Постанова

від 19.12.2023 по справі 189/1043/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10195/23 Справа № 189/1043/23 Суддя у 1-й інстанції - Лукінова К.С. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» на заочнерішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з, уточненим 21 липня 2023 року, позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (далі ТОВ "Відродження") про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є власницею земельної ділянки площею 3,0100 га, кадастровий номер 1224255100:01:005:0322, яка розташована на території Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області та 11 травня 2015 року між нею та ТОВ «Відродження» був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки. Відповідно до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки орендна плата сплачується до 30 листопада кожного року дії договору оренди. Оскільки орендарем допущена заборгованість з виплати орендної плати за 2021-2022 роки, чим допущено систематичне істотне порушення умов договору, просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВ «Відродження» на її користь заборгованість по виплаті орендної плати за 2021-2022 роки з урахуванням індексу інфляції в сукупному розмірі 20412,19 грн за договором оренди земельної ділянки кадастровий №1224255100:01:005:0322, укладеним 11 травня 2015 року; розірвати договір оренди земельної ділянки; припинити право оренди ТОВ «Відродження» за договором оренди земельної ділянки та стягнути судовий збір.

Заочним рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Відродження» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за 2021-2022 роки та витрати від індексу інфляції в розмірі 19918,56 грн. Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,01 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 1224255100:01:005:0322, яка розташована на території Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області від 11 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження». Припинено право оренди ТОВ «Відродження» за договором оренди земельної ділянки площею 3,01 га., кадастровий номер 1224255100:01:005:0322, укладеного 11 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження». Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ "Відродження" посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини по даній справі. Вказували, що у них виникли форс-мажорні обставини, а саме - збройний конфлікт, який відбувається на території України. Зазначали, що знаходяться в безпосередній блискості від зони проведення бойових дій, а саме тому допустили заборгованість по орендній платі.

Позивачка своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, не скористалась.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про спадщину за законом, є власницею земельної ділянки площею 3,010 га., кадастровий номер 1224255100:01:005:0322, розташованої на території Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

11 травня 2015 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Відродження» укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,0100 га., кадастровий номер 1224255100:01:005:0322.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язується протягом строку дії договору оренди земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 30 листопада кожного року дії договору оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, станом на 15 березня 2023 року, ОСОБА_1 за 2021 рік нарахована орендна плата у розмірі 10 546,58 грн, з якої утримується податок на доходи фізичних осіб, у розмірі 18%, що становить 1 898,38 грн.

Окрім того, з нарахованого доходу утримується військовий збір у розмірі 1,5% (158,20 грн), таким чином до сплати підлягає: 10 546,58 грн - 1 898,38 грн - 158,20 грн = 8 490 грн.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 15 березня 2023 року, ОСОБА_1 за 2022 рік нарахована орендна плата у розмірі 10 298,13 грн, з якої утримується податок на доходи фізичних осіб, у розмірі 18%, що становить 1 853,66 грн.

Окрім того, з нарахованого доходу утримується військовий збір у розмірі 1,5% (154,47 грн), таким чином до сплати підлягає: 10 298,13 грн - 1 853,66 грн - 154,47 грн = 8 290 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем умови договору оренди землі належним чином не виконуються, орендна плата своєчасно не сплачується, що свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у визначений договором термін, факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, про що свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку яка враховується судом при застосуванні норми права відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата. земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 183/1749/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що систематична невиплата орендної плати відповідачем є підставою для розірвання договору оренди.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегією суддів встановлено, що позивачка є власницею земельної ділянки площею 3,010 га., кадастровий номер 1224255100:01:005:0322, розташованої на території Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області. 11 травня 2015 року між нею та відповідачем ТОВ «Відродження» укладено договір оренди вказаної земельної ділянка. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язується протягом строку дії договору оренди земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 30 листопада кожного року дії договору оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату (а.с.7-8).

Відповідачем допущено заборгованість з орендної плати, тобто порушено умови договору та він вказаний факт не спростовує (а.с.10-11).

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачкою за договором оренди земельної ділянки, а отже є підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості та інфляційних втрат, згідно розрахунків, наведених судом першої інстанції в рішенні суду, які перевірені колегією суддів та з якими колегія суддів погоджується та які не спростовані відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося в результаті випадку або дії непереборної сили.

За загальним правилом, щоб довести дію обставин непереборної сили (форс-мажору), через які неможливо було виконати зобов`язання, потрібно звертатися до Торгово-промислової палати (далі ТПП).

28 лютого 2022 року ТПП опублікувала лист №2024/2.0-7.1, який засвідчує настання форс-мажору (обставин непереборної сили) військову агресію РФ проти України, яка стала підставою для запровадження в країні воєнного стану з 05.30 годин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента від 24 лютого 2022 №64/2022.

ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для СГ та/або фізичних осіб за договором, окремими податковими та іншими зобов`язаннями/обов`язками, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчими та іншими нормативними актами і стало неможливим у встановлений строк у результаті настання таких обставин.

Слід зазначити, лист №2024 не звільняє орендаря від виконання договірних зобов`язань. Наявність форс-мажорних обставин, які засвідчує цей документ, дає орендареві право не платити штраф і не відшкодовувати збитки у зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань, а не саму орендну плату. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в країні не дає орендарям земельних ділянок права не сплачувати орендну плату. Проте у зв`язку з настанням форс-мажорної обставини (військова агресія рф) орендар може домогтися звільнення від відповідальності за несвоєчасне внесення орендної плати.

Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про існування у відповідача форс-мажорних обставин, у зв`язку з військовими діями на території України, оскільки на території Покровського району Дніпропетровської області такі дії не велись, а ті військові дії, що велись та продовжують вестись в інших регіонах України не впливають на відповідальність відповідача виконувати свої обов`язки у строк відповідно до умов договору.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не повно дослідив та встановив обставини даної справи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» залишити без задоволення.

Заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 грудня 2023 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров