Постанова

від 19.03.2024 по справі 911/94/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/94/22 (911/2436/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Пєскова В.І.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишгородтранссервіс",

ліквідатор ТОВ "Вишгородтранссервіс" арбітражний керуючий Демчан О.І. - особисто,

відповідач - ОСОБА_1 , особисто,

представник відповідача - Семенюк Л.В., адвокат (ордер АС № 1080402 від 28.12.2023),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 19.07.2023

у складі судді: Лопатіна А.В.

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 29.11.2023

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючий), Полякова Б.М., Остапенка О.М.,

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородтранссервіс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І.

до ОСОБА_1

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Вишгородтранссервіс" у сумі 1 131 742,98 грн.

у межах справи № 911/94/22 за заявою

Головного управління ДПС у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородтранссервіс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2022 у справі №911/94/22, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородтранссервіс" (далі - ТОВ "Вишгородтранссервіс", боржник); визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Київській області до ТОВ "Вишгородтранссервіс" в розмірі 1055 042,98 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Вишгородтранссервіс"; призначено розпорядником майна ТОВ "Вишгородтранссервіс" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2022 у справі №911/94/22 визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області в загальному розмірі 1 131 742,98 грн, з яких: 76 700,00 грн, які підлягають задоволенню у першу чергу, 608 348,12 грн - в другу чергу, 10 486,19 грн - у третю чергу, 436 208,67 грн - в шосту чергу.

3. Постановою Господарського суду Київської області від 06.07.2022 у справі №911/94/22 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Вишгородтранссервіс" та повноваження арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, як розпорядника майна боржника; визнано банкрутом ТОВ "Вишгородтранссервіс" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру на строк, що не може перевищувати 12 місяців; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

Короткий зміст вимог

4. 23.11.2022 ліквідатор ТОВ "Вишгородтранссервіс", арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про покладення на Громадянина України ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута - ТОВ "Вишгородтранссервіс" у сумі 1 131 742,98 грн.

5. На обґрунтування вищезазначеної заяви ліквідатор ТОВ "Вишгородтранссервіс" зазначає, що відповідно до документів, долучених ГУ ДПС у Київській області до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вишгородтранссервіс", заборгованість банкрута у розмірі 1 055 042,98 грн. виникла внаслідок несплати товариством сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.05.2015 по 20.07.2016, а також несплати самостійно задекларованих сум з податку на прибуток приватних підприємств, визначених самостійно боржником у декларації від 02.08.2016.

6. Також ліквідатор вказує на те, що згідно з аналізом відомостей, що містять банківські виписки по рахунках боржника, у період з 01.01.2015 по 29.07.2016 останнім здійснювалась активна господарська діяльність, у зв`язку з чим, оборот компанії складав 16 мільйонів гривень, як видатків так і надходжень та у вказаний період видавались податкові накладні щодо здійснених господарських операцій.

7. Водночас, як зазначає заявник, незважаючи на наведені обставини, менше ніж через два місяці після виникнення у боржника заборгованості будь-яка господарська діяльність боржника припинилась, рух коштів після виникнення боргу у товариства на його рахунках та кількість зареєстрованих податкових накладних значно зменшились.

8. Керівником ОСОБА_1 було використано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" (наразі - ТОВ "Вишгородтранссервіс") для здійснення підприємницької діяльності, частково прихованої від оподаткування, а у період настання у липні-серпні 2016 року строку виконання зобов`язань зі сплати податкового боргу, господарську діяльність боржника було припинено у незаконний спосіб, переведено корпоративні права банкрута та посаду керівника на номінальну особу - ОСОБА_2 , змінено назву та місцезнаходження товариства, вчинено комплекс дій по приховуванню майнових активів товариства з метою ухилення від сплати податкових зобов`язань.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

9. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі №911/94/22 (911/2436/22) задоволено заяву ліквідатора ТОВ "Вишгородтранссервіс" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича № 02-99/89 від 22.11.2022 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 1 131 742,98 грн. на колишнього його керівника

9.1. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Вишгородтранссервіс" у сумі 1 131 742,98 грн. на Громадянина України ОСОБА_1 .

9.2. Стягнуто з Громадянина України ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вишгородтранссервіс» кошти в сумі 1 131 742,98 грн. для забезпечення задоволення вимог кредиторів.

10. Судове рішення прийнято з посиланням на приписи статті 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та мотивовано наявністю причинно-наслідкового зв`язку між винними діями ОСОБА_1 та настанням негативних для боржника наслідків - його неплатоспроможності та відсутності активів для задоволення кредиторських вимог, визнаних у процедурі банкрутства, які призвели до настання банкрутства боржника, що і є підставою для покладення субсидіарної відповідальності.

11. Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлено:

11.1. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ "Вишгородтранссервіс" у період з 13.09.2011 по 27.07.2016 (період виникнення у банкрута заборгованості) був ОСОБА_1 , що підтверджується також копією наказу від 27.07.2016 № 42-02 про його звільнення з займаної посади, наданої відповідачем та листом ГУ Статистики у Волинській області № 02.2-16/89 від 06.07.2022 р.

11.2. Заявником на підтвердження заявлених вимог додано до заяви виписку по рахунку ТОВ "Вишгородтранссервіс", відкритому в АТ "Укрсоцбанк" за період з 01.01.2015 по 13.10.2022, відповідно до якої у період з 01.01.2015 по 29.07.2016 банкрутом здійснювалась активна господарська діяльність; за вказаний період оборот компанії склав більше 16 млн. грн., як видатків, так і надходжень. Аналогічно, протягом вказаного періоду наявний рух коштів по закритих рахунках банкрута в АТ КБ "Приватбанк" (відповідні виписки додано до матеріалів заяви).

11.3. Менше ніж через два місяці після виникнення у ТОВ "Вишгородтранссервіс" податкового боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 1 044 216,79 грн. (дата виникнення заборгованості - 20.07.2016) та зі сплати самостійно нарахованого податку на додану вартість у розмірі 10 826,19 грн. (дата виникнення заборгованості - 02.08.2016) будь-яка господарська діяльність товариства припинилась.

11.4. Відповідно до виписок по рахунках ТОВ "Вишгородтранссервіс", АТ КБ "Приватбанк", АТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Фінбанк", АТ "Дельта Банк", АТ "Брокбізнесбанк" та ПАТ "Фідобанк" рух коштів по таких рахунках після 28.07.2016 практично відсутній, кількість зареєстрованих податкових накладних різко зменшилась, фінансова звітність не подавалась (остання звітність подана за 3 квартал 2016 року, підписана ОСОБА_1 попри зміну керівника на ОСОБА_2 ).

11.5. Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ "ТД "Луцьккондитер" станом на 30.06.2016, у боржника обліковувались активи на суму 8 568 000,00 грн., в тому числі запасів майже на 4 000 000,00 грн. та дебіторської заборгованості більше ніж на 2 600 000,00 грн.

11.6. За результатами процедур розпорядження майном та ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Демчаном О.І. жодних активів банкрута не виявлено, а колишні посадові особи товариства ухиляються від передачі документації та активів банкрута.

11.7. Судом враховано подану відповідачем копію акту приймання-передачі справ, документів від 28.07.2016, відповідно до якого ОСОБА_1 , у зв`язку зі звільненням, згідно з наказом від 27.07.2016 № ТД42-02 передав новопризначеному директору - ОСОБА_2 документи ТОВ "ТД "Луцьккондитер" (згідно переліку наведеному в акті).

Судом одночасно враховано, що матеріали справи не містять доказів передання ОСОБА_1 , у зв`язку зі звільненням, згідно з наказом від 27.07.2016 № ТД42-02 новопризначеному директору - ОСОБА_2 матеріальних цінностей ТОВ "ТД "Луцьккондитер" (наразі - ТОВ "Вишгородтранссервіс").

11.8. Згідно з доданими до матеріалів заяви доказами, видане ТОВ "Вишгородтранссервіс" свідоцтво платника податку на додану вартість №100267529 було анульоване 18.01.2018, що підтверджується листом ГУ ДПС у Київській області № 21662/6/10-36-04-04 від 12.09.2022, що свідчить про відсутність здійснення товариством будь-яких господарських операцій протягом попереднього звітного періоду, тобто з 01.01.2017 - через 4 місяці після складання ОСОБА_1 повноважень керівника банкрута.

11.9. Юридична особа, створена за правом Белізу KENTRESSA HOLDINGS LIMITED (код 137415), що була єдиним засновником ТОВ "Вишгородтранссервіс" у період з 04.03.2015 по 02.08.2016 (період виникнення у банкрута заборгованості та подальшого припинення господарської діяльності), станом на дату подання цієї заяви була припиненою, що підтверджується відомостями з реєстру юридичних осіб Белізу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі №911/94/22 (911/2436/22) залишено без змін

13. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що у банкрута за період його ліквідаційної процедури не виявлено будь-яких активів, які б можна було спрямувати на задоволення визнаних ухвалою суду кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області в сумі 1 131 742,98 грн., при цьому, за результатами дослідження поданих сторонами доказів, судом встановлено, що: повноваження керівника ТОВ "Вишгородтранссервіс" в період виникнення у товариства заборгованості виконував ОСОБА_1 , що мав вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень; ОСОБА_1 у період виникнення заборгованості усвідомлював, що у майбутньому ТОВ "Вишгородтранссервіс" буде зобов`язане сплатити відповідні кошти на користь органу ДПС, проте, з метою уникнення здійснення відповідних розрахунків умисно вчинив дії, що мали наслідок припинення господарської діяльності товариства, зміну засновника та керівника такого боржника, приховування його активів, що в сукупності призвело до банкрутства ТОВ "Вишгородтранссервіс".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22), з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Вишгородтранссервіс" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича відмовити.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/94/22 (911/2436/22) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.01.2024.

16. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 911/94/22 (911/2436/22) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023.

17. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 відбудеться 19 березня 2024 року.

18. Витребувано з Господарського суду Київської області та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 911/94/22 (911/2436/22) за заявою ТОВ "Вишгородтранссервіс" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Вишгородтранссервіс" у сумі 1 131 742,98 грн.19. 23.02.2024 до Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "Вишгородтранссервіс" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшов Відзив з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

20. Скаржник ( ОСОБА_1 ) та представник скаржника у засіданні суду 19.03.2024 повністю підтримали вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просили Суд ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі №911/94/22 (911/2436/22) скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Вишгородтранссервіс" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича відмовити.

21. Арбітражний керуючий Демчан О.І. в судовому засіданні 19.03.2024 проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав викладених у відзиві на касаційну скаргу, просив Суд ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 911/94/22 (911/2436/22) залишити без змін.

22. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

23. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (19.03.2024) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 19.03.2024.

24. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 05.02.2024 №49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, Верховний Суд розглядає справу № 911/94/22 (911/2436/22) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

( ОСОБА_1 )

25. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що судами попередніх інстанції застосовано положення статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частина 2 статті 61 КУзПБ, статті 74, 76, 77 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 10.08.2023 по справі №911/2581/14 (911/1311/22), постанові від 16.06.2020 по справі №910/21232/16, постанові від 14.07.2020 по справі № 904/6379/16, постанові від 10.12.2020 по справі № 922/1067/17.

Доводи ліквідатора

(арбітражний керуючий Демчан О.І.)

26. Арбітражний керуючий доводить:

26.1. ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ "Вишгородтранссервіс", та маючи вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень у товаристві, за наявності у підприємства активів, допустив утворення заборгованості по сплаті податків і зборів, та не вчинив жодних дій для уникнення неплатоспроможності;

26.2. після утворення заборгованості перед ГУ ДПС у Київській області, яка в подальшому стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство, ОСОБА_1 , все ще перебуваючи на посаді керівника підприємства, фактично припинив господарську діяльність ТОВ "Вишгородтранссервіс", вчинив дії по переведенню корпоративних прав та повноважень директора на фіктивну третю особу - ОСОБА_2 , зареєстрованого на території тимчасово окупованої території України, та не передав останньому активи банкрута на загальну суму більше 8 мільйонів гривень;

26.3. саме протиправні дії ОСОБА_1 , який допустив утворення заборгованості, та одразу після цього припинив господарську діяльність підприємства, призвели до банкрутства ТОВ "Вишгородтранссервіс".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

27.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Предметом касаційного розгляду є правомірність покладення на ОСОБА_1 , як колишнього керівника ТОВ "Вишгородтранссервіс", субсидіарної відповідальності.

29. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

30. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).

31. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

32. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

33. Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

34. Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

35. Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

36. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

37. Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

38. Водночас, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).

39. Частиною першою статті 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

40. У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.

41. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

42. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

43. Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

44. Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

45. Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

46. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

47. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

48. Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

49. До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

50. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

51. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

52. Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

53. Тлумачення частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

54. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

55. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

56. Частина 2 статті 61 КУзПБ не встановлено заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Визначальним для цієї відповідальності є доведення ліквідатором причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю цих осіб та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів).

57. Час, що минув з дати припинення повноважень щодо боржника суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (на предмет встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій щодо усунення негативних наслідків).

58. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

59. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

60. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

61. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

62. Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

63. Беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини та події (пункти 8, 10 цієї Постанови), зокрема те, що: у банкрута за період його ліквідаційної процедури не виявлено будь-яких активів, які б можна було спрямувати на задоволення визнаних ухвалою суду кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області в сумі 1 131 742,98 грн; повноваження керівника ТОВ "Вишгородтранссервіс" в період виникнення у товариства заборгованості виконував ОСОБА_1 , що мав вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень; ОСОБА_1 у період виникнення заборгованості усвідомлював, що у майбутньому ТОВ "Вишгородтранссервіс" буде зобов`язане сплатити відповідні кошти на користь органу ДПС, - вірними є висновки судів про те, що одночасна перереєстрація місцезнаходження, назви юридичної особи, зміна власника (учасника), керівника боржника після фактичного припинення діяльності товариства, є недобросовісними діями попередніх власників та керівника товариства, що мало на меті виключно приховати сліди діяльності товариства від кредиторів, унеможливити примусове стягнення боргів та унеможливлення передачі арбітражному керуючому належних боржнику товарно-матеріальних цінностей, документації, звітності, відомостей податкового та бухгалтерського обліку, печаток і штампів товариства.

64. Проте, ОСОБА_1 встановлені обставини та висновки судів попередніх інстанцій не спростував, не довів суду відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та свою добросовісність.

Щодо доводів касаційної скарги (пункт 20 цієї Постанови)

65. Враховуючи обрану скаржником у цій частині підставу касаційного оскарження, передбачену приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що в такому випадку підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

66. Відтак, доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

67. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

69. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

70. З огляду на наведене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржені ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін як таких, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

71. У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 19.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі №911/94/22 (911/2436/22) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

В.Г. Пєсков