Постанова

від 17.10.2023 по справі 911/1477/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа№ 911/1477/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання: Горді В.В.

за участі представників:

від позивача: Чорний О.В.

від відповідача: не з`явився

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто»

на рішення Господарського суду Київської області

від 11.01.2023 (повний текст рішення складено 07.02.2023)

у справі №911/1477/22 (суддя - Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас»

про стягнення збитків та пені

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1.1. короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроліто» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» про стягнення збитків та пені у сумі 1 755 162,96 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договорів оренди легкового автомобіля №1, №2, №3 від 23.07.2021 року.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі № 911/1477/22 відмовлено повністю у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» про стягнення збитків та пені.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав доказів, що підтверджували б факт викрадення (загибелі) орендованих автомобілів, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 125 162,96 грн збитків є необґрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.

Крім того суд не знайшов підстав для стягнення інших сум, які є предметом позову.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроліто» звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/1477/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1477/22.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1253/23 від 04.04.2023 у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1477/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі № 911/1477/22. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі № 911/1477/22 залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків.

03.05.2032 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказом сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1477/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/1477/22 та призначено до розгляду на 21.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 відкладено розгляд справи №911/1477/22 на 19.07.2023.

19.07.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Шаптали Є.Ю. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 розгляд справи №911/1477/22 призначено на 26.09.2023.

25.09.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» надійшли клопотання про направлення справи за підсудністю та клопотання про залучення третьої особи.

26.09.2023 до канцелярії суду від арбітражного керуючого Головка Олексія Ігоровича надійшла заява про залучення його в якості третьої особи у справі без самостійних вимог.

26.09.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю надання пояснень щодо поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроліто» клопотань.

Ухвалою від 26.09.2023 розгляд справи відкладено на 17.10.2023.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції про автоматичну пролонгацію договору не відповідають дійсним обставинам справи, натомість з матеріалів справи вбачається, що належне позивачу майно, яке передано відповідачу в оренду фактично втрачено, а тому відповідач зобов`язаний компенсувати вартість втраченого майна, з огляду на невжиття заходів направлених на порятунок належного позивачу майна.

Позивач також зазначає, що факт втрати майна визнається відповідачем, оскільки ним подано до правоохоронних органів заяви про викрадення автомобілів.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

2.4. інші процесуальні дії у справі

Представники відповідача у судове засідання не з`явились, про причини неявки відповідач суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи учасники судового процесу повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представників відповідача.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» про направлення справи за підсудністю, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції чинній на момент відкриття провадження у справі № 911/414/23):

1. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

…

3. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

З наведеного вбачається, що переданню в межах розгляду справи про банкрутство підлягають майнові спори до боржника, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), однак в даному випадку, на момент відкриття провадження у справі про банкрутство № 911/414/23 провадження у даній справі (911/1477/22) не тільки було відкрито, а 11.01.2023 вже було прийнято рішення по суті спору, а тому дана справа, яка знаходиться на стадії перегляду прийнятого рішення не може бути передана для розгляду в межах справи про банкрутство, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю суд відмовляє у зв`язку з необґрунтованістю.

Щодо клопотань позивача та арбітражного керуючого Головка Олексія Ігоровича надійшла заява про залучення його в якості третьої особи у справі без самостійних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з нормами ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи ухвали Господарського суду Київської області від 11.09.2023 у справі №911/414/23 арбітражного керуючого Головка Олексія Ігоровича призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном;

Частиною другою статті 50 ГПК України встановлено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Таким чином, розглядаючи справу позовного провадження у межах справи про банкрутство, суд має, як правило, право залучити розпорядника майном боржника до справи, при цьому видається статус розпорядника майном як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору найбільш наближеним до суті відносин, що виникають у межах основної справи про банкрутство між боржником, розпорядником майна, кредиторами та судом. Таке правило, на думку суду, кореспондується з нормою абзацу 3 частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якою господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Водночас, розглядаючи конкретну справу позовного провадження, суд має вирішити питання залучення розпорядника майном, виходячи із сутнісного критерію впливу такого залучення на справу про банкрутство та можливістю виконання розпорядником його повноважень у справі про банкрутство.

При розгляді справи № 926/1275/21 у постанові від 23.06.2022 Верховний Суд вказав, що залучення арбітражного керуючого, на думку Верховного Суду, у такому випадку відповідатиме суті принципу концентрації спорів боржника у справі про банкрутство, оскільки таке залучення сприятиме досягненню мети банкрутства через більш повне встановлення реального майнового стану боржника та усвідомлення арбітражним керуючим обставин щодо майнового стану боржника.

Так, у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №924/881/16 (924/811/20), питання залучення розпорядника майном боржника розглядалося на стадії вжиття заходів забезпечення позову (елемент позовного провадження) в розрізі утруднення здійснення розпорядником майна інвентаризації майна боржника (специфічний елемент провадження у справі про банкрутство). І з цієї точки зору Верховний Суд у справі №924/881/16 (924/811/20) дійшов висновку про те, що суд повинен був би дослідити це питання і з метою забезпечення цілей інвентаризації майна юридичної особи, що перебуває в процедурі банкрутства - вжити відповідних заходів, залучивши розпорядника майна. При цьому доцільно було вжити заходів забезпечення позову у межах позовного провадження задля забезпечення функцій розпорядника майна у основній справі про банкрутство.

Між тим, Верховний Суд схиляється до думки, що основною особою у справі про банкрутство, яка має протиставляти свої аргументи позивачеві при заявленому позові у межах справи про банкрутство є саме боржник, а не розпорядник майна. А розпорядник майна, вбачаючи пасивну роль боржника (його керівника) не позбавлений можливості клопотати перед судом, що розглядає справу про банкрутство, про усунення керівника та покладення виконання відповідних обов`язків на розпорядника майна (абз. 2 ч. 12 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства).

Водночас розпорядник майна має відігравати певну субсидіарну роль на стороні боржника аби повідомити суду інформацію, яка буде суттєвою з огляду на розгляд справи позовного провадження саме у межах справи про банкрутство.

Враховуючи, наведені висновки Верховного Суду, та суть даного спору, колегія суддів не вбачає, що залучення арбітражного керуючого в даному випадку сприятиме меті господарського судочинства, арбітражний керуючий, який був обізнаний про наявність даного спору та дату судового засідання не був позбавлений права та можливості прибути у судове засідання та діяти від імені відповідача, як особа що представляє майнові інтереси відповідача, однак своїм правом не скористався, а тому суд не вбачає підстав здійснювати процесуальні заходи щодо залучення арбітражного керуючого Головка Олексія Ігоровича до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

23 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроліто» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (далі - відповідач) були укладені: договір №1 оренди легкового автомобіля (далі - договір №1); договір №2 оренди легкового автомобіля (далі - договір №2); договір №3 оренди легкового автомобіля (далі - договір №3), згідно з умовами яких позивач передав відповідачу в строкове платне користування легкові автомобілі PEUGEOT PARTNER (2 шт.) та TOYOTA HILUX відповідно.

За твердженнями представника позивача, вищевказані автомобілі належать позивачу на праві власності, на підставі договорів купівлі - продажу транспортного засобу №8041/2021/2693520, №8041/2021/2693486 та №8041/2021/2693237 від 22 липня 2021 року.

Так, відповідно до п. 1.1 договорів №1, №2 та №3, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язується передати відповідачу у строкове володіння та користування, а відповідач зобов`язується прийняти у строкове володіння та користування легковий автомобіль, що визначений у цьому договорі (надалі іменується «автомобіль, що орендується»), та зобов`язується сплачувати позивачу орендну плату.

Згідно з п. 4.1 договорів №1, №2 та №3, цей договір вступає в силу з 23 липня 2021 року та діє до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 4.2 договорів №1, №2 та №3, цей договір може бути розірвано достроково в наступних випадках:

- у разі досягнення взаємної згоди сторін з цього приводу (п. 4.2.1);

- у разі гибелі об`єкту оренди (п. 4.2.3);

- за рішенням компетентного суду, з підстав, прямо передбачених чинним законодавством України (п. 4.2.4);

- позивачем в односторонньому порядку, з попередженням орендаря за 7 (сім) днів (п. 4.2.5).

Пунктом 8.1 договорів №1, №2 та №3 встановлено, що автомобіль повинен бути повернений позивачу по закінченні терміну оренди, визначеного у п. 4.1 цього договору, у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації.

Згідно з п. 10.1 договорів №1, №2 та №3, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором або з урахуванням обставин зазначених в п. 4.2 цього договору.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

За твердженнями представника позивача, після закінчення строків дії договорів, відповідач був зобов`язаний повернути автомобілі позивачу, проте відповідач автомобілі не повернув, а направив позивачу листи №03/05/22-1, №03/05/22-2 та №03/05/22-3 від 03.05.2022 року, в яких повідомив про розірвання договорів оренди №1, №2 та №3 від 23.07.2021 року, відповідно до п. 4.2.3 договорів.

24 травня 2022 року позивач направив відповідачу відповіді на листи №24/05/22-1, №24/05/22-2 та №24/05/22-3, в яких проти розірвання договорів №1, №2 та №3 заперечував, просив повідомити його про місцезнаходження орендованих автомобілів.

21 липня 2022 року позивач направив на адресу відповідача претензії №2107/1, №2107/2 та №2107/3, просив відповідача повернути йому орендовані автомобілі та сплатити збитки.

Відповідач відповіді на вищевказані претензії не надав, збитки не оплатив.

Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача 1 125 162,96 грн. збитків, 210 000,00 грн. втраченої вигоди та 420 000,00 грн. пені.

Як правильно вказав суд першої інстанції, відповідно до п. 4.1 договорів №1, №2 та №3, цей договір вступає в силу з 23 липня 2021 року та діє до 31 грудня 2021 року.

Згідно з п. 4.2.5 договорів №1, №2 та №3, цей договір може бути розірвано достроково позивачем в односторонньому порядку, з попередженням орендаря за 7 (сім) днів.

Документів, що підтверджували б направлення позивачем відповідачу заперечень щодо продовження строків дії договорів №1, №2 та №3 від 21 липня 2021 року, суду надано не було.

Водночас, до матеріалів справи долучені копії актів надання послуг №25 від 31 березня 2022 року, на суму 27 000,00 грн., №26 від 31 березня 2022 року, на суму 27 000,00 грн., №27 від 31 березня 2022 року, на суму 36 000,00 грн., №79 від 30 червня 2022 року, на суму 27 000,00 грн., №80 від 30 червня 2022 року, на суму 27 000,00 грн., №81 від 30 червня 2022 року, на суму 36 000,00 грн. а також копії рахунків на оплату №1 від 31 березня 2022 року, на суму 27 000,00 грн., №2 від 31 березня 2022 року, на суму 27 000,00 грн., №3 від 31 березня 2022 року, на суму 36 000,00 грн., №8 від 29 червня 2022 року, на суму 27 000,00 грн., №9 від 29 червня 2022 року, на суму 27 000,00 грн., №10 від 29 червня 2022 року, на суму 36 000,00 грн., наданих позивачем відповідачу.

Так, представник позивача документів, що підтверджували б звернення до відповідача із пропозиціями про розірвання договорів №1, №2 та №3 від 23 липня 2021 року, суду не надав.

Разом з цим, до матеріалів справи долучені копії листів №03/05/22-1, №03/05/22-2 та №03/05/22-3 від 03.05.2022 року, в яких відповідач пропонував позивачу розірвати договори №1, №2 та №3 від 23 липня 2021 року, на підставі п. 4.2.3 договорів, та підписати примірники додаткових угод №1, №2 та №3 про припинення дії договору оренди легкового автомобіля №1, №2 та №3 від 23.07.2021 року.

Проте, позивач додаткові угоди про припинення дії договорів оренди легкових автомобілів №1, №2 та №3 не підписав.

Однак колегія суддів зазначає, що в договорі сторони не погоджували автоматичну пролонгацію договорів, натомість сторони чітко визначили в пунктах 4.1. Договорів, що вони діють до 31.12.2021.

Крім того, в пунктах 8.1. Договорів сторони визначили, що Автомобіль повинен бути повернений орендодавцю по закінченню терміну оренди, визначеного у п. 4.1. цього договору, у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації.

Тобто договори припинили свою дію 31.12.2021, а транспортні засоби мали бути повернуті позивачу, однак відповідач транспортні засоби не повернув.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Так, за твердженнями представника позивача, сума упущеної вигоди за період з січня 2022 року до серпня 2022 року, у вигляді орендних платежів, які позивач міг би отримати, складає 210 000,00 грн.

Разом з цим, борг з орендної плати за користування автомобілями не являється упущеною вигодою у розумінні ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 210 000,00 грн. втраченої вигоди є необґрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 1 125 162,96 грн. збитків за втрату автомобілів.

Судом встановлено, що 13 червня 2022 року відповідач звернувся до відділу поліції №2 (смт. Чабани) Фастівського районного управління поліції із заявами (повідомленнями) про вчинення кримінального правопорушення від 02 червня 2022 року, в яких просив оголосити в розшук автомобілі, а саме: «TOYOTA HILUX», д.н.з. НОМЕР_1 , 2018 року випуску, «PEUGEOT PARTNER», д.н.з. НОМЕР_2 , 2019 року випуску, та «PEUGEOT PARTNER», д.н.з. НОМЕР_3 , 2019 року випуску.

До матеріалів справи долучені витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022111310000860, №12022111310000861 та №12022111310000863, з яких вбачається, що 13.06.2022 року до ЧЧ ВП №2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява від товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», в якій повідомлялось про те, що між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроліто» були укладені договори оренди легкового автомобіля №1, №2 та №3 марки:

- «TOYOTA HILUX», д.н.з. НОМЕР_1 , 2018 року випуску, станом на 24.02.2022 року автомобіль перебував на території Луганської області, Старобільського району, в смт. Новопсков, вул. Українська, після початку військової агресії з боку Російської Федерації, смт. Новопсков перебуває під контролем російських військ. 04 березня 2022 року був втрачений сигнал GPS - трекера, що був встановлений на автомобілі, тому місцезнаходження цього автомобіля невідоме (ЖЕО 1909 від 13.06.2022);

- «PEUGEOT PARTNER», д.н.з. НОМЕР_2 , 2019 року випуску, станом на 24.02.2022 року автомобіль перебував на території Луганської області, Троїцького району, в смт. Троїцьке, вул. Матросова, після початку військової агресії з боку Російської Федерації смт. Троїцьке перебуває під контролем російських військ. 05 березня 2022 року був втрачений сигнал GPS - трекера, що був встановлений на автомобілі, тому місцезнаходження цього автомобіля невідоме (ЖЕО 1910 від 13.06.2022);

- «PEUGEOT PARTNER», д.н.з. НОМЕР_3 , 2019 року випуску, станом на 24.02.2022 року автомобіль перебував на території Луганської області, Старобільського району, в смт. Новопсков, вул. Українська, після початку військової агресії з боку Російської Федерації смт. Новопсков перебуває під контролем російських військ. 04 березня 2022 року був втрачений сигнал GPS - трекера, що був встановлений на автомобілі, тому місцезнаходження цього автомобіля невідоме (ЖЕО 1906 від 13.06.2022).

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак висновки суду першої інстанції, що факт викрадення (загибелі) орендованих автомобілів, а також вина відповідача у їх зникненні можуть підтверджуватися лише вироком суду в кримінальній справі є безпідставними, оскільки загибель майна може бути і з причин які не пов`язані з вчиненням злочину, зокрема випадкова загибель.

Оскільки відповідач визнає, що він допустив зникнення належного позивачу майна (шляхом подання до поліції повідомлення про викрадення) і відповідач протягом тривалого часу не може повернути позивачу належне йому майно, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки які становлять вартість втраченого майна, а саме 1 125 162,96 грн (вартість 3 автомобілів які були об`єктами оренди: «TOYOTA HILUX», д.н.з. НОМЕР_1 , 2018 року випуску; «PEUGEOT PARTNER», д.н.з. НОМЕР_2 , 2019 року випуску; «PEUGEOT PARTNER», д.н.з. НОМЕР_3 , 2019 року випуску за цінами визначеними сторонами в договорі).

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки в сумі 420 000,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки відповідачем доведено наявність обставин які об`єктивно перешкодили йому виконати зобов`язання щодо повернення майна, а саме збройна агресія російської федерації, то суд дійшов висновку про наявність обставин, які звільняють відповідача від штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язання у формі стягнення неустойки.

Крім того, враховуючи часткову обґрунтованість заявленого позову, та наявність обставин щодо безпідставного ухилення відповідача від відшкодування вартості втраченого майна, колегія суддів дійшла висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції мають бути покладені на відповідача в повному обсязі.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність порушеного права у зв`язку з втратою належного йому майна і таке право підлягає захисту шляхом стягнення вартості втраченого майна.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач частково довів належними та допустимими доказами наявність підстав для задоволення позову, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що висновки суду першої інстанції про автоматичну пролонгацію договору не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, відповідачем не спростовано доводів позивача, що належне позивачу майно, яке передано відповідачу в оренду фактично втрачено, а тому відповідач зобов`язаний компенсувати вартість втраченого майна, з огляду на невжиття заходів направлених на порятунок належного позивачу майна, позаяк факт втрати майна визнається відповідачем, оскільки ним подано до правоохоронних органів заяви про викрадення автомобілів.

Водночас позивач не довів наявності у нього та суми упущеної вигоди, оскільки не надав доказів, що він реально мав можливість передати спірне майно в оренду іншій особі та отримати прибуток в розмірі заявленому у позовній заяві.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки наявні обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному поверненню майна, однак з огляду на недоведеність обставин, що відповідач вчинив всіх необхідних та достатній дій для збереження майна позивача, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати вартість втраченого майна.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/1477/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/1477/22 підлягає частковому задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, у зв`язку з частковим задоволенням позову, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України, покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/1477/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/14086/22 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (08162, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Чабани, вулиця Машинобудівників, 4 В, ідентифікаційний код 30048570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліто» (08162, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Чабани, вулиця Покровська, 40 - А, квартира 48, ідентифікаційний код 43800050) 1 125 162,96 грн (один мільйон сто двадцять п`ять тисяч сто шістдесят дві грн 96 коп.) збитків у зв`язку з втратою об`єктів оренди, 16 875,89 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять грн 89 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 25 313,84 грн (двадцять п`ять тисяч триста тринадцять грн 84 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

7. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2023.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Є.Ю. Шаптала

І.А. Іоннікова