Постанова

від 21.12.2023 по справі 815/4290/13-а

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 815/4290/13-аПівденно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Дичко В.О, службове посвідчення №073432 від 01.03.2023;

від позивача Козаченко І.В., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1328745 від 17.07.2023;

від відповідача 1 Вінюков В.М., довіреність №103/ви-мр від 29.12.2022;

відповідач 2 - Самокиш І.В., виписка з ЄДР від 12.05.2023;

від відповідача 3 Цимбал С.Ю., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1298098 від 02.11.2023;

від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Данлін - Невмержицький О.М., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН№1298106 від 02.11.2023

/інші учасники справи не використали свого права на участь у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлялись про час та місце його проведення/

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2023, проголошене о 14:49:33 суддею Бездолею Д.О. у м. Одесі, повний текст якого складено та підписано 05.07.2023

у справі № 815/4290/13-а

за позовом Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство

до відповідачів:

1) Одеської міської ради;

2) Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю А-Трейдінг

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні позивача:

1) Фонду державного майна України;

2) Одеської обласної державної адміністрації

- на стороні відповідача 3:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Данлін;

2) Компанії Прайвесі девелопментс ЛТД.

за участю: прокуратури Одеської області

про визнання протиправними дій та рішень, визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування державного акту, припинення права власності та

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2007 року Державна судноплавна компанія Чорноморське морське пароплавство (ділі також ДСК «ЧМП») звернулась до Господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, в якому просила визнати протиправними дії відповідачів щодо організації аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення під забудову в частині підготовки до реалізації земельної ділянки площею 6,5987 га у м.Одесі по вул.Грушевського ріг вул.Воробйова (в районі колишнього антенного поля ЧМП) та визнати недійсними результати аукціону, проведеного 30.03.2007 в визначеній частині.

Дана справа перебувала у провадженні адміністративних судів з 03.04.2007 до 23.11.2021. За час розгляду справи позивачем змінювались позовні вимоги, також змінювався склад учасників справи.

23.11.2021 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного Адміністративного Суду (далі-КАС) прийнято судове рішення в адміністративній справі про закриття провадження (а.с. 13-17, т. 16), а ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021 (а.с. 33-35, т. 16) вона була направлена на розгляд Господарського суду Одеської області, як господарський спір.

20.12.2021 Господарським судом Одеської області отриманий спір за позовом позивача, який 7.02.2022 надіслав заяву про зміну предмету позову (т.17, а.с. 105-128) та просив:

- визнати недійсним та скасувати п. 22 додатку до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 № 69-V «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках»;

- визнати недійсним та скасувати п. 20 додатку до рішення Одеської міської ради від 29.09.2006 № 354-V «Про продаж земельних ділянок, розташованих у м.Одеса на земельному аукціоні»;

- визнати протиправними дії відповідачів щодо організації аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення під забудову в частині підготовки до реалізації земельної ділянки, площею 6,5987 га, у м. Одесі по вул. М.Грушевського /ріг вул. Воробйова (в районі колишнього антенного поля ЧМП);

- визнати недійсним результат аукціону, проведеного 30.03.2007, в частині визнання переможцем аукціону щодо продажу земельної ділянки, площею 6,5987 га, у м. Одесі по вул. М. Грушевського/ріг вул. Воробйова (в районі колишнього антенного поля ЧМП) Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) А-Трейдінг;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 18.04.2007, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1006;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №111919 від 23.05.2007, виданий відповідачу-3 (зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020750500026);

- припинити право власності відповідача-3 на земельну ділянку, площею 6,5987 га, у м. Одесі по вул. Грушевського/ вул. Воробйова, вул. Одеська (в районі колишнього антенного поля ЧМП) кадастровий номер 5110137600:72:001:0034.

14.06.2022 протокольною ухвалою місцевий господарський суд прийняв заяву про зміну предмету позову до розгляду в зазначеній редакції.

Підставою позову позивач визначив порушення відповідачами права постійного користування позивача на земельну ділянку площею 11,2 га, що була відведена останньому рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.04.1947 № 497 та, на думку позивача, включає в свої межі земельну ділянку, площею 6,5987 га, продану відповідачу-3 в оспорених правовідносинах без припинення речового права позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2023 у позові відмовлено, оскільки місцевим господарським судом встановлено, що позивачем не заявлено на розгляд суду жодної позовної вимоги, яка б могла призвести до набуття позивачем володіння спірним нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов, а отже суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, тобто таким, що може призвести до дієвого захисту прав позивача без повторного звернення до суду, що згідно з висновками Верховного Суду, які враховані судом, є самостійною і достатньою підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.

Із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погоджується позивач, який звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема скаржник вважає, що господарський суд першої інстанції:

- безпідставно і незаконно зазначив про те, що в адміністративній справі Верховним Судом було поставлено остаточне рішення у даній справі, оскільки жодне рішення у справі не прийнято, усі рішення скасовано, а справа передана на розгляд господарського суду за господарською юрисдикцією. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не був об`єктивним, приймав до уваги і трактував докази на користь лише відповідачів, порушив таку засаду господарського судочинства, як неупередженість;

- мав дослідити правомірність набуття відповідачем - 3 права власності на земельну ділянку на підставі оскаржуваних п. 22 додатку до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 №69-V, п. 20 додатку до рішення ОМР від 29.09.2006 №354 V та договору купівлі продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 18.04.2007, укладеного між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ «А-Трейдінг»;

- послався на висновки Верховного Суду, які не можуть застосовуватись до правовідносин і обставин, які є предметом даного спору, оскільки стосуються способів захисту права власності, а не права користування земельною ділянкою, при цьому для захисту права постійного користування земельною ділянкою передбачені спеціальні норми, а саме норми ЗК України;

- не прийняв до уваги, що станом на 2006 та 2007 роки (на момент подання позову) відповідач - 3 не зареєстрував за собою ані права користування земельною ділянкою, ані право власності на відповідну земельну ділянку, що свідчить про те, що позовні вимоги були подані з дотриманням вимог, які відповідали обставинам на момент подання таких позовів;

- дійшов невірного висновку про те, що віндикаційний позов у даному випадку є належним і ефективним способом захисту, оскільки не врахував, що такий позов також не поновить права позивача, оскільки останньому хоча і належить право користування земельною ділянкою, але воно не зареєстровано належним чином.

- не надав оцінки правовідносинам сторін, не встановив жодного факту щодо них, оскаржуване рішення не містить висновків щодо того, чи були порушені права позивача; яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність доказів.

Також до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в якій останній також не погоджується з оскаржуваним рішенням, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

На переконання прокурора суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 16,21 ЦК України, ст. 152, ч. 1 ст. 155 ЗК України, порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 2,73,76-79,236 ГПК України, без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.08.2018 у справі №9251265/16, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 12.12.2018 у справі №372/5635/13-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 і від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, а також у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №922/443/20 та від 06.07.2022 у справі №915/1164/21.

Також, прокурор вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справам доказам, а саме рішенню Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.04.1947 (зі схемою) про відведення Радіоцентру Управління Чорноморського пароплавства земельної ділянки площею 11,2 га в районі Червоної Слобідки м. Одеси для реконструкції антенного поля; договору від 27.05.1947 (з планом) безстрокового користування земельною ділянкою площею 112 000кв.м., укладеному між Управлінням Головного архітектора Виконавчого комітету Одеської міської ради і Чорноморським пароплавством та зареєстрованому 12.06.1947, рішенню Виконавчого комітету Одеської міської ради від 07.07.1956 №707, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,5987 га та технічному паспорту цієї земельної ділянки.

Прокурор звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що право користування земельною ділянкою площею 6,5987га, що є частиною земельної ділянки площею 11,2 га зберігається за позивачем до його належного переоформлення у встановленому законом порядку, при цьому хибним є висновок суду першої інстанції про те, що відсутність в матеріалах справи висновку експертизи щодо накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку, відведену рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.04.1947 №497, унеможливлює встановлення факту незаконності дій відповідачів, з огляду на наявність належних та допустимих доказів, на підставі яких можна встановити обставини, що мають значення для справи.

Крім того, прокурор вважає, що визнання в судовому порядку недійсними та скасування спірних пунктів додатків до рішень Одеської міської ради, визнання протиправними дій щодо організації аукціону, недійсними його результатів і договору купівлі продажу, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на землю та припинення цього права поновить права позивача на володіння і користування цієї земельною ділянкою державної власності, а отже є належним способом захисту.

Одеська міська рада надіслала відзив на апеляційні скарги, в якому спростовує їх доводи та зазначає наступне:

-у даній справі вимоги апеляційної скарги прокурора спрямовані на захист прав та інтересів державної компанії ДСК «ЧМП», що прямо заборонено законом, а тому вони не підлягають розгляду по суті, оскільки прокурор не має повноважень ані на подання апеляційної скарги в інтересах державної компанії, ані на ведення справи в суді в частині таких вимог в силу закону;

-позивачем пропущений строк позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування п. 20 додатку до рішення №354 V, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним та скасування державного акту, а також припинення права власності ТОВ «А-Трейдінг» на зазначену земельну ділянку, про застосування строку позовної давності було заявлено в суді першої інстанції, а тому це є самостійною підставою для відмови у задоволені позову в частині цих вимог;

-предметом оскарження визначено правові акти індивідуальної дії, які адресовані іншим аніж позивач особам та не передбачають виникнення у останнього будь-яких прав та обов`язків, вони вичерпали свою дію фактом виконання, а тому не можуть бути оскаржені позивачем, що виключає підстави для задоволення відповідних позовних вимог;

-висновки Верховного Суду у справі №916/3698 підтверджують, що заявлені позовні вимоги свідчать про неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові, про що вірно зазначив суд першої інстанції;

-матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження доводів апелянта про те, що земельна ділянка площею 6,5987 є частиною земельної ділянки площею 11,2га;

-позивачем не надано доказів того, що він є правонаступником як Радіоцентру Управління Чорноморського Пароплавства, так і Управління Чорноморського Пароплавства;

-не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, та спростовуються матеріалами справи доводи позивача про те, що земельна ділянка вказана у п. 20 додатку до Рішення №354 V, стосовно якої проведено аукціон, а також земельна ділянка вказана у п. 22 додатку до рішення №69 V, відноситься до державної власності як така, на якій розташоване державне підприємство ДСК «ЧМП».

Надійшов відзив на апеляційні скарги і від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, в якому останній також не підтримує доводи апеляційних скарг та погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2023 у даній справі, вважає його обґрунтованим, законним та таким, що не підлягає скасуванню, у зв`язку з повним з`ясуванням обставин та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у останньої були наявні повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, загальною площею 6,5987га, яка належить наразі відповідачу 3; ДСК «ЧМП» не проведено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, тоді як нормами чинного у той час законодавства реєстрація права землекористування була обов`язковою; зі змісту рішень неможливо встановити належність земельної ділянки, яку відведено Радіоцентру Управління Чорноморського пароплавства, до земельної ділянки, яку реалізовано на земельних торгах через відсутність у позивача правовстановлюючих документи щодо права постійного користування відповідною земельною ділянкою.

Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, заслухала пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія та дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.04.1947 №497 (а.с. 154, т. 10) Радіоцентру Управління Чорноморського пароплавства була відведена земельна ділянка площею 11,2 га у районі Червоної Слобідки м. Одеси для реконструкції антенного поля, в межах згідно з схемою.

Цим же рішенням запропоновано Управлінню Головного архітектора міста оформити відведення земельної ділянки договором безстрокового користування після надання узгоджених проектів. Архівна копія цього рішення міститься на а.с. 213-217, т. 10, разом зі схемою.

27.05.1947 на виконання даного рішення Виконкому Управління Головного архітектора та начальник Чорноморського пароплавства уклали договір (а.с. 121 123, т. 1), предметом якого є передача у безстрокове користування Радіоцентру УЧМП земельної ділянки площею 11,2 га, на якій знаходяться такі будівлі і споруди: антенне поле по вул. Героїв «Червона Слобідка» Ленінського району в межах згідно з інвентарним планом. Даний договір був зареєстрований 12.06.1947, що підтверджується відміткою на останньому аркуші договору.

Відповідно до довідки Головного управління статистики в Одеській області від 03.08.2006, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по м. Одесі та Одеській області відсутні відомості про Радіоцентр Управління Чорноморського пароплавства та бази ПУ ВКХ.

27.06.2006 Одеською міською радою прийнято рішення №69-V «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках» (Рішення № 69-V), пунктом 1 якого передбачено визначити та затвердити перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів (далі - Перелік).

У пункті 22 Переліку було визначено земельну ділянку, розташовану у м. Одесі на вул. М. Грушевського та Академіка Воробйова, вул. Одеська (в районі колишнього антенного поля ЧМП), орієнтовним розміром 8,5 га, площею забудови 35 000 кв.м., функціональне призначення території - житлова та громадська забудова, характеристика об`єкта забудови - багатосекційні житлові будинки, 9-16 поверхів, торгівельний центр.

Відповідно до п.2 Рішення № 69-V Одеському міському управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради доручено замовити виготовлення технічної документації, необхідної для складання технічного паспорту земельних ділянок, які виставляються на земельні торги.

Згідно із п.3 Рішення № 69-V надано згоду на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів.

29.09.2006 прийнято рішення № 354-V «Про продаж земельних ділянок, розташованих у м. Одеса на земельному аукціоні» (далі - Рішення №354-V).

Згідно із Рішенням №354-V затверджені технічні паспорти відповідних земельних ділянок, розташованих у м. Одеса і призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону; затверджені стартові ціни земельних ділянок згідно з додатком; передбачено провести земельні торги у формі аукціону в 2006-2007 роках та продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів.

