Рішення

від 12.12.2023 по справі 910/9887/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2023Справа № 910/9887/23

За позовом Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амлак Стерілокс Україна"</a>;

про стягнення 136 000,00 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Ваховська К. А., уповноважена особа;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амлак Стерілокс Україна"</a> штрафу у розмірі 68 000,00 грн та пені у розмірі 68 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Амлак Стерілокс Україна" не виконано рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.10.2022 № 60/37-р/к у справі № 91/60/93-рп/к.21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9887/23; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.09.2023.

До господарського суду 10.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амлак Стерілокс Україна"</a> надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач просить поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У підготовчому засіданні 31.10.2023 судом розглядалося клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив поновити пропущений строк на подання відзиву та долучити вказаний відзив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/9887/23 до судового розгляду по суті на 21.11.2023.

У судовому засіданні 21.11.2023 судом оголошено перерву до 12.12.2023.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 12.12.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

У судове засідання 12.12.2023 представник відповідача не з`явився, однак, 11.12.2023 до суду направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пунктом 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

12.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також - позивач, відділення), розглянувши матеріали справи № 91/60/93-рп/к.21, прийняла рішення від 13.10.2022 №60/37-р/к "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення № 60/37-р/к).

Зазначеним рішенням визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Амлак Стерілокс Україна" (далі також - відповідач) вчинило порушення, передбачене ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, яка вводить в оману. За вчинене порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, яке зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення № 60/37-р/к на відповідача накладено штраф у загальному розмірі 68 000,00 грн.

Супровідним листом від 25.10.2022 №60-02/3359 відділенням, на адресу відповідача, було направлено копію рішення №60/37-р/к.

Рекомендоване поштове повідомлення № 03035 1508712 8 повернулося до відділення з відміткою оператора поштового зв`язку про причини невручення: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

14.12.2022 в газеті "Урядовий кур`єр" № 264 (7385) оприлюднена інформація про прийняте відділенням рішення №60/37-р/к. Отже, датою вручення рішення відділення відповідачеві вважається 24.12.2022.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення позивача №60/37-р/к у судовому порядку не оскаржувалося.

Отже, рішення №60/37-р/к є законним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п`яти днів з дня сплати штрафу, суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви не отримав інформації та копій платіжних документів, що підтверджують сплату штрафу відповідно до рішення №60/37-р/к.

Станом на день розгляду спору штраф відповідачем не сплачений, доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від виплати у встановлений Законом України "Про захист економічної конкуренції" термін накладеного на нього позивачем штрафу.

Враховуюче викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68 000,00 грн, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Позивач нараховує відповідачеві пеню у розмірі 68 000,00 грн за наступним розрахунком.

Сума штрафу, накладеного рішенням відповідача складає 68 000,00 гривень. Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу складає 1 020,00 грн (68 000,00 грн х 1.5% = 1 020,00 грн). Період нарахування пені за прострочення сплати штрафу: з 25.02.2023 по 22.05.2023 включно.

За 87 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить: 1 020,00 х 87 = 88 740,00 грн.

У свою чергу, за приписами частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Отже, розмір пені становить 68 000,00 грн.

Суд вказує, що позивачем, 07.04.2023 на адресу відповідача направлявся лист від 07.04.2023 № 60-02/1653, в якому останнього повідомлялося про необхідність сплати штрафу та пені, однак відповіді на вказаний лист відділення не отримувало.

Станом на день розгляду спору штраф та пеня не сплачені, доказів на підтвердження їх оплати відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 68 000,00 грн є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що такі твердження ним не приймаються, оскільки вони зводяться до оскарження рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.10.2022 № 60/37-р/к у справі № 91/60/93-рп/к.21, що не є предметом даного спору.

Також суд вказує, що відповідно до пункту 22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і у зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

Крім того, стаття 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як Закон України "Про захист економічної конкуренції" відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України (розділ ІХ Закону).

В п. 70 роз`яснень Антимонопольного комітету України № 1-рр від 30.03.2022 вказано, що згідно з пунктом 5 Рекомендаційних роз`яснень Комітету від 09.08.2016 № 39-pp "Щодо застосування положень частин другої, п`ятої та шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", частин першої та другої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у виняткових випадках, зокрема за наявності форс-мажорних обставин, засвідчення яких відбувається в установленому законом порядку, інших обставин природного, економічного, суспільного характеру, штрафи можуть бути визначені в меншому (зокрема символічному) розмірі. Обґрунтування такого розміру має бути наведено в рішенні про накладення штрафу. Зазначені рішення приймають органи Антимонопольного комітету України.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відділення відсутні докази як повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин так і будь-яке звернення щодо зменшення розміру штрафу, що безпосередньо відображено і рішенні №60/37-р/к. Сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, відповідачем не надавався ні позивачеві ні суду.

Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що роз`яснення Антимонопольного комітету України, на які він посилається як на підставу застосування форс-мажорних обставин та зменшення штрафу, визначають порядок застосування положень абзацу третього частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктами 5, 12 статті 50 цього Закону, вчинених під час воєнного стану.

Статтею 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, здійснення учасниками узгоджених дій - суб`єктами господарювання дій, заборонених згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону (пункт 5 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), концентрації без отримання відповідного дозволу органів Комітету, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна (пункт 12 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Однак, суд вказує, що відповідача притягнуто до відповідальності за вчинення порушення передбаченого ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, яка вводить в оману.

А відтак твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, в цій частині, не приймаються судом до розгляду як такі, що є безпідставними та законодавчо необґрунтованими.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амлак Стерілокс Україна"</a> (04107, м. Київ, вул. Печенігівська, буд. 1/7, оф. 170, ідентифікаційний код 43593857) штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп. та пеню у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп. та зарахувати зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок: код ЄДРПОУ, розрахунковий рахунок IBAN за місцем реєстрації суб`єкта господарювання за кодом бюджетної класифікації: 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амлак Стерілокс Україна"</a> (04107, м. Київ, вул. Печенігівська, буд. 1/7, оф. 170, ідентифікаційний код 43593857) на користь Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 21602826, номер рахунку (IBAN) НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.12.2023.

Суддя О.В. Мандриченко