Постанова

від 10.04.2024 по справі 910/14780/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2024 р. Справа№ 910/14780/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023

у справі № 910/14780/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно"

до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги"

про повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" (далі - позивач, ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" (надалі - відповідач; КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги"; апелянт) про повернення наданих у тимчасове користування 30 апаратів штучної вентиляції легень марки «Vela».

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною на думку позивача відмовою відповідача повернути власнику його майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/14780/23 позов задоволено; зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" надані у тимчасове безоплатне користування апарати штучної вентиляції легень у кількості 30 (тридцяти) штук.

За висновками місцевого господарського суду, позивач є власником спірного майна, яке на даний час знаходиться у володінні та користуванні відповідача. 11.07.2023 ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" направлено КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" претензію з вимогою про повернення спірного майна. Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання не пізніше 20.07.2023 повернути позивачу отримане від нього обладнання. Зазначений обов`язок відповідач не виконав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/14780/23 та прийняти нове, яким у задоволенні позову ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" про повернення майна - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення судом неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у ньому не відповідають обставинам справи, що судом не надано належної оцінки поданим відповідачем доводам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення у справі.

Апелянт зазначає, що при наданні позивачем відповідачеві відповідного обладнання наголошувалось про його надання для роботи на період воєнного стану. Обладнання поставлено відповідачем на бухгалтерський облік на субрахунок 483 «Благодійна допомога», що відображено в бухгалтерській звітності, а майну присвоєні інвентарні номери. КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" вважає, що відсутні підстави для повернення майна.

Також відповідач має переконання, що передане йому позивачем майно є гуманітарною допомогою.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 апеляційна скарга КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" у справі № 910/14780/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/14780/23; призначено розгляд апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/14780/23 на 19.02.2024.

01.02.2024 на адресу апеляційного суду від ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. За твердженнями ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно", поставлений КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" товар (апарати) має комерційне, не гуманітарне призначення. Позивач акцентує, що надав свою допомогу у вигляді майна на певний період.

У зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці, судове засідання у справі № 910/14780/23, призначене на 19.02.2024, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 розгляд апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/14780/23 призначено на 13.03.2024.

Призначеного дня в судовому засіданні оголошено перерву до 10.04.2024.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції застосовано принцип jura novit curia ("суд знає закони"), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункти 83, 144), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (пункт 6.56-6.58), від 07.09.2022 (пункт 10.76), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 103)).

Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2022 року позивачем передано відповідачу 30 апаратів штучної вентиляції легень марки «Vela» (далі - Обладнання), що підтверджується листом ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" № 3-01 від 26.03.2022 та актом прийому-передачі та введення в експлуатацію медичного обладнання № 03-01 від 26.03.2022 (а.с. 26, 30).

Дані обставини сторонами не заперечуються.

Зі змісту листа вбачається, що Обладнання направляється для потреб лікарні для роботи в умовах воєнного стану. Всі питання будуть вирішуватися після стабілізації і нашої Перемоги.

В липні 2023 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою про повернення Обладнання у строк до 18.08.2023.

Відповідач Обладнання не повернув.

Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що передане Обладнання знаходиться на бухгалтерському обліку відповідача.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем зазначається про передачу позивачу Обладнання як благодійної допомоги, одним із видів якої є безоплатна передача бенефіціаром права користування на майно. В той же час, Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» не передбачені вимоги щодо форми та способу укладення договору про безоплатну передачу майна у користування, а тому позивач вважає що між сторонами у спрощеній спосіб укладено договір позички.

В свою чергу, відповідач вважає передане йому медичне обладнання своєю власністю на підставі Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Позаяк за висновками суду першої інстанції, наявні правові підстави для повернення відповідачем Обладнання позивачу.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» визначаються загальні засади благодійної діяльності в