Постанова

від 21.12.2023 по справі 920/909/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2023 р. Справа№ 920/909/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Алданової С.О.

Майданевича А.Г.

без виклику представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані»

на рішення Господарського суду Сумської області від 13.09.2023 року

у справі № 920/909/23 (суддя - Резніченко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми теплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані»

про стягнення 195 542, 51 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компан» про стягнення 195 542, 51 грн

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що хоча між сторонами і не було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, позивач відпустив відповідачу теплову енергію, однак відповідач за неї не сплатив, що є порушенням норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630). Тому, наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу за надані послуги з постачання теплової енергії, внесків за обслуговування та заміну ВКО, заборгованість по абонплаті, 3% річних та інфляційних збитків.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.09.2023 у справі №920/909/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» 149 772, 79 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 205, 32 грн внесків за обслуговування та заміну ВКО, 34, 10 грн заборгованості по абонплаті, 6 978, 37 грн 3% річних, 38 490, 97 грн інфляційних збитків, 3 017, 80 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Сумської області від 13.09.2023 у справі №920/909/23 та постановити нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи та мотиви апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до наданих розрахунків позивач розраховує вартість теплової енергії виходячи із показників загальнобудинкового лічильника, але не враховує вимоги п. 12 Постанови КМУ від 21.07.2005 року № 630. Відповідно до наданих розрахунків за періоди, які заявлені в позовній заяві відповідач використовує об`єм квартир, без врахування об`єму місць загального користування, які також опалюються.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес Компані" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.09.2023 у справі №920/909/23 залишено без руху. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 519,77 грн.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі №920/909/23, до якої додано квитанцію №7054-8365-0632-1500 від 05.10.2023 про сплату судового збору в суму 3 519,77 грн. Отже, скаржником належним чином виконано вимоги ухвали суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані». Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

27.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, позивач зазначив, що обсяги та вартість спожитої теплової енергії підтверджуються належними доказами, первинними документами, які підтверджують надання позивачем послуг, актами прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води, рахунками за період з січня 2020 року по червень 2023 року та протоколами і відомостями зняття показників теплового лічильника по житловому будинку вул. Г. Кондратьєва, 146/1 за вказаний період, які містяться в матеріалах справи.

Позивачем вірно та законно проведено нарахування за спожиті відповідачем послуги з постачання ТЕ, які відповідачем не спростовано належними та достовірними доказами і розрахунками.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що:

-житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

-власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

-споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 18.06.2019, №161 від 31.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та постачання гарячої води (централізованого постачання гарячої води). Згідно з додатком № 2 до даних рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради будинок за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, буд. 146/1, включено до переліку будинків, які отримують послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від виробника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго».

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №185754756 від 22.10.2019 ТОВ «Арес Компані» є власником приміщення за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 146/1, площею 221,5 кв.м.

Листом №4988 від 21.11.2019 позивачем було направлено на адресу ТОВ «Apec Компані» два примірники договору про надання послуг з централізованого опалення (ПО) та постачання гарячої води (ПГВ) на приміщення за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 146/1, про що свідчить відмітка директора товариства про отримання.

Однак, відповідач проігнорував направлений йому проект договору, не повернув позивачу належним чином оформлений один примірник договору та не надав протоколу розбіжностей до нього.

Листом №39 від 08.01.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення договору на надання послуг, який отримано директором товариства, однак знову дану пропозицію було залишено відповідачем без відповідного реагування.

Таким чином, договір на постачання теплової енергії сторонами у справі не укладений. Як зазначає позивач, між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

За період з січня 2020 року по червень 2023 року позивач поставив відповідачу теплову енергію загальним обсягом 75,784088 Гкал на загальну суму 149 833,75 грн. Крім того, за вказаний період товариству нараховано внески за заміну та обслуговування ВКО (вузла комерційного обліку) на загальну суму 205, 32 грн і абонплату на суму 34, 10 грн.

Обсяги та вартість спожитої теплової енергії підтверджуються актами прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води і виставленими рахунками за період з січня 2020 року по червень 2023 року, які були направлені відповідачу поштовими відправленнями з описом вкладення (а.с. 27-94) та протоколами і відомостями зняття показників теплового лічильника по житловому будинку вул. Г. Кондратьєва, 146/1, за вказаний період, що містяться в матеріалах справи (а.с. 95-105).

Відповідно до п.12 розділу «Порядок обліку та оплати послуг» Правил №630 споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі.

Як встановлено нормами частини другої ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла комерційного обліку загальний обсяг спожитої у будівлі теплової енергії розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Нарахування за спожиті послуги з постачання ЦО здійснюються відповідачу на підставі показань загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії, який встановлено на вводі в будинок № 146/1 по вул. Г. Кондратьєва в м. Суми . При цьому даний лічильник теплової енергії обліковує кількість тепла, що споживається мешканцями як будинку № 146/1 по вул. Г. Кондратьєва, так і № 150 по вул. Г. Кондратьєва в м. Суми.

Розподіл спожитої теплової енергії відбувається наступним чином:

- розраховується різниця показників на кінець та початок звітного періоду, облік ТЕ ВКО відбувається в ГДж, тому перерахунок в Гкал відбувається за коефіцієнтом 0,239;

- з кількості спожитої теплової енергії вираховуються втрати (коефіцієнт 0,99725);

- розподіл загального обсягу спожитої ТЕ відбувається між двома будівлями в залежності від опалювального об`єму будинків.

- частка теплової енергії за вирахуванням обсягів на опалення місць загального користування для приміщень з автономним опаленням розподіляється між споживачами будинку № 146/1 по вул. Г. Кондратьєва.

Опалювальний об`єм будинків підтверджується технічними паспортами на житлові будинки № 146/1 та № 150 по вул. Г. Кондратьєва в м. Суми, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: «укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період».

Отже, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту її поставки споживачу, останній не звільняється від оплати такого товару.

Нарахування за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення) здійснювалось ТОВ «Сумитеплоенерго» на підставі тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №639 від 17.03.2020, №89 від 14.01.2020 р., №623 від 12.10.2021 р., №41 від 13.01.2021 р., №2256 від 30.11.2021 р., №1731 від 10.12.2018 р.

За розрахунком позивача зазначеному в позовній заяві, відсоток ТОВ «Арес Компані» від загально будинкової частки складає 12,80.

Заперечуючи проти позовних вимог, скаржник зазначає, що відповідно до наданих розрахунків позивач розраховує вартість теплової енергії виходячи із показників загальнобудинкового лічильника, але не враховує вимоги п. 12 Постанови КМУ від 21.07.2005 року № 630. Відповідно до наданих розрахунків за періоди, які заявлені в позовній заяві відповідач використовує об`єм квартир, без врахування об`єму місць загального користування, які також опалюються.

Відповідно до п. 12 Постанови № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку, але їх площа включається в загальну опалювальну площу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було здійснено нарахування теплової енергії з урахуванням як опалювальної площі квартири, так і опалювальної площі загального користування будинку.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, апелянтом не надано належних та допустимих доказів та розрахунків на спростування достовірності здійснених позивачем нарахувань заборгованості з постачання теплової енергії.

Нарахування внесків за заміну та обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії проведено на підставі рішень виконавчого комітету Сумської міської ради №745 від 21.12.2019 р. «Про встановлення розмірів внесків на обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, яке здійснюється ТОВ «Сумитеплоенерго» та №307 від 16.06.2020 «Про встановлення розмірів внесків за заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії та тимчасового використання обмінного фонду для ТОВ «Сумитеплоенерго».

Крім того, частиною 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу нараховано плату за абонентське обслуговування, яка визначається виконавцем послуг згідно прямих фактичних витрат у розрахунку на 1 абонента/міс. та затверджується внутрішнім наказом по підприємству (накази від 30.09.2021 р. №461, від 28.12.2021 р. № 611, що містяться в матеріалах справи).

З 01.11.2021 р. нарахування за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води здійснюються згідно методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 р. №315 (далі-Методика 315).

Період нарахування з 01.11.2021-31.01.2022 р., згідно методики розподілу №315 включена послуга з МЗК (місця загального користування) та функціонування внутрішньо будинкової системи опалення. З 01.01.2022 р були внесені зміни в методику №315 згідно яких складові послуги «опалення МЗК» та «функціонування внутрішньо будинкової системи опалення» були об`єднані в нову складову - «загально будинкові потреби на опалення». Ця послуга включає в себе витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку. Місця загального користування (надалі МЗК) - загальнодоступні місця в будинку (вестибюль, загальний коридор, загальні пральні тощо). Відсоток, який застосовується при розрахунку складової загальнобудинкових потреб на опалення для будинку АДРЕСА_1 складає 25%.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» позивачем було здійснено перерахунок (зменшено нарахування) вартості отриманих відповідачем послуг з постачання теплової енергії в грудні 2021 в сумі 5092,49 грн., в березні 2022 на суму 3472,69 грн., в квітні 2022 на суму 1828,04 грн., в травні 2022 на суму 380,49 грн.

З листопада 2019 року по квітень 2020 року прилад обліку теплової енергії, встановлений за адресою по Г. Кондратьєва, 146/1 був несправний, тому за зазначений період часу нарахування позивачем проведено по середньому показнику (акт обстеження вузла обліку теплової енергії від 14.11.2019 р.).

Відповідно до ст. 9 Закону про ЖКП споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Одночасно положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р., розрахунковим періодам для оплати послуг є календарний місяць. Плата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).

Згідно з п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р. оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковім періодом ( граничний строк внесення плати за спожиту послугу).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» 17.07.2023 року на адресу відповідача було направлено поштовим відправленням з описом вкладення вимогу №3285 від 17.07.2023 про сплату заборгованості в 7-денний строк з моменту отримання вимоги.

Вимога отримана відповідачем 18.07.2023 року, однак вона залишилась без реагування з боку відповідача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, письмовими матеріалами справи та розрахунком позовних вимог підтверджено суму основного боргу в розмірі 149 833, 75 грн. У той же час, позивачем в прохальній частині позову заявлено до стягнення сум основного боргу в розмірі 149 772, 79 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішення за межі позовних вимог.

Враховуючи, що обсяги та вартість наданих послуг з постачання теплової енергії позивачем відповідачу підтверджуються актами прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води та рахунками на оплату за період з січня 2020 року по червень 2023 року, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 149 772, 79 грн вартості спожитої теплової енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, обґрунтованими є також вимоги позивача про стягнення з відповідача внесків за обслуговування та заміну ВКО в сумі 205, 32 грн. та заборгованість по абонплаті в сумі 34, 10 грн., а тому підставно задоволенні місцевим господарським судом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 6 978, 37 грн та 38 490, 97 грн інфляційних за період з 21.02.2020 по 31.07.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, дійшла до висновку про те, що на підставі частини другої вказаної статті кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат. Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 978, 37 грн та інфляційних збитків у розмірі 38 490, 97 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянтка не подала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.09.2023 року у справі № 920/909/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 13.09.2023 року у справі № 920/909/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 920/909/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді С.О. Алданова

А.Г. Майданевич