Рішення

від 21.12.2023 по справі 908/3169/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/261/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2023 Справа № 908/3169/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (електронна пошта: power@gas-ua.com.ua; вул. Олексія Терьохіна, буд. 8-А, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 42468262)

До відповідача: Солодководненський навчально-виховний комплекс "Заклад загальної середньої освіти I-II ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області (електронна пошта: rozovka_otp@ukr.net; solodkovodne@meta.ua; wadzhila@gmail.com; вул. Академіка Весніна, буд. 1, кв. 97, м. Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 26292750)

про стягнення 105 786,84 грн.,

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

16.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" до Солодководненського навчально-виховного комплексу "Заклад загальної середньої освіти I-II ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області про стягнення 105 786,84 грн.

16.10.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3169/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 16.11.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

09.11.2023 від Солодководненського навчально-виховного комплексу "Заклад загальної середньої освіти I-II ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 07.11.2023 (вх. № 24020/08-08/23 від 09.11.2023).

Крім цього, 13.11.2023 від відповідача до суду надійшла заява про виправлення описки у відзиві на позовну заяву від 07.11.2023, в якому відповідач просить по всьому тексту відзиву, окрім першого абзацу, замість написаного року « 2023» вважати вірним рік « 2022». Дні та місяці по тексту відзиву зазначені вірно. Всі обставини, які зазначені у відзиві на позовну заяву відбувались саме у 2022 році.

27.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" до суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 21.11.2023 (вх. № 25342/08-08/23 від 27.11.2023).

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

21.12.2023 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (Постачальник) та Солодководненським навчально-виховним комплексом "Заклад загальної середньої освіти I-II ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу (Договір). На виконання умов вказаного договору, позивач у період з лютого по травень 2022 включно поставив, а відповідач прийняв електричну енергію в обсязі 19 269 кВт/год. на загальну суму 105 786,84 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Акти приймання-передачі та рахунки на оплату електричної енергії направлялись відповідачу на електрону адресу, що зазначена на електронній веб-сторінці та в реквізитах договору постачання. Однак, в порушення умов договору відповідач оплату за отриману електричну енергію за вказаний період не здійснив. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 527, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме за отриману електричну енергію у лютому 2022 на суму 51 732,28 грн. В іншій частині позовних вимог заперечив та просить суд відмовити у задоволенні посилаючись на те, що 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Село Солодководне Розівського району Запорізької області, де знаходить відповідач було зайнято ворожими військами 03.03.2022. Інтернет пошта перестала функціонувати, у зв`язку з чим відповідач не отримував рахунки та акти наданих послуг, які позивач надсилав на електронну пошту відповідача. Крім цього, з 23.02.2022 були скасовані учбові заходи в Солдководненському НВК внаслідок епідемії гострого респіраторного захворювання COVID-19. З цієї дати школа відповідача не функціонувала і не споживала електричну енергію. Також, відповідач не вважає довідку ПАТ «Запоріжжяобленерго» № 007-66/6187 від 20.12.2022 належним доказом спожитої відповідачем електроенергії. Крім цього, відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії російської федерації проти України, довідку торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та п. 12.3. договору. Просить суд врахувати вказані пояснення.

У відповіді на відзив позивач не погодився із запереченнями відповідача посилаючись на те, що станом на 21.11.2023 від відповідача не надходило повідомлень позивачу про виникнення форс-мажорних обставин, як це передбачено п. 13.4 договору. Також, від відповідача будь-яка інформація надійшли при скасуванні судового наказу Господарського суду Запорізької області від 17.05.2023 по справі № 908/1592/23. Отже, в період з 24.02.2022 по 17.05.2023 відповідач не повідомляв позивачу жодної інформації про настання форс-мажорних обставин. Відзив на позовну заяву не містить фактичних доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач. Також, ПАТ «Запоріжжяобленерго» в листі № 007-66/6187 від 20.12.2022 надало відповідь на письмовий запит позивача № 1733г від 15.12.2022 щодо обсягу спожитої відповідачем електричної енергії, яку станом на 21.11.2023 відповідач не оспорив. З урахуванням викладеного, просить сул позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Станом на 21.12.2023 відповідач заперечень на відповідь на відзив до суду не направив.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (Постачальник) та Солодководненським навчально-виховним комплексом "Заклад загальної середньої освіти I-II ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу (Договір).

Цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу. До умов цього Договору застосовуються положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії «…» (п.п. 1.1 ,1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію "код ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09310000-5 - електрична енергія (Електрична енергія)" Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 3.1. договору, постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з 01.02.2022 до 31.12.2022 включно.

Відповідно до п. 3.3. договору, постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Місце поставки та обсяг постачання електричної енергії Споживачу: 87 400 кВт./год; 70310, Запорізька область, село Солодководне, межа балансової належності електроустановок замовника (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язується забезпечити комерційну якість послуг, які надаються споживачу за цим договором, що передбачає вчасне та повне інформування споживача про умови постачання електричної енергії, ціни на електричну енергію та вартість послуг, що надаються, надання роз`яснень положень актів чинного законодавства, якими регулюються відносини сторін, ведення точних та прозорих розрахунків із споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання.

Згідно з приписами п.п. 5.1, 5.2 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 479 826,00 грн з ПДВ (п. 5.1). Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2).

Пунктом 5.3 договору, сторонами узгоджено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору, розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника та у безготівковому порядку. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Оплата рахунку Постачальника за фактично спожиту електричну енергію за Договором має бути здійснена Споживачем у строк не більше ніж 5 робочих днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії Споживачем, що надсилаються Споживачу після завершення розрахункового періоду (п. 5.6 договору).

Пунктом 6.2. договору визначено, що споживач зобов`язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.п. 1); виконувати інші обов`язки, покладені на споживача чинним законодавством та/або цим договором (п.п. 8).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. договору).

Відповідно до п. 12.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та спосіб підтвердження їх виникнення визначається згідно Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (п. 12.2).

Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 12.3).

Пунктом 12.4. договору визначено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення (п. 12.5).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з лати, вказаної у цьому договорі, та в цілому до 31.12.2022, а в частині взятих на себе зобов`язань сторонами - до їх повного виконання (п. 13.1).

Абзацом 2 п 13.4. договору передбачено, що споживач зобов`язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених у цьому договорі.

З матеріалів справи вбачається, що у період з лютого по травень 2022 включно позивачем поставлено, а відповідачем прийнято електричну енергію в обсягу 19 269 к Вт/год., в т.ч. у лютому 2022 - 9 423 кВт/год., в березні 2022 - 6 888 кВт/год., в квітні 2022 - 2 521 кВт/год., в травні 2022 - 437 кВт/год.

На електрону адресу відповідача, що зазначений у Договорі, позивачем надіслані акти приймання-передачі електричної енергії: № В0017322021 від 28.02.2022 на суму 51 732,28 грн., № В0017322031 від 31.03.2022 на суму 37 815,12 грн., № В0017322041 від 30.04.2022 на суму 13 840,30 грн., № В0017322051 від 31.05.2022 на суму 2 399,14 та відповідні рахунки: № В00173220219 від 28.02.2022, № В00173220319 від 31.03.2022, № В00173220419 від 30.04.2022, № В00173220519 від 31.05.2022.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору, що є Комерційною пропозицією, ціна електричної енергії за 1 кВт/год становить 5,49 грн. з ПДВ.

В порушення умов Договору в частині оплати спожитої електричної енергії, у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період з лютого по травень 2022 включно на суму 105 786,84 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 17.05.2023 Господарським судом Запорізької області (суддя Зінченко Н.Г.) видано відповідний судовий наказ у справі № 908/1592/23 про стягнення з боржника - Солодководненського навчально-виховного комплексу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, (ідентифікаційний код юридичної особи 26292750) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА", (ідентифікаційний код юридичної особи 42468262) 105 786,84 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію за лютий - травень 2022 року та 268,40 грн. судового збору.

Вищевказаний судовий наказ № 908/1592/23, з датою про набрання ним законної сили 12.06.2023, виданий Господарським судом Запорізької області 11.07.2023 та направлений на адресу стягувача (ТОВ "ГАЗ.УА").

06.09.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява вих. № б/н від 04.09.2023 (вх. № 3042/08-07/23 від 06.09.2023) Солодководненського навчально-виховного комплексу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області про скасування судового наказу від 17.05.2023 по справі № 908/1592/23. Разом із заявою про скасування судового наказу заявником подано клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу від 17.05.2023 по справі № 908/1592/23.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.09.2023 по справі № 908/1592/23:

1) задоволено клопотання Солодководненського навчально-виховного комплексу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, с. Солодководне Пологівського району Запорізької області про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу від 17.05.2023 по справі № 908/1592/23.

2) поновлено боржнику - Солодководненського навчально-виховного комплексу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, с. Солодководне Пологівського району Запорізької області строк для подання заяви про скасування судового наказу від 17.05.2023 по справі № 908/1592/23.

3) задоволено заяву Солодководненського навчально-виховного комплексу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, с. Солодководне Пологівського району Запорізької області про скасування судового наказу від 17.05.2023 по справі № 908/1592/23.

4) скасовано судовий наказ господарського суду Запорізької області від 17.05.2023 по справі № 908/1592/23 виданий за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА", м. Київ про:

- стягнення з боржника - Солодководненського навчально-виховного комплексу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, (70310, Запорізька область, Пологівський район, с. Солодководне, вул. Новоселів, буд. 2, адреса електронної пошти: solodkovodne@meta.ua, ідентифікаційний код юридичної особи 26292750) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА", (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8-А, ідентифікаційний код юридичної особи 42468262) 105 786 (сто п`ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 84 коп. заборгованості за поставлену електричну енергію за лютий - травень 2022 року та 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

5) роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА", м. Київ про наявність у нього права на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням викладеного, предметом розгляду справи є стягнення основної заборгованості за спожиту електричну енергію за період з лютого по травень 2022 включно у розмірі 105 786,84 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові)енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у період з лютого по травень 2022 включно в обсягу 19 269 кВт/год. у розмірі 105 786,84 грн.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу за спожиту електроенергію у період з лютого по травень 2022 включно становить 105 786,84 грн., яка підтверджена матеріалами справи.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за спожиту електроенергію за вказаний період в сумі 105 786,84 грн., а отже суд приходить до висновку, що зазначена сума основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі суду не надав.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року.

Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В подальшому Указами Президента України воєнний стан в Україні було продовжено.

10.11.2023 набув чинності Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 16.11.2023 строком на 90 діб - до 14.02.2024 року.

Суд зазначає, що 13.05.2022 на сайті ТПП України опубліковано офіційний лист ТПП України, в якому зазначено, що особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до п. 12.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з п. 12.2. договору, перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та спосіб підтвердження їх виникнення визначається згідно Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Пунктом 12.4. договору визначено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Абзацом 2 п 13.4. договору передбачено, що споживач зобов`язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених у цьому договорі.

Однак, в порушення вищевказаних вимог відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання обставин, які спричинили несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, а також доказів на підтвердження їх настання.

Вказаний відповідачем лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є єдиним та вирішальним доказом існування-форс-мажорних обставин, які звільнили б відповідача від виконання договору постачання.

Тобто, обставини форс-мажору (непереборної сили), що зумовлені військовою агресією проти України, засвідчені Торгово-промисловою палатою у вищевказаному листі не містять конкретизації впливу обставин форс-мажору на конкретне зобов`язання, а тому обов`язковим є доведення причинно-наслідкового зв`язку.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання.

Доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022 відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп (МН8ЯОР МОУЗІІЗУЛИ) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати па кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс 'Горіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N ЗОЗ-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. ЗО, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Солодководненський навчально-виховний комплекс "Заклад загальної середньої освіти I-II ступенів - заклад дошкільної освіти" Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області (вул. Академіка Весніна, буд. 1, кв. 97, м. Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 26292750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (вул. Олексія Терьохіна, буд. 8-А, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 42468262) заборгованість за електричну енергію на суму 105 786 (сто п`ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.