Рішення

від 09.10.2023 по справі 308/1551/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1551/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання Бомбушкар В.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Бойко Б.Б.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Наталія Дмитрівна, ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою у якій зазначає, що 11.05.2010 року ОСОБА_3 , як продавець, та ОСОБА_1 , як покупець, уклади договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. за № 4269, згідно якого покупець передав у власність (продав), а покурець прийняв (купив) квартиру за АДРЕСА_1 . Однак, покупець ОСОБА_1 через те, що не була повідомлена (обізнана) про те, що за наслідками укладення зазначеного договору право власності на належне їй нерухоме майно підлягає реєстрації у належний спосіб не зареєструвала право власності, що виникло на підставі договору купівлі-продажу. Дізнавшись про це, з невідомих їй мотивів ОСОБА_3 вирішив повторно відчужити належну позивачу земельну ділянку, та надав довіреність на укладення договору купівлі-продажу на третю особу у справі ОСОБА_4 , яка доводиться мамою «нового» власника земельної ділянки ОСОБА_2 .

Як їй стало відомо, 13.12.2022 року між ОСОБА_3 , від імені якого діяв представник по довіреності ОСОБА_4 , та донькою представника ОСОБА_2 , як покупцем було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. за № 2705, за яким було повторно відчужено земельну ділянку площею 0,0199 га, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:05:001:0155, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_3 не мав права відчужувати вже не належне йому майно, оскільки передавши разом з проданим майном правовстановлюючий документ на майно, втратив право і законні підстави для отримання правовстановлюючого документу на відчужене майно, незалежно від того чи зареєстрував набувач майна своє право.

Повторним продажем вже проданого майна грубо порушені права позивача як набувача майна за першим договором, майно належне позивачу відчужене без його відома і волевиявлення.

А тому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0199 га, кадастровий номер 2110100000:05:001:0155, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, укладений 13.12.2022 року між продавцем ОСОБА_3 , від імені якого діяв представник по довіреності ОСОБА_4 , та покупцем ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д., мерія та номер: 2705 та скасувати реєстрацію речового права, яке виникло на підставі даного договору, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

У підготовчому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовчому засіданні позов визнала. Також 20.07.2023 року подала суду нотаріально посвідчену заяву від 19.07.2023 року про визнання нею позовних вимог у цивільній справі № 308/1551/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Наталія Дмитрівна, ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 від 20.07.2023 року про розгляд справи без його участі, у якій він зазначає, що позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно надавши оцінку наявним у справі доказам які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного.

Судом установлено, що 11.05.2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З укладеного договору, для покупця виникли зобов`язання оплатити товар та прийняти товар, а для продавця згідно ст. 662 ЦК України передати товар покупцеві, і одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (зокрема, технічний паспорт, сертифікат, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частинами другоюта шостоюстатті 126ЗК України(вредакції,яка діялана часукладення договору)встановлювалося,що Правовласності наземельну ділянку,набуту увласність ізземель приватної власності беззміни її меж, цільового призначення,посвідчується: а)цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельноїділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разінабуття прававласності наземельну ділянкуза такоюугодою; б)свідоцтвом проправо наспадщину.При набутті права власності на земельну ділянку напідставі документів, визначених частиною другою цієї статті,державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується,долучається додокумента,на підставіякого відбувсяперехід прававласності на земельну ділянку, в кожному такомувипадку відчуженняземельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Дані умови сторонами договору виконані.

Так, пунктом 5 вказаного договору визначено, що продаж вчинено за погоджену сторонами суму, яка повністю сплачена покупцем продовцю до підписання цього договору. Сторони підтверджують факт сплати цього платежу.

Також, відповідно до п. 15 договору купівлі-продажу визначено, що право власності покупця згідно ст. 126 ЗК України посвідчується цим договором, додатком до якого є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 079507, виданого відділом Держкомзему у місті Ужгороді Закарпатської області 24.02.2010 року на підставі рішення V сесії V скликання (п`яте пленарне засідання) № 1179 від 16.07.2009 року Ужгородської міської ради та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державих актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011023500306, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:05:001:0155, з відмітками про відчуження земельної ділянки, вчиненими нотаріусом та органом, що здійснює державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Як встановлено в судовому засіданні при дослідженні Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 079507, на такому приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. зроблено відмітку про перехід права власності цю земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2010 року № 4269, до ОСОБА_1 .

