження відкоригованого розміру внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території, згідно розрахунку витрат, викладений у Додатку №1 що є невід`ємною частиною до протоколу, в даному випадку не є релевантними до встановлених судом правовідносин.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом до ОСОБА_1 не посилається на положення Статуту ОСББ, які визнано недійсними господарським судом, та не мотивує позовні вимоги скасованими положеннями Статуту.

Не посилається позивач і на протокол загальних зборів № 7 від 17.04.2015 року та на протокол правління ОСББ від 22.12.2020 року, які оскаржувались в рамках господарського судочинства, та які до даної справи не надавались та не досліджуються судом.

Водночас, суд зазначає, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги не вбачається, що такий розрахунок виконано на підставі оскаржених окремих положень Статуту ОСББ чи протоколу загальних зборів від 17.04.2015 року або ж протоколу правління ОСББ від 22.12.2020 року, відповідачем це також не доведено.

Сам факт наявності рішення господарського суду не свідчить про те, що розрахунок заборгованості здійснювався на підставі нечинних положень та рішень ОСББ.

Суд зауважує, що наданий розрахунок заборгованості свідчить про наявність у відповідача заборгованості як за житлові так і за комунальні послуги, при цьому тарифи на останні не встановлюються позивачем, а визначаються постачальниками послуг відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 4 протоколу № 4 загальних зборів ОСББ від 10.03.2015 року затверджені розміри загальнообов`язкових платежів на обслуговування та ремонт неподільного та загального майна.

Дане рішення загальних зборів є чинним і не оспорене.

Також судом встановлено, що саме позивач забезпечує надання житлово-комунальних послуг співвласникам багатоквартирного житлового будинку, та несе витрати на підставі укладених договорів, які додано до позовної заяви.

Відповідач, являючись власником квартири АДРЕСА_1 , користується наданими їй житлово-комунальними послугами, проте не виконує свого обов`язку по сплаті за житлово-комунальні послуги, тому у неї утворилася заборгованість, яка станом на липень 2022 року становить 37 082,02 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем не спростовано суму наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги, доказів сплати заборгованості не надано.

Відповідно до положень ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У положеннях статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. №572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також згідно ст. 162 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Крім того, ст. 10 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію, а ст. 66 ЖК України передбачено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири.

Статтею 68 Житлового кодексу Української РСР, передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та Верховним Судом у постанові від 25 березня 2020 року у справі №211/3347/18.

Також Верховний Суд від 02.04.2020 року по справі № 757/29813/17-ц вказав, що не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє його, як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.

Позивач надавав житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується розрахунком належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що у відповідача утворилася заборгованість у загальній сумі 43 284,09 грн., у тому числі заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 37 082,02 грн.; інфляційні втрати у сумі 5 352,85 грн; 3 % річних за прострочення виконання зобов`язань у сумі 849,22 грн.

Таким чином, з моменту набуття права власності на квартиру відповідач отримує за рахунок позивача житлово-комунальні послуги, від наданих послуг не відмовляється, та фактично споживає їх, жодних скарг чи претензій щодо ненадання послуг або надання таких послуг неналежної якості вона не надавала.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Відповідальність встановлена ч. 2 ст. 625 ЦК України не є штрафом або пенею, а застосовуються як спеціальний від цивільно-правової відповідальності за прострочення зобов`язання, який встановлений законом.

Як зазначено в Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст.625ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Передбачена п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68 цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 481,00 грн. 00 коп., сплата якого підтверджена платіжним дорученням № 849 від 28 липня 2022 року.

Разом з тим, ч. 2ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дорани проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004 , де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з вимогами ст.ст.124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСББ «Четвертая Жемчужина» підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної справи.

Доводи заперечень відповідача не спростовують вказаних висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 200, 258-259, 263-265, 267-268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» (код ЄДРПОУ 39304707, розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток») заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 37 082,02 грн.; інфляційні втрати у сумі 5 352,85 грн; 3% річних за прострочення виконання зобов`язань у сумі 849,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» (код ЄДРПОУ 39304707, розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток») витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.К. Барвенко