Рішення

від 08.12.2023 по справі 351/878/23

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №351/878/23

Номер провадження №2/351/405/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Калиновського М.М.,

за участі секретаря - Равлюк М.І.,

відповідача- ОСОБА_1

розглянувши увідкритому судовому засіданнів залісуду вмісті Снятині цивільнусправу запозовом адвокатаГедзика ВасиляМироновича,який дієв інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Гедзик В.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до рішення Снятинського районного суду від 13.10.2022р. шлюб між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 розірвано. Перебуваючи у шлюбі, подружжя разом 23.11.2006 року придбали житловий будинок загальною площею 37,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , в якому разом із дітьми проживали з 2007 року. Право власності на вказане домоволодіння зареєстроване за відповідачем. Також, на праві власності відповідачу належить земельна ділянка площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625284101:01:002:0035. Зазначена земельна ділянка набута відповідачем саме після придбання подружжям спірного житлового будинку та є невід`ємною частиною цілого домоволодіння, у зв`язку із чим також підлягає поділу, оскільки є спільною сумісною власністю подружжя.

Просить поділити спільне майно подружжя, яке знаходиться у спільній сумісній власності, шляхом визнання права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину вказаного житлового будинку по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7177027 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625284101:01:002:0035, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №690779.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов задоволити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві. Зокрема зазначив, що спірний житловий будинок був ним куплений за власні кошти до укладення шлюбу, а земельна ділянка є його особистою власністю. Вказав, що кошти за будинок були передані продавцю до підписання договору купівлі-продажу спірного житлового будинку.

Свідок ОСОБА_4 , яка являється матір`ю відповідача, у судовому засіданні вказала, що спірний будинок куплений ОСОБА_3 за власні кошти. ЇЇ син заплатив кошти за будинок до одруження, а взамін колишня власниця дала їй довіреність на розпорядження даним будинком.

Вислухавши відповідача, свідка, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , 12.08.2006 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище: ОСОБА_6 .

Згідно рішенняСнятинського районногосуду від13.10.2022р. шлюбміж ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,зареєстрований 12.08.2006р. виконкомом Попельниківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, а/з №6, розірвано.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.11.2006 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої діє ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_8 , секретарем Попельниківської сільської ради 22.08.2006 р. по реєстру за №89, іменована надалі Продавець, з однієї сторони та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іменований далі Покупець з другої сторони, уклали договір за яким Продавець зобов`язується передати майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 у власність Покупця, а Покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього обговорену грошову суму. Згода дружини Покупця ОСОБА_2 на укладення цього договору підтверджується її заявою, посвідченою ОСОБА_9 , приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу 23 листопада 2006 року по реєстру за №2297.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.01.2007р. будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2006р. належить ОСОБА_3 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 23.11.2006р., договір купівлі -продажу нотаріально посвідчений 23.11.2006р., номер у Реєстрі нотаріальних дій: 2298.

Згідно державногоакту направо власностіна земельнуділянку серіїЯК №690779, ОСОБА_3 є власникомземельної ділянкиплощею 0,2500га длябудівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СКУкраїни встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВС з аналогічних спорів, в яких ВС роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.

Доводи відповідача про те, що спірний будинок був придбаний за його собисті кошти не підтверджені жодними доказами, відповідно презумпція спільності майна ним не спростована. Натомість, судом встановлено, що в договорі купівлі-продажу спірного житлового будинку зазначена згода дружини ОСОБА_2 на його придбання, що свідчить про те, що подружжя придбало будинок за спільні кошти.

Встановивши наведені обставини, суд дійшов висновків про те, що спірні будинок та земельна ділянка є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та кожному із подружжя належить по 1/2 його частині. Отже, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.141,258,259,263-265,268,273,354ЦПК України,ст.ст.60,69-71СК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) жителькою АДРЕСА_2 , право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7177027;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625284101:01:002:0035, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №690779.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо досуду апеляційноїінстанції здня йогопроголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