Разом з тим, 13.12.2022 року між ОСОБА_3 , від імені якого діяла ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д., згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку плошею 0,0199 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 2110100000:05:001:0155, цільове призначення якої 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Як зазначено у п. 1.2 вказаного договору купівлі-продажу від 13.12.2022 року, право власності на земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.12.2022 року державним реєстратором Оноківської сільської ради Закарпатської області Муруговою А.С. на підставі копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 079507, виданого 26.11.2009 року Ужгородською міською радою на підставі рішення V сесії V скликання від 16.07.2009 року № 1179, оригінал якого було втрачено.

Зазначене стало можливим у зв`язку з тим, що позивач не зареєструвала право власності на придбану згідно договору купівлі-продажу від 11.05.2010 року земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_3 , виконавши зобов`язання за договором про відчуження належного йому майна, і передавши набувачу майно у законне володіння на правах нового власника, добросовісно на той час виконав договір, і разом з таким виконанням втратив право володіти цим майном, користуватись ним на правах власника, а також втратив право надалі розпоряджатись майном, яке стало предметом вже виконаного ним зобов`язання.

Відповідно до змісту ст. 319 ЦК - лише власнику належить сукупність права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд і в тому числі право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.346 ЦК України підставою припинення права власності є відчуження власником свого майна.

Згідно ч.1 ст. 140 ЗК України право власності на земельну ділянку припиняється у разі її відчуженням за рішенням власника (п.в).

Виконанням зобов`язання за договором про відчуження майна право власності відповідача на продане майно припинилось з підстав, передбачених ст.346 ЦК і ст.140 ЗК, і після цього він, незалежно від того, чи зареєстрував набувач майна своє право власності, вже не мав достатнього і необхідного обсягу прав для розпорядження раніше проданим майном, в тому числі не мав права повторно його відчужувати, і не мав права уповноважувати іншу особу на вчинення таких дій.

Відповідач, передавши разом з проданим майном правовстановлюючий документ на майно, втратив право і законні підстави для отримання правовстановлюючого документу на відчужене майно, не залежно від того, чи зареєстрував набувач майна своє право. Отриманням копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 079507, виданого 26.11.2009 року Ужгородською міською радою на підставі рішення V сесії V скликання від 16.07.2009 року № 1179 на майно, на яке фактично припинилось його право власності, і однозначно право законного володіння, відповідач в порушення закріпленому в ч.2 ст.319 ЦК принципу дотримання моральних засад суспільства, принципу добросовісності і незловживання своїми правами всупереч прав та законних інтересів інших осіб, скориставшись наявними реєстраційними відомостями, що залишились про нього як про власника майна в період, коли новий власник ще не зареєстрував набуте право власності, достовірно знаючи про відчуження ним майна і про передачу відчуженого майна і разом з ним правовстановлюючого документу (державного акту) у володіння набувачу майна, діяв протиправно, порушуючи права набувача майна і порушуючи умови договору купівлі-продажу, які є обов`язковими для нього як учасника договору, фактично відмовившись від укладеного ним договору та його наслідків в односторонньому порядку, без згоди і відома набувача майна.

При цьому не має значення, хто отримав дане свідоцтво: сама особа, зазначена у свідоцтві як власник майна, чи представник цієї особи за довіреністю, оскільки згідно ч.1 ст. 239 ЦК правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦК України - свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Згідно ч. 2 - при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Згідно ч. 3 - не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Згідно ч. 4 - при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Зі змісту ч.1 ст.317, ч.1ст.319, ч.1ст.321, ст.346 ЦК України право власності є непорушним, і лише власнику (або особі, якій власником на законній підставі передані такі права) належить право розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. Відчуженням майна припиняється право власності на нього, і з цього часу особа, що здійснила відчуження майна, втрачає право розпоряджатись відчуженим майном.

Згідно ч.1 ст.330 ЦК України - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч.1 ст.656 ЦК України - предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору.

Згідно ч.1 ст. 658 ЦК - право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ч.1 ст. 659 ЦК - Продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою статі 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства; відповідно до ч.2 ст.203 ЦК - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; відповідно до ч.3 ст203 ЦК - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.236 ЦК - нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення.

