Постанова

від 29.11.2023 по справі 911/94/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. Справа№ 911/94/22 (911/2436/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Полякова Б.М.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю учасників справи та їх представників:

ОСОБА_1 (особисто);

від ОСОБА_1 : Семенюк Л.В. - за ордером серія АС № 1077997 від 28.11.2023;

від ТОВ «Вишгородтранссервіс»: арбітражний керуючий Демчан О.І. - за посвідченням № 1773.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) (суддя Лопатін А.В., повний текст ухвали складено та підписано - 25.09.2023)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

до ОСОБА_1

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» у сумі 1 131 742,98 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст судового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) (суддя Лопатін А.В., повний текст ухвали складено та підписано - 25.09.2023) задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича № 02-99/89 від 22.11.2022 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 1 131 742,98 грн на колишнього його керівника; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» у сумі 1 131 742,98 грн на Громадянина України ОСОБА_1 ; стягнуто з Громадянина України ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» кошти в сумі 1 131 742,98 грн для забезпечення задоволення вимог кредиторів.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст. 215 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) та мотивовано наявністю причинно-наслідкового зв`язку між винними діями ОСОБА_1 та настанням негативних для боржника наслідків - його неплатоспроможності та відсутності активів для задоволення кредиторських вимог, визнаних у процедурі банкрутства, які призвели до настання банкрутства боржника, що і є підставою для покладення субсидіарної відповідальності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) та прийняти нове судове рішення, яким у заяві про покладення субсидіарної відповідальності відмовити повністю.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що не вчиняв жодних дій, які б свідчили про доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер» до банкрутства чи задля погіршення його матеріального становища та не приймав рішень щодо відчуження майна боржника на користь інших осіб, що спричинили б збитки для боржника.

Також, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер», його повноваження щодо укладення та підписання будь-яких договорів, угод, контрактів та інших документів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер» були обмежені сумою 50 000,00 грн.

На переконання скаржника, доводи ліквідатора про те, що ОСОБА_1 було навмисно змінено адресу підприємства, його назву, а також припинення діяльності підприємства задля уникнення розрахунків з кредиторами, зокрема перед ГУ ДПС у Київській області, є лише припущеннями та не мають нічого спільного з реальними подіями, що відбувались за період здійснення ОСОБА_1 повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер».

Таким чином, не надання обґрунтованих доказів ліквідатором за поданою заявою не створює достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарній відповідальності керівника від звичайних дій цього суб`єкта господарювання, у даному випадку дій ОСОБА_1 як колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер», які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності, що можуть створювати теж настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

13.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс», арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останній просить суд, залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/94/22 (911/2436/22) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» у сумі 1 131 742,98 грн. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) до надходження матеріалів справи.

19.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/94/22 (911/2436/22).

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4350/23 від 24.10.2023 у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/94/22 (911/2436/22).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22), поміж іншого, відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) призначено на 29.11.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4765/23 від 27.11.2023 у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/94/22 (911/2436/22).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Явка представників сторін

29.11.2023 у судове засідання з`явились ОСОБА_1 та його представник, а також ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс», арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 29.11.2023 ОСОБА_1 та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просили її задовольнити, а ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс», арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович у судовому засіданні 29.11.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2022 у справі № 911/94/22, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс»; визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» в розмірі 1 055 042,98 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс»; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2022 у справі № 911/94/22 визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області в загальному розмірі 1 131 742,98 грн, з яких: 76 700,00 грн, які підлягають задоволенню у першу чергу, 608 348,12 грн - в другу чергу, 10 486,19 грн - у третю чергу, 436 208,67 грн - в шосту чергу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2022 у справі № 911/94/22 затверджено звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» з 17.02.2022 по 30.06.2022 у розмірі 86 357,14 грн основної грошової винагороди розпорядника майна; перераховано арбітражному керуючому Демчану Олександру Івановичу основну грошову винагороду у розмірі 54 000,00 грн з депозитного рахунку Господарського суду Київської області за рахунок коштів авансованих ГУ ДПС у Київській області.

Постановою Господарського суду Київської області від 06.07.2022 у справі № 911/94/22 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» та повноваження арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, як розпорядника майна боржника; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру на строк, що не може перевищувати 12 місяців; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

В подальшому, 23.11.2022 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс», арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про покладення на Громадянина України ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» у сумі 11 317 42,98 грн.

На обґрунтування вищезазначеної заяви ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» зазначає, що відповідно до документів, долучених ГУ ДПС у Київській області до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс», заборгованість банкрута у розмірі 1 055 042,98 грн виникла внаслідок несплати товариством сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.05.2015 по 20.07.2016, а також несплати самостійно задекларованих сум з податку на прибуток приватних підприємств, визначених самостійно боржником у декларації від 02.08.2016.

Також ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» вказує на те, що згідно з аналізом відомостей, що містять банківські виписки по рахунках боржника, у період з 01.01.2015 по 29.07.2016 останнім здійснювалась активна господарська діяльність, у зв`язку з чим, оборот компанії складав 16 мільйонів гривень, як видатків так і надходжень та у вказаний період видавались податкові накладні щодо здійснених господарських операцій. Водночас, як зазначає заявник, незважаючи на наведені обставини, менше ніж через два місяці після виникнення у боржника заборгованості будь-яка господарська діяльність боржника припинилась, рух коштів після виникнення боргу у товариства на його рахунках та кількість зареєстрованих податкових накладних значно зменшились.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» у період з 13.09.2011 по 28.07.2016 (період виникнення у банкрута заборгованості) був ОСОБА_1 .

При цьому, у відповідності до балансу (звіту про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер» (наразі - ТОВ «Вишгородтранссервіс») станом на 30.06.2016 у боржника обліковувались активи в сумі 8 568 000,00 грн, в тому числі запасів майже на 4 000 000,00 грн та дебіторської заборгованості більше ніж на 2 600 000,00 грн, однак за результатами проведення процедур розпорядження майном та ліквідації у банкрута зазначених активів виявлено не було.

На переконання заявника, керівником ОСОБА_1 було використано Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер» для здійснення підприємницької діяльності, частково прихованої від оподаткування, а у період настання у липні-серпні 2016 року строку виконання зобов`язань зі сплати податкового боргу, господарську діяльність боржника було припинено у незаконний спосіб, переведено корпоративні права банкрута та посаду керівника на номінальну особу - ОСОБА_2 , змінено назву та місцезнаходження товариства, вчинено комплекс дій по приховуванню майнових активів товариства з метою ухилення від сплати податкових зобов`язань.

За наслідками розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши думку ОСОБА_1 та його представника, а також ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс», арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22), якою задоволено заяву про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя наведеної статті Кодексу).

Законодавством передбачено три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну, адміністративну та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної.

Так, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, зазначено, що субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Закону про банкрутство (КУзПБ) притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності) є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

КУзПБ не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/ здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальних для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/ бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та подальшого банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина друга статті 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення: «банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…». Проте, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення.

При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (ст. 1, ч. 3 ст. 10, ст. 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:

- вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

- прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

- прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) зобов`язано відділ банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скласти та надати суду, у строк протягом одного місяця з дати отримання даної ухвали, висновок про наявність/ відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс».

В подальшому, Департаментом з питань банкрутства Міністерства юстиції України на виконання ухвали господарського суду Київської області від 13.01.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) про банкрутства ТОВ «Вишгородтранссервіс», скерованої листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.01.2023 № 4505/10-23, повідомлено, що скласти висновок про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства приховування стійкої фінансової неплатоспроможності у справі № 911/94/22 (911/2436/22) про банкрутство ТОВ «Вишгородтранссервіс» не вбачається за можливе.

Разом з тим, висновок Мін`юсту/Відділу банкрутства про наявність/відсутність ознак фіктивного банкрутства боржника або ознак його неплатоспроможності, доведення його до банкрутства не є безумовним (беззаперечним) підтвердженням наявності чи відсутності ознак фіктивного банкрутства боржника, доведення його до банкрутства або ознак неплатоспроможності боржника, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм їх визначення, оскільки встановлення таких ознак належить до дискреційних повноважень суду, що здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього висновку, який є лише одним із засобів доказування. (п. 71 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 911/529/22).

Отже, відсутність висновку Державного органу з питань банкрутства щодо наявності/ відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» не перешкоджає встановленню обставин наявності/ відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідача за результатами дослідження наявних в матеріалах справи інших доказів в їх сукупності.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до документів, долучених ГУ ДПС у Київській області до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишгородтранссервіс», а саме: податкових декларацій боржника; податкового повідомлення-рішення; корінців податкових вимог; звітів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер» (наразі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс») про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового зобов`язання, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів; податкових рішень про застосування штрафних санкцій; постанов державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про повернення виконавчих документів стягувачу, у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення; рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/4325/19 про стягнення з боржника податкового боргу, заборгованість банкрута у розмірі 1 055 042,98 грн виникла внаслідок несплати товариством сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.05.2015 по 20.07.2016, а також несплати самостійно задекларованих сум з податку на прибуток приватних підприємств, визначених самостійно боржником у декларації від 02.08.2016, поданої згідно її змісту керівником товариства - ОСОБА_1 .

Як вбачається з відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» у період з 13.09.2011 по 27.07.2016 (період виникнення у банкрута заборгованості) був ОСОБА_1 , що підтверджується також копією наказу від 27.07.2016 № 42-02 про його звільнення з займаної посади, наданої відповідачем та листом ГУ Статистики у Волинській області № 02.2-16/89 від 06.07.2022.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи керівником товариства у період виникнення у нього заборгованості, яка стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс», мав вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень товариства у зазначений період, однак, не зважаючи на наявність у товариства активів (відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер» станом на 30.06.2016, про що наведено нижче), не вчинив необхідних дій для уникнення неплатоспроможності боржника, натомість звільнився з посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс», а керівником боржника було призначено іншу особу - ОСОБА_2 .

Вказані обставини можуть свідчити, що призначення ОСОБА_2 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» після звільнення з відповідної посади Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» ОСОБА_1 , було фіктивним.

До того ж, не може бути покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника на особу, що стала засновником чи керівником такого боржника після виникнення в нього боргів перед кредиторами та якій не було передано документи та матеріальні цінності товариства, що унеможливило з`ясування новим керівництвом реального його фінансового стану.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 906/904/16.

Поміж іншого, на підтвердження заявлених вимог заявником долучено до заяви виписку по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс», відкритому в Акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» за період з 01.01.2015 по 13.10.2022, з якої вбачається, що у період з 01.01.2015 по 29.07.2016 банкрутом здійснювалась активна господарська діяльність; за вказаний період оборот компанії склав більше 1 млн грн, як видатків, так і надходжень. Аналогічно, протягом вказаного періоду наявний рух коштів по закритих рахунках банкрута в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «Приватбанк».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що менше ніж через два місяці після виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» податкового боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 1 044 216,79 грн (дата виникнення заборгованості - 20.07.2016) та зі сплати самостійно нарахованого податку на додану вартість у розмірі 10 826,19 грн (дата виникнення заборгованості - 02.08.2016) будь-яка господарська діяльність товариства припинилась.

Відповідно до виписок по рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс», у АТ КБ «Приватбанк», АТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Фінбанк», АТ «Дельта Банк», АТ «Брокбізнесбанк» та ПАТ «Фідобанк» рух коштів після 28.07.2016 практично відсутній, кількість зареєстрованих податкових накладних різко зменшилась, фінансова звітність не подавалась (остання звітність подана за 3 квартал 2016 року, підписана ОСОБА_1 попри зміну керівника на ОСОБА_2 ).

Також, згідно з балансом (звіту про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Луцьккондитер» станом на 30.06.2016, у боржника обліковувались активи на суму 8 568 000,00 грн, в тому числі запасів майже на 4 000 000,00 грн та дебіторської заборгованості більше ніж на 2 600 000,00 грн.

Водночас, за результатами процедур розпорядження майном та ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Демчаном О.І. жодних активів банкрута не виявлено, а колишні посадові особи товариства ухиляються від передачі документації та активів банкрута.

Необхідно вказати, що ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі № 911/94/22 клопотання ліквідатора банкрута - Демчана Олександра Івановича від 15.08.2022 № 02-99/70 про зобов`язання вчинити дії задоволено; зобов`язано громадянина ОСОБА_2 передати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс», арбітражному керуючому Демчану Олександру Івановичу бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс».

Проте, матеріали справи не містять підтвердження виконання вказаного рішення суду ОСОБА_2 , який виконував повноваження керівника банкрута до відкриття відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Крім того, із акту приймання-передачі справ, документів від 28.07.2016, вбачається, що ОСОБА_1 , у зв`язку зі звільненням, згідно з наказом від 27.07.2016 № ТД42-02 передав новопризначеному директору - ОСОБА_2 документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Луцьккондитер» (згідно переліку наведеному в акті).

Однак, матеріали справи не містять доказів передання ОСОБА_1 , у зв`язку зі звільненням, згідно з наказом від 27.07.2016 р. № ТД42-02 новопризначеному директору - ОСОБА_2 матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Луцьккондитер» (наразі - ТОВ «Вишгородтранссервіс»).

До того ж, видане Товариству з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» свідоцтво платника податку на додану вартість №100267529 було анульоване 18.01.2018, що підтверджується листом ГУ ДПС у Київській області № 21662/6/10-36-04-04 від 12.09.2022 та свідчить про відсутність здійснення товариством будь-яких господарських операцій протягом попереднього звітного періоду, тобто з 01.01.2017 - через 4 місяці після складання ОСОБА_1 повноважень керівника банкрута.

Також, відповідно до наданих ліквідатором банкрута доказів юридична особа, створена за правом Белізу KENTRESSA HOLDINGS LIMITED (код 137415), що була єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» у період з 04.03.2015 по 02.08.2016 (період виникнення у банкрута заборгованості та подальшого припинення господарської діяльності), станом на дату подання цієї заяви була припиненою, що підтверджується відомостями з реєстру юридичних осіб Белізу.

За таких обставин, враховуючи відчуження вказаною юридичною особою 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» на користь нового номінального засновника та керівника боржника - ОСОБА_2 , а в подальшому, припинення такої юридичної особи в сукупності може свідчити про наявність умисних дій щодо незаконного припинення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» та повного переведення управління товариством на нового номінального засновника та керівника - ОСОБА_2 та як наслідок уникнення відповідальності колишніх посадових осіб банкрута за невиконання товариством - боржником зобов`язань зі сплати податків та інших обов`язкових платежів, а також унеможливлення звернення стягнення на будь-яке майно товариства для задоволення вимог його кредиторів.

Разом з тим, не передання попереднім керівництвом ліквідатору документації боржника та неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» фінансової звітності у період за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство призвели до об`єктивної відсутності можливості здійснити проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс». Проте, дані обставини не можуть бути підставою для відмови в притягненні відповідних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, так як встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів.

Близький за змістом правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13.

З огляду на вищевикладені обставини, а також врахувавши те, що відповідно до матеріалів справи, у банкрута за період його ліквідаційної процедури не виявлено будь-яких активів, які б можна було спрямувати на задоволення визнаних ухвалою суду кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області в сумі 1 131 742,98 грн, при цьому, за результатами дослідження поданих сторонами доказів, судом встановлено, що: повноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» в період виникнення у товариства заборгованості виконував ОСОБА_1 , що мав вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень; ОСОБА_1 у період виникнення заборгованості усвідомлював, що у майбутньому Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» буде зобов`язане сплатити відповідні кошти на користь органу ДПС, проте, з метою уникнення здійснення відповідних розрахунків умисно вчинив дії, що мали наслідок припинення господарської діяльності товариства, зміну засновника та керівника такого боржника, приховування його активів, що в сукупності призвело до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс».

При цьому, особа, яка притягається до субсидіарної відповідальності, повинна доказати відсутність своєї вини.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16.

Проте, у даному випадку, наведені обставини відповідачем не спростовані належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, не надано доказів передання новопризначеному керівнику боржника - ОСОБА_2 та/або списання з балансу боржника матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Луцьккондитер» (наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс»), що відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Луцьккондитер» станом на 30.06.2016 обліковувались у товариства.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між винними діями ОСОБА_1 та настанням негативних для боржника наслідків - його неплатоспроможності та відсутності активів для задоволення кредиторських вимог, визнаних у процедурі банкрутства.

В той же час, посилання ліквідатора банкрута про не вчинення керівником ОСОБА_1 , всупереч ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України та положень статуту товариства дій з метою ініціювання процедури ліквідації товариства за рішенням засновників, є необґрунтованими, оскільки в даному випадку, до повноважень керівника боржника, ані статутом товариства, ані наведеними положеннями законодавства не віднесено прийняття рішення про припинення юридичної особи, крім цього, матеріали справи не містять доказів прийняття такого рішення засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс».

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, відповідна заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, про що і зазначив ліквідатор у даній справі. Водночас, положення вказаної статті КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. За таких обставин, суд дійшов до висновку, що детальне дослідження всіх поданих документів у справі, аналіз підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дій керівництва на час виникнення такого боргу дозволить встановити наявність підстав для застосування відповідної відповідальності.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності. Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Тобто у разі, якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного.

Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10, від 07.04.2021 у справі № 911/1815/17.

Враховуючи вищенаведене, а також не надання відповідачем доказів, які б спростовували заявлені вимоги, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про правомірність звернення ліквідатора банкрута із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» в сумі 1 131 742,98 грн саме на колишнього його керівника - ОСОБА_1 , який виконував повноваження в період виникнення боргу перед органом ДПС.

При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання даної апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) залишити без змін.

3. Справу № 911/94/22 (911/2436/22) повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 20.12.2023.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Поляков

О.М. Остапенко