Ухвала

від 29.01.2024 по справі 915/99/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/99/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023

за позовом Акціонерного товариства ?Комерційний банк ?Приватбанк?

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Бюро інженерних технологій?;

2) ОСОБА_1

про солідарне стягнення 387 432,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2023 Акціонерне товариство ?Комерційний банк ?Приватбанк? звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 32459775-КД-1 від 18.02.2021 року в сумі 387 432,32 грн (349 958,38 грн - заборгованість за кредитом, 37 473,94 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом).

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Кредитного договору № 32459775-КД-1 від 18.02.2021; Договору поруки № 32459775-ДП-1/1 від 18.02.2021; банківських виписок; застосування норм статей 16, 51, 52, 509, 530, 549, 598-611, 634, 639, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України; та мотивовані тим, що в порушення норм закону та умов договору відповідач-1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості. За такого позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з відповідача-1 (як боржника) та відповідача-2 (як поручителя) суми заборгованості за Договором.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з вищенаведеним рішенням, 20.11.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Клопотання про поновлення строку мотивоване тим, що про розгляд справи у Господарському суді Миколаївської області до цього часу апелянт не знав та повідомлений не був. Апелянт дізнався про рішення суду через накладення арешту на його рахунки - 12.10.2023. Дана інформація відобразилась через додаток ?Дія?. 30.10.2023 апелянт уклав договір про надання правничої допомоги та 01.11.2023 подано заяву про ознайомлення із матеріалами господарської справи та із рішенням зокрема; 02.11.2023 суд надав доступ до справи через Електронний суд.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання заявнику можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку, оскільки зазначені ним причини пропуску строку не є такими, на підставі яких суд може поновити пропущений строк для оскарження рішення суду.

20.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, за вимогами якої просив розглянути клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2023; відкрити апеляційне провадження; поновити строк на апеляційне оскарження рішення, яке було ухвалено в період введеного воєнного стану в Україні та у відсутності ОСОБА_1 , визнавши причини пропуску строку поважними; скасувати повністю рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з тим, що підстав в розумінні пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, що зумовлюють можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, судовою колегією не встановлено, відповідно до вимог частини 1 статті 261 ГПК України, недоліки, зазначені в ухвалі про залишення без руху від 11.12.2023, не усунені в повному обсязі.

10.01.2023 (через систему ?Електронний суд?) ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 з підстав порушення норм процесуального права.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частинами 2, 3 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначаються недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина 2 статті 256 ГПК України).

Згідно цієї норми суд апеляційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Скаржник в касаційній скарзі стверджує, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.

Разом з тим, до касаційної скарги не додано апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами та заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, чи їх копії, у зв`язку із чим відсутні правові підстави вважати, що доводи, викладені у касаційній скарзі, спростовують висновки суду апеляційної інстанції, самі по собі доводи скаржника, не спростовують правильності висновків апеляційного господарського суду.

Отже, вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно із положеннями частини 4 статті 261 ГПК за результатами прийняття судом ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

За вказаних обставин у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №915/99/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач