Ухвала

від 21.12.2023 по справі 915/99/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

21 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/99/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року, м. Миколаїв, суддя першої інстанції Смородінова О.Г.., повний текст складено та підписано 04.08.2023

у справі №915/99/23

за позовом: Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м Київ

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інженерних технологій», м. Миколаїв

2) ОСОБА_1 , м. Миколаїв

про солідарне стягнення 387 432,32 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

21.11.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/99/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Принцевська Н.М., Ярош А.І. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23 залишено без руху, яка мотивована необхідністю вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23, оскільки зазначені ним причини пропуску строку не є такими, на підставі яких суд може поновити пропущений строк для оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

20.12.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, за вимогами якої просила розглянути клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23. Відкрити апеляційне провадження у справі №915/99/23. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23, яке було ухвалено в період введеного воєнного стану в Україні та у відсутності ОСОБА_1 , визнавши причини пропуску строку поважними. Скасувати повністю рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про солідарне стягнення 387 432,32 грн., з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інженерних технологій».

Зокрема, вказана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23 аргументована наступним: про розгляд справи у Господарському суді Миколаївської області до цього часу апелянт не знав, повідомлений не був. Враховуючи широкомасштабне вторгнення рф на територію України змушений був тимчасово змінити місце проживання за сімейними обставинами на період вагітності та пологів його дружини. За місцем проживання був відсутній з червня 2022 року по вересень 2023 року задля безпеки дружини та дитини. Також, у 2022 році відповідачу встановлено інвалідність другої групи, що також потребувало більш спокійної обстановки та неможливості бути постійно в місті, де кожен день були обстріли.

Також скаржник просить врахувати, що про рішення суду дізнався через накладення арешту на його рахунки 12 жовтня 2023 року. Дана інформація відобразилась через додаток «Дія». Постанова про арешт коштів боржника складена 12.10.2023 року. 30 жовтня 2023 року апелянт уклав договір про надання правничої допомоги, а 02 листопада 2023 року суд надав доступ до справи через Електронний суд. Таким чином, повністю ознайомитися із матеріалами справи апелянт та представник апелянта мали змогу лише 02 листопада 2023 року. Отже, на думку скаржника, останнім днем на подання апеляційної скарги було 22 листопада 2023 року.

З наведеного, апелянт вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції є поважними, що є підставою для поновлення строку на оскарження. В зв`язку з чим скаржник просить поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23.

Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції визнає необгрунтованими підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, викладені в зазначеному клопотанні, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23 було складено та підписано 04.08.2023 року, тобто, останнім днем для звернення до суду апеляційної інстанції було 25.08.2023 року.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 на його адресу направлялась ухвала Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 року про призначення розгляду справи №915/99/23 по суті на 25.07.2023 року, 26.07.2023 року судова повістка повернулась з відміткою Укрпошти про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23 направлялось на адресу ОСОБА_1 07.08.2023 року, 13.09.2023 року судова повістка повернулась з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». Всі інші процесуальні документи також направлялись на офіційну адресу ОСОБА_1 .

Судова колегія, зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За правовими позиціями Верховного Суду, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (зокрема, постанова Верховного Суду від 20.04.2018 року № 822/2337/17).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №754/9100/14-ц).

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Пунктом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Особи, які брали участь у справі, без сумніву мають дотримуватися таких строків, і за їх клопотанням строки на апеляційне оскарження не можуть бути поновлені зі спливом значного періоду часу, зокрема, з причин неотримання копії рішення, оскільки особи повинні в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006)

У п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Отже, в контексті зазначеного, необхідність апеляційного перегляду судового рішення, що набрало законної сили, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку з підтвердженням цього належними доказами. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі №5/452/06).

Як зазначено вище, скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції тим, що фактично не отримував поштову кореспонденцію на юридичну адресу, яка є місцем фактичного знаходження відповідача, вказана ним особисто та не заперечувалась.

Приписи процесуального законодавства щодо відмови у відкритті апеляційного провадження є імперативними і Верховний Суд вказав, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду у справі №120/5780/20-а від 22.06.2021 року).

Судова колегія зауважує, що скаржник, як особа, що повинна проявляти належну обачність та зацікавленість щодо його життя, повинен був вчасно та належним чином отримувати поштову кореспонденцію і дізнатись про існування як спору в суді, так і оскаржуваного рішення. Зазначене свідчить, що поведінка скаржника залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер. До того ж, суд апеляційної інстанції надавав можливість скаржнику навести інші підстави для поновлення пропущеного строку, але ним фактично повторюються ті ж самі підстави у заяві про усунення недоліків, що є недопустимим. Заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального законодавства щодо надіслання процесуальних документів скаржнику та про обставини, що об`єктивно перешкоджали отримати оскаржуване судове рішення та подати апеляційну скаргу в строк, визначений Господарським процесуальним кодексом України. Посилання на неотримання ним процесуальних документів з причини його відсутності в зв`язку з воєнним станом в державі, сімейними обставинами та інвалідністю не можна вважати поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, що було прийняте більш ніж 4 місяці тому і відкриття апеляційного провадження в такому випадку тягне за собою зупинення дії оскаржуваного рішення без належних на те підстав. До того ж, навіть якщо врахувати перелічені скаржником обставини.

З огляду на вказане, судова колегія, на підставі свого внутрішнього переконання, дійшла висновку, що обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування неможливості звернення з апеляційною скаргою в межах передбачених процесуальних законодавством строків, є необґрунтованими та недостатніми для поновлення такого строку з урахуванням його пропуску.

Будь-яких обставин непереборної сили, що перешкодили б заявнику звернутися з апеляційною скаргою на зазначене рішення протягом періоду з моменту його винесення (з дня складення повного тексту) також не встановлено, про існування таких не зазначено.

Тому суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку.

З урахуванням викладеного, оскільки підстав в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлюють можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, судовою колегією не встановлено, відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, недоліки, зазначені в ухвалі про залишення без руху від 17.07.2023, не усунені в повному обсязі, тому апеляційний господарський суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. 234, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23 вх.№4206/23 від 20.12.2023 року.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 року у справі №915/99/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга з додатками на 6 аркушах.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош