Рішення

від 19.12.2023 по справі 910/14780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2023Справа № 910/14780/23Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Камнєвої У.Є., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно"

до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги"

про повернення майна

за участю представників:

позивача - Савенок В.Г.

відповідача Бондаренко Н.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" про повернення наданих у тимчасове користування зо апаратів штучної вентиляції легень марки «Vela».

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою відповідача повернути власнику його майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк і спосіб усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем 31.10.2023 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність правових підстав для повернення отриманого від позивача майна у зв`язку з відображенням його у бухгалтерському обліку та присвоєння інвентаризаційних номерів на підставі рішення комісії та акту про прийняття і розподіл благодійної допомоги.

Позивачем 15.11.2023 надано суду відповідь на відзив, яким наголошено, що односторонні документи первинного бухгалтерського обліку відповідача не є правочинами, які можуть зумовлювати перехід права власності на майно від позивача до відповідача.

Відповідачем 30.11.2023 надано суду заперечення на відповідь на відзив, якими наголошено на відсутності єдиного укладеного у письмовій формі з підписами та відбитками печаток договору позики.

У судовому засіданні 19.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач станом на 26.03.2022 був власником 30 апаратів штучної вентиляції легенів загальною вартістю 592 500,00 дол. США, що підтверджується контрактами №20-08/2-1 від 17.03.2020 та №20-08/2-2 від 18.03.2020, рахунками (інвойсами) №964135 та №964136, відповідними митними деклараціями.

За твердженням позивача 30 апаратів штучної вентиляції легень 26.03.2022 були передані відповідачу для використання.

Факт передачі обладнання відповідачем не заперечується.

Даний спір виник внаслідок різної правової оцінки відносин сторін, що виникли з моменту передачі обладнання.

За твердженням позивача апарати штучної вентиляції легенів були передані відповідачу у тимчасове користування з метою надання відповідачем більш ефективної медичної допомоги в умовах воєнних дій.

У той же час, відповідач вважає передане йому медичне обладнання своєю власністю на підставі Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Таким чином, має місце правова ситуація, за якої обидві сторони спору вважають 30 апаратів штучної вентиляції легень своєю власністю.

Судом встановлено, що передача обладнання позивачем відповідачу фактично оформлена двома документами: лист позивача №3-01 від 26.03.2022 та підписаний позивачем акт №03-01 від 26.03.2022.

Факт отримання листа №3-01 від 26.03.2022 та акту №3-01 від 26.03.2022 підтверджено відповідачем у відзиві (відповідно: сторінка 3 та сторінка 4 відзиву).

За твердженням відзиву, яке заперечено позивачем, лист №3-01 від 26.03.2022 є фактично відповіддю на направлені відповідачем (додатки 7 та 8 до відзиву) листи в Бюро ВООЗ та усім міжнародним партнерам про допомогу в придбанні 30 апаратів.

Копії листа, що безпосередньо направлявся позивачу матеріали справи не містять.

За змістом копії листа відповідача (додаток 7 до відзиву) без номеру та дати з визначеним адресатом Бюро ВООЗ в Україні в.о. директора відповідача висловлює прохання з придбання одного (а не тридцяти) апарату штучної вентиляції легень.

Копія листа (додаток №8 до відзиву) №253 від 28.03.2022 з адресатом «Усім міжнародним партнерам» про придбання 30 апаратів штучної вентиляції легень, проте зазначена у листі дата його підписання безумовно свідчить про складення цього документу, щонайменше, через два календарних дні з моменту отримання від позивача 30 апаратів штучної вентиляції легень.

Таким чином, даний лист може свідчити або про намір відповідача придбати додатково ще 30 апаратів, або про усвідомлення того, що передані позивачем апарати знаходяться у тимчасовому користуванні і в подальшому потребують заміни.

Доказом більшої вірогідності другого висновку є лист відповідача №428 від 17.05.2023, відповідно до останнього абзацу якого керівник відповідача достатньо чітко визнав факт саме тимчасового користування обладнанням та необхідність його повернення позивачу.

В подальшому, листом №457 від 26.05.2023 відповідач відмовився від повернення позивачу обладнання у зв`язку з відсутністю законодавчо-правових підстав.

Судом встановлено, що факт отримання 30 апаратів штучної вентиляції легень у березні 2022 року саме від позивача підтверджується доводами відзиву, поясненнями представника відповідача у судових засіданнях та наявними у матеріалах справи доказами.

Доводи представника відповідача в частині надання позивачем 30 апаратів штучної вентиляції легень фактично для зберігання у зв`язку з веденням бойових дій на території розташування складських приміщень позивача та неможливістю їх зберігання в іншому місці судом відхиллено, оскільки ці твердження не підтверджені жодним доказом.

Суд погоджується з доводами відзиву, що за загальним правилом статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами укладаються у письмовій формі.

У той же час суд не може погодитись з висновком відповідача, викладеним в останньому абзаці сторінки шостої відзиву, про встановлення статтею 828 Цивільного кодексу України обов`язкової вимоги з оформлення договору позики єдиним письмовим документом, оскільки наведена відповідачем стаття Кодексу не містить вимоги про єдиний документ.

За позитивно-правовими приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною першою статті 218 Цивільного кодексу України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Таким чином, доводи відповідача в частині відсутності між сторонами у справі відносин позики судом відхиляються.

Доводам відповідача про відсутність факту укладення договору відповідального зберігання суд не надає правової оцінки, оскільки у даному випадку відсутні докази наявності у сторін відповідних правовідносин.

Як зазначалось раніше, судом встановлено факт передачі спірного майна саме позивачем відповідачу.

Листом №3-01 від 26.03.2022 позивач окреслив своє волевиявлення про надання 30 медичних апаратів для використання з метою надання медичної допомоги в умовах воєнного стану.

Суд має зазначити, що цей документ позивача не містить жодного формулювання, яке могло б надати підстави для припущення про передачу права власності на 30 апаратів штучної вентиляції легень.

Відповідно, доводи відповідача у цій частині суд має відхилити.

Крім того, суд має відхилити і посилання відповідача про набуття ним права власності на підставі Законів України «Про гуманітарну допомогу» та «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про гуманітарну допомогу» підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання. Підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 5 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» видами благодійної діяльності, у тому числі, визначено як безоплатну передачу у власність бенефіціарів майна так і безоплатну передачу права користування майном.

Враховуючи відсутність жодного доказу про наявність волевиявлення позивача передати у власність відповідача (у даному випадку у власність відповідної територіальної громади) 30 апаратів штучної вентиляції легень та викладений у листі №3-01 від 26.03.2022 намір позивача, що не має подвійного значення, про передачу апаратів саме у користування судом встановлено відсутність у даному випадку юридичного факту переходу права власності на спірне майно від позивача до відповідача.

Таким чином, позивач є власником спірного майна, яке на даний час знаходиться у володінні та користуванні відповідача.

Відповідач не наділений повноваженнями на власний розсуд в односторонньому порядку змінити правовий титул використання спірного майна.

Відповідно, судом відхиллено посилання відповідача до односторонніх внутрішніх бухгалтерсько-облікових документів, які не є належними доказами наявності права власності на майно.

За відсутності доведення належними доказами судом також відхиллено і доводи відповідача в частині можливого права власності на 30 апаратів штучної вентиляції легень у інших юридичних осіб за законодавством США або Республіки Австрії.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, визнання права та відновлення становища, що існувало до порушення цього права.

Спірне майно було передано позивачем відповідачу без визначення строку користування.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 11.07.2023 направлено відповідачу претензію з вимогою про повернення спірного майна, що підтверджено описом вкладення. Відповідно до інформації офіційного веб-сайту Укрпошти відправлення з трекінговим номером 0405050151433 отримано відповідачем 13.07.2023.

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання не пізніше 20.07.2023 повернути позивачу отримане від нього обладнання. Зазначений обов`язок відповідач не виконав.

Встановивши наявність у позивача права та факт порушення цього права відповідачем суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" (02660, місто Київ, вулиця Братиславська, будинок 3; ідентифікаційний код 00184945) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" (04201, місто Київ, вулиця Бережанська, будинок 14, квартира 7; ідентифікаційний код 30682900) надані у тимчасове безоплатне користування апарати штучної вентиляції легень у кількості 30 (тридцяти) штук.

3.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" (02660, місто Київ, вулиця Братиславська, будинок 3; ідентифікаційний код 00184945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" (04201, місто Київ, вулиця Бережанська, будинок 14, квартира 7; ідентифікаційний код 30682900) 22 500,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 21.12.2023.

Суддя Т.Ю.Кирилюк