Постанова

від 11.12.2023 по справі 921/179/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. Справа №921/179/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді О.В. Зварич

суддів В.М. Гриців

Н.М. Кравчук,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Креатор-Буд" б/н та дати (вх. №01-05/2296/23 від 14.07.2023)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 07.06.2023 (суддя Ю.О. Чопко; повний текст рішення складено 16.06.2023)

у справі № 921/179/23

за позовом: Першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради

до відповідача-1: Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради

до відповідача-2: Приватного підприємства "Креатор-Буд" (надалі ПП "Креатор-Буд")

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Тернопільської обласної військової адміністрації

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління освіти і науки Тернопільської обласної військової адміністрації

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служби у справах дітей Тернопільської обласної військової адміністрації

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Тернопільського обласного комунального дитячого будинку для дітей шкільного віку

про визнання недійсним інвестиційного договору,

за участю:

від прокуратури: Букаловська Л.Є. (посвідчення № 068701 від 01.03.2023);

від прокуратури (в режимі відеоконференції): Фігель О.Т. (посвідчення № 071076 від 01.03.2023);

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Горба В.В. - адвокат (ордер серії ВО № 1056284 від 11.07.2023);

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився;

від третьої особи-4: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

Перший заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради та ПП "Креатор-буд" про визнання недійсним інвестиційного договору від 11.11.2020 №2 з реконструкції будівель та споруд, які перебувають на балансі управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради за адресою: м.Тернопіль, проспект С. Бандери, будинок 81, укладеного між Тернопільською обласною радою, ПП "Креатор-буд" та Управлінням з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю проведеного інвестиційного конкурсу та за його результатами недійсністю укладеного спірного інвестиційного договору.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.06.2023 у справі № 921/179/23 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним інвестиційний договір від 11.11.2020 №2 з реконструкції будівель та споруд, які перебувають на балансі управління експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради за адресою: м. Тернопіль, проспект Бандери С., будинок 81, укладений між Тернопільською обласною радою, ПП "Креатор-Буд", м. Тернопіль та Управлінням з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради. Стягнуто з ПП "Креатор-Буд", м. Тернопіль, вул.Листопадова, 1/3 (код 34227060) на користь Тернопільської обласної прокуратури, м.Тернопіль, вул. Листопадова, 4 (код 02910098) - 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що умови спірного договору не відповідають вимогам Плану трансформації Тернопільського комунального дитячого будинку для дітей шкільного віку. Встановивши, що оспорюваний прокуратурою договір порушує права дітей, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання його недійсним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ПП "Креатор-Буд" подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, а відтак просить суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що суд, як на факт порушення прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування в рамках реалізації Плану трансформації Тернопільського комунального дитячого будинку для дітей шкільного віку, складовою якого є інвестиційний договір № 2 від 11.11.2020, посилається на відсутність умов договору, які б забезпечували дітям окрему частину земельної ділянки прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, щоб знизити ризики можливих конфліктів з мешканцями такого будинку. На думку апелянта, таке судження суду є виключно суб`єктивним та оціночним, яке не ґрунтується на нормах законодавства, і в своїй суті суперечить Національній стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та плану заходів реалізації її, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 526-р, метою якої є захист найкращих інтересів дитини шляхом зміни системи інституційного догляду та виховання дітей на систему, яка забезпечує догляд і виховання дитини в сімейному або наближеному до сімейного середовища. А відтак, вважає, що проживання дітей в багатоквартирному житловому будинку, поруч із іншими мешканцями, якраз і сприяє цій меті, оскільки діти не повинні відчувати власну відокремленість від суспільства, в тому числі в побутовому середовищі. Крім того, покликається на те, що відповідно до ч.2 ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним і не потребує визнання його недійсним у судовому порядку. Зазначає, що у вказаному випадку належним способом захисту порушеного державного інтересу буде пред`явлення позову щодо правових наслідків недійсності (нікчемності) правочину, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.06.2019 в справі №916/3156/17.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Прокурор в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та у письмових поясненнях (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/5131/23 від 01.08.2023, вх№ 01-04/6145/23 від 12.09.2023, вх№ 01-04/7353/23 від 13.11.2023). Зокрема, спростовує твердження апелянта, що переміщення дітей із садибної будівлі у парковій зоні до квартир багатоповерхівки із спільною прибудинковою територією відповідає найкращим інтересам вихованців Дитячого будинку. Прокурор звертає увагу на те, що реформування закладу проводилося всупереч вимог основоположних засад Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки, схваленої розпорядженням Уряду від 09.08.2017 № 256-р, без урахування потреб, думки та інтересів кожної дитини, залучення дітей до прийняття рішень, що стосуються їх життя та майбутнього. При підготовці та виконанні плану трансформації Дитячого будинку не приділялася увага збереженню навчального (освітнього) профілю, фактично посадові особи та колегіальні органи в основному переймалися майновими питаннями, зокрема фінансування реформованого закладу та його переміщення до житлового будинку, який будується приватним партнером. Тобто переселення дітей із Дитячого будинку, який фактично розташований в парковій зоні, в багатоквартирний будинок явно не свідчить про благополуччя дітей. А відтак, інвестиційний договір суперечить вимогам ст. ст. 1, 24 Закону «Про охорону дитинства» так як не спрямований на забезпечення найкращих інтересів дитини.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач-1 відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Треті особи 1,2,4 письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подали, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Служба у справах дітей Тернопільської обласної військової адміністрації явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином буда повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. У письмових пояснення на апеляційну скаргу підтримує доводи прокурора, натомість проти доводів скаржника заперечує повністю (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/5223/23 від 07.08.2023). Зокрема, звертає увагу суду на те, що на даний час споруди закладу Дитячого будинку розташовуються на території паркової зони площею 1,1288 га. Відповідно до інвентаризаційної справи та Генерального плану (схеми) з будівлями по проспекту Степана Бандери, 81 до будівель та споруд закладу належать: гуртожиток (двоповерховий будинок садибного типу) - 294,8 кв.м.; їдальня - 44,7 кв.м; господарське приміщення зі спортивною кімнатою - 279,1 кв.м.; альтанка; спортивна площадка.

Натомість відповідно до Інвестиційного договору для потреб дітей передбачається передати приміщення під два малі групові будинки площею лише 279 кв.м., решта майна, передбаченого договором, передається для розміщення інших підрозділів. Тобто, площа буде врази меншою ніж є станом на зараз, що свідчить про явне порушення прав та інтересів дітей.

Окрім того, у разі перенесення закладу Дитячого будинку в багатоквартирний житловий будинок, останній вже не матиме власної території для дозвілля дітей. Як наслідок, діти будуть позбавлені власної зони відпочинку та спортивного майданчику. Фактично, за інвестиційним договором такою зоною стане прибудинкова територія, яка виходить на гаражі і міжбудинкову проїзну дорогу.

Також Служба просила суд врахувати, що при укладенні інвестиційного договору не враховано джерел фінансування на облаштування закладу в новобудові. У свою чергу, відсутність фінансування на облаштування приміщень створює ризик порушення прав дітей, адже умови проживання дітей не можуть бути погіршеними.

Отже, Служба наголошує, що вищенаведені обставини підтверджують, що інвестиційна угода укладена не в інтересах дітей, така угода не узгоджується з планом трансформації закладу, затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради від 25.09.2020 № 1698, порушує права та інтереси дітей, а відтак підлягає визнанню недійсною.

За змістом ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що Західний апеляційний господарський суд неодноразово відкладав розгляд апеляційної скарги з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу та рівності його учасників перед законом і судом, враховуючу незабезпечення учасниками справи явки уповноважених представників у судові засідання. Вказуючи при цьому, що участь представників сторін в судовому засіданні визначається на їх власний розсуд; неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також у відповідності до ст. 197 ГПК України, учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Однак, учасники справи правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не скористалися.

Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 921/179/23 за їх відсутності, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Обставини справи

Відповідно до п. 1 Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затвердженого спільним наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Міністерства соціальної політики України від 10 вересня 2012 року № 995/557 (далі - Положення № 995/557), дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усіх типів і форм власності (далі - інтернатні заклади) - це навчальні заклади, що забезпечують дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя.

Головними завданнями інтернатних закладів є: забезпечення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, умов проживання, навчання, виховання та розвитку, наближених до сімейних; забезпечення соціального захисту, медико-психолого-педагогічної реабілітації та соціальної адаптації вихованців з урахуванням стану здоров`я, індивідуальних особливостей психофізичного розвитку вихованців; забезпечення захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на належні умови проживання, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації, соціальної адаптації та підготовки їх до самостійного життя та праці; формування правової культури, загальнолюдських цінностей; створення умов для збереження та підтримки родинних зв`язків дітей; сприяння влаштуванню дітей у різні форми сімейного виховання (п. 1.6 Положення № 995/557).

Згідно з приписами пунктів 1.5. та 1.6. Положення № 995/557 інтернатні заклади у своїй діяльності керуються Конституцією України, Конвенцією ООН "Про права дитини", Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про охорону дитинства", актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими законодавчими актами в галузі освіти і охорони дитинства, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, цим Положенням та власним статутом. Інтернатний заклад діє на підставі статуту, який розробляється на основі цього Положення, з урахуванням положень про відповідні типи інтернатних закладів, затверджується засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою і реєструється місцевим органом виконавчої влади відповідно до законодавства.

Пунктом п.1.1 статуту, нова редакція якого затверджена рішенням Тернопільської обласної ради (далі Рада) від 15.12.2021 №422, передбачено, що Тернопільський обласний комунальний дитячий будинок для дітей шкільного віку (далі - Дитячий будинок) є навчальним інтернатним закладом, який забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, шкільного віку (том 2, а.с. 69-81).

Дитячий будинок створений для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, шкільного віку, в якому вони перебувають під час здобуття базової чи повної загальної середньої освіти, а в разі необхідності - до повноліття і перебувають на повному державному утриманні за рахунок коштів обласного бюджету та інших, не заборонених законодавством, джерел фінансування (п. 1.2. статуту).

Згідно з п. 1.10 статуту головним завданням Дитячого будинку є забезпечення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, умов проживання, навчання, виховання та розвитку, наближених до сімейних; забезпечення всебічного розвитку, фізичного, соціального та психічного здоров`я вихованців; забезпечення соціального захисту, медико-псиихолого-педагогічної реабілітації та соціальної адаптації вихованців, з урахуванням стану здоров`я, індивідуальних особливостей психофізичного розвитку; забезпечення захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на належні умови проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації, соціальної адаптації та підготовки їх до самостійного життя; формування у вихованців правової культури, загальнолюдських цінностей; створення умов для збереження та підтримки родинних зв`язків; сприяння влаштуванню вихованців у різні форми сімейного виховання.

Відповідно до пункту 7.1 статуту матеріально-технічна база Дитячого будинку включає нерухоме майно, земельну ділянку, комунікації, обладнання, транспортні засоби, матеріальні цінності. Що також підтверджується Інвентаризаційною справою (том 2, а.с. 83-95).

Пунктом 7.6. статуту визначено, що Дитячий будинок має земельну ділянку, озеленений майданчик, обладнаний для ігор і занять його вихованців на повітрі, зону відпочинку, спортивний майданчик. Дитячий будинок використовує необхідну кількість будівель, приміщень та обладнання для організації навчально-виховного процесу, проживання вихованців, проведення виховної роботи, забезпечення належних умов для роботи педагогічного, медичного персоналу і проведення профілактично-лікувальних заходів. У приміщеннях створюються умови, наближені до родинних: житлові кімнати, обладнана вітальня, кухня, де вихованці можуть готувати їжу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 526-р схвалено Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 (далі - Стратегія) та затверджено план заходів із її реалізації.

Одним із основних завдань Стратегії є впровадження механізму прийняття рішень у найкращих інтересах дитини всіма суб`єктами забезпечення та захисту її прав, а також залучення дітей до прийняття рішень з питань, що стосуються їх життя.

Пунктом 32 плану заходів Стратегії на місцеві органи виконавчої влади, місцевого самоврядування покладено обов`язок затвердити та впровадити регіональні плани реформування системи інституційного догляду і виховання дітей з обов`язковим розробленням плану трансформації кожного закладу інституційного догляду й виховання дітей.

На виконання плану заходів Стратегії рішенням Ради від 26.02.2019 № 1335 затверджено регіональний стратегічний план дій з реформування системи інституційного догляду за вихованням дітей на 2019-2026 роки (том 1, а.с. 47-61).

Рішенням Ради від 25.09.2020 № 1698 затверджено план трансформації Дитячого будинку, яким погоджено його трансформація в Тернопільський обласний комунальний заклад "Центр соціальної підтримки для сімей та дітей" (далі - Центр), у складі якого передбачалися такі структурні підрозділи: малий груповий будиночок, служба підтримки сім`ї, у складі якої діють дві соціальні квартири, та служба підтримки сімейних форм виховання (том 1, а.с. 103-183, 215-220).

З метою виконання вищевказаного плану трансформації спірним рішенням було визначено організувати та провести інвестиційний конкурс щодо реконструкції будівель та споруд, які перебувають на балансі Управління за адресою: місто Тернопіль, проспект Степана Бандери, 81, з метою передачі на баланс Раді приміщень в одній із новобудов мікрорайону міста Тернополя для організації роботи Центру, а також, забезпечення гідних умов для проживання та виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, створення соціальних квартир для молоді з їх числа (п. 3 та 5.1 рішення).

На виконання рішення № 1698 протоколом № 5 засідання робочої групи з проведення інвестиційного конкурсу для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області 07.10.2020 розроблено конкурсну документацію для участі в інвестиційному конкурсі, в якій встановлено, що об`єкт інвестування передбачає реконструкцію споруд Дитячого будинку або може бути надана власна пропозиція учасника (том І а.с. 233-250).

08.10.2020 на сайті Ради оприлюднено оголошення про інвестиційний конкурс з реконструкції будівель та споруд, які перебувають на балансі Управління за адресою: проспект Степана Бандери, 81 у місті Тернопіль.

Об`єктом інвестування визначено будівлі та споруди за адресою: пр. С. Бандери, 81 в м. Тернополі. Характер будівництва - реконструкція будівель та споруд. Із застосуванням механізму державно-приватного партнерства необхідно здійснити комплекс заходів для трансформації Дитячого будинку, а саме в приміщеннях мають бути проведені ремонтно-оздоблювальні роботи у відповідності до існуючих СНІП та ДБН або може розглядатися власна інвестиційна пропозиція щодо об`єкта інвестування.

22.10.2020 ПП "Креатор-Буд" звернулося до Робочої групи з проведення конкурсу з заявою №22/10/12 про допущення до участі в інвестиційному конкурсі. Інвестиційною пропозицією №22/10/09 від 22.10.2020 (том ІІ а.с. 25-28) Підприємство запропонувало спільне освоєння за кошти приватного інвестора майнового комплексу за вказаною адресою на умовах договору щодо співпраці між органом місцевого самоврядування та приватним інвестором та передачу Раді майнових прав на 8 квартир у 2-му та 3-му під`їздах першого поверху та 8 нежитлових приміщень (допоміжні приміщення у підвалі) багатоквартирного житлового будинку № 4 за адресою: місто Тернопіль, проспект Степана Бандери, 83, на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:06:002:0103 (том 2, а.с. 6-37).

Протоколом засідання робочої групи з проведення інвестиційного конкурсу №6 від 23.10.2020 Підприємство визнано переможцем конкурсу (том 2, а.с. 1-5).

Рішенням №1751 від 11.11.2020 затверджено результати проведеного 23.10.2020 інвестиційного конкурсу з реконструкції будівель та споруд, які перебувають на балансі управлінні з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради за адресою: м. Тернопіль, проспект Бандери С., будинок 81 (п.2 рішення) (том 2, а.с. 38-47).

11.11.2020 між Тернопільською обласною радою (сторона-1), ПП "Креатор-Буд" (сторона-2) та Управлінням з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради (сторони-3) укладено інвестиційний договір №2 з реконструкції будівель та споруд, які перебувають на балансі Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради за адресою: м. Тернопіль, проспект С. Бандери, 81 (далі - інвестиційний договір) (том 2, а.с. 48-57).

Предметом цього договору є проведення сторонами реконструкції існуючих будівель та споруд за вказаною адресою з метою належного здійснення комплексу заходів для трансформації Дитячого будинку в Центр соціальної підтримки для сімей та дітей із застосуванням механізму державно-приватного партнерства на умовах і у порядку передбаченому цим договором на підставі відповідної кошторисної документації (п.2.1 інвестиційного договору).

Відповідно до п.2.2 інвестиційного договору сторона-2 зобов`язалась власними та/або залученими силами і засобами провести реконструкцію вказаних будівель та споруд за сприянням сторони-1 та сторони-3.

Сторона-1 та сторона-3 зобов`язуються провести державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку площею 1,1288 га кадастровим номером 6110100000:06:002:0117 на якій розташовані будівлі та споруди та змінити її цільове призначення відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.3 інвестиційного договору).

Після завершення реконструкції будівель та споруд, які перебувають на балансі з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради за адресою: м. Тернопіль, проспект Бандери С., будинок 81 та введення їх в експлуатацію, останній підлягає передачі у власність сторони-2 за винятком об`єктів, що становлять спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, відображених у п.1.5 та п. 13.4.1 цього договору (п.2.3 інвестиційного договору).

Пунктом 3.3 інвестиційного договору передбачені права сторони-2 (ПП "Креатор-Буд") серед яких, зокрема:

- після завершення реконструкції та прийняття об`єкту інвестування в експлуатацію отримати його у власність, за винятком об`єктів, визначених у п. 1.5 цього договору (пп.2 п.3.3 інвестиційного договору);

- отримати за актом приймання-передачі від сторони-3, зазначені в п.1.3. цього договору та нотаріальну копію витягу, що підтверджує право власності сторони-1, протягом 10 календарних днів з дати передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області стороні-1 об`єктів нерухомості за адресою: м. Тернопіль, проспект Бандери С., будинок 83 - два малих групових будинки (приміщення) загальною площею 279 кв.м., приміщення служби сімейних форм виховання площею 53,4 кв.м, поліфункціональне приміщення для тренінгових занять площею 63,3 кв.м, приміщення молодіжної служби підтримки площею 62,4 кв.м, соціальна квартира "Матері і дитини" площею 67 кв.м, адміністративні та господарські приміщення площею 91,6 кв.м із проведеними ремонтно-оздоблювальними роботами (пп.4 п.3.3. Інвестиційного договору);

- вжити передбачених законодавством заходів по знесенню визначених стороною-1 та стороною-3 об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, звільнених від третіх осіб (користувачів, наймачів) (пп.5 п.3.3 договору).

Договірна ціна за цим договором визначається згідно з окремим кошторисом (п.4.1 інвестиційного договору).

Строки виконання робіт встановлюються з 11.11.2020 до 11.11.2025 (п.5.1 інвестиційного договору).

Проектно-кошторисна документація виготовляється за кошти сторони-2 (п. 6.1 інвестиційного договору).

Приймання-передача робіт після закінчення реконструкції об`єкта інвестування здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформляється сертифікатом про готовність об`єкту інвестування до експлуатації або іншим документом, що засвідчує готовність об`єкта до експлуатації (п.13.1 інвестиційного договору).

Документ, що засвідчує введення об`єкт інвестування в експлуатацію є підставою для остаточного врегулювання питань між сторонами (п.13.3 інвестиційного договору).

Пунктом 13.4 інвестиційного договору встановлений порядок розподілу площ в об`єкті інвестування:

- сторона-1 (Тернопільська обласна рада) з метою належного здійснення комплексу заходів для трансформації Тернопільського обласного дитячого будинку для дітей шкільного віку в Центр соціальної підтримки дітей та сімей, отримає відповідну кількість об`єктів нерухомості, а саме: за адресою: м. Тернопіль, проспект Бандери С., будинок 81 - одне складське приміщення орієнтовною площею 40 кв.м, а за адресою: м. Тернопіль, проспект Бандери С., будинок 83 - два малих групових будинки (приміщення) загальною площею 279 кв.м, приміщення служби сімейних форм виховання площею 53,4 кв.м, поліфункціональне приміщення для тренінгових занять площею 63,3 кв.м, приміщення молодіжної служби підтримки площею 62,4 кв.м, соціальна квартира "Матері і дитини" площею 67 кв.м, адміністративні та господарські приміщення площею 91,6 кв.м із проведеними ремонтно-оздоблювальними роботами у відповідності до СНіП та ДБН, що будуть визначені в додатковій угоді до цього договору, після затвердження проектно-кошторисної документації на реконструкцію об`єкта інвестування (п.13.4.1 інвестиційного договору);

- сторона-2 (ПП "Креатор-Буд") отримує решту об`єктів нерухомості, а саме: житлові приміщення (квартири), нежитлові приміщення, гаражі, місця для паркування автомобілів в об`єкті інвестування відповідно до умов цього договору, окрім об`єктів нерухомості, визначених в п. 1.5 та п. 13.4.1 цього договору (п.13.4.2 договору).

Пунктом 19. Інвестиційного договору сторони погодили, що останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами визначених договором зобов`язань.

Як стверджує прокурор, укладений інвестиційний договір, фактично передбачає втрату для власника (Ради) можливості використання земельної ділянки, на якій знаходиться Дитячий будинок, за її цільовим призначенням, адже із завершенням будівництва багатоквартирного будинку його співвласникам перейдуть права на цю земельну ділянку в силу вимог закону.

Разом із цим, Дитячий будинок для здійснення своєї статутної діяльності користувався будівлями та спорудами на підставі договору позички нерухомого майна від 28.01.2020 № 000031-1, укладеного між ним та Управлінням з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради (далі - Управління) на виконання рішення Ради від 14.11.2019 № 1477 "Питання об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст Тернопільської області" (том 2, а.с. 96-100).

Відповідно до умов розділу І вищевказаного договору позички Управління на виконання рішення сесії Ради передало у безоплатне користування Дитячому будинку будівлі навчально-виховного закладу за адресою: місто Тернопіль, проспект Бандери, 81, а саме: будівлю А, площею 294 кв.м, будівлі Б, Б1, площею 132 кв.м, будівлю Ж, площею 43,4 кв.м, що загалом складає 470,30 кв.м.

16.01.2023 на виконання рішення Ради від 21.12.2022 № 672 між Дитячим будинком та Управлінням було укладеного договір оренди майна № 00038, за умовами якого останнє передало Дитячому будинку у строкове платне користування майно - нежитлові приміщення загальною площею 618,6 кв.м, а саме: будівлю А (гуртожиток), площею 294,8 кв.м, будівлю Б-Б' (склад), площею 279,1 кв.м, будівлю Ж (їдальня), площею 44,7 кв.м, - які знаходяться за адресою: місто Тернопіль, проспект Степана Бандери, 81. Вказані будівлі розташовані на земельній ділянці загальною площею 1,1288 га, кадастровий номер: 6110100000:06:002:0177, з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти". Строк дії вказаного договору оренди встановлено з 01.11.2022 по 31.10.2027 (том ІІ а.с 101-112).

Отже, за умовами вказаного договору оренди Дитячий будинок мав у користуванні приміщення загальною площею 618,00 кв.м. Проте планом трансформації вказаного комунального закладу передбачено, що площа всього Центру, який включає в себе не тільки малі групові будиночки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а й службу підтримки сім`ї у складі двох соціальних квартир та службу підтримки сімейних форм виховання, є меншою.

Також, у вказаних вище рішенні Ради, у плані трансформації та у інвестиційному договорі, не визначено долю земельної ділянки, площею 1,1288 га, на якій розташовані приміщення, передані Дитячому будинку за договором оренди майна від 16.01.2023 №00038.

Водночас, прокурор звертає увагу, що за умовами п. 3.1. та пп. 5 п. 3.3., п. 13.4.1. спірного інвестиційного договору Підприємство має право вжити передбачених законодавством заходів по знесенню визначених Радою та Управлінням об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст Тернопільської області, звільнених від третіх осіб (користувачів, наймачів), які розташовані за адресою: місто Тернопіль, проспект С. Бандери, 81. Земельна ділянка, яка розташована за вищевказаною адресою, передається Підприємству для здійснення будівництва багатоквартирного житлового-громадського комплексу. В обмін на це Підприємство передає Раді нерухоме майно, загальною площею 616,7 кв.м, з проведеними ремонтними роботами за адресою: місто Тернопіль, проспект С. Бандери, 83, а саме: два малих групових будинки, загальною площею лише 279 кв.м, приміщення служби сімейних форм виховання, площею 53,4 кв.м, поліфункціональні приміщення для тренінгових занять, площею 63,3 кв.м, приміщення молодіжної служби підтримки, площею 62,4 кв.м, соціальна квартира "Матері і дитини", площею 67 кв.м, адміністративні та господарські приміщення, площею 91,6 кв.м, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 6110100000:06:002:0103 (перший поверх та підвальні приміщення багатоповерхового житлового будинку), з цільовим призначенням "землі житлової та громадської забудови".

Отже, на виконання умов спірного інвестиційного договору передбачається: виселення вихованців Дитячого будинку із приміщень, наданих останньому в оренду на підставі договору позички нерухомого майна від 28.01.2020 та договору оренди майна від 16.01.2023, знесення наданих Дитячому будинку будівель, переселення його вихованців у приміщення першого поверху багатоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: місто Тернопіль, проспект С. Бандери, 83, загальною площею 279 кв.м (малі групові будинки), а також позбавлення Дитячого будинку та його вихованців права користування територією земельної ділянки, загальною площею 1,1288 га, у зв`язку з її передачею під забудову багатоквартирного житлово-громадського комплексу та повного знесення існуючої інфраструктури Дитячого будинку за адресою: місто Тернопіль, проспект С. Бандери, 81, яка включає в себе власну матеріально-технічну базу, зокрема, зелену зону, спортивні майданчики, зону відпочинку, окремі приміщення та обладнання для організації освітньо-виховного процесу, проживання вихованців, проведення виховної роботи, забезпечення належних умов для роботи педагогічного, медичного персоналу і проведення лікувально-профілактичних заходів.

Таким чином реалізація умов спірного договору призведе до порушень інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є вихованцями Дитячого будинку.

Враховуючи, що спірний договір не відповідає плану трансформації Дитячого будинку, меті та реалізації завдань Стратегії щодо найліпшого забезпечення та захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1 - 3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Згідно ст. 52 Конституції України належне утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

У ст. 142 Конституції України вказано, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих сетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Забезпечення законності при управлінні комунальним майном, збереження нерухомості, будівель та земельних ділянок освітніх установ для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, безумовно становить державний інтерес.

Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні обласних рал.

Частиною 2 ст. 43 Закону встановлено, що обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.

Відповідно до ч.4 ст.60 Закону обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють суспільні потреби територіальних громад.

Статтями 24, 25 Закону України "Про освіту" встановлено, що рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи зміну типу закладу освіти приймає засновник (засновники).

Отже, саме Рада наділена державою правом приймати рішення щодо трансформації Дитячого будинку, укладення правочину з метою його реалізації, тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зокрема зазначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Суд звертає увагу, що упродовж тривалого часу до моменту звернення з позовом до суду, прокурором досліджувалось питання вчинення позивачем дій, спрямованих на захист прав та інтересів вихованців Дитячого будинку, та здійснювалось листування стосовно відповідного питання (том 2, а.с. 113-125, 186-198).

Так, зокрема Тернопільська міська рада повідомила прокуратуру, що згідно плану зонування території м. Тернополя земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:06:002:0117 знаходиться в лікувальній зоні. Згідно пояснювальної записки серед видів використання передбачено: лікувальні корпуси лікарень; консультативні поліклініки; спеціалізовані поліклініки; науково дослідні та медичні центри; адміністративно-господарські будівлі та споруди; станції невідкладної швидкої допомоги; станції переливання крові; амбулаторії; будинки-інтернати для дорослих; будинки дитини; аптеки; будинки для аварійного чергового медперсоналу; кафе, заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування; споруди комунальної та інженерної інфраструктури, необхідної для обслуговування даної зони.

ВК Тернопільської міської ради повідомив, що Тернопільська обласна рада звернулась з листом №06-433 від 22.04.2022 "Щодо внесення змін до Генерального плану міста Тернополя та плану зонування території міста Тернополя" стосовно можливості внесення змін на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:002:0117, то Тернопільською міською радою 17.12.2021 прийнято рішення про внесення змін до Генерального плану та плану зонування території міста Тернопіль. Інформацією про початок розроблення містобудівних документацій була розміщена на офіційному сайті Тернопільської міської ради та з 28.03.2022 протягом 30 днів знаходилась в засобах масової інформації з метою надання можливостей внесення пропозицій.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повідомило прокуратуру, що земельна ділянка площею 1,1288 га за кадастровим номером 6110100000:06:002:0117 комунальної форми власності із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка розташована по проспекті Ст. Бандери, 81 в м. Тернополі зареєстрована за Тернопільською обласною радою, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №40876656 від 03.03.2021.

Щодо земельної ділянки площею 0,9933 га за кадастровим номером 6110100000:06:002:0103 комунальної власності із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована по проспекті Ст. Бандери, 83 в м. Тернополі повідомило, що остання перебуває в оренді ПП "Креатор-Буд", про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №24968381 від 15.02.2018.

Департамент архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації повідомив прокуратуру, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:06:002:0117 та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, на якій розміщені будівлі та споруди за адресою проспект С. Бандери, 81, 83 м. Тернопіль, перебуває в межах території установ і підприємств обслуговування згідно змін до Генерального плану. Згідно плану зонування ця територія перебуває у межах лікувальної зони Г-5, переважними, супутніми та допустимими видами використання якої не передбачено можливості будівництва у цій зоні багатоквартирних житлових будинків.

Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації листом на запит прокуратури надало копії наукового заключення щодо доцільності надання деревам магнолії Кобос, які ростуть на території сиротинця в м.Тернопіль, статусу "пам`ятки природи"; копію рішення Тернопільської обласної ради №74 від 10.02.2016 "Про оголошення нових територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення Тернопільської області" згідно п.8 додатку до вказаного рішення входять Тернопільські магнолії площею 0,02 га, за адресою проспект С. Бандери, 81 на території Тернопільського обласного комунального дитячого будинку для дітей шкільного віку.

Також, як вбачається з матеріалів справи, задля встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, прокурором було проінформовано позивача про виявлені порушення у ході затвердження Радою плану трансформації Дитячого будинку, проведення інвестиційного конкурсу та укладення інвестиційного договору Тернопільська обласна , що підтверджується листами від 21.02.2022 № 24-95 вих-22, 20.04.2022 № 24-151 вих-22, 29.07.2022 № 24-294 вих-22, № 24-392 вих-22, 20.01.2023 № 24-45 вих-23 та від 08.02.2023 №24-71 вих-23 (том 2, а.с. 130-141, 147-150, 154-157, 162-166, 169-176, 180-185).

Однак, з одержаних відповідей від Ради вбачається, що орган місцевого самоврядування не має наміру у добровільному порядку усунути виявлені порушення, чи звернутися до суду на захист прав вихованців Дитячого будинку та майнових прав територіальних громад області (том 2, а.с. 142-146, 151-153, 158-161, 167-168, 177-179).

Тобто, суд доходить висновку, що Рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила.

Оскільки Рада не ініціювала питання звернення до суду з метою захисту прав та інтересів держави, прокурор листом від 09.03.2023 повідомив позивача про вжиття заходів представницького характеру шляхом подання даного позову до суду (том 3, а.с. 2).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що Тернопільська обласна рада належним чином не здійснювала захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Тернопільської обласної ради за цим позовом.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами частин 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст.215 ЦК України).

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №906/620/21, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі №906/1388/20.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної території України визначає Закон України «Про інвестиційну діяльність».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права.

Інвесторами є суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) (ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Інвестиційний договір як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмета та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так і майнові права (обов`язки) сторін договору (постанови Великої Палати Верховного Суду 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 29.01.2019 у справі №916/4644/15).

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків .

Як зазначалося вище, рішенням Ради від 28.11.2019 № 1490 затверджено Положення про проведення інвестиційного конкурсу для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (далі - Положення № 1490) (том І а.с. 229-232).

Відповідно до п. 1.2 Положення № 1490 завданнями цього положення є стимулювання залучення інвестицій для впровадження проєктів щодо будівництва нових будівель та проведення реконструкцій чи реставрацій існуючих приміщень за рахунок коштів інвестора на території Тернопільської області; забезпечення відкритості, публічності і прозорості процедури підготовки і проведення інвестиційних конкурсів; здійснення контролю за виконанням інвесторами зобов`язань на підставі інвестиційних договорів.

Отже Положенням № 1490 не передбачено можливості залучення інвестицій не для будівництва нових будівель або ремонту/реставрації вже існуючих споруд.

Інвестиційний конкурс - конкурентний спосіб залучення інвестора, що передбачає проведення конкурсу з визначення кращої пропозиції об`єкта інвестування (п. 1.3 Положення № 1490).

Конкурсна документація - комплект документів, що надається учаснику та містить інформацію про умови конкурсу і вимоги до учасника конкурсу (п. 1.3 Положення №1490).

Так, згідно із п, 1.6 Положення № 1490 об`єктом інвестування є земельні ділянки чи об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області.

Відповідно до п. 10 Положення № 1490 у разі, коли після оголошення конкурсу лише один учасник виявив бажання взяти участь у конкурсі або лише один учасник був допущений робочою групою до участі у конкурсі, договір на реалізацію інвестиційного проекту за рішенням робочої групи укладається з цим учасником після узгодження з ним усіх умов зазначеного договору.

Пунктами 12, 13 Положення № 1490 встановлено, що робоча група розробляє та затверджує конкурсну документацію, в якій містяться умови конкурсу відповідно до інвестиційного проекту та основні критерії оцінки конкурсної пропозиції.

Надана учасником конкурсна пропозиція розглядається як його безвідзивна оферта (пропозиція) (п. 27 Положення № 1490).

Згідно з п. 39 Положення № 1490 переможцем конкурсу визначається учасник, який запропонував найкращі умови здійснення інвестиційної діяльності відповідно до умов конкурсу, виконав усі необхідні умови конкурсу та подав найкращі пропозиції для реставрації існуючих будівель чи будівництва нових будівель, тощо.

Відповідно до п. 43 Положення № 1490 прийняте Радою про затвердження результатів конкурсу є підставою для початку переговорів щодо укладення договору на реалізацію інвестиційного проекту. Договір вважається укладеним з дня підписання усіма сторонами тексту договору.

Як вбачається зі змісту пропозиції ПП «Креатор-Буд», останній запропонував Раді не здійснити реконструкцію діючих приміщень Дитячого будинку, а збудувати нове майно, а саме багатоквартирний будинок, віддавши Раді частину приміщень у багатоквартирному будинку. Тобто, фактично обміняти комунальне майно на приватне.

Натомість, у порушення п. 1.2 Положення № 1490 робоча група не відхилила пропозицію ПП «Креатор-Буд» як неприйнятну, а вирішила визнати його переможцем.

За ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, підприємства, установи, організації, в тому числі заклади освіти, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності.

Інвестиційний договір передбачає за наслідками його виконання перехід права власності Дитячого будинку з комунального у приватну власність у власність ПП «Креатор-Буд». Тобто, Рада та ПП «Креатор-Буд» планують здійснити обмін нерухомого майна комунальної власності на нерухоме майно приватної власності.

Відповідно до ст. 715 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 293 Господарського кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.

Таким чином, інвестиційний договір передбачає здійснення договору міни, а не інвестування ПП «Креатор-Буд» в розбудову, ремонт, реконструкцію матеріально-технічної бази Дитячого будинку.

Згідно зі ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно, встановивши, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі 2 ст. 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин.

Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

За умовами спірного договору вбачається, що він містить елементи договору міни. Відповідно до спірних правовідносин треба застосовувати норми права, які регулюють відносини міни, оскільки сторони лише удають, що укладено інвестиційний договір, хоча фактично просто міняються нерухомим майном, і саме на настання наслідків у вигляді отриманого за обміном і був спрямований спірний правочин.

Разом з тим, у ч. 4 ст. 293 Господарського кодексу України встановлено, що не може бути об`єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством.

Оскільки ПП «Креатор-Буд» не є державним чи комунальним підприємством, то укладений інвестиційний договір суперечить ч. 4 ст. 293 Господарського кодексу України оскільки передбачає обмін нерухомого майна комунальної власності Ради та приміщення в багатоквартирному житловому будинку, що належить ПП «Креатор-Буд».

Відповідно до ч. 7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Між тим, виходячи із вимог чинного законодавства України, комунальне майно можливо відчужити в межах приватизаційної процедури, визначеної Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» на конкурсних засадах або шляхом викупу.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону .

Натомість, за умовами спірного договору майно комунальної власності (Дитячий будинок) відчужується поза приватизаційною (конкурсною) процедурою в межах інвестиційного конкурсу, що суперечить вищенаведеним нормам права.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про державно-приватне партнерство» одним із основних принципів здійснення державно-приватного партнерства є узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди, а також незмінність протягом усього строку дії договору цільового призначення та форми власності об`єктів, що перебувають у комунальній власності, переданих приватному партнеру.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» передача приватному партнеру об`єкту державно-приватного партнерства, у тому числі його подальша реконструкція та технічне переоснащення приватним партнером, не зумовлює перехід права власності на цей об`єкт до приватного партнера та не припиняє права комунальної власності на такий об`єкт, такі об`єкти підлягають поверненню державному партнеру після припинення дії відповідного договору у порядку, передбаченому договором.

Статтею 8 указаного Закону встановлено, у разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необхідним є отримання приватним партнером земельних ділянок, передача відповідних земельних ділянок в оренду приватному партнеру на строк дії договору, укладеного в раках державно-приватного партнерства, здійснюється в порядку, визначеному Земельним кодексом України, а передача право забудови здійснюється з урахуванням норм, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У разі припинення (розірвання) договору приватний партнер автоматично втрачає право на користування земельною ділянкою, наданою його державним партнером для здійснення державно-приватного партнерства, а приватний партнер зобов`язаний звільнити ділянку.

Виходячи із викладеного, за наслідками укладення та реалізації договорів державно-приватного партнерства, комунальне майно не може вибувати із комунальної власності, та змінювати своє цільове призначення.

У даному випадку, за наслідками виконання умов інвестиційного договору укладеного в межах державно-приватного партнерства відбудеться вибуття нерухомого майна із комунальної власності, а також відбудеться зміна його цільового призначення із майна закладу освіти, оскільки ПП «Креатор-Буд» не надає послуг у сфері освіти, а є забудовником, що підтверджується інформацією з ЄДР відносно ПП «Креатор-Буд».

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення,

Неподільною є річ, яке не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення інвестиційного договору) до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення інвестиційного договору) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частина, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Діючими ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», які затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 04.06.2014 № 163, з наступними змінами та доповненнями (п. 3.2.22) встановлено, що реконструкція передбачає зміну геометричних розмірів та/або функціонального призначення такого об`єкта, а також повне або часткове збереження елементів несучих конструкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 звернула увагу на важливість принципу "superficies solo cedit" ("збудоване на поверхні слідує за землею"); принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш втілений у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на таке нормативне врегулювання правовідносин по реконструкції існуючих будівель, приватний інвестор матиме змогу забудувати практично всю земельну ділянку, а відтак набути майнові права на неї. Наведене суперечить основному завданню трансформації Дитячого будинку та меті, які були визначені Національною стратегією реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026.

У п.2.3 інвестиційного договору передбачено зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Таким чином, з огляду на наведену норму ст. 80 Закону України "Про освіту", встановлено незмінність пріоритету використання майна закладів освіти за освітнім призначенням, забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Тобто, основним видом використання майна має бути пов`язаність з освітнім процесом, а не, навпаки, змінюючи цільове призначення земельної ділянки на житлову забудову, визначивши її використання в освітньому процесі як супутнє.

Отже, виконання інвестиційного договору може призвести до втрати Радою споруд майнового комплексу Дитячого будинку, а також земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:06:002:0117 площею 1,1288 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, на якій вони розміщуються, оскільки будуть зняті обмеження щодо її використання, передбачені у ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», що надасть ПП Креатор-Буд» можливість забудувати земельну ділянку багатоквартирним житловим будинком.

