Постанова

від 19.12.2023 по справі 420/18286/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 р. Категорія: 108020000м. ОдесаСправа № 420/18286/22Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

час і місце ухвалення: спрощене провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРМОПАЛ до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA 500500/2022/200258/2 від 13.10.2022, мотивуючи його тим, що 20.07.2020 між ним (покупцем) та Компанією GUANGZHOU WATSON HARDWARE MANUFACTURE CO., LTD (продавець) був укладений контракт №TER-WAT-01 на постачання товару: фурнітура для меблів в кількості та асортименті згідно інвойсів, які виставляються для кожного контейнера і є невід`ємною частиною Контракту. На виконання Контракту Продавцем було узгоджено постачання партії товару, по ціні, вказаній в рахунку-фактурі (інвойс). 08 грудня 2021 року позивачу виставлено рахунок-проформу №557024, відповідно до якого, загальна вартість товару становить 50 454, 83 доларів США. Відповідно до умов Контракту позивач сплатив на розрахунковий рахунок контрагента 30% передоплату у розмірі 15 136, 45 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 170 від 09.12.2021. В подальшому, позивачу було надано рахунок-фактуру (інвойс) № 557024 від 09.08.2022, в якому вартість товару визначена у розмірі 47 194, 03 доларів США. В межах зазначеного контракту позивач імпортував на митну територію України товар. З метою митного оформлення товару позивач, керуючись ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, подав до відповідача митну декларацію від 12.10.2022 та документи, що підтверджують митну вартість товару і обраний метод її визначення за ціною інвойса. За митною декларацією відповідачем 13.10.2022 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості від 13.10.2022 відповідно до якого митну вартість товару відповідачем було визначено на підставі резервного методу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500500/2022/200258/2 від 13.10.2022. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Термопал суму сплаченого судового збору у розмірі 4 807, 81 грн. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Термопал понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що у рішенні про коригування митної вартості від № UA500500/2022/200258/2 від 13.10.2022 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 02 липня 2020 року між компанією GUANGZHU WATSON HARDWARE MANUFACTURE CO., LTD, Китай (Продавець), та товариством з обмеженою відповідальністю ТЕРМОПАЛ, Україна (Покупець), укладено Контракт №TER-WAT-01 (далі за текстом Контракт), за умовами якого Продавець продає, Покупець платить та отримує товар: фурнітура для меблі у кількості та асортименті відповідно Інвойсам, які виставляються для кожного контейнеру і є невід`ємною частиною Контракту (п.1).

Пунктом 2 Контракту визначено, що загальна вартість товару, що продається за даним Контрактом, складає 490 000, 00 доларів США. Вартість тари, упаковки, маркування, вироблених у відповідності до умов даного Контракту, входить у вартість товару.

Пункт 3 Контракт, Базисні мови поставки: Ціна товару встановлюється у доларах США та приймається на умовах FOB чи CIF Одеса для будь-якого виду транспорту. Продавець зобов`язаний надсилати правильно оформлені документи на відправку Товару (інвойс, пакувальний лист, детальний пакувальний лист, сертифікат походження) та інші документи, вказані Покупцем та підтверджені Продавцем. Продавець відповідає за достовірність документів. За вимогою Покупця, Продавець повинен надати додаткові документи та якнайшвидше відправити їх Покупцеві.

Пункт 4 Контракту, Оплата: Оплата за цим контрактом провадиться проти Інвойсів, які є невід`ємною частиною цього Контракту, Покупець зобов`язується оплачувати Інвойси в такому порядку - 30% передоплата, 70% перед відвантаженням вантажу. Валюта платежу долари США. Усі банківські витрати у країні Покупця за рахунок Покупця, у країні Продавця - з рахунок Продавця.

Пункт 5 Контракту, Строк поставки: Постачання товару за цим Контрактом здійснюється повністю на підставі Інвойсів. Товар повинен бути відвантажений протягом 180 днів після отримання передоплати. У разі невиконання зобов`язань щодо постачання товару Продавець зобов`язується здійснити повернення отриманої передоплати за товар. Можливе повернення передоплати третіми особами.

Пункт 7 Контракту, Упаковка та маркування: Упаковка товару має бути зроблена Продавцем у тару, маркування якої має відповідати вимогам, що пред`являються законодавством України. Витрати з упаковки та маркування товару входять у його вартість. Продавець повністю несе відповідальність за цілісність та якість Товару, а також його упаковку, яка повинна забезпечити збереження та товарний вигляд Товару під час її транспортування. Товар маркується згідно з вимогами Покупця.

На виконання умов Контракту, в грудні 2021 року Продавець виставив Покупцю (позивачу) рахунок № 557024 від 08.12.2021 (а.с.72) за товар - ручки з кріпленнями різних розмірів, загальною кількістю 143040 штук та на загальну суму 50 454, 3 доларів США. Умови поставки: FOB Гуанчжоу. Країна походження: Китай. Оплата: 30% передоплата.

Відповідно до умов Контракту позивач 09.12.2021 сплатив на розрахунковий рахунок контрагента 30% передоплати вартості товару у розмірі 15 136, 45 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 170 від 09.12.2021 (а.с.43)

Згодом, Продавець за Контрактом, виставив позивачу рахунок-фактуру (інвойс) № 557024 від 09.08.2022 (а.с.69), в якому кількість ручок з кріпленням було вже меншої кількості 135040 штук, та вартість товару була визначена у розмірі 47 194, 03 доларів США. Умови поставки: FOB Шанхай. Країна походження: Китай.

Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті № 192 від 20.09.2022 (а.с.42), позивач 20.09.2022 сплатив на рахунок Продавця решту суми (70%) вартості товару у розмірі 31 720,48 доларів США.

За даними Пакувального листа від 09.08.2022 (а.с.75) виробник обладнання - GUANGZHU WATSON HARDWARE MANUFACTURE CO., LTD, упакував 20 упаковок товару (ручка з кріпленням у кількості 135040 штук). Кількість коробок: 864. Вага нетто 20 540, 25 кг. Вага брутто: 21 716, 25 кг. Номер договору: TER-WAT-01. Дата контракту: 02.07.2020. Інвойс №: 557 024, дата інвойсу: 09.08.2022. Номер контейнера: MRKU8119140.

Згідно з Коносаментом № MRN 22PL445010NS5EPKS3 (а.с.78) відправник GUANGZHU WATSON HARDWARE MANUFACTU (Гуанчжоу, Китай). Країна відправлення/експорту: Китай. Код країни призначення: Україна. Одержувач: ТОВ Термопал. Загальна кількість упаковок: 864.

13.08.2022 року на борт судна компанії LONG SAIL SHIPPING LINE S.A. LIMITED вантажовідправником (GUANGZHU WATSON HARDWARE MANUFACTURE CO., LTD) було поставлено, завантажено, підраховано та запечатано один контейнер в якому 864 коробки, вагою брутто вантажу 21 716, 250 кг. Порт завантаження: Хуанпу, Китай. Порт розвантаження: Гданськ, Польща. Місце поставки: Гданськ, Польща. Такі обставини підтверджені Коносаментом №NSZEC220882605 (а.с.88).

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 9140 (а.с.26), відправник товару: GUANGZHU WATSON HARDWARE MANUFACTU (Гуанчжоу, Китай). Отримувач: TERMOPAI LTD (65025, Ukraine, Odessa, 21 km Starokievskogo shosse, 30). Місце розгрузки вантажу: Odessa, Ukraine. Місце і дата навантаження вантажу: Warszawa, Poland. Додані документи: BL: NSZEC220882605, INVOICE: 557024. Вага брутто 21716,25 кг.

За вказаною МТТН CMR № 9140, 07.10.2022 товар прибув до Варшави (а.с.26).

Транспортні витрати по доставці вантажу в контейнері MRKU8119140 згідно коносамента NSZEC220882605 на адресу ТОВ ТЕРМОПАЛ за маршрутом Хуанпу (Китай) - Гданьск (Польща) складають 211329,94 грн, витрати з перевантаження вантажу на території складу в Польщі з контейнера MRKU8119140 в автотранспорт та доставки вантажу до митної території України складають 119067,35 грн, що підтверджується довідкою ТОВ ЛУКРО від 23.09.2022 (а.с.28).

З метою здійснення митного оформлення товару, представником позивача, (декларантом) було подано митну декларацію, в якій митна вартість товару була визначена за ціною інвойса (рахунку-фактури), а саме, №UA500500/2022/036713 від 12.10.2022 р.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

1) рахунок-проформа №557024 від 08.12.2021;

2) рахунокфактура (інвойс) №557024 від 09.08.2022;

3) пакувальний лист №б/н від 09.08.2022;

4) коносамент №NSZEC220882605 від13.08.2022;

5) автотранспортна накладна (CMR) №9140 від 07.10.2022;

6) декларація про походження товару №557024 від 09.08.2022;

7) контракт №TER-WAT-01 від 02.07.2020;

8) договір про надання транспортно-експедиційних послуг № ТЕО/20211811 від 18.11.2021;

9) рахунок на транспортно-експедиційні послуги № 2348 від 23.09.2022;

10) довідка про транспортні витрати № 31/23.09.2022 від 23.09.2022;

11) транзитна декларація № 22PL445010NS5EPKS3 від 07.10.2022;

12) декларація країни відправлення № 513120220312063178 від 11.08.2022 року.

13 жовтня 2022 року декларант додатково надав митному органу платіжне доручення № 170 від 09.12.2021, платіжне доручення № 192 від 20.09.2022 та прейскурант (прайс-лист) б/н від 01.12.2021.

13 жовтня 2022 року відповідачем було прийнято Рішення № UA500500/2022/200258/2 Про коригування митної вартості (а.с.15) та видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/000944 (а.с.24-25).

В оскаржуваному рішенні № UA500500/2022/200258/2 відповідачем було зазначено наступне:

У зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч. 10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

3) умовами контракту TER-WAT-01 передбачена поставка товарів на умовах CIF та FOB Одеса, в інвойсі FOB Shanghai;

4) пунктом 4 контракту передбачена наступна оплата за товар - 30% передплата та 70% оплата перед відвантаженням (документи підтверджуючі оплату не надані);

5) в наданому до оформленні сертифікаті дата підписання 06.09.22 (пізніше ніж дата відправки товару).

З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до вимог частини третьої статті 53 МКУ пропонуємо надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; Згідно з пунктом 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

13.10.2022 декларантом були надані платіжні доручення ( сума в них не відповідає сумі у митній декларації). У наданому прайс-листі наявне посилання на суб`єкта Термопал що передбачає що дана цінова пропозиція індивідуальна та не стосується усіх учасників ринку. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ACMO Інспектор та ЄAIC та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару № 1-4.071 дол.США/кг нетто (МД від 15.07.2022 № UA500020/2022/012117) ніж заявлено декларантом 2.737 дол.США/кг нетто.

Декларанту роз`яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст.55 МКУ. Та роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.

Тобто, поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, витрат на транспортування.

Відповідач в спірному рішенні зазначив, що декларантом не подані документи, згідно з переліком та не спростовані наявні розбіжності у документах.

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Не погоджуючись з правомірністю спірного рішення, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню та, з врахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, шляхом визнання протиправним та скасування Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500110/2022/000005/2 від 11.01.2022 року.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.

Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач у Рішенні Про коригування митної вартості товарів від 13.10.2022, зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме відсутні дані про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на таке.

Витрати з упаковки та маркування товару входять у його вартість, що передбачено як умовами Контракту від 02.07.2020 укладеного між продавцем (Китай) та покупцем позивачем (Україна), так й іншими документами, що були надані митному органу.

Крім того, в пакувальному листі №б/н від 09.08.2022 р. міститься детальна інформація щодо товару, його кількості та ваги з урахуванням пакувальних матеріалів та без.

Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту в пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019, що враховує суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

За результатом розгляду справи № 815/6817/17 Верховний Суд прийняв постанову від 25.01.2019, відповідно до якої посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару.

Виходячи з переліку та змісту тих документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією 12.10.2022 митному органу, суд вважає їх достатніми на підтвердження понесених витрат на транспортування товару позивачем.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на тому, що в наведених документах було зазначено про умови поставки FOB. За Контрактом від 02.07.2020 це було FOB Odessa, за коносаментами, інвойсами, товарно-транспортними накладними, деклараціями вже було FOB Шанхай.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс-2010) умови поставки FOB (FREE ON BOARD) (...named port of shipment) ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження), означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Продавець зобов`язаний нести всі витрати пов`язані з товаром,^ до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення). Термін вартість, страхування та фрахт означає, що продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

З огляду на ту обставину, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд приходить до висновку про відсутність у позивача необхідності (обов`язку) страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Гданськ, Польща. В своєму позові декларант і зазначає, що товар не страхувався.

Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 814/2463/14, від 14 серпня 2018 року у справі № 821/1617/17.

Питання транспортування товару з порту розвантаження і безпосередньо до самого покупця також врегульовано позивачем договором про надання транспортно-експедиційних послуг № ТЕО/20211811 від 18.11.2021 р з перевізником ТОВ ЛУКРО.

Крім того, суд враховує той факт, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з збройною агресією російської федерації. Транспортування грузу морським сполученням до порту Одеса стало небезпечним та неможливим, що зумовило зміну умов поставки та перевезення для багатьох суб`єктів господарювання, а саме зміну порту відвантаження.

Щодо посилань митного органу на відсутність підтверджуючих документів на здійснення передоплати у розмірі 30% та здійснення основної оплати у 70%, суд вважає, що дане сумніви були спростовані декларантом (позивачем) наданням платіжних доручень № 170 від 09.12.2021 та № 192 від 20.09.2022 року.

Більш того, такі умови оплати товару були встановлені сторонами в Контракті від 02.07.2020, та передоплата була виставлена інвойсом від 08.12.2021 № 557024 (а.с.72).

Таким чином, сторонами визначені умови оплати у зовнішньоекономічному контракті та в інвойсі щодо поставленого товару.

Суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.

Стосовно посилань контролюючого органу, щодо розбіжностей дати підписання сертифікату з датою відправки товару, а саме дата підписання (06.09.2022) пізніша за дату відправки, суд вважає за необхідне зазначити, що виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності, на думку суду, може бути технічною помилкою та взагалі є формальними та несуттєвими, що жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, дату відправки товару з Китаю відповідачем не зазначається. З наявних матеріалів встановлено, що 13.08.2022 року товар поставлено на борт судна та 07.10.2022 року товар було доставлено до Польщі.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митними деклараціями, у відповідності до положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

З огляду на вищевикладене, встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем є безпідставними та необґрунтованими, а тому рішення про коригування митної вартості та картка відмови, що прийняті на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є такими, що належать до скасування.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Суд зазначає, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.02.2021 по справі № 324/580/17.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митну декларацію, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару. Визначити те, за яких обставин та який товар було переміщено через митний кордон, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана інформація в оскаржуваному рішенні не відображена, наведене тільки посилання на аналіз баз даних АСМО Іспектор та ЄАІС Держмитслужби України та реквізити МД, яка у матеріалах справи відсутня.

Відповідачем така інформація та докази не надані під час розгляду справи також.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що в митного органу наявна інформація щодо раніше визначеним митними органами митними вартостями, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації у наявних доказах.

Додатково, слід зазначити, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується із судом першої інстнації, що відповідачем протиправно було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню та, з врахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України, шляхом визнання протиправним та скасування Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500110/2022/000005/2 від 11.01.2022.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення від 06.12.2022 (а.с.12) позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 4 807, 81 грн.

З урахуванням задоволення позову, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 4807,81 грн підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

При цьому, позивач зазначає, що з метою отримання професійної правничої (правової) допомоги, він звернувся до Адвоката Євстіфєєвої Ірини Василівни, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №004613 від 22.11.2021, з якою було укладено Договір про надання правової допомоги №11/22 від 11.11.2022.

Пунктом 3.1. вказаного Договору передбачено, що за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт зобов`язується сплачувати Адвокату винагороду (гонорар) в порядку, строки і розмірі, визначеному між Сторонами в додаткових угодах та додатках до цього Договору.

Відтак, згідно Акту-приймання передачі наданих послуг від 30.11.2022 (а.с.49), за надання правової допомоги у спорі між ТОВ ТЕРМОПАЛ з Одеською митницею про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, вартість послуг становить 15000,00 грн.

Найменування робіт (послуг) з ціною: 1) консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі 0, грн.; вивчення та правовий аналії матеріалів справи 500 грн; представництво інтересів клієнта в установах, організаціях, підприємствах 1000 грн; підготовка та подання адвокатських запитів, клопотань, звернень, тощо 1000 грн; складання позовної заяви 10000 грн; складання відповіді на відзив 2500 грн. Всього 15000,00 грн.

До вказаного акту додано Детальний опис проведеної роботи, наданих послуг (а.с.50).

На виконання положень Договору, позивач сплатив Адвокату винагороду (гонорар) за отримання професійної правничої допомоги (послуг), шляхом надання грошових коштів, у розмірі 15 000,00 грн, про що Адвокатом було видано Довідку №11/22 від 30.11.2022 року.

В поданому 19.01.2023 до суду відзиві Одеська митниця заперечувала проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу та навівши нормативні положення, що регулюють дані відносини, зазначила, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 15000,00 грн є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності та співрозмірності.

Дослідивши наведені докази позивача щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу у контексті категорії та складності справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21 зазначив, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару успіху у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Як вже було зазначено вище, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу заявника на те, що понесені позивачем судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.

Таким чином враховуючи, що суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ Термопал, нескладність справи, наявність сталої судової практики, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду, їх складність та об`ємність, суд вважає, що сума витрат вказана позивачем є завищеною, відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 3 000, 00 грн понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Євстіфєєвої І.В.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справ № 280/2635/20.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року по справі № 420/18286/22, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький