Рішення

від 14.12.2023 по справі 904/1728/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2023м. ДніпроСправа № 904/1728/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ПЛЮС", м. Кам`янське Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця Рудого Артема Михайловича, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 1 633 000 грн 00 коп. за договором постачання від 20.12.2022 № 2022-12/20

Представники:

від позивача: Войтенко К.В., ордер серія АЕ № 1180619, адвокат.

від відповідача: Глущенко І.О., ордер серія АЕ № 1237944, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ПЛЮС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 27.03.2023 № б/н, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Рудого Артема Михайловича заборгованість в сумі 1 633 000 грн 00 коп.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 24 495 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір, якої відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку складає 14 000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання від 20.12.2022 № 2022-12/20 в частині своєчасної поставки оплаченого позивачем товару належної якості, що стало підставою для відмови позивача від договору в односторонньому порядку, про що відповідача повідомлено у претензії від 20.02.2023 № 1.

Ухвалою господарського суду від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 09.05.2023.

Ухвалою господарського суду від 09.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за клопотанням сторін; в засіданні оголошено перерву до 15.06.2023.

29.05.2023 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву від 26.05.2023 № б/н, в якому просить суд відмовити у задоволені позову; позовні вимоги вважає необґрунтованими, з огляду на таке:

- доводи позивача про начебто неналежну якість та неробочий стан поставленого генератора, яка була виявлена при вхідному контролі такого генератора при поставці, та негайне повідомлення про це постачальника, спростовується тим фактом, що після отримання товару і здійснення відповідного вхідного контролю ТОВ "ДК-ОІЛ ПЛЮС" була здійснена остаточна оплата товару в розмірі 70% його вартості (1 233 100, 00 грн.) відповідно до вимог п. 2.2 спірного договору;

- після здійснення поставки то остаточного розрахунку за отриманий генератор позивач не звертався до відповідача з будь-якими претензіями щодо якості поставленого товару, відсутності сертифікатів/інструкцій тощо, в тому числі ФОП Рудий А.М. не отримував від ТОВ «ДК-Оід Плюс» жодного письмового документу, зокрема, листа від 08.01.2023, претензії від 20.02.2023, на які посилається позивач;

- відповідно до приписів п. 3.5 спірного договору, ст. 687 ЦК України та Інструкції № П-7 «Про приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966, належним та допустимим доказом неналежної якості товару у спірних правовідносинах, а також відсутності певних товаросупровідних документів на товар, може бути виключно акт про фактичну якість та комплектність продукції, складений у відповідності з Інструкцією № П-7, проте наданий ТОВ "ДК-ОІЛ ПЛЮС" акт про фактичну якість і комплектність продукції № 1 від 08.01.2023 не відповідає вимогам вказаної Інструкції, оскільки в ньому наявні недоліки щодо форми та змісту акту про фактичну якість і комплектність продукції № 1 від 08.01.2023, а також останній, складений одноособово лише зі сторони позивача;

- посилаючись на ст. 666 ЦК України, відповідач вказує про те, що позивачем не направлялося ФОП Рудий А.М. жодного повідомлення про відсутність документів на товар, не встановлювався строк для надання таких документів, відповідно не доводилось до відома постачальника про встановлення такого строку, не направлялося повідомлення про відмову від договору та не повертався товар постачальнику, що виключає обґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем вимог п. 3.3 спірного договору та ненадання передбачених ним документів на товар, а також наявність у останнього права на відмову від договору, у зв`язку з таким порушенням;

- правовим наслідком відмови покупця від підписання видаткової накладної є виникнення альтернативного права покупця вимагати усунення недоліків товару або відмовитися від договору, проте в матеріалах справи відсутні докази невідповідності поставленого генератора вимогам щодо якості; покупець не повідомив постачальника ані про недоліки товару, ані про свою вимогу про усунення таких недоліків (заміну товару), а до наданого до матеріалів справи листа від 08.01.2023 позивачем не долучено жодних доказів його направлення та/або отримання відповідачем; неповідомлення покупцем постачальника про наявні недоліки товару виключає можливість обрахування строку на усунення таких недоліків, що встановлені п.п. 4.2.1, 4.3.4 спірного договору, що у підсумку свідчить про відсутність у позивача права на відмову від підписання видаткової накладної № 65 від 27.12.2022 та необґрунтованість вимоги про заміну товару, наявність недоліків щодо якості якого нічим не підтверджена;

- матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що позивачем на адресу відповідача надсилалася претензія № 1 від 20.02.2023. Таким чином, відсутність факту направлення та отримання відповідачем претензії № 1 від 20.02.2023 свідчить про недотримання обумовленої п. 5.5 спірного договору процедури відмови від договору в односторонньому порядку, що не призводить до його розірвання й припинення та свідчить про безпідставність тверджень позивача про його відмову від договору, у зв`язку з чим останній не є розірваним;

- отримані відповідачем від позивача грошові кошти в розмірі 1 633 000 грн 00 коп. є оплатою вартості фактично поставленого товару за договором № 2022-12/20, що виключає можливість їх оцінки, як безпідставно отриманих;

- щодо перерахування ФОП Рудий А.М. позивачу грошових коштів в розмірі 200 000 грн 00 коп., відповідач зазначає, що таке перерахування зумовлене досягненням згоди між покупцем та постачальником про зменшення договірної вартості генератора.

У підготовчому засіданні 15.06.2023 оголошено перерву до 06.07.2023 в межах розумних строків для проведення підготовчого провадження

22.06.2023 позивачем до суду надано відповідь на відзив від 19.06.2023 № б/н, в якій зазначив що:

- оскільки, сторони не вносили змін до договору щодо строків поставки товару, товар мав бути поставлений до 24 грудня 2022 року. Про неможливість в передбачений цим договором строк поставити товар покупець не повідомлявся. Отже, зобов`язання поставки, у визначений договором строк, не було виконано, що не заперечується відповідачем. Оскільки, позивач є сільськогосподарським виробником та для збереження продукції має безперервно проводити технологічні процеси зберігання сільськогосподарських культур підтримання вологості та температури, сушіння, сортування, вентиляція, дотримання строків поставки товару було надзвичайно важливим для позивача, проте відповідачем було порушено відповідне зобов`язання;

- зобов`язання щодо надсилання сертифікату відповідності та інструкції по використанню товару постачальником не було виконано; в даному випадку договір містить безумовний обов`язок постачальника надати сертифікат відповідності виробника та інструкцію по використанню при поставці товару та не містить обов`язку покупця надавати додаткові строки для передачі документів;

- відсутність підписаної видаткової накладної та направлення повідомлення про непридатність товару свідчить про обов`язок постачальника усунути недоліки (замінити товар на якісний) протягом 3-ох робочих днів з дати відмови покупця від підписання накладних; проте, відповідне зобов`язання виконане не було;

- з моменту, коли покупець відмовився прийняти товар та не підписав видаткову накладну, постачальник знав, що товар не був прийнятий, а отже у нього виник обов`язок щодо усунення недоліків (заміни товару на якісний) протягом 3-ох робочих днів з дати відмови покупця від підписання накладних або повернути сплачені кошти покупцю протягом 3-ох банківських днів з дати отримання вимоги від покупця. Проте, вищевказані зобов`язання постачальник не виконав, чим також порушив умови договору. Оскільки, поставка товару відбулась з порушенням умов договору, то у покупця виникло право щодо розірвання договору (п. 5.5 договору), а у постачальника виникло зобов`язання щодо повернення грошових коштів відповідно до п. 4.3.4 договору. Посилання відповідача на можливість розірвання договору лише в межах строку його дії є помилковими, оскільки єдиною умовою розірвання договору є повідомлення постачальника за три робочі дні;

- у зв`язку з невиконанням ФОП Рудим А.М. тривалий час зобов`язань за договором, спірний договір поставки № 2022-12/20 від 20.12.2022 є розірваним; наслідком припинення договорів є відсутність правових підстав для володіння коштами в частині невиконаного зобов`язання;

- враховуючи наслідки розірвання договору поставки та той факт, що підстава, на якій ФОП Рудий А.М. отримав аванс - відпала, наявні всі правові підстави для повернення відповідачем отриманих ним від позивача авансових платежів в розмірі 1 633 000,00 грн.

Крім того, після направлення вищевказаної претензії ФОП Рудий А.М. повернув грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн., проте сума в розмірі 1 633 000,00 грн. залишається несплаченою. Твердження відповідача стосовно зменшення вартості товару після виконання договірних зобов`язань за домовленістю сторін суперечить доводам щодо поставки товару належної якості, оскільки зменшення ціни товару є наслідком передання товару неналежної якості відповідно до ст. 678 ЦК України. Крім того, докази досягнення згоди між сторонами відсутні, а отже таке твердження не відповідає дійсності.

- просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06.07.2023 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному.

07.07.2023 відповідачем до суду надані заперечення на відповідь на відзив від 07.07.2023 № б/н, в яких не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, вважає їх неправомірними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та умовах укладеного між сторонами договору, з огляду на таке:

- надані до матеріалів справи сертифікати підтверджують відповідність поставленого генератора, а також його виробника міжнародним та європейським стандартам, частина з яких імплементована до національної системи стандартизації в Україні на рівні Національних стандартів України;

- генератор був поставлений позивачу з запізненням на три календарні дні, у зв`язку з масовими ракетними атаками Російської Федерації по енергетичній інфраструктурі України;

- відповідач повторно наголошує на тому, що ним не отримувалося жодного листа від ТОВ "ДК-ОІЛ ПЛЮС", в тому числі засобами електронного зв`язку. Надана позивачем у паперовому вигляді копія прінт-скрін з електронної пошти керівника Товариства щодо направлення документів на електронну адресу відповідача не засвідчена у спосіб, передбачений ч.ч. 2, 3 ст. 96 ГПК України.

Після усунення обставин перебування головуючого судді на лікарняному, ухвалою господарського суду від 12.10.2023 підготовче засідання у справі призначено на 09.11.2023.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 30.11.2023.

29.11.2023 представником відповідача до суду подано клопотання № б/н від 28.11.2023 про відкладення судового засідання, у зв`язку з його участю у іншій справі у Херсонському міському суді Херсонської області.

У засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки сторони були повідомлені про дату та час засідання по даній справ заздалегідь (особисто).

Дослідивши надані представником відповідача документи, заслухавши представника позивача, господарським судом розпочато розгляд даної справи по суті.

Ухвалою суду від 30.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 14.12.2023.

У судовому засіданні 14.12.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт здійснення оплати, факт належного/неналежного виконання зобов`язання з поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ПЛЮС" та Фізичною особою-підприємцем Рудим Артемом Михайловичем укладено договір постачання № 2022-12/20, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити дизельний генератор (далі - товар).

Найменування та технічні характеристики товару: Generator 250 KVA TURKEY ORIGIN.

Вартість товару та сума цього Договору складає 1 833 000 грн 00 коп., без ПДВ (п. 2.1 договору).

Оплата здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника на наступних умовах:

- аванс в розмірі 30% від вартості товару, визначеного цим договором протягом 1-го банківського дня з дати отримання рахунку та підписання договору сторонами;

- остаточний розрахунок у розмірі 70% вартості товару, визначеного договором, протягом 2-х банківських днів з дати підписання покупцем накладних на отримання товару.

Підставою для оплати є виставлений постачальником рахунок-фактура, підписана покупцем накладна. Валютою розрахунку є гривня (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони визначили умови поставки: на умовах DAP за адресою місцезнаходження покупця: Київська обл., с. Клянівка, вул. Підгірна, 70, згідно Інкотермс-2010 з врахуванням того, що поставка здійснюється на території України.

Термін поставки 3 (три) календарних днів з дати здійснення оплати авансу в розмірі 30% вартості товару, відповідно до п. 2.2 цього договору (п. 3.2 договору).

Факт підтвердження постачання товару є підпис уповноваженої особи покупця на видатковій накладні (п. 3.4 договору).

Покупець має право відмовитися від підписання видаткової накладної, якщо товар не відповідає асортименту, - кількості та якості товару, а також, якщо товар не виконує свої функції чи не відповідає характеристикам, передбаченим законодавством для аналогічного товару та/або якщо товар поставлений з порушенням строків. Відмова від підписання накладних зобов`язує постачальника за вибором покупця: або усунути недоліки (замінити товар на якісний) протягом 3-ох робочих днів з дати відмови покупця від підписання накладних або, у разі відмови від договору покупцем, повернути сплачені кошти покупцю протягом 3-ох банківських днів з дати отримання вимоги від покупця (п. 4.2.1 договору).

Постачальник зобов`язаний усувати виявлені недоліки товару протягом строку, передбаченого договором.

Повернути сплачені покупцем кошти, в строки передбачені договором, у разі відмови покупця підписати накладні на отримання товару (відмови від договору), якщо він поставлений з порушенням умов договору (п.п. 4.3.3, 4.3.4 договору).

Згідно з п. 4.1.2 договору покупець зобов`язаний підписати видаткову накладну під час поставки товару, якщо товар поставлений у відповідності до умов цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами скріплення печатками (за наявності)та діє до 31.12.2022 року, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 101222 від 20.12.2022 на оплату товару дизельного генератора, 250 KVA на загальну суму 1 833 000 грн 00 коп. (а.с. 13).

Позивачем відповідно до п. 2.2 договору було здійснено авансовий платіж в сумі 549 900 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 358 від 20.12.2022 (а.с. 15).

Відповідно до видаткової накладної 65 від 27.12.2022 (а.с. 68) та товарно-транспортної накладної № 43 від 27.12.2022 (а.с. 128-129), які не підписані з боку позивача, проте факт поставки товару останнім не оскаржується, позивачу поставлено спірний товар на загальну суму 1 833 000 грн 00 коп.

Після отримання товару, позивачем здійснено остаточний розрахунок на загальну суму 1 233 100 грн 00 коп., відповідно до умов спірного договору, що підтверджується платіжною інструкцією № 365 від 28.12.2022 на суму 1 133 100 грн 00 коп. та № 369 від 29.12.2022 на суму 100 000 грн 00 коп.

Звертаючись з даним позовом позивач вказує про те, що при вихідному контролі було виявлено несправність генератора, внаслідок чого його неможливо використовувати. Крім того, в порушення п. 3.3 договору покупцю не було надано сертифікат відповідності виробника та інструкцію по використанню, про що невідкладно повідомлено постачальника.

У зв`язку з викладеним, покупець відмовився від підписання видаткової накладної та листом від 08.01.2023 повідомив постачальника про необхідність заміни товару на аналогічний протягом трьох робочих днів з дати відмови покупця від підписання накладних або повернення сплачених грошових коштів протягом трьох банківських днів з дати отримання вимоги від покупця.

Проте, як зазначає позивач, ФОП Рудий А.М. не виконав своїх договірних зобов`язань за спірним договором та проігнорував вказану вимогу, у зв`язку з чим позивач претензією № 1 від 20.02.2023 повідомив відповідача про розірвання договору на підставі п. 5.5 договору, у зв`язку з тим, що товар, якість якого не відповідає умовам договору, не був переданий в обумовлений строк, тому втратив актуальність для покупця.

З огляду на викладене, позивач просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 1 833 000 грн 00 коп.

Після отримання вказаної претензії, відповідачем були повернуті позивачу грошові кошти в сумі 200 000 грн 00 коп., проте сума а розмірі 1 633 000 грн. 00 коп. залишається неповернутою.

Посилаючись на матеріальні норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач вказує про те, що враховуючи наслідки розірвання договору поставки та той факт, що підстава, на якій ФОП Рудий А.М. отримав аванс відпала, наявні всі правові підстави для повернення відповідачем отриманих ним від позивача авансових платежів в розмірі 1 633 000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до положень ст.ст. 11, 526 Цивільного кодексу України внаслідок укладання договору між сторонами у справі виникли цивільні права і обов`язки (зобов`язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 675 Цивільного кодексу України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Статтею 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 679 Цивільного Кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.12.2022 постачальником було поставлено, на адресу позивача дизельний генератор Generator 250 KVA TURKEY ORIGIN, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 43 від 27.12.2022, яка підписана з боку водія/експедитора Риженко Р.С. та роздрукованими даними з GPS-трекера перевізника на автомобіль DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 128-131), після чого Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ПЛЮС" було здійснено остаточний розрахунок за отриманий товар відповідно до платіжних інструкцій № 365 від 28.12.2022 та № 369 від 29.12.2022 на загальну суму 1 233 100 грн 00 коп.

Тобто, твердження позивача стосовно того, що оплата за спірний товар в розмірі 1 833 000 грн 00 коп. відбулася у вигляді передоплати, є безпідставними та судом до уваги не приймаються, оскільки, розмір авансового платежу складав 549 900 грн 00 коп. (30% вартості товару) та був сплачений позивачем 20.12.2022 - до моменту отримання товару, в той час, як остаточний розрахунок у суму 1 233 100 грн 00 коп. (70% вартості товару) за отриманий товар позивач здійснив після отримання спірного товару.

Як зазначає позивач, спірна видаткова накладна № 65 від 27.12.2022 не була ним підписана, у зв`язку з тим, що при вхідному контролі було виявлено несправність генератора, внаслідок чого його неможливо використовувати, а також в порушення п. 3.3 договору покупцю не було надано сертифікат відповідності виробника та інструкцію по використанню, про що повідомлено постачальника листом від 08.01.2023, в якому викладено вимогу заміни товару на антологічний протягом трьох робочих днів з дати відмови покупця від підписання накладних або повернення сплачених грошових коштів протягом трьох банківських днів з дати отримання вимоги покупця.

На підтвердження виявлених несправностей генератора, позивачем до матеріалів справи долучені наступні документи (а.с. 17-19).

Акт про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції від 06.01.2023, з якого вбачається, що проведення вхідного контролю відбулося 06.01.2023 за участю уповноваженої особи ТОВ «ДК-Оіл Плюс», яка здійснювала вхідний контроль Дегтярьова Юрія Володимировича. Акт був підписаний в одноособовому порядку з боку ТОВ «ДК-Оіл Плюс» - Дегтярьовим Юрієм Володимировичем.

В даному акті було зазначено, що документація щодо товару відсутня, повідомлено постачальника про необхідність передачі сертифікату відповідності виробника та інструкцію по використанню; невідповідності, виявлені при проведенні вхідного: при спробі перевірити генератор було встановлено, що двигун генератора не запускається, він не виробляє напругу та встановлено ознаки витоку мастила.

В подальшому, ТОВ «ДК-Оіл Плюс» було складено акт про фактичну якість і комплектність продукції № 1 від 08.01.2023, в якому, окрім іншого зазначено, що документація щодо товару відсутня, двигун генератора на запускається, він не виробляє напругу та встановлено ознаки витоку мастила. Використання генератора є неможливим, генератор не може бути прийнято. Дата та номер телефонограми (телеграми) про виклик представника постачальника: 06.01.2023, дата прибуття продукції 06.01.2022, номер та дата акту вхідного контролю 06.01.2023 № б/н.

Вказаний акт підписаний в одноособовому порядку лише з боку ТОВ «ДК-Оіл Плюс» - Дегтярьовим Юрієм Володимировичем.

При цьому, пунктом 3.5 договору сторони погодили, що покупець здійснює приймання товару згідно умов договору, Інструкції № П-6 та Інструкції № П-7.

Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 було затверджено Інструкцію П-7, яка застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією чи товарами.

Так, відповідно до пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, які підтверджують якість і комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація).

Як передбачено п.16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості поставленої продукції, одержувач призупиняє приймання продукції та складає акт, в якому вказується кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника відправника, якщо такий виклик передбачений в договорі.

За змістом пункту 18 Інструкції П-7, повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (телефоном) не пізніше 24 годин, якщо інші строки не встановлено основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором. При цьому у виклику згідно з пунктом 17 Інструкції П-7 зазначається час, на який призначено приймання продукції (у межах встановленого для приймання строку).

Запропонований одержувачем товару час для приймання продукції повинен бути достатнім для забезпечення явки іногородніх представників (становити не менше трьох днів - пункт 19 Інструкції П-7).

За результатами приймання продукції за якістю та комплектністю з участю представників, складається акт про фактичну якість та комплектність товару, в якому зазначається прізвища, ініціали осіб, які приймали участь в прийманні продукції за якістю та в складанні акта, місце їх роботи, посади, дата та номер документа про повноваження представника на участь в прийманні продукції за якістю та комплектністю; дата та номер телеграми (телефонограми) про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик представника виробника (відправника) основними та особовими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором не передбачений, тощо (п. 29 Інструкції П-7).

Згідно із п.22 Інструкції П-7 для участі у прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (по роду роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) у питаннях визначення якості та комплектності для приймання продукції.

Відповідно до п.23 Інструкції П-7 представникові, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю та комплектністю, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

У відповідності до п.30 Інструкції П-7 акт повинен бути підписаний усіма особами, які брали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, яка не згодна зі змістом акту, зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, які не відповідають дійсності.

Судом Акт про фактичну якість і комплектність продукції № 1 від 08.01.2023 розцінюється критично, оскільки він був складений позивачем в односторонньому порядку, доказів належного повідомлення відповідача (постачальника за договором) про факт виявлення позивачем (покупцем за договором) невідповідності поставленого товару по якості, а також доказів виклику представника відповідача для участі в прийманні товару матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Крім того, слід відзначити, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами, що поставлений відповідачем товар на суму 1 833 000 грн. 00 коп. не відповідав вимогам договору по якості.

Щодо доводів позивача стосовно того, що під час передачі товару останньому не було надано сертифікат відповідності виробника та інструкцію по використанню, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що одночасно з постачанням товару постачальник надає покупцю видаткову накладну, сертифікат відповідності виробника та інструкцію по використанню. Документи повинні бути оформлені з дотриманням умов діючого Податкового кодексу та стандартів ПСБУ.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що останній звертався до відповідача з вимогою надати пакет документів, визначених пунктом 3.3 договору, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання, як і не надано доказів відмови останнього від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

Таким чином, позивачем не доведено того, що під час приймання товару, останньому відповідачем не передавалися документи, перелік яких визначено в п. 3.3 спірного договору.

З урахуванням викладеного господарський суд вважає, що позивачем не обґрунтовано його право на відмову від підписання видаткової накладної № 65 від 27.12.2022, оскільки не доведено суду належними та допустимими доказами факту поставки невідповідної якості товару та факту не надання відповідачем супровідних документів до нього.

Щодо доводів позивача стосовно того, що договір постачання № 2022-12/20 розірваний покупцем в односторонньому порядку на підставі п. 5.5 договору, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 Господарського процесуального кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Частиною другою статті 678 Цивільного кодексу визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п. 5.5 договору покупець вправі в односторонньому порядку розірвати договір, повідомивши про це покупця за три робочих дні до дати розірвання, а постачальник зобов`язаний до закінчення строку дії договору повернути сплачені покупцем кошти.

Отже, з наведених норм та умов спірного договору вбачається, що договір вважається розірваним в зв`язку з односторонньою відмовою від нього покупця з моменту здійснення такої відмови у письмовій формі та направлення відповідного повідомлення постачальнику за 3 робочих дні до дати розірвання.

Господарським судом критично оцінуються доводи позивача стосовно надсилання на адресу відповідача претензії № 1 від 20.02.2023 (а.с. 20-26), а також отримання її останнім, оскільки з долучених до матеріалів справи копій поштового конверту та рекомендованого повідомлення судом не можливо встановити які саме документи були надіслані на адресу відповідача.

Таким чином, недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту направлення та отримання відповідачем вказаної претензії, свідчить про недотримання обумовленої п. 5.5 договору процедури відмови від договору в односторонньому порядку, що не призводить до наслідків його розірвання й припинення.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що спірний договір був розірваний позивачем в односторонньому порядку.

Також, господарський суд звертає увагу на те, що позивачем в порушення вимог п. 5.5 договору, претензія від 20.02.2023 про розірвання спірного договору, складена вже після закінчення його дії.

З огляду на викладене посилання позивача на норми статті 1212 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним, тобто, у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу_набуття (збереження) майна, можливість застосувати ст. 1212 Цивільного кодексу України виникає тільки після того, к така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

В даному випадку, відповідачем на підставі договору постачання від 20.12.2022 № 2022-12/20 були отримані грошові кошти за поставлений товар, що виключає можливість застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Крім того, в якості доказу надсилання відповідачу листа від 08.01.2023, позивачем до матеріалів справи долучений прінт-скрін з електронної пошти керівника ТОВ «ДК-Оіл Плюс», дослідивши наданий доказ, господарський суд зазначає таке.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст. 5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги" (далі - Закон про електронні послуги).

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно з нормами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Статтями 9-12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п. 23 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

В частині другій та третій статті 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону про електронні послуги. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Проте паперова копія електронного доказу, хоч і не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу лише у тому випадку, коли оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу (частина п`ята статті 96 ГПК України).

Відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого ст. 79 ГПК України.

У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп`ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні метадані.

Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).

Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні висновки містяться в Постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, від 13.10.2021 по справі № 923/1379/20, від 03.08.2022 по справі № 910/5408/21. До того ж, у відповідності до пункту 66 Постанови Верховного Суду від 03.08.2022 по справі № 910/5408/21 суди при розгляді справ мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.

Проте з наданого позивачем прінт-скрін з електронної пошти керівника ТОВ «ДК-Оіл Плюс», не можливо встановити який саме лист був надісланий на електронну адресу відповідача, а відповідачем, в свою чергу заперечується факт отримання вказаного листа, у зв`язку з чим господарським судом не приймаються до уваги доводи позивача стосовно надсилання та отримання відповідачем листа від 08.01.2023.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що інші доводи та міркування, сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.12.2023.

Суддя І.А. Рудь