Також, проаналізувавши передумови укладення інвестиційного договору та умови самого договору, апеляційна інстанція відзначає, що такі суперечать вимогам ст. ст. 19, 211 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про землеустрій» щодо цільового використання земельної ділянки, ст. ст. 1. 25, 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо відповідності запланованої реконструкції Генеральному плану забудови міста Тернополя.

За інформацією Департаменту архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської ОДА, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:06:002:0117, на якій розташовані об`єкти інвестиційної угоди, відповідно до Генерального плану та Плану зонування території міста Тернополя перебуває в межах лікувальної зони Г-5, що не передбачає можливості будівництва на ній багатоквартирних житлових будинків (том 2, а.с. 119-122).

На запит Тернопільської обласної прокуратури Тернопільська міська рада повідомила, що вказана земельна ділянка знаходиться у лікувальній зоні (Г-5), яка не передбачена для ведення житлового будівництва (том 2, а.с. 113).

Згідно Інформації із Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки зареєстровані обмеження у використанні.

Встановлено, що на території Дитячого будинку розміщується пам`ятка природи місцевого значення «Тернопільські магнолії» площею 0,02 га (рішення Ради від 10.02.2016 №74).

Пам`ятки природи відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» є складовою частиною природно-заповідного фонду.

Статтею 28 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на території пам`яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

Також навколо об`єкту природно-заповідного фонду відповідно до ст. 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначається охоронна зона, в якій не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

За інформацією Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації від 11.03.2022 № 3413-22 на території пам`яток природи забороняються будь-яка діяльність що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни її первісного стану (том 2, а.с. 123).

Водночас, у спірному договорі відповідні обмеження не передбачені, жодних обов`язків щодо збереження пам`ятки природи місцевого значення на приватного інвестора не покладено.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однією із основних завдань Стратегії є впровадження механізму прийняття рішень у найкращих інтересах дитини всіма суб`єктами забезпечення та захисту її прав, а також залучення дітей до прийняття рішень з питань, що стосуються їх життя.

У преамбулі Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні якнайкращих інтересів дитини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про охорону дитинства» утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава. Такі діти повинні бути передані на усиновлення або влаштовані на виховання в сім`ї громадян (під опіку чи піклування, в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу), у будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки-інтернати на повне державне утримання. Таким дітям створюються необхідні умови для всебічного і гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про освіту» обласні ради засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів.

План трансформації навчального закладу та наступні дії Ради щодо його виконання, а саме проведення інвестиційного конкурсу та укладення інвестиційного договору,безпосередньо стосується, в тому числі, гарантованого Конституцією України права на освіту, а також прав дітей на належний догляд з боку держави, в тому числі виховання, медичне забезпечення тощо.

За таких обставин, враховуючи вимоги Стратегії, ст. ст. 1, 24 Закону України «Про охорону дитинства» трансформація Дитячого будинку, у тому числі проведення інвестиційного конкурсу та укладення відповідного договору, мало здійснюватися в якнайкращих інтересах дітей, з урахуванням потреби, думки та інтересу кожної дитини (вихованця закладу), а також інших зацікавлених осіб, що представляють спільні інтереси територіальних громад області.

Натомість, під час підготовки трансформації Дитячого будинку вбачається, що основна увага приділялась лише фінансовому питанню його утримання, втім не вбачається, що питання дотримання прав його вихованців і можливість належного забезпечення їм освітнього та виховного процесу були предметом детального, ґрунтовного вивчення та аналізу. Єдиною підставою для ініціювання процесу ліквідації Дитячого будинку було визначено зменшення фінансового навантаження на обласний бюджет, що прямо суперечить вимогам Стратегії (том 2, а.с. 221-228).

Висновки, що містяться в плані трансформації та його проекті не свідчать про те, що діти пов`язують своє благополуччя або можливість покращення свого забезпечення із перетворенням Дитячого будинку в Центр та його переміщенням із майнового комплексу, розміщеного в зоні рекреації на великій земельній ділянці (фактично озеленена паркова зона з пам`яткою природи) до багатоквартирного будинку.

Радою також не проведено аналіз реальної потреби у соціальних послугах, не розглядались інші варіанти реорганізації (зміни типу) Дитячого будинку в інший заклад, в тому числі з метою збереження навчального (освітнього) профілю, а не лише надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 8.6 Положення інтернатний заклад розташовується, як правило, у сприятливій для здоров`я місцевості, має земельну ділянку, озеленений майданчик, обладнаний для ігор і занять дітей на повітрі, зону відпочинку, спортивний, майданчик. Інтернатний заклад повинен мати необхідну кількість будівель, приміщень та обладнання для організації освітньо-виховного процесу, проживання вихованців, проведення виховної роботи, убезпечення належних умов для роботи педагогічного, медичного персоналу і проведення лікувально-профілактичних заходів.

Таким чином, законодавець передбачив та закріпив, що навчально-виховний заклад повинен мати власну матеріально-технічну базу, зокрема, власну зелену зону, спортивні майданчики, зону відпочину тощо, для чого потрібна власна територія (земельна ділянка), яка буде безпечною для вихованців, а заклад нестиме відповідальність за збереження її в належному стані та матиме можливість забезпечити безпеку вихованців на ній.

Оскільки реформований Дитячий будинок буде зберігати за собою ряд його функціоналу, то відповідно матеріально-технічна база для збереження всіх прав дітей повинна бути не гірша, а навпаки краща.

При цьому, у разі завершення трансформації та перенесення Дитячого будинку в багатоквартирний будинок, останній вже не матиме власної території, що може призвести до погіршення можливості забезпечення безпеки вихованців під час їх прогулянок, ігор, відпочинку та ін. Діти не матимуть власної зони відпочинку та спортивного майданчику (за планом трансформації, такою зоною стане прибудинкова територія, яка є загальнодоступною, без будь-яких заходів охорони).

Щодо твердження скаржника про те, що проживання дітей в багатоквартирному житловому будинку, поруч із іншими мешканцями, якраз і сприяє меті Стратегії, оскільки діти не повинні відчувати власну відокремленість від суспільства, в тому числі в побутовому середовищі. Колегія суддів вважає такі твердження в даному випадку недоречними, з огляду на те, що дітям, які проживають в Дитячому будинку не заборонено спілкуватися з іншими дітьми (мешканцями), які проживають в суміжних багатоквартирних будинках.

Отже, виконання оспорюваного правочину та переселення трансформованого закладу до багатоквартирного будинку суперечить п. 6 ст. 25 Закону України «Про освіту» щодо обов`язку власника забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти.

Метою проведення конкурсу могло бути залучення інвесторів для реконструкції або реставрації Дитячого будинку, тобто збереження та відновлення цього об`єкта без його знищення чи відчуження в приватну власність. Це відповідало б інтересам дітей та територіальної громади. Натомість, протилежні дії суперечать меті проведення конкурсу із залучення інвесторів та його умовам.

Важливо зазначити, що план трансформації Дитячого будинку, затверджений рішенням сесії Ради № 1698, з огляду на його важливість для територіальної громади, колективу установи, його вихованців та інших зацікавлених осіб, стосунок до гарантованого Конституцією України права на освіту та забезпечення належного утримання державою дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, мав бути предметом громадських слухань (обговорень).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п 2 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (далі - Порядок № 996), затвердженого постановою КМУ від 03.11.2010 № 996, консультації з громадськістю проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності зазначених органів. Проведення консультацій з громадськістю має сприяти налагодженню системного діалогу органів влади з громадськістю, підвищенню якості підготовки рішень з важливих питань державного та суспільного життя з урахуванням громадської думки, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень.

Відповідно до п.13 Порядку № 996 публічне громадське обговорення передбачає організацію і проведення публічних заходів: конференцій, форумів, громадських слухань, засідань за круглим столом, зборів, зустрічей (нарад) з громадськістю, інтернет-конференцій, відеоконференція.

Дії Ради при прийнятті рішення про затвердження плану трансформації Дитячого будинку, проведення відповідного інвестиційного конкурсу та укладення на його виконання договору, однозначно впливають на таке важливе конституційне право, як право на освіту, забезпечення належного утримання державою дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (загальнонаціональний пріоритет), що є безумовною підставою для врахування думки територіальних громад.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 359/6814/17, від 06.02.2019 у справі № 720/1536/16-а, від 13.05.2020 у справі № 324/1296/16-а, від 24.09.2020 у справі № 520/6930/19.

Водночас, доказів проведення громадських слухань щодо можливої трансформації Дитячого будинку та роз`яснення наслідків такої трансформації, її переваги та/або недоліки матеріали справи не містять. Учасниками спору таких доказів суду не надано.

Таким чином, з наведеного вбачається, що реальна думка громади, у тому числі педагогічного складу працівників Дитячого будинку, як і думка дітей, не з`ясовувалась, а відповідно не вивчалась та не аналізувалась.

Не надано під час розгляду справи і доказів того, що в порядку підготовки реалізації Стратегії було проведено інформаційно-роз`яснювальну роботу серед мешканців громади за місцем їх проживання, як форму їх безпосередньої участі у вирішенні питання реорганізації Дитячого будинку.

Тобто, передумовою укладення інвестиційного договору було вжиття належних підготовчих дій для прийняття рішення Радою від 25.09.2020 № 1698 про затвердження плану трансформації Дитячого будинку, необхідності проведення громадського обговорення перед реорганізацією навчального закладу. Далі - проведення конкурсу із залучення інвесторів для реконструкції Дитячого будинку, затвердження результатів конкурсу та визначення переможця.

Проте, за матеріалами даної справи судом встановлено, що Радою неналежно виконано свої повноваження, в результаті чого допущено порушення конституційних прав дітей.

Наведені дії Ради слугували підставою звернення Тернопільської обласної прокуратури до Господарського суду міста Києва із позовом до Тернопільської обласної ради. Предметом розгляду справи № 910/3522/23 є рішення Тернопільської обласної ради від 25.09.2020 № 1698 "Про затвердження плану трансформації Тернопільського обласного комунального дитячого будинку для дітей шкільного віку та проведення інвестиційного конкурсу" на відповідність його вимогам закону (том 4, а.с. 83-98).

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, гак і після народження.

Статтею 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 20 Конвенції про права дитини неповнолітня особа, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою.

Також, відповідно до ст. 28 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення нього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 вказала, зокрема на те, що сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема, мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункт 9.56)).

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що при укладені інвестиційного договору, його сторонами не було дотримано вимог чинного законодавства в частині забезпечення якнайкращих інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, про що сторони спірного договору знали або повинні були знати, суд дійшов висновку про те, що вказаний договір суперечить вимогам Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", Закону України "Про освіту", Закону України "Про місцеве самоврядування", положенням Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017 - 2026 роки, а також положенням Регіонального стратегічного плану дій з реформування системи інституційного догляду та виховання дітей в Тернопільській області на 2019 - 2026 роки, а поведінка сторін цього правочину є недобросовісною.

З урахуванням наведеного, у системному застосуванні ч.1 ст. 203, ч.3 ст.215, у поєднанні з вимогами Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026, суд дійшов висновку, що спірний інвестиційний договір підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить вищеописаним актам цивільного законодавства та порушує права вихованців Дитячого будинку.

Щодо покликання скаржника на те, що не потребує визнання судом недійсним нікчемний правочин, який порушує публічний порядок, а належним способом захисту порушеного державного інтересу у вказаному випадку буде пред`явлення позову щодо правових наслідків недійсності (нікчемності) правочину, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.06.2019 в справі №916/3156/17, колегія суддів зазначає, що вказана судова практика є нерелевантною у спорі, що розглядається, оскільки у наведеній постанові йдеться про застосування ч. 2 ст. 215 ЦК України, ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Метою пред`явлення прокурором позову за спірними правовідносинами є припинення незаконної трансформації Дитячого будинку, поновлення прав його вихованців, попередження вибуття із комунальної власності майнового комплексу закладу інституційного догляду та виховання дітей (комплекс будівель загальною площею 616, 8 кв.м та земельної ділянки площею 1,1288 га).

Судами неодноразово надавалася оцінка належності обраного позивачем способу захисту порушеного права, передусім через призму його ефективності, реального поновлення прав ініціатора спору.

Отже, для реального захисту інтересів держави (належної реалізації державної політики у сфері охорони дитинства, забезпечення якнайкращих інтересів дітей вразливих категорій, збереження комунального майна) необхідним є припинення виконання незаконної угоди, скасування плану трансформації Дитячого будинку та спонукання місцевих органів влади до реорганізації вказаного закладу інституційного догляду та виховання дітей у передбачений законом спосіб.

Відтак, у даній справі обраний прокурором спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)).

Таким чином суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За результатами дослідження та оцінки зібраних у справі доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що подані прокурором докази на підтвердження факту порушення укладеним спірним договором прав дітей та те, що його умови суперечать вимогам наведених вище правових норм, є належними і допустимими, в свою чергу відповідачами не спростовані, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи оцінку оскарженому судовому рішенню, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не навів усіх мотивів та правових норм, на підставі яких оспорюваний у даній справі правочин підлягає визнанню недійсним. Тому його необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Судові витрати

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на відповідача у разі задоволення позову.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 86, 197, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Креатор-Буд" б/н та дати (вх. №01-05/2296/23 від 14.07.2023) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 07.06.2023 у справі №921/179/23 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя О.В. Зварич

судді В.М. Гриців

Н.М. Кравчук