Додатком до Рішення №354-V є Перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках, у п. 20 якого зазначено земельну ділянку, розташовану у м.Одесі на вул.Михайла Грушевського та Академіка Воробйова, вул. Одеська (в районі колишнього антенного поля ЧМП), загальною площею земельної ділянки за проектом землеустрою 6,5987 га, цільове використання земельної ділянки - багатосекційні житлові будинки, 9-16 поверхів, торгівельний центр, стартова ціна земельної ділянки 50 205 220 грн.

З матеріалів справи вбачається, що при складенні технічного паспорту земельної ділянки було враховано наявність на її частині нерухомого майна (будівель, споруд), а тому, на продаж виставлена земельна ділянка площею 6,5987га - вільна від забудови.

30.03.2007 проведено аукціон з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення під забудову та його переможцем визнано ТОВ «А-Трейдінг», якому було відчужено земельну ділянку загальною площею 6,5987 га у м.Одесі по вул.Грушевського та вул.Воробйова, вул. Одеська (в районі колишнього антенного поля ЧМП) з цільовим призначенням - будівництво багатосекційних житлових будинків, 9-16 поверхів торгівельного центру, за договором купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 18.04.2007, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованим в реєстрі за №1006.

За цим договором підписаний відповідний акт прийому-передачі від 18.04.2007 та даний договір зареєстровано в Одеському міському управлінні земельних ресурсів за №188 від 26.04.2007. ТОВ «А-Трейдінг» було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №111919 від 23.05.2007.

Позивач вважає, що дії та рішення відповідача щодо включення спірної земельної ділянки до переліку, що підлягає продажу та проведення аукціону, порушують його права на користування нею, тому звернувся до суду з даним позовом.

Дана справа перебувала у провадженні адміністративних судів з 03.04.2007 до 23.11.2021 з прийняттям Верховним Судом у складі колегії суддів КАС судового рішення в адміністративній справі про закриття провадження у справі (а.с. 13-17, т. 16), а ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021 (а.с. 33-35, т. 16) дана права була направлена на розгляд Господарського суду Одеської області.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2018 був прийнятий як готовий до експлуатації 17-ти поверховий житловий будинок на 670 квартир за адресою: вул. М.Грушевського ріг вул. Ак. Воробйова, вул. Одеська (в районі колишнього антенного поля ЧМП), м. Одеса, про що складено акт готовності об`єкта до експлуатації (а.с. 41-43, т. 19). На підставі цього акту, 28.09.2018 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала сертифікат серії ІУ №163182711312 (а.с. 44, т. 19), яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкту за адресою: вул. М.Грушевського ріг вул. Ак. Воробйова, вул. Одеська (в районі колишнього антенного поля ЧМП), м. Одеса проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

24.10.2018 рішенням Суворовської районної адміністрації № 649-р (а.с. 45, т. 19) цьому об`єкту присвоєно адресу: вул. Ак. Воробйова, 1-Б, м. Одеса.

01.11.2019 прийнятий як готовий до експлуатації 17-ти поверховий житловий будинок на 462 квартири за адресою: вул. М.Грушевського ріг вул. Ак. Воробйова, вул. Одеська (в районі колишнього антенного поля ЧМП), м. Одеса, про що складено акт готовності об`єкта до експлуатації (а.с. 46-49, т. 19). На підставі цього акту, 22.11.2019 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видало сертифікат серії ОД № 162193260683 (а.с. 50, т. 19), яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкту за адресою: вул. М.Грушевського ріг вул. Ак. Воробйова, вул. Одеська (в районі колишнього антенного поля ЧМП), м. Одеса проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Згідно з довідкою від 05.12.2019 № 383595/1 (а.с. 51, т. 19) цьому об`єкту зарезервовано адресу: вул. М. Грушевського, 30-Б, м. Одеса.

26.06.2020 прийнятий як готовий до експлуатації 17-ти поверховий житловий будинок на 376 квартир за адресою: вул. М.Грушевського ріг вул. Ак. Воробйова, вул. Одеська (в районі колишнього антенного поля ЧМП), м. Одеса, про що складено акт готовності об`єкта до експлуатації (а.с. 52-54, т. 19). На підставі цього акту, 03.07.2020 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видало сертифікат серії ОД № 162201852491 (а.с. 55, т. 19), яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкту за адресою: вул. М.Грушевського ріг вул. Ак. Воробйова, вул. Одеська (в районі колишнього антенного поля ЧМП), м. Одеса проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

28.07.2020 рішенням Суворовської районної адміністрації № 472-р (а.с. 56, т.19) цьому об`єкту присвоєно адресу: вул. М. Грушевського, 30-В, м. Одеса.

21.12.2021 прийнятий як готовий до експлуатації 17-ти поверховий житловий будинок на 754 квартири за адресою: вул. М.Грушевського, м. Одеса, про що складено акт готовності об`єкта до експлуатації (а.с. 57-60, т. 19). На підставі цього акту, 23.12.2021 Державна інспекція архітектури та містобудування України видала сертифікат № ІУ123211221221 (а.с. 61, т. 19), яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкту за адресою: вул. М.Грушевського, м. Одеса проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

30.12.2021 розпорядженням Суворовської районної адміністрації № 906-р (а.с. 62, т. 19) цьому об`єкту присвоєно адресу: вул. М. Грушевського, 30-Г, м. Одеса.

Знаходження вказаних житлових будинків на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137600:72:001:0034 визнається учасниками справи та підтверджується змістом вищевказаних актів готовності об`єктів до експлуатації.

На підтвердження обставин придбання квартир у зазначених житлових будинках відповідач-3 подав до суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 22.08.2022 (а.с. 8-126, т. 20).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 29.08.2022 (а.с. 145-146) власником земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137600:72:001:0034 значиться відповідач-3, орендарем ТОВ «Данлін» (третя особа), іпотекодержателе Компанія «Правейсі девелопментс ЛТД.» (третя особа).

За повідомленням третьої особи (ТОВ «Данлін») станом на 05.06.2023 завершено будівництво 5 з 6 черг житлового комплексу (а.с. 136, т. 22).

Аналіз позовних вимог та фактичних обставин справи свідчить про те, що фактично позивач звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом права постійного користування земельною ділянкою, яке пов`язане у спірних правовідносинах з позбавленням володіння.

Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 16 ЦК України, як і інші закони, передбачають значну кількість способів захисту. Але це не означає, що позивач може зажадати та вимагати застосування судом їх усіх чи кількох із них одночасно, або застосування будь-якого способу захисту за своїм вибором. Кожен із способів захисту спрямований на досягнення певного правового результату, притаманного лише йому. Тому конкуренції способів захисту законодавчо не передбачено.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72- 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а лише цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з погляду зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146) та інших.

Водночас у пунктах 108- 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) викладено такі висновки: "Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту".

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині 1 статті 388 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

При цьому, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Згідно з правовою позицію, сформованою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 в контексті застосування, зокрема, статті 388 Цивільного кодексу України, власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

При цьому відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 329/1114/19-ц, від 01.08.2021 у справі № 329/253/20, від 21.04.2022 у справі № 759/10589/13-ц).

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, характер спірних правовідносин, обраний позивачем спосіб захисту (визнання протиправними дій та рішень, визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування державного акту, припинення права власності) не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з віндикаційним позовом.

Отже, враховуючи наведене, обраний позивачем у справі, яка переглядається, спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного, на його думку, права, а тому не спроможний надати ефективний захист права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на те, що обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то висновки суду першої інстанцій та, відповідно, аргументи скаржників, які стосуються суті спору, а також відповідні твердження учасників справи, викладені ними у відзивах на апеляційні скарги, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Також колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що вендикаційний позов у даному випадку не є належним і ефективним способом захисту та не поновить права позивача, враховуючи, що останньому належить право користування земельною ділянкою хоча воно і не зареєстровано належним чином, оскільки, як уже зазначалося, саме у віндикаційному позові може бути вирішено спір про речове право стосовно спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновки оскаржуваного рішення позивачем та прокурором не спростовані, отже їх апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Щодо доводів Одеської міської ради про те, що у даній справі вимоги апеляційної скарги прокурора спрямовані на захист прав та інтересів Державної судноплавної компанії «ЧМП», що прямо заборонено законом, а тому вони не підлягають розгляду по суті, оскільки прокурор не має повноважень ані на подання апеляційної скарги в інтересах державної компанії, ані на ведення справи в суді в частині таких вимог в силу закону, то вони колегією суддів відхиляються, оскільки з доводів та вимог апеляційної скарги прокурора, що ним було підтверджено в судовому засіданні 2.11.2023, вони спрямовані наразі на захист прав саме Фонду державного майна України, який залучений до участі у справі в якості третьої особи та інтереси якого прокурор має право захищати.

Згідно із ст.129 ГПК України, судові витрати слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2023 у справі №815/4290/13-а залишити без змін, апеляційні скарги Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції,покласти на скаржників.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.12.2023 о 13.20

Головуючий суддяГ.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький