Ухвала

від 12.12.2023 по справі 908/2933/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/41/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.12.2023 Справа № 908/2933/23(908/3058/23)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали господарської справи

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Церера (адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, каб. 31; код ЄДРПОУ 42722679)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг (адреса: 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 5/10; код ЄДРПОУ 38392973)

про стягнення 1 981 410 776,71 грн

в межах справи № 908/2933/23

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Церера (адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, каб. 31; код ЄДРПОУ 42722679)

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю Валь Торанс, код ЄДРПОУ 44699825 (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 8-Б)

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):ЗаявникФесик Марія Олексіївна (в режимі відеоконференції ) - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.10.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг (код ЄДРПОУ 38392973; 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, будинок 5/10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Церера (код ЄДРПОУ 42722679; 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, каб.31) заборгованість у сумі 1 981 410 776, 71 грн. (один мільярд дев`ятсот вісімдесят один мільйон чотириста десять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 71 коп.). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг (код ЄДРПОУ 38392973; 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, будинок 5/10) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 939 400 (дев`ятсот тридцять девять тисяч чотириста) грн. 00 коп. судового збору.

На виконання вказаного рішення видано накази.

04.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОНОМАР», яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг.

Відповідно до поданої заяви заявник просить суд звернути стягнення на грошові кошти у сумі 513 735 841,19 гривень, що належні Товариству з обмеженою відповідальністю Пономар, код ЄДРПОУ 39367597, яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг, код ЄДРПОУ 38392973, в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №73412570 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг, код ЄДРПОУ 38392973 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Церера, код ЄДРПОУ 42722679 за наказом Господарського суду запорізької області № 908/2933/23(908/3058/23) виданого 09.11.2023 року.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2023, заяву передано на розгляд судді Юлдашеву О.О.

Ухвалою суду від 04.12.2023 прийнято заяву до розгляду; розгляд заяви призначено на 12.12.2023 о 12 год. 45 хв., в судовому засіданні.

Представники позивача, відповідача, ТОВ «ПОНОМАР» у судове засідання 12.12.2023 не з`явились, про що повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ст. 202 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 , від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах (відзиві), а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду справи, суд вважає можливим здійснити розгляд заяви за наявними матеріалами та без участі представників позивача, відповідача, ТОВ «ПОНОМАР».

Судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Матеріалами справи містять достатні докази для обґрунтованого прийняття рішення.

Також в матеріалах справи містяться письмові пояснення представника ТОВ «ПОНОМАР» із яких вбачається, що останній підтверджує кредиторську заборгованість перед ТОВ «Старт-Лізинг» на суму 513 735 841,19 грн.

Господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин права, вважає, що заяву належить задовольнити повністю з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як визначено статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до вимог статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання (стаття 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

У відповідності до ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи, зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належить боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Примусове списання це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом (п. 1. 38 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

При цьому необхідно зазначити, що під час вирішення заяви, поданої в порядку ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», суд повинен врахувати, що звернути стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, можливо лише за умови безспірності права боржника на такі грошові кошти.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 Господарського процесуального кодексу України. Так, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

З огляду на положення вказаних норм, під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відповідно до статті 336 ГПК України, предметом дослідження суду, у даному випадку, має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.10.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг (код ЄДРПОУ 38392973; 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, будинок 5/10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Церера (код ЄДРПОУ 42722679; 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, каб.31) заборгованість у сумі 1 981 410 776, 71 грн. (один мільярд дев`ятсот вісімдесят один мільйон чотириста десять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 71 коп.). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг (код ЄДРПОУ 38392973; 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, будинок 5/10) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 939 400 (дев`ятсот тридцять девять тисяч чотириста) грн. 00 коп. судового збору.

09.11.2023р. на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

22.11.2023 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73412570 з примусового виконання наказу № 908/2933/23(908/3058/23) виданого 09.11.2023р. Господарським судом Запорізької області.

Як вказує приватний виконавець, боржник рішення суду не виконує, коштів на рахунках боржника не достатньо для виконання рішення судів, майном боржник не володіє.

Тому, приватний виконавець звернувся до ТОВ «Пономар», код ЄДРПОУ 39367597, з вимогою від 27.11.2023 про надання інформації щодо суми дебіторської заборгованості ТОВ «Пономар», код ЄДРПОУ 39367597, перед боржником, строку виконання зобов`язань перед боржником, підстав виникнення заборгованості (із зазначенням номеру та дати договору(ів) та усіх додаткових угод до нього, номеру(ів) та дати (дат) первинних бухгалтерських документів (зокрема, накладної(их), акту(ів) виконаних робіт, рахунку(ів) й т.і.), які підтверджують вказану заборгованість та надати усі належним чином завірені копії документів на підтвердження даної інформації про наявність заборгованості перед ТОВ «Смарт-Лізинг», код ЄДРПОУ 38392973.

На вимогу приватного виконавця від 27.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Пономар», код ЄДРПОУ 39367597, надано відповідь в якій повідомляється, що згідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 15.09.2020р. 24.11.2023р., за ТОВ «Пономар» обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Смарт-Лізинг» у сукупному розмірі 513 735 841,19 грн. та яка складається з:

- заборгованість у сумі 207 735 841, 19 грн. за Договором №20/09/15-1-ФД про надання поворотної фінансової допомоги від 15.09.2020р. та Додаткової угоди до Договору від 10.08.21р.;

- заборгованість у сумі 140 000 000, 00 грн. за Договором №22/11/10-1-ФД від 10.11.2022р. про надання поворотної фінансової допомоги;

- заборгованість у розмірі 166 000 000,00 грн. за Договором №ДВПВ_1_09/10/23 про відступлення прав вимоги від 09.10.2023р. (відступлено право вимоги за Договором №20230220-1-ФД про надання фінансової допомоги від 24.02.2023р.).

Також, ТОВ «Пономар» повідомлено, що строк виконання зобов`язань за вказаними договорами є таким, що настав, а товариство підтверджує існування такої кредиторської заборгованості.

При цьому, на підтвердження існування вказаної заборгованості, до відповіді на запит приватного виконавця ТОВ «Пономар» долучено Договір №20/09/15-1-ФД про надання поворотної фінансової допомоги від 15.09.2020р. та Додаткову угоду до Договору від 10.08.21р.; Договір №22/11/10-1-ФД від 10.11.2022р. про надання поворотної фінансової допомоги; Договір №ДВПВ_1_09/10/23 про відступлення прав вимоги від 09.10.2023р.; Акт звірки взаємних розрахунків за період з 15.09.2020р. по 24.11.2023р.

Зі змісту вказаних Договорів, з урахуванням факту підписання Акту звірки взаємних розрахунків за період з 15.09.2020р. по 24.11.2023р., за можливе дійти висновку, що ТОВ «Пономар» та ТОВ «Смарт-Лізинг» погоджена сума заборгованості у розмірі 513 735 841,19 грн.

З наведених обставин наявний факт беззаперечності заборгованості ТОВ «Пономар» перед ТОВ «Смарт-Лізинг» на суму 513 735 841,19 грн.

Суд зазначає, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (такий висновок викладено у підпункті 6.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №910/7023/19).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 129 Конституції України та пунктом 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Викладене вище у сукупності свідчить про наявність правових підстав для задоволення заяви приватного виконавця.

Керуючись статтями 234, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Пономар, код ЄДРПОУ 39367597, яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг - задовольнити.

2. Звернути стягнення на грошові кошти у сумі 513 735 841 (п`ятсот тринадцять мільйонів сімсот тридцять п`ять тисяч вісімсот сорок одна) грн. 19 коп., що належні Товариству з обмеженою відповідальністю Пономар, код ЄДРПОУ 39367597, яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг, код ЄДРПОУ 38392973, в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №73412570 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг, код ЄДРПОУ 38392973 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Церера, код ЄДРПОУ 42722679 за наказом Господарського суду Запорізької області № 908/2933/23(908/3058/23) виданого 09.11.2023 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення 12 грудня 2023 року та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано-21.12.23.

Суддя О.О. Юлдашев