Рішення

від 20.12.2023 по справі 904/2454/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2023м. ДніпроСправа № 904/2454/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195; ідентифікаційний код 36641388)

про стягнення 213 625 грн. 81 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2362/23 від 15.05.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" 213 625 грн. 81 коп., що складає 74 882 грн. 59 коп. - пені та 81 034 грн. 34 коп. - штрафу, нарахованих на підставі пункту 7.4. Договору від 25.10.2022 №2210000079 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) та 57 708 грн. 88 коп. штрафу, нарахованого на підставі пункту 7.3. вказаного Договору.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 204 грн. 39 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у клопотанні (вх.№31020/23 від 26.06.2023) просить надати справу для ознайомлення та виготовлення фотокопій матеріалів справи.

Позивач у заяві (вх.№31058/23 від 26.06.2023) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді просить: - внести дані представника до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи; - перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли в паперовому вигляді.

Відповідач у відзиві (вх.№33551/23 від 07.07.2023) на позовну заяву просить: - поновити відповідачу строк для надання відзиву, долучити цей відзив до матеріалів справи; - відмовити у задоволенні первісних позовних вимог; - у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог - зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій (штрафу та пені) на 70%; - судові витрати покласти на позивача та посилається на те, що: - на поштову адресу відповідача надійшла ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 про відкриття провадження у справі за позовом АТ "Укртрансгаз" до ТОВ "Дніпроавтозапчастини" про стягнення 213 625 грн. 81 коп., проте співробітниками підприємства вказана ухвала була помилково ідентифікована як така, що належить до справи №904/1779/23 та поміщена до матеріалів цієї справи; - у зв`язку з чим вказана помилка була виявлена адвокатом лише 26.06.2023, під час дослідження документів по справі №904/1779/23; - 27.06.2023 представник позивача ознайомився у приміщенні суду з матеріалами справи; - не оплата позивачем раніше поставленого товару надає відповідачеві право зупинити поставки наступних партій товару; - за накладною №ТОВ-000300 від 08.11.2022 відповідач поставив позивачеві товар на суму 169 137 грн. 48 коп., вказану партію товару позивач оплатив з простроченням на 15 днів; - за накладною №ТОВ-000337 від 20.12.2022 відповідач поставив позивачеві товар на суму 148 629 грн. 48 коп., у строк до 04.01.2023 позивач вартість товару не сплатив; - за накладною №ТОВ-000336 від 20.12.2022 відповідач поставив позивачеві товар на суму 288 544 грн. 44 коп., у строк до 04.01.2023 позивач вартість товару не сплатив; - невдовзі після отримання товару від позивача надійшла усна інформація про те, що до товару є зауваження, тому що він нібито російський; - відповідач листом від 25.01.2023 повідомив позивачу про призупинення постачання наступних партій товару до погашення простроченої заборгованості; - факт направлення вказаного листа та його одержання позивачем підтверджується листом позивача від 30.01.2023 №100ВИХ-23-659, що був наданий у відповідь; - допущене позивачем порушення умов договору щодо оплати поставлених партій товару, надало відповідачу право згідно з ч.5 ст. 692 Цивільного кодексу України призупинити постачання наступних партій товару; - оскільки право призупинити поставки наступних партій товару прямо передбачено законом, такі дії відповідача є правомірними й не можуть вважатись порушення строків поставки товару; - з 05.01.2023 у позивача продовжує існувати прострочена заборгованість з оплати раніше поставленого товару; - відтак з 05.01.2023 і по сьогодні у відповідача наявні й продовжують існувати правові та фактичні підстави для призупинення поставки наступних партій товару; - виробник товару, країна походження не є ознаками якості товару; - єдиним зауваження позивача до товару, поставленого за накладною №ТОВ-000336 від 20.12.2022 є наявність на позиціях 1-3 клейма російської фірми "Прамо-Електро", а на позиції 4 - клейма "Зроблено в Білорусі"; - товар, що був поставлений за накладною №ТОВ-000336 від 20.12.2022 не є товаром неналежної якості; - товари виробників з Росії і Білорусі, що вже є власністю резидентів України, у господарському обігу не обмежені; - оскільки позивачем не доведено факт поставки товару неналежної якості, не доведена й підстав для стягнення штрафу в розмірі 20% вартості товару неналежної якості; - відповідач заявляє, що готовий поставити позивачеві залишок обсягу товару по договору в разі погашення позивачем заборгованості з оплати товару, що був поставлений йому раніше; - справедливим є зменшення розміру неустойки у справі принаймні на 70% - для приведення її розміру у співмірність з санкціями за прострочення оплати товару, які відповідач має право нарахувати позивачеві.

Стосовно клопотання відповідача щодо поновлення відповідачу строку для надання відзиву суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин 1, 6 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" щодо поновлення строку для надання відзиву.

Позивач у відповіді (вх.№34861/23 від 14.07.2023) на відзив просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та посилається на те, що: - АТ "Укртрансгаз" повідомляє суд про те, що відзив на позовну заяву отримано лише 07.07.2023 (більше, як через місяць строку встановленого судом), а, отже, граничним строком встановленим АТ "Укртрансгаз" для подання відповіді на відзив на позовну заяву є 14.07.2023, відтак дана відповідь подається в межах строку встановленого судом; - АТ "Укртрансгаз" зазначає суду про те, що повністю заперечує проти міркувань та аргументів ТОВ "Дніпроавтозапчастини", викладених у його відзиві, вважає їх безпідставними та необґрунтованими; - зобов`язання з поставки товару по Договору було змінене відповідачем в односторонньому порядку, в силу встановленого законом права, а саме: шляхом встановлення для поставки наступних партій товару відкладальної умови - оплати позивачем вартості товару, що вже був поставлений; - згідно зі специфікацією строк поставки товарів становить 60 календарних днів з дати укладення Договору, тобто кінцевою датою поставки передбаченого Договором товару є 24.12.2022 (включно); - згідно п. п. 6.3.1., 6.3.2, 6.3.4, 6.3.5., 6.3.6. п. 6.3. постачальник зобов`язався забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; - станом на момент пред`явлення позову і на тепер, відповідачем поставлено товарів на загальну суму 668 754,84 грн, при цьому частину товару поставлено з пропущенням строку встановленого Договором про що свідчать наступні видаткові накладні: - видаткова накладна №ТОВ-000300 від 08.11.2022, видаткова накладна №ТОВ-000337 від 20.12.2022, видаткова накладна №ТОВ-000004 від 04.01.2023, видаткова накладна №ТОВ-000014 від 20.01.2023, видаткова накладна №ТОВ-000035 від 10.02.2023, видаткова накладна №ТОВ-000084 від 14.03.2023; - товари на суму 707 109,96 грн відповідачем не поставлені взагалі; - відповідач допустив прострочення виконання взятих на себе зобов`язань в частині поставки товару у визначені Договором строки, а також не здійснив поставку товарів передбачених Договором, отже має місце порушення та невиконання постачальником умов Договору; - за порушення умов Договору за прострочення виконання взятих на себе зобов`язань в частині поставки товару у визначені Договором строки, ТОВ "Дніпроавтозапчастини" повинно сплатити на користь АТ "Укртрансгаз" 74 882,59 грн пені та 81 034,34 грн штрафу, нарахованих на підставі п. 7.4. договору; - станом на сьогоднішній день всі товари, що були поставлені відповідачем на суму 668 754,84 грн, по видаткових накладних №ТОВ-000300 від 08.11.2022, №ТОВ-000337 від 20.12.2022, № ТОВ-000004 від 04.01.2023, №ТОВ-000014 від 20.01.2023, №ТОВ-000035 від 10.02.2023, №ТОВ-000084 від 14.03.2023, оплачені у повному обсязі; - щодо партії товару за видатковою накладною №ТОВ-000336 від 20.12.2022 відповідач не згадує про ту обставину, що саме Товари, які були поставлені за вказаною накладною не були прийняті з боку АТ "Укртрансгаз", про що і було складено Акт №172А виявлення недоліків від 09.01.2023 (детальніше у наступному розділі даної відповіді); - щодо листа відповідача від 25.01.2023 в якому останній повідомив позивача про призупинення постачання наступних партій товару до погашення простроченої заборгованості, то він стосувався лише товарів за видатковими накладними №ТОВ-000336 від 20.12.2022 та №ТОВ-000337 від 20.12.2022; - на що з боку АТ "Укртрансгаз" була надана відповідачу відповідь (міститься у матеріалах справи) про те, що продукція згідно накладної №ТОВ-000337 від 20.12.2022 відповідає технічним та якісним характеристикам Договору, але станом на 27.01.2023 податкова накладна не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, що суперечить умовам Договору для здійснення оплати; - стосовно поставленого товару по накладній №ТОВ-000336 від 20.12.2022 комісією АТ "Укртрансгаз" було встановлено, що даний товар не відповідає технічним та якісним характеристикам Договору (копія акту №172А від 09.01.2023 міститься у матеріалах справи) про що зазначено в абзаці 7 листа відповідача, у зв`язку із чим останньому було повідомлено про необхідність, на умовах Договору, здійснити заміну товарів у найкоротші терміни. Заміна продукції за накладною №ТОВ-000336 не здійснена відповідачем до сьогодні; - отже, заборгованості АТ "Укртрансгаз" перед відповідачем за товари поставлені за видатковими накладними №,№ ТОВ-000336 та ТОВ-000337 від 20.12.2022 не має, як не має станом на сьогодні будь-якої заборгованості за поставлені товари за Договором, а тому твердження відповідача про те, що порушення умов Договору щодо оплати поставлених партій товару, надало відповідачу право, згідно з ч.5 ст.692 ЦК України, призупинити постачання наступних партій товару є безпідставним та необґрунтованим; - обставини прострочення відповідачем строків поставки товарів за видатковими накладними №,№ ТОВ-000004 від 04.01.2023, ТОВ-000014 від 20.01.2023, ТОВ-000035 від 10.02.2023, ТОВ-000084 від 14.03.2023 та нездійснення взагалі поставки товарів на суму 707 109,96 грн не спростовані останнім, та не підтверджені матеріалами справи №904/2454/23, а відтак позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" є законними та обґрунтованими; - товари, які поставлені за видатковою накладною №ТОВ-000336 від 20.12.2022 на суму 288 544,44 грн. не відповідають технічним та якісним характеристикам додатку 1 Договору № 221000079 від 25.10.2022 (назва виробника та країна походження Дорожня карта, КНР), а також п. 5.15 Договору, згідно з яким постачальник гарантує покупцю, що поставлені за цим Договором товари не є предметом міжнародних санкцій або санкцій України, введених щодо держав, окремих юридичних та фізичних осіб, територій, суб`єктів, які здійснюють протиправну діяльність або фінансують її, а також те, що постачання товарів не є обходом санкцій; - у АТ "Укртрансгаз" відсутня будь яка кредиторська заборгованість перед ТОВ "Дніпроавтозапчастини" за Договором № 2210000079 від 25.10.2022; - у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі №904/2609/21, за позовом АТ "Укртрансгаз" до ТОВ "Дніпроавтозапчастини", суд апеляційної інстанції вже надавав правову оцінку діям Господарського суду Дніпропетровської області щодо зменшення розміру заявлених АТ "Укртрансгаз" штрафних санкцій вказавши, що суд першої інстанції не надав об`єктивної оцінки обставинам справи та безпідставно і необґрунтовано визнав у даній справі випадок винятковим, без урахування інтересів АТ "Укртрансгаз"; - зменшення нарахованих АТ "Укртрансгаз" сум пені та штрафу, передбачених умовами Договору, у справі № 904/2454/23 призведе до порушення положень ст. 233 ГК України та 551 ЦК України, а також до порушення балансу інтересів Сторін.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Акціонерним товариством "Укртрансгаз", як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини", як постачальником, було укладено договір від 25.10.2022 №2210000079 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (надалі - Договір) (а.с.8-28).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця "Електричне обладнання для двигунів і транспортних засобів (Електричне обладнання для автотехніки" зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до договору та є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у специфікації (пункт 1.2 Договору).

Якість та комплектність товарів повинні відповідати вимогам ГОСТ, ДСТУ, технічних умов, технічної або іншої документації, які зазначаються у специфікації до цього договору і містять вимоги до якості товарів (пункт 2.1 Договору).

Якість товарів не повинна бути нижчою від вимог щодо якості, встановлених чинним законодавством України та умовами договору для таких видів товарів (пункт 2.2 Договору).

Товари повинні бути новими та такими, що не були у використанні (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього договору становить 1 375 864 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ - 229 310 грн. 80 коп.

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін у випадках, встановлених чинним законодавством України, що оформляється додатковою угодою до цього договору (пункт 3.2 Договору).

Ціна за одиницю товару наведена в специфікації (пункт 3.3 Договору).

Пунктом 4.2.3 Договору визначено, що покупець зобов`язаний оплатити постачальнику вартість переданих товарів з урахуванням суми авансового платежу у разі його здійснення, не раніше 7-ми та не пізніше 15-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами пункту 5.8 договору.

Відповідно до пункту 4.3 Договору постачальник (якщо він є платником ПДВ) зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України, з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України. Несвоєчасне надання постачальником податкової накладної/розрахунку коригування, її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого Податковим кодексом України, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені Податковим кодексом України є відкладальною обставиною для настання обов`язку покупця щодо здійснення оплати товару за цим договором, до моменту одержання покупцем такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з Єдиного реєстру податкових накладних про підтвердження факту здійснення такої реєстрації постачальником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо заповнення, підписання та реєстрації.

Згідно з пунктом 5.1 Договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець має право змінити місце поставки товарів не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати поставки, про що сторони складають додаткову угоду.

Поставка товарів здійснюється на умовах DDР "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки визначається у специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) з урахуванням пункті 5.1 цього Договору (п.5.3 Договору).

Право власності на товари переходить від постачальника до покупця в момент передачі товарів постачальником покупцю за видатковою накладною в місці поставки (пункт 5.6 Договору).

Відповідно до пункту 5.8 Договору датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів: - видаткової накладної; - оригіналу паспорту якості та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документу на кожну одиницю (або партію) товарів; - документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на товар; - Інструкції з експлуатації (або іншого аналогічного документу у разі його складання виробником товарів).

Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів, вказаних в пункті 5.8 цього договору. Положення Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного признання та товарів народного споживання за кількістю №П-6, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966, застосовуються до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим договором. Постачальник здійснює передачу товарів покупцю на умовах цього договору на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю, складеному в 3 примірниках (2 примірника для покупця, 1 примірник для постачальника) щодо приймання товарів, в якому зазначається: місце і дата складання акта приймання товарів за кількістю та якістю, реквізити цього договору. Покупець при отримання товарів на склад проводить вхідний контроль. У випадку виявлення відхилень від вимог договору та/або технічної документації, що наявна в покупця та/або супровідної документації до товарів, наданої постачальником на товари такими, що не відповідають вимогам по якості та підлягають заміні постачальником на товари належної якості (пункт 5.13 Договору).

Неналежне оформлення постачальником документів, зазначених в п.4.3, п.5.8, п.5.13 цього договору або відсутність хоча б одного із вказаних в цих пунктах договору документів, або невиконання чи неналежне виконання інших вимог договору вважається простроченням постачальника до усунення якого покупець має право відстрочити виконання своїх зобов`язання з оплати товарів (пункт 5.14 Договору).

Пунктом 5.15 Договору визначено, що постачальник гарантує покупцю, що поставлені за цим договором товари не є предметом міжнародних санкцій або санкцій України, введених щодо держав, окремих юридичних та фізичних осіб, територій, суб`єктів, які здійснюють протиправну діяльність або фінансують її, а також те, що постачання товарів не є обходом таких санкцій.

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів (підпункти 6.3.1, 6.3.6 Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором (пункт 7.1 Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.01.2023, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 12.1 Договору).

Відповідно до пункту 12.3 Договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У специфікації (Додаток 1 до Договору) сторони узгодили найменування товарів, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, строк та місце поставки: Центральний склад, вул. Львівська, 3 с. Угерсько, Стрийський район, Львівська обл., 82424. Згідно з вказаною специфікацією строк поставки товарів становить 60 календарних днів з дати укладення Договору (а.с.13-25).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено поставку товару за Договором, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи, а саме:

- від 08.11.2022 №ТОВ-000300 на загальну суму 169 137 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.36);

- від 20.12.2022 №ТОВ-000336 на загальну суму 288 644 грн. 44 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.31);

- від 20.12.2022 №ТОВ-000337 на загальну суму 148 629 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.37);

- від 04.01.2023 №ТОВ-000004 на загальну суму 93 987 грн. 12 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.38);

- від 20.01.2023 №ТОВ-000014 на загальну суму 153 767 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.39);

- від 10.02.2023 №ТОВ-000035 на загальну суму 68 798 грн. 88 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.40);

- від 14.03.2022 №ТОВ-000084 на загальну суму 34 434 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.41).

Як вбачається з акту від 09.01.2023 №172А виявлення недоліків за результатом приймання продукції, що поступила згідно видаткової накладної від 20.12.2022 №ТОВ-000336 комісією з приймання товару Акціонерного товариства "Укртрансгаз" було виявлено невідповідність якості (комплектності) поставлених товарів, а саме:

- позиція 1 - стартер 2501.370800-40 на корпусі стоїть клеймо російської фірми "Прамо-Електро";

- позиція 2 - стартер 2501.370800-21 на корпусі стоїть клеймо російської фірми "Прамо-Електро";

- позиції 3 - стартер 2501.370800-40 на корпусі стоїть клеймо російської фірми "Прамо-Електро";

- позиції 4 - стартер СТ230Б4-3708000 на корпусі стоїть клеймо "Сделано в Беларуси".

У вказаному Акті №172А комісією було зроблено висновок, що поставлена продукція не відповідає технічним та якісним характеристикам додатку 1 Договору №221000079 від 25.10.2022 (назва виробника та країна походження Дорожня карта, КНР), а також пункту 5.15 Договору "Постачальник гарантує покупцю, що поставлені за цим договором товари не є предметом міжнародних санкцій або санкцій України, введених щодо держав, окремих юридичних та фізичних осіб, територій, суб`єктів, які здійснюють протиправну діяльність або фінансують її, а також те, що постачання товарів не є обходом санкцій", виходячи з вищевикладеного комісія дійшла до висновку, що дана продукція не може бути оприбуткована та використана за призначенням (а.с. 32).

Відповідач у листі від 25.01.2023 №2501/1, скерованому позивачеві, зазначає, що позивачем прийнятий, але не оплачений товар за накладними від 20.12.2022 №ТОВ-000336 - на суму 288 544 грн. 44 коп., №ТОВ-000337 на суму 148 629 грн. 48 коп. та повідомляє, що на підставі частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України змушений зупинити подальші поставки товару позивачеві до погашення останнім простроченої заборгованості (а.с. 34).

Позивач листом від 30.01.2023 №1001ВИХ-23-659 на лист від 25.01.2023 №2501/1 повідомив відповідача, що при роботі комісії по прийомці ТМЦ було встановлено, що продукція згідно накладної від 20.12.2022 №ТОВ-000337 відповідає технічним та якісним характеристикам Договору та підлягає оприбуткуванню, але станом на 27.01.2023 податкова накладна не зареєстрована, що суперечить умовам Договору для здійснення оплати. Стосовно товару, поставленого за накладною від 20.12.2022 №ТВО-000336, комісією було встановлено, що даний товар не відповідає технічним та якісним характеристикам Договору, у зв`язку з чим позивач просить здійснити заміну продукції та зазначає про відсутність порушень з боку позивача (а.с. 35).

В подальшому позивачем було скеровано відповідачеві вимогу від 22.02.2023 №1001ВИХ-23-659 "Про сплату штрафних санкцій" з вимогою протягом 10 днів виконати зобов`язання зі сплати штрафу за поставку неякісного (некомплектного) товару та штрафних санкцій за прострочення поставки товару, передбачених Договором (а.с.42-46).

Позивач стверджує, що відповідачем не виконано зобов`язань за Договором в частині поставки товару у визначені Договором строки, а також не здійснено поставку товару, передбаченого Договором, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачеві пеню та штрафи відповідно до умов Договору; відповідач проти цього заперечує та зазначає, що призупинив поставку товару за Договором, до погашення позивачем простроченої заборгованості, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 5 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до умов Договору та специфікації, з урахування положень статті 253, частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України строк поставки є таким, що настав 26.12.2022 (25.10.2022 (дата укладення Договору + 60 календарних днів = 24.12.2022 (субота), перший за вихідним робочий день - понеділок 26.12.2022).

Як вбачається, відповідачем поставлено товар на загальну суму 668 754 грн. 84 коп., при цьому частину товару поставлено з пропущенням строку, встановленого Договором, так товар було поставлено:

- 08.11.2022 - видаткова накладна №ТОВ-0003000 на загальну суму 169 137 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ (строк поставки не порушено);

- 20.12.2022 - видаткова накладна №ТОВ-000337 на загальну суму 148 629 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ (строк поставки не порушено);

- 04.01.2023 - видаткова накладна №ТОВ-000004 на загальну суму 93 987 грн. 12 коп., з урахуванням ПДВ (з порушенням строку поставки);

- 20.01.2023 - видаткова накладна №ТОВ-000014 на загальну суму 153 767 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ (з порушенням строку поставки);

- 10.02.2023 - видаткова накладна №ТОВ-000035 на загальну суму 68 798 грн. 88 коп., з урахуванням ПДВ (з порушенням строку поставки);

- 14.03.2022 - видаткова накладна №ТОВ-000084 на загальну суму 34 434 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (з порушенням строку поставки).

Крім вказаного, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем також було поставлено позивачеві товар за видатковою накладною від 20.12.2022 №ТОВ-000336 на загальну суму 288 644 грн. 44 коп., проте відповідно до акту від 09.01.2023 виявлення недоліків комісією встановлено, що поставлена продукція не відповідає технічним та якісним характеристикам додатку 1 Договору №221000079 від 25.10.2022 (назва виробника та країна походження Дорожня карта, КНР), а також пункту 5.15 Договору, згідно з яким постачальник гарантує покупцю, що поставлені за цим договором товари не є предметом міжнародних санкцій або санкцій України, введених щодо держав, окремих юридичних та фізичних осіб, територій, суб`єктів, які здійснюють протиправну діяльність або фінансують її, а також те, що постачання товарів не є обходом санкцій", виходячи з вищевикладеного комісія дійшла до висновку, що дана продукція не може бути оприбуткована та використана за призначенням.

Відомостей щодо здійснення заміни продукції, поставленої за даною видатковою накладною сторонами не надано, матеріали справи не містять.

Як вбачається, відповідач був зобов`язаний поставити позивачеві товар на загальну суму 1 375 864 грн. 80 коп., проте відповідачем поставлено товар лише на суму 668 754 грн. 84 коп.

З урахуванням викладеного, відповідачем не здійснено поставку товару на загальну суму 707 109 грн. 96 коп. (1 375 864 грн. 80 коп. (ціна Договору) - 668 754 грн. 84 коп. (вартість поставленого товару)).

Крім того, умовами Договору визначено обов`язок постачальника надати покупцеві податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних та зазначено, що несвоєчасне надання постачальником податкової накладної/розрахунку коригування, її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого Податковим кодексом України, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені Податковим кодексом України, є відкладальною обставиною для настання обов`язку покупця щодо здійснення оплати товару за цим договором, до моменту одержання покупцем такої податкової накладної/розрахунку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у відповіді на відзив позивачем зазначено про повну сплату за поставлений товар на загальну суму 668 754 грн. 84 коп.

Доказів на спростування вказаного відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту порушення відповідачем умов Договору щодо строку поставки товару та товару, що мав бути поставлений за Договором, є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо порушення відповідачем умов Договору є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо нарахування штрафу 20%

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання; у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що за порушення постачальником умов цього договору щодо якості (комплектності) товарів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів.

Як вбачається, позивачем нараховано штраф за порушення відповідачем умов Договору щодо якості (комплектності) товарів, поставлений за видатковою накладною від 20.12.2022 №ТОВ-000336 на загальну суму 288 544 грн. 44 коп., з урахуванням ПДВ в розмірі 57 708 грн. 88 коп. (288 544 грн. 44 коп. х 20%).

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

Щодо нарахування пені та штрафу 10%

Відповідно до пункту 7.4 Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Як вбачається, позивачем нараховано пеню за порушення строків поставки за загальний період з 25.12.2022 по 12.04.2023 в розмірі 74 882 грн. 59 коп., а також нараховано штраф за прострочення поставки товарів на строк понад 30 днів в розмірі 81 034 грн. 34 коп.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем помилково визначено початок період прострочення, зокрема не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а також враховано в період прострочення дань поставки товару.

Крім того суд звертає увагу, що у розрахунку позивачем зазначено, що він здійснений станом на 12.04.2023, проте, як вбачається, фактично нарахування здійснено станом на 24.03.2023 включно.

Після перевірки перерахунку судом розмір пені за загальний період з 27.12.2023 по 24.03.2023 включно складає 73 829 грн. 62 коп., а саме:

- за видатковою накладною від 08.11.2022 №ТОВ-0003000 - нарахування позивачем не здійснювалося, оскільки строк поставки не порушено;

- за видатковою накладною від 20.12.2022 №ТОВ-000337 - нарахування позивачем не здійснювалося, оскільки строк поставки не порушено;

- за видатковою накладною від 04.01.2023 №ТОВ-000004 - за період прострочення з 27.12.2022 по 03.01.2023 включно в розмірі 751 грн. 90 коп.;

- за видатковою накладною від 20.01.2023 №ТОВ-000014 - за період прострочення з 27.12.2022 по 19.01.2023 включно в розмірі 3 690 грн. 41 коп.;

- за видатковою накладною від 10.02.2023 №ТОВ-000035 - за період прострочення з 27.12.2022 по 09.02.2023 включно в розмірі 3 095 грн. 95 коп.;

- за видатковою накладною від 14.03.2022 №ТОВ-000084 - за період прострочення з 27.12.2022 по 13.03.2023 включно в розмірі 2 651 грн. 46 коп.;

- за непоставлений товар на загальну суму 707 109 грн. 96 коп. - за період прострочення з 27.12.2022 по 24.03.2023 включно в розмірі 63 639 грн. 90 коп.

Перевіривши розрахунок штрафу суд вважає його арифметично правильним, погоджується з розрахунком.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що прострочення відповідачем виконання зобов`язань за Договором триває вже майже рік, тому не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 188 грн. 59 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195; ідентифікаційний код 36641388) про стягнення 213 625 грн. 81 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195; ідентифікаційний код 36641388) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 57 708 (п`ятдесят сім тисяч сімсот вісім) грн. 88 коп. - штрафу (пункт 7.3 Договору), 73 829 (сімдесят три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн. 62 коп. - пені, 81 034 (вісімдесят одна тисяча тридцять чотири) грн. 34 коп. - штрафу (пункт 7.4 Договору) та 3 188 (три тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 59 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

20.12.2023