Ухвала

від 19.12.2023 по справі 160/31826/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 грудня 2023 рокуСправа № 160/31826/23 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування Висновку, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через Електронний суд надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Державної податкової служби України, в якій позивач просить:

-визнати протиправними дії службової особи ДПС - заступника начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами та інформаційно-аналітичного забезпечення Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби України, ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу з проведення незаконного аналізу фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», який оформлений Висновком Аналітичного дослідження від 16.12.2021 №79/99-00-08-04-20/00191000;

-визнати протиправним та скасувати Висновок Аналітичного дослідження від 16.12.2021 N979/99-00-08-04-20/00191000 про результати дослідження фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Південний гірничо- збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191000) щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням територизму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за період з 01.01.2018 по 09.12.2021.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.161 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих підстави для поновлення строку та з наданням належних доказів на підтвердження поважних причин його пропуску.

Копію ухвали суд скеровану позивачу через Електронний суд та доставлено (довідка про доставку електронного документа).

14.12.2023 через Електронний суд від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків позову, в якій позивачем заявлено про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

В обґрунтування поважних причин пропуску строку представником адвокатом Корнєвим М.Ю. зазначено, що 08.12.2021 відносно позивача за фактом ймовірного ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів було відкрито кримінальне провадження №42021000000002525 за ст.212 ч.3 КК України. Позивачу з матеріалів клопотання прокурора Захарченка М.С. в межах кримінального провадження №42021000000002525 від 08.12.2021 про арешт майна справи: №716/3959/22 (АТ «ПівдГЗК»), яке було подано прокурором 03.02.2022 до Шевченківського районного суду м. Києва, стало відомо про те, що фактично однією з підстав для відкриття кримінального провадження стали лист ДПС України від 03.12.2021 №16918/5/99-00-07-04-05 та Висновок аналітичного дослідження ДПС України від 16.12.2021 №79/99-00-08-04-20/00191000. З того часу адвокатами позивача вчинялись дії щодо ознайомлення та отримання вказаних документів. Лише 07.10.2023 під час ознайомлення з матеріалами справи №761/37468/23 (про накладення арешту на тимчасово вилучене у ході проведення огляду майно) представнику позивача вдалось ознайомитись з Висновком аналітичного дослідження ДПС України від 16.12.2021 №79/99-00-08-04-20/00191000. За викладених обставин, просить визнати поважними причини пропуску звернення до суду із заявленими вимогами.

Розглянувши заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд доходить висновку про її необґрунтованість з наступного.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 826/11545/17, від 9 листопада 2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.

Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).

Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.

Як слідує з позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправними дії службової особи ДПС з проведення незаконного аналізу фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», який оформлений Висновком аналітичного дослідження від 16.12.2021 №79/99-00-08-04-20/00191000, та визнати протиправним та скасувати такий Висновок від 16.12.2021 N979/99-00-08-04-20/00191000, водночас з цим позовом звернувся до суду лише 04.12.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представником у поданій заяві від 14.12.2023 зазначено про те, що позивачу з матеріалів клопотання прокурора в межах кримінального провадження №42021000000002525 від 08.12.2021 про арешт майна (справа №716/3959/22), яке було подано 03.02.2022 до Шевченківського районного суду м. Києва, стало відомо про те, що фактично однією з підстав для відкриття кримінального провадження став Висновок аналітичного дослідження ДПС України від 16.12.2021 №79/99-00-08-04-20/00191000. З того часу адвокатами позивача вчинялись дії щодо ознайомлення та отримання вказаних документів. Лише 07.10.2023 під час ознайомлення з матеріалами справи №761/37468/23 (про накладення арешту на тимчасово вилучене у ході проведення огляду майно) представнику позивача вдалось ознайомитись з Висновком аналітичного дослідження ДПС України від 16.12.2021 №79/99-00-08-04-20/00191000.

Однак, належних доказів відповідному позивачем не надано. Заява на усунення недоліків позову від 14.12.2023 не містить ані доказів ознайомлення представника позивача з клопотанням прокурора в межах кримінального провадження №42021000000002525 від 08.12.2021 про арешт майна (справа №716/3959/22), поданого 03.02.2022 до Шевченківського районного суду м. Києва, ані доказів ознайомлення представника позивача з матеріалами справи №761/37468/23 (про накладення арешту на тимчасово вилучене у ході проведення огляду майно).

Отже, обставини, з якими представник позивача пов`язує поважність причин пропуску строку звернення до суд із цим позовом, не підтверджені документально.

Листи-запити до ДПС України про отримання документів (в тому числі оскаржуваного висновку) не змінюють момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Суд повторно звертає увагу, що поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, і такі обставини мають бути підтверджені відповідними належними доказами.

Ухвалою суду від 04.12.2023 зобов`язано позивача надати не лише заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а і докази на підтвердження обставин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду.

Однак, представником позивача хоч і подано заяву про поновлення пропущеного строку, однак доказів на підтвердження обставин, зазначених у подані заяві, не надано.

За вказаних обставин, позивачем не доведено тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, не доведено пропуск звернення до суду з поважних причин, тому заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.

Крім того, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Отже, станом на 19.12.2023 в матеріалах справи відсутні докази усунення недоліків позовної заяви, оскільки позивачем хоч і подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, однак без доказів на підтвердження поважності причин несвоєчасного звернення до суду.

При цьому, обґрунтувань неможливості усунення недоліків позову у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на усунення недоліків позову надано не було.

Згідно частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 123, 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Корнєва Максима Юрійовича про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування Висновку - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Бухтіярова