Постанова

від 05.12.2023 по справі 910/11443/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. Справа № 910/11443/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Фартушний С.І.

від відповідача-1: Авласенко Ю.А.

від відповідача-2: Пожидаєв І.В.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 (повний текст рішення складено 08.06.2023) (суддя Мандриченко О.В.)

у справі № 910/11443/22 Господарського суду міста Києва

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві

до: 1. Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (відповідач-1);

2. Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (відповідач-2),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Аста",

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - ГУ ДСНС України у м. Києві, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - КП "Спецжитлофонд", відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "ХК "Київміськбуд", відповідач-2) про визнання недійсним договору, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, від 24.07.2017 № 200/ф про реалізацію проекту будівництва пожежного депо та житлового будинку (далі - Договір № 200/ф).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірний договір ГУ ДСНС України у м. Києві не погоджувався, не зважаючи на той факт, що він безпосередньо визначає та встановлює права і обов`язки для позивача; відповідачі, укладаючи Договір № 200/ф, перевищили повноваження, які було надано відповідачу-2 за договором № 1 про реалізацію проекту будівництва пожежного депо та житлового будинку в Солом`янському районі м. Києва від 15.08.2016, укладеного ГУ ДСНС України у м. Києві та КП "Спецжитлофонд" (далі - Договір № 1), та порушили права позивача як власника земельної ділянки. Також, спірним договором обмежено права позивача стосовно площі пожежного депо.

Крім того, позивач вважає, що п.п. 4.1.2, 4.1.3 та 4.6 Договору № 200/ф прямо протирічать п.п. 6.5, 6.6 та 6.7 Договору № 1.

Також, за доводами позивача, при укладенні оспорюваного договору сторонами (відповідачами) не дотримано вимог п. 11.2 Договору № 1.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11443/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено та законодавчо не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення його прав і охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення Договору № 200/Ф, та не надано доказів на підтвердження таких обставин, а судом встановлено відсутність доказів на підтвердження наявності підстав, визначених Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), за яких Договір № 200/Ф може бути визнаний недійсним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11443/22, ГУ ДСНС України у м. Києві звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ГУ ДСНС України у м. Києві.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають дійсним обставинам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДСНС України у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11443/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.10.2023 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 31.08.2023.

У зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 для розгляду апеляційної скарги ГУ ДСНС України у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11443/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Ходаківська І.П., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 апеляційну скаргу ГУ ДСНС України у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11443/22 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Ходаківська І.П., Євсіков О.О.; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 10.10.2023 о 10:40.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.12.2023 об 11:00.

Позиції учасників справи

Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги ГУ ДСНС України у м. Києві заперечують і просять суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 05.12.2023 з`явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.

Представник третьої особи у судове засідання 05.12.2023 не з`явився. Усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Станом на час судового засідання клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника третьої особи.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представники відповідачів проти апеляційної скарги заперечували і просили суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.08.2016 між ГУ ДСНС України у м. Києві (сторона-1) та КП "Спецжитлофонд" (сторона-2) укладено договір № 1 про реалізацію проекту будівництва пожежного депо та житлового будинку в Солом`янському районі м. Києва (далі - Договір № 1).

Як визначено в розділі "Терміни, що використовуються в Договорі" Договору № 1, сторона-1 - сторона за Договором, яка виконує функції замовника будівництва об`єкта та пожежного депо, передбаченого цим Договором, та яка для реалізації проекту з будівництва об`єкта та пожежного депо залучає сторону-2 для виконання деяких функцій під час будівництва об`єкта на підставі цього Договору; сторона-2 - сторона за Договором, яка при реалізації проекту з будівництва об`єкта та пожежного депо забезпечує виконання окремих функцій замовника будівництва, передбачених цим Договором, у тому числі організацію та надання послуг, необхідних для реалізації проекту будівництва; реалізація проекту - комплекс юридичних дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на будівництво об`єкта та пожежного депо на земельній ділянці, прийняття його в експлуатацію з наступним отриманням сторонами права власності на частини об`єкта та пожежного депо на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 1, предметом цього Договору є діяльність сторін по здійсненню ними комплексу юридичних дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на реалізацію проекту відповідно до умов, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору № 1 сторона-1 відповідно до цього Договору передає, а сторона-2 приймає частину функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта, передбачених п. 2.1.1 Договору.

Як передбачено п. 1.3 Договору № 1, параметри пожежного депо та об`єкта (техніко-економічні показники) визначаються сторонами в процесі виконання Договору, відповідно до затвердженої проектної документації.

Пунктом 1.4 Договору № 1 встановлено, що будівництво пожежного депо та об`єкта здійснюється на підставі погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт (декларації про початок виконання будівельних робіт) та у відповідності до вимог державних стандартів, будівельних норм і правил для даного виду будівництва.

Відповідно до п. 1.5 Договору № 1 сторони отримують право власності на частини пожежного депо та об`єкта (житлові приміщення, нежитлові приміщення, машино-місця) на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Цей Договір не є договором про інвестиційну діяльність, спільну діяльність, комісії, доручення та управління майном (п. 1.6 Договору № 1).

Згідно з п. 2.1.1 Договору № 1 для реалізації цього Договору сторона-1 передає, а сторона-2 приймає такі функції замовника будівництва пожежного депо та об`єкта:

- забезпечення зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва та експлуатації пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення внесення змін до містобудівної документації, зокрема, до детального плану територій;

- затвердження проектної документації на будівництво пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення проведення державної експертизи проекту будівництва пожежного депо та об`єкта (в разі необхідності);

- укладення відповідних договорів з органом місцевого самоврядування на сплату пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку з будівництвом пожежного депо та об`єкта;

- визначення генерального проектувальника для виконання проектних робіт та укладення з ним відповідного договору;

- отримання погоджень та дозволів для будівництва пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення функції управління будівництвом пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення виконання будівельно-монтажних робіт на будівлі пожежного депо та об`єкта;

- визначення підрядника та інших субпідрядників для виконання будівельних та інших підрядних робіт/надання послуг;

- укладення відповідних договорів підряду (субпідряду) на виконання робіт/надання послуг;

- забезпечення проведення авторського нагляду за будівництвом пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення проведення технічного нагляду за будівництвом пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення та прийняття пожежного депо та об`єкта в експлуатацію та одержання документа про відповідність збудованого об`єкта та пожежного депо проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

- оформлення права власності на частину об`єкта, яка належить стороні-2 відповідно до цього Договору;

- забезпечення фінансування реалізації проекту з будівництва пожежного депо та об`єкта в обсягах, визначених цим Договором;

- взаємодія при вирішенні питань, пов`язаних з реалізацією проекту з будівництва пожежного депо та об`єкта, з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також з фізичними та юридичними особами будь-якої форми власності.

Як встановлено п. 2.2 Договору № 1, сторона-2, виконуючи функції за цим Договором, діє від свого імені, чинить у межах цього Договору усі необхідні юридичні дії та акти, укладає на власний розсуд будь-які правочини, необхідні для реалізації проекту, та несе за них повну відповідальність згідно з чинним законодавством України. З метою належного виконання зобов`язань та реалізації проекту, сторона-2 має право самостійно передавати частину отриманих за цим Договором функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта будь-яким третім особам без погодження зі стороною-1.

За змістом п. 3.1 Договору № 1 фінансування реалізації проекту на земельній ділянці здійснюється стороною-2 в повному обсязі самостійно. Орієнтована ціна цього Договору визначається на підставі кошторисної вартості будівництва пожежного депо та об`єкта відповідно до первинних документів.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 1 сторона-2 веде безпосередні розрахунки з третіми особами щодо фінансування реалізації проекту згідно з укладеними правочинами.

У п. 3.3 Договору № 1 сторони погодили, що джерелом фінансування реалізації проекту визначається стороною-2 на власний розсуд у відповідності до чинного законодавства України і може складатися із власних коштів і/або залучених коштів фізичних та юридичних осіб.

Згідно з п. 4.2 Договору № 1 строки проектування пожежного депо та об`єкта в експлуатацію визначаються сторонами згідно з Календарним графіком реалізації проекту, що є невід`ємною частиною цього Договору (додаток № 2) та підписується сторонами після визначення стороною-2 проектної організації. Календарний графік реалізації проекту будівництва складається та підписується стороною-2 протягом 30 календарних днів із дня затвердження проектної документації на будівництво пожежного депо та об`єкта та надається стороні-1 на погодження.

Пунктом 4.5 Договору № 1 встановлено, що на стадії проектування об`єкта та пожежного депо та виконання будівельних робіт сторона-2:

4.5.1. Укладає, підписує та виконує договори на виконання проектних та інших вишукувальних робіт в обсязі, необхідному для виконання робіт з будівництва об`єкта та пожежного депо, з відповідними проектними організаціями та третіми особами; зміст та обсяг проектної документації на будівництво пожежного депо та об`єкта визначається відповідно до вимог державних стандартів, будівельних норм і правил для даного виду будівництва;

4.5.2. Забезпечує погодження розробленої проектної документації на будівництво пожежного депо та об`єкта, а також проведення державної експертизи розробленої і погодженої проектної документації;

4.5.3. Забезпечує здійснення авторського нагляду за проектуванням автором проекту (при необхідності);

4.5.4. Забезпечує проведення технічного нагляду, в процесі будівництва пожежного депо та об`єкта;

4.5.5. Планує, організує хід будівництва пожежного депо та об`єкта. Здійснює контроль за якістю та обсягами будівництва, відповідністю виконаних робіт проекту, будівельним нормам та правилам;

4.5.6. Здійснює залучення підрядних організацій до будівництва;

4.5.7. Забезпечує будівництво пожежного депо та об`єкта "під ключ" з виконанням будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт, передбачених проектною документацією, випробування змонтованого устаткування, ліквідацію недоробок і дефектів, що виникли і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації пожежного депо та об`єкта.

4.5.8. Забезпечує на власний розсуд страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження пожежного депо та об`єкта.

Згідно з п. 6.1 Договору № 1 сторони домовились, що сторона-1 в результаті реалізації проекту отримує по протоколу розподілу об`єкта та пожежного депо наступну частину об`єкта та пожежного депо:

- 100 % (сто відсотків) загальної площі пожежного депо;

- 300 м2 (триста квадратних метрів) житлової площі об`єкта.

Конкретний перелік житлових приміщень, які отримує сторона-1, визначається в протоколі розподілу об`єкта, який підписується в обов`язковому порядку після погодження проектної документації та є невід`ємною частиною до цього Договору.

У п. 6.2 Договору № 1 сторони домовились, що сторона-2 в результаті реалізації проекту отримує по протоколу розподілу об`єкта та пожежного депо наступну частину об`єкта та пожежного депо:

- частину житлової площі об`єкта, за виключенням площі, що належить стороні-1, відповідно до п. 6.1 цього Договору;

- 100 % (сто відсотків) нежитлової площі об`єкта;

- 100 % (сто відсотків) машино-місць в об`єкті (у випадку їх будівництва згідно з проектною документацією на будівництво об`єкта).

Конкретний перелік житлових приміщень, нежитлових приміщень, машино-місць, які отримує сторона-2, визначається в протоколі розподілу об`єкта, який підписується в обов`язковому порядку після погодження проектної документації та є невід`ємною частиною до цього Договору.

За умовами п. 8.1 Договору № 1 сторони зобов`язалися вжити всіх необхідних заходів щодо виконання цього Договору, окремих зобов`язань, пов`язаних з його виконанням та реалізацією проекту взагалі, вирішувати конфліктні ситуації, що виникають, шляхом переговорів.

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 11.1 Договору № 1).

Відповідно до п. 11.2 Договору № 1 зміни та доповнення до цього Договору будуть вважатися чинними, якщо вони укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін.

24.07.2017 між КП "Спецжитлофонд" (сторона 1) та ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (сторона 2) укладено договір № 200/Ф (далі - Договір № 200/Ф), відповідно до п. 1.1 якого предметом цього Договору є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених у Договорі.

За умовами Договору № 200/Ф, замовник - ГУ ДСНС України у м. Києві, яке отримало право на забудову території земельної ділянки об`єктом та яке для реалізації проекту будівництва об`єкта передало частину функцій замовника будівництва стороні 1 на підставі договору № 1 від 15.08.2016, укладеного між замовником та стороною 1, з урахуванням всіх додатків, змін та доповнень до нього, які укладені чи будуть укладатись у майбутньому.

За змістом п. 1.2 Договору № 200/Ф, за цим Договором сторона 1 делегує стороні 2 частину функцій замовника будівництва, а сторона 2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору № 200/Ф, сторона 1 зобов`язується забезпечити не передачу замовником (Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві) земельної ділянки чи майнових прав щодо неї у заставу, іпотеку, або не встановлювати щодо неї будь-які інші обмеження на користь будь-яких інших осіб.

Згідно з п. 2.3.2 Договору № 200/Ф сторона 2 спільно зі стороною 1 та замовником забезпечує: прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію (пп. 2.3.2.1); одержання документа про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердження його готовності до експлуатації (пп. 2.3.2.2).

Відповідно до п. 3.2.1 Договору № 200/Ф до витрат сторони 2 по реалізації Договору належать, зокрема, витрати, пов`язані з компенсацією стороні 1 документально підтверджених витрат на відшкодування витрат замовника на сплату земельного податку за користування земельною ділянкою відповідно до договору від 15.08.2016 (Договір № 1).

Згідно з п. 4.1.1 Договору № 200/Ф замовник відповідно до договору від 15.08.2016 набуває право розпоряджатися майновими правами на 300 (триста) квадратних метрів площ житла в об`єкті, та 100 % площ пожежного депо, орієнтовною загальною площею до 500 (п`ятсот) квадратних метрів, а після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, в порядку передбаченому чинним законодавством, зареєструвати відповідне право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору № 200/Ф сторона 1 набуває право розпоряджатися майновими правами на 100,00 (сто) квадратних метрів площ житла в об`єкті, а після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, в порядку, передбаченому чинним законодавством, зареєструвати відповідне право власності на нерухоме майно. Право розпоряджатися частиною вказаних майнових прав сторона 1 набуває після підписання сторонами протоколу розподілу площ в об`єкті.

Згідно з п. 4.1.3 Договору № 200/Ф сторона 2 набуває право розпоряджатися майновими правами площею в об`єкті, передбаченою проектною документацією, окрім тієї, що належить замовнику та стороні 1 у відповідності до підпунктів 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 цього Договору, а після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, в порядку, передбаченому чинним законодавством, зареєструвати відповідне право власності на нерухоме майно. Право розпоряджатись частиною вказаних майнових прав сторона 2 набуває після підписання сторонами протоколу розподілу площ в об`єкті.

У пункті 4.6 Договору № 200/Ф визначено, що з моменту підписання сторонами протоколу розподілу та отримання дозволу на виконання будівельних робіт по будівництву об`єкта сторона 2 має право на власний розсуд без погодження зі стороною 1 розпоряджатися належними її правами на частину об`єкта, що закріплена за нею в протоколі розподілу.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання, скріплення печатками сторін та діє до 30.06.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 7.1 Договору № 200/Ф).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказував, що Договір № 200/Ф із ним не погоджувався, не зважаючи на той факт, що він безпосередньо визначає та встановлює права і обов`язки для позивача; відповідачі, укладаючи цей Договір, перевищили повноваження, які були надані відповідачу-1 за Договором № 1, та прямо порушили права ГУ ДСНС України у м. Києві як власника земельної ділянки; спірним договором обмежено права позивача стосовно площі пожежного депо; п.п. 4.1.2, 4.1.3 та 4.6 Договору № 200/ф прямо протирічать п.п. 6.5, 6.6 та 6.7 Договору № 1; під час укладання Договору № 200/Ф сторонами не дотримано вимог п. 11.2 Договору № 1, що свідчить про нікчемність Договору № 200/Ф.

Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що КП "Спецжитлофонд" виконує у своїй частині функції замовника і, з метою належного виконання зобов`язань та реалізації проекту, має право самостійно передавати частину отриманих за Договором № 1 функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта будь-яким третім особам без погодження з позивачем.

У свою чергу, відповідач-2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позиція позивача про обмеження його прав як замовника, необхідність погодження укладеного Договору № 200/Ф, не відповідає умовам Договору № l, оскільки умовами Договору № 1 було надано право відповідачу-1 чинити в межах цього Договору всі необхідні юридичні дії та акти, укладати на власний розсуд будь-які правочини, необхідні для реалізації проекту, передавати частину отриманих за цим Договором функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта будь-яким третім особам без погодження зі стороною-1.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як визначено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами у справі, при укладенні Договору № 1, позивач та відповідач-1 в установленому порядку досягли згоди щодо істотних умов вказаного договору та підписали його у відповідній редакції.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

У силу положень ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи зі змісту статті 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27.09.2023 у справі № 927/775/19, оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України (належність та допустимість доказів) належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначає позивач, укладаючи Договір № 200/Ф, відповідачем-1 передано відповідачу-2 права, які позивач не передавав за Договором № 1 стороні-2, тобто фактично передано більше прав відповідачу-2, ніж було отримано відповідачем-1 за Договором № 1 від позивача. Таким чином, на думку позивача, сталася заміна боржника у зобов`язанні, яка мала бути погоджена з позивачем на підставі ст. 520 ЦК України.

З таким твердженням позивача суд першої інстанції не погодився, з огляду на таке.

Як встановлено вище, п. 2.2 Договору № 1 визначено, що сторона-2 (КП "Спецжитлофонд"), виконуючи функції за цим Договором, діє від свого імені, чинить у межах цього Договору всі необхідні юридичні дії та акти, укладає на власний розсуд будь-які правочини, необхідні для реалізації проекту, та несе за них повну відповідальність згідно з чинним законодавством України. З метою належного виконання зобов`язань та реалізації проекту, сторона-2 має право самостійно передавати частину отриманих за цим Договором функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта будь-яким третім особам без погодження зі стороною-1 (ГУ ДСНС України у м. Києві).

У п. 2.1.1 Договору № 1 наведено перелік функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта, які позивач передає, а відповідач-1 приймає, серед яких:

- забезпечення зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва та експлуатації пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення внесення змін до містобудівної документації, зокрема, до детального плану територій;

- затвердження проектної документації на будівництво пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення проведення державної експертизи проекту будівництва пожежного депо та об`єкта (в разі необхідності);

- укладення відповідних договорів з органом місцевого самоврядування на сплату пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку з будівництвом пожежного депо та об`єкта;

- визначення генерального проектувальника для виконання проектних робіт та укладення з ним відповідного договору;

- отримання погоджень та дозволів для будівництва пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення функції управління будівництвом пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення виконання будівельно-монтажних робіт на будівлі пожежного депо та об`єкта;

- визначення підрядника та інших субпідрядників для виконання будівельних та інших підрядних робіт/надання послуг;

- укладення відповідних договорів підряду (субпідряду) на виконання робіт/надання послуг;

- забезпечення проведення авторського нагляду за будівництвом пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення проведення технічного нагляду за будівництвом пожежного депо та об`єкта;

- забезпечення та прийняття пожежного депо та об`єкта в експлуатацію та одержання документа про відповідність збудованого об`єкта та пожежного депо проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

- оформлення права власності на частину об`єкта, яка належить стороні-2 відповідно до цього Договору;

- забезпечення фінансування реалізації проекту з будівництва пожежного депо та об`єкта в обсягах, визначених цим Договором;

- взаємодія при вирішенні питань, пов`язаних з реалізацією проекту з будівництва пожежного депо та об`єкта, з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також з фізичними та юридичними особами будь-якої форми власності.

Зі змісту п. 1.2 Договору № 200/Ф вбачається, що за цим Договором відповідач-1 делегує відповідачу-2 частину функцій замовника будівництва, а відповідач-2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації.

Пунктом 2.2 Договору № 200/Ф встановлено, що сторона 1 (КП "Спецжитлофонд") у встановленому законодавством порядку забезпечує виконання функцій замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена даним Договором, а саме:

- забезпечує здійснення замовником функцій землекористувача земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством;

- сторона 1 зобов`язується передати стороні 2 будівельний майданчик, про що сторонами підписується відповідний акт прийому-передачі, у строк не пізніше 3-х (трьох) робочих днів від дати отримання стороною 1 будівельного майданчика по акту приймання-передачі від замовника;

- протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання відповідного звернення, підписує та надає стороні 2 документи, необхідні для виконання даного Договору (в тому числі необхідні листи, звернення, довіреності тощо);

- сторона 1 зобов`язується не передавати об`єкт чи майнові права щодо нього в заставу, іпотеку або не встановлювати щодо нього будь-які інші обмеження на користь будь-яких інших осіб, це обмеження не застосовується до прав сторони 1 розпоряджатися (в тому числі відчужувати) майновими правами в порядку, встановленому п. 4.1.2 цього Договору; сторона 1 зобов`язується забезпечити не передачу замовником земельної ділянки чи майнових прав щодо неї у заставу, іпотеку або не встановлювати щодо неї будь-які інші обмеження на користь будь-яких інших осіб;

- сторона 1 зобов`язується передати стороні 2 засвідчені копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку в строки, передбачені в пункті 2.1 Договору, та по одному примірнику всієї отриманої ним до моменту укладення цього Договору дозвільної документації у 10-денний строк з дня укладення цього Договору;

- сторона 1 зобов`язується сприяти стороні 2 в усіх діях, пов`язаних із будівництвом об`єкта;

- сторона 1 зобов`язується після завершення будівництва об`єкта здійснити дії, віднесені законодавством до функцій сторони 1, щодо прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства та надати стороні 2 необхідні для оформлення останньою права власності на належну їй в об`єкті частину документи, надання яких за законодавством віднесено до функцій сторони 1;

- сторона 1 не має права відступати свої права та обов`язки за цим Договором, а також вчиняти будь-які дії чи угоди щодо об`єкта без письмової згоди сторони 2, крім права відчужувати (відступати) свою частину майнових прав в об`єкті, що належить їй у відповідності до пункту 4.1 цього Договору;

- сторона 1 не вчиняє дій, прямо не передбачених цим Договором, які будь-яким чином стосуються будівництва об`єкта та наслідком яких є здійснення стороною 2 будь-яких платежів (компенсацій), без попереднього письмового погодження зі стороною 2.

За змістом п. 2.3 Договору № 200/Ф, цим Договором сторона 1 делегує стороні 2 частину функцій замовника будівництва об`єкта, які визначені законодавством і належать стороні 1 в рамках виконання цього Договору: сторона 2 в повному обсязі забезпечує:

- організацію та фінансування в повному обсязі будівництва об`єкта шляхом укладення від свого імені договорів з виконавцями робіт та послуг, договорів на постачання будівництва об`єкта матеріалами та обладнанням, засобами, інструментами та будівельною технікою, транспортом, машинами і механізмами та пальним тощо, проведення від свого імені та своїми коштами розрахунків за вказаними договорами з контрагентами та прийняття результатів виконання цих договорів;

- розроблення (коригування) та погодження проектної документації; при цьому сторона 2 самостійно визначає проектні організації, укладає з ними договори; в межах своєї компетенції забезпечує отримання погоджень та дозволів від відповідних державних органів та організацій та позитивних експертних висновків, що є необхідними для будівництва об`єкта згідно із законодавством;

- безпечні умови праці згідно з вимогами законодавства та дотримання на будівельному майданчику вимог законодавства з охорони праці, в тому числі правил пожежної безпеки, правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних норм;

- підготовку виконавчої та іншої документації для прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію;

- здійснення авторського та технічного нагляду за будівництвом об`єкта;

- сторона 2 самостійно визначає експлуатуючу організацію та забезпечує передачу їй об`єкта для утримання та обслуговування.

Відповідно до п. 2.5 Договору № 200/Ф, згідно з цим Договором сторона 1 передає, а сторона 2 отримує виключне право на виконання відповідної частини функцій замовника будівництва об`єкта, в тому числі здійснення (забезпечення) будівництва об`єкта на земельній ділянці та забезпечення фінансування будівництва об`єкта, а сторона 1 в період дії цього Договору зобов`язана утриматися від передачі функцій замовника будівництва об`єкта іншим особам.

Згідно з п. 2.6 Договору № 200/Ф сторона 2, здійснюючи функції замовника, діє від свого імені, чинить у межах цього Договору усі необхідні юридичні та практичні дії та акти, укладає на власний розсуд будь-які правочини, необхідні для реалізації Договору, на власний розсуд залучає третіх осіб для реалізації Договору та несе за них повну відповідальність відповідно до чинного законодавства. В окремих випадках, у разі неможливості стороною 2 діяти від свого імені (при оформленні дозвільної документації, у взаємовідносинах з державними органами тощо), сторона 2 діє від імені сторони 1 на підставі виданої останньою довіреності. Крім випадків, визначених у Договорі, сторона 1 не вправі самостійно (від свого імені без погодження зі стороною 2) діяти щодо будівництва об`єкта. У випадках (ситуаціях), що не передбачені даним Договором та законодавством, рішення, необхідні для реалізації Договору, приймаються за погодженням сторін.

Також, у п. 2.12 Договору № 200/Ф сторони узгодили, що сторона 2 не має право самостійно на власний розсуд передати (делегувати) частину функцій замовника будівництва об`єкта, наданих йому за цим Договором, третім особам, у тому числі на підставі договорів. Для зазначеної передачі (делегування) сторона 2 зобов`язана отримати письмову згоду від сторони 1.

Як слушно зауважив місцевий господарський суд, Договір № 1 аналогічного положення не містить, що дає підстави для висновку, що відповідач 1 мав право передати функції замовника відповідачу-2 без згоди позивача.

Проаналізувавши положення Договору № 1 та Договору № 200/Ф, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем-1 передано відповідачу-2 частину функцій замовника з будівництва об`єкта у відповідності до п.п. 2.2, 2.1.1 Договору № 1 та положень чинного законодавства України.

Щодо тверджень позивача про те, що п.п. 4.1.2, 4.1.3, 4.6 Договору № 200/Ф прямо суперечать п.п. 6.5, 6.6, 6.7 Договору № 1, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору № 200/Ф сторона 1 набуває право розпоряджатися майновими правами на 100,00 (сто) квадратних метрів площ житла в об`єкті, а після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, в порядку, передбаченому чинним законодавством, зареєструвати відповідне право власності на нерухоме майно. Право розпоряджатися частиною вказаних майнових прав сторона 1 набуває після підписання сторонами протоколу розподілу площ в об`єкті.

Згідно з п. 4.1.3 Договору № 200/Ф сторона 2 набуває право розпоряджатися майновими правами площею в об`єкті, передбаченою проектною документацією, окрім тієї, що належить замовнику та стороні 1 у відповідності до підпунктів 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 цього Договору, а після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, в порядку, передбаченому чинним законодавством, зареєструвати відповідне право власності на нерухоме майно. Право розпоряджатись частиною вказаних майнових прав сторона 2 набуває після підписання сторонами протоколу розподілу площ в об`єкті.

У пункті 4.6 Договору № 200/Ф визначено, що з моменту підписання сторонами протоколу розподілу та отримання дозволу на виконання будівельних робіт по будівництву об`єкта сторона 2 має право на власний розсуд без погодження зі стороною 1 розпоряджатися належними її правами на частину об`єкта, що закріплена за нею в протоколі розподілу.

Згідно з пп. б п. 6.5 Договору № 1 сторона-2 набуває право розпоряджатися майновими правами на частину об`єкта, визначену в п. 6.2 Договору та протоколах розподілу пожежного депо та об`єкта, які додаються до цього Договору та є його невід`ємною частиною. Сторони набувають право власності на відповідну частину об`єкта після прийняття об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до п. 6.6 Договору № 1 майнові права на частини об`єкта, визначені в п. 6.1 та 6.2 цього Договору, виникають у кожної із сторін та вважаються закріпленими за кожною із сторін з моменту підписання цього Договору та протоколів розподілу. Кожна із сторін має право укладати будь-які правочини щодо своєї частки в об`єкті з третіми особами після вводу пожежного депо та об`єкта в експлуатацію.

Як визначено п. 6.7 Договору № 1, з дня підписання протоколів розподілу пожежного депо та об`єкта кожна сторона має право вчиняти будь-які дії з частиною об`єкта, якою вона має право розпоряджатися, та/або майновими правами на таку частину об`єкта: відчужувати третім особам, передавати в заставу, іпотеку, і/або обтяжувати будь-яким іншим чином, а також використовувати в будь-яких не заборонених чинним законодавством схемах з реалізації.

Разом з тим, при вирішенні даного спору місцевим господарським судом враховано, що відповідно до п. 1.1 Договору № 200/Ф предметом цього Договору є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених у Договорі.

За змістом п. 1.2 Договору № 200/Ф, за цим Договором сторона 1 делегує стороні 2 частину функцій замовника будівництва, а сторона 2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації.

Тобто, як зазначив суд першої інстанції, зі змісту наведених положень Договору № 200/Ф вбачається, що відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір, за яким сторона 1 делегує стороні 2 частину функцій замовника будівництва, що узгоджується з положеннями п. 2.2 Договору № 1, за якими сторона 2 має право самостійно передавати частину отриманих за цим Договором функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта будь-яким третім особам без погодження зі стороною 1.

Разом з тим, як правильно зауважив місцевий господарський суд, розподіл часток у збудованому об`єкті між сторонами, відповідно до Договору № 200/Ф, передбачено уже після вводу об`єкта будівництва в експлуатацію, що не суперечить положенням Договору № 1.

Колегія суддів апеляційної інстанції, у свою чергу, зазначає, що позивач, посилаючись на те, що п.п. 4.1.2, 4.1.3, 4.6 Договору № 200/Ф суперечать п.п. 6.5, 6.6, 6.7 Договору № 1, не вказав, яким чином наведені суперечності порушують права та законні інтереси позивача.

З урахуванням викладеного, твердження позивача у цій частині підлягають відхиленню як необґрунтовані, про що правильно вказав суд першої інстанції.

Щодо тверджень позивача, що Договором № 200/Ф обмежено його права стосовно площі пожежного депо, слід зазначити таке.

У п. 1.3 Договору № 1 сторони встановили, що параметри пожежного депо та об`єкта (техніко-економічні показники) визначаються сторонами в процесі виконання Договору, відповідно до затвердженої проектної документації.

Тобто, безпосередньо в Договорі № 1 сторонами не зазначено, якою має бути площа пожежного депо.

У свою чергу, за умовами п. 4.1.1 Договору № 200/Ф замовник відповідно до договору від 15.08.2016 набуває право розпоряджатися майновими правами на 300 (триста) квадратних метрів площ житла в об`єкті, та 100 % площ пожежного депо, орієнтовною загальною площею до 500 (п`ятсот) квадратних метрів, а після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, в порядку, передбаченому чинним законодавством, зареєструвати відповідне право власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з експертного звіту від 22.06.2018 № 2Р_2018_RA щодо розгляду проектної документації за проектом "Будівництво, експлуатація та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення, пожежного депо та підземного паркінгу на вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському районі міста Києва", замовниками будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Аста" (далі - ТОВ "Компанія "Аста", третя особа) та ГУ ДСНС України у м. Києві, замовником експертизи є ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (т. 1, а.с. 131-134).

Наказом від 05.07.2018 № 431/5-07 ГУ ДСНС України у м. Києві та ТОВ "Компанія "Аста" затверджено проект "Будівництво, експлуатація та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення, пожежного депо та підземного паркінгу на вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському районі міста Києва" згідно з експертним звітом від 22.06.2018 № 2Р_2018_RA та віднесення об`єкта до класу наслідків (відповідальності) СС3, з переліком техніко-економічних показників, що додаються до вказаного наказу (т. 1, а.с. 135).

Так, з техніко-економічних показників по проекту, що є додатком до наказу від 05.07.2018 № 431/5-07, вбачається, що площа пожежного депо складає 469,23 м2.

Тобто, як правильно вказав суд першої інстанції, позивач своїм наказом від 05.07.2018 № 431/5-07 затвердив площу пожежного депо, яка склала 469,23 м2.

Наведені обставини також встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/18822/19, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що Договором № 200/Ф обмежено його права стосовно площі пожежного депо, у зв`язку з суперечливістю таких доводів з матеріалами справи.

Щодо тверджень позивача відносно земельного податку на земельну ділянку, який ГУ ДСНС України у м. Києві сплачує без проведення відшкодувань, слід зазначити таке.

Відповідно до положень п.п. 3.2.1, 3.5 Договору № 200/Ф сторона 2 - ПрАТ "ХК "Київміськбуд", компенсує стороні 1 - КП "Спецжитлофонд", витрати, понесені нею на плату за користування земельною ділянкою (в т.ч. земельний податок).

Проте, ГУ ДСНС України у м. Києві не обґрунтовує та не доводить, яким чином наведені положення Договору № 200/Ф, що передбачають компенсацію відповідачем-2 відповідачу-1 певних витрат, обмежують чи порушують права позивача. При цьому, колегія суддів зазначає, що невідшкодування позивачу земельного податку у будь-якому випадку не є підставою для визнання Договору № 200/Ф недійсним.

Разом з тим, при розгляді даної справи колегія суддів апеляційної інстанції враховує усталену практику Верховного Суду у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними.

Так, зокрема, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 сформовані висновки про те, що норми ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Поряд із цим, у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 та в постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/6393/20, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено та не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення його прав і охоронюваних законом інтересів унаслідок укладення Договору № 200/Ф, та не надано доказів на підтвердження таких обставин, тоді як судом встановлено відсутність доказів на підтвердження наявності підстав, визначених ЦК України, за яких Договір № 200/Ф може бути визнаний недійсним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності, поданої до суду першої інстанції, слід зазначити таке.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, як правильно вказав місцевий господарський суд, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 916/594/21.

Отже, лише за умови доведеності порушеного права та відсутності поважних причин пропуску позовної давності, позовна давність може бути застосована до позовних вимог як підстава для відмови в позові.

З огляду на відмову у задоволенні позову ГУ ДСНС України у м. Києві з підстав його необґрунтованості, правові підстави для застосування позовної давності до вимог позивача відсутні, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11443/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ГУ ДСНС України у м. Києві відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/11443/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву повний текст постанови складено та підписано 18.12.2023.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

О.О. Євсіков