Виходячи з аналізу норм закону, що регулює дані правовідносини, - правом розпорядження майном наділений лише власник цього майна або інша особа, якій на відповідній правовій підставі передано таке право. Не може право власності на певну річ чи її частку одночасно належати декільком особам з однакових правових підстав (в одному і тому самому обсязі прав). Виходячи з виниклої в даному випадку конкуренції договорів як підстав для виникнення прав на одне майно і з конкуренції суб`єктів щодо їх прав на одне майно, набуте ними з конкуруючих підстав, - слід вважати, що перший правочин, який є дійсний за всіма ознаками і відповідає всім вимогам закону, є юридично значимим і таким, з якого для його сторін виникли дійсні права і обов`язки. Натомість другий за послідовністю їх вчинення правочин по відчуженню майна, укладений тим самим відчужувачем і відносно того самого майна, має в собі вже в момент укладення невідповідність вимогам закону, містить у собі дефект зі сторони продавця (відчужувача), який не мав права розпоряджатись відчужуваним майном, яке є предметом вже виконаного зобов`язання за раніше укладеним договором про відчуження. І тому дійсність наслідків другого правочину (про повторне відчуження) і виникнення та зміна прав сторін у даному правочині напряму і виключно залежить від дійсності першого правочину по відчуженню.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 , від імені якого діяла ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 з підстав порушень з боку продавця, і з підстав відсутності у продавця права розпоряджатись майном, що продається, в цілому суперечить закону, моральним засадам суспільства, порушує захищені конституцією принципи непорушності права власності, зокрема він не відповідає вимогам, зазначеним в ч.1 ст. 203 ЦК України.

Договір по відчуженню майна укладений особою, яка не є власником цього майна чи особою, якій право розпорядження передано власником на законній підставі. Відповідач повторно розпорядився майном без законних підстав, в той час, коли ні майна, ні права розпорядження майном у продавця вже не було.

Повторним продажем вже проданого майна грубо порушені права позивача як набувача майна за першим договором. Майно, належне позивачу, відчужене без його відома і волевиявлення.

При таких обставинах даний договір між ОСОБА_3 , від імені якого діяла ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 (договір повторного продажу вже проданого майна) має бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ст.203 та ч.1, ч.3 ст. 215 ЦПК України, наведених вище.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України договір може бути визнаний недійсним як за позовом сторони у договорі так і за позовом заінтересованої особи. Оскільки даним договором порушено права позивача, то він є заінтересованою особою, яка вправі звернутись до суду з даним позовом на захист своїх порушених прав, в тому числі і в обраний ним спосіб - шляхом визнання даного договору недійсним.

Такий спосіб захисту прав відповідає вимогам закону, зокрема ст.16 ЦК України, а також ч.3 ст. 152 ЗК України, згідно якої захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав (п.а), визнання угоди недійсною (п.б), визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п.г), застосування інших, передбачених законом, способів (п.д).

Погоджуючись з обраним позивачем способом захисту своїх прав - шляхом визнання договору недійсним, - суд враховує, що позивач перебуває в договірних правовідносинах з одною із сторін оспорюваного ним договору - з продавцем; оспорюваний договір є наслідком порушень продавцем зобов`язань за раніше укладеним з позивачем договором.

Відповідачі ОСОБА_3 позовні вимоги визнав, подавши суду заяву відповідного змісту.

Відповідач ОСОБА_2 всудовому засіданніпозов визнала такрім тогоподала суду нотаріально посвідчену заяву від 19.07.2023 року про визнання нею позовних вимог.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

А тому розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 6, 10, 12, 13, 81, 141, 228, 229, 247, 263, 265, 273, 352-353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0199 га, кадастровий номер 2110100000:05:001:0155, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, укладений 13.12.2022 року між продавцем ОСОБА_3 , від імені якого діяв представник по довіреності ОСОБА_5 , та покупцем ОСОБА_2 , посвідчений 13.12.2022 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д., серія та номер: 2705, та скасувати реєстрацію речового права, яке виникло на підставі даного договору.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі по 805,20 (вісімсот п`ять грн. 20 коп.) грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_2 .

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , мешканка АДРЕСА_4 .

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Наталія Дмитрівна, код ЄДРПОУ: 2649201269, місцезнаходження: м. Ужгород, вул.. Ф. Ракоці, 10 оф.3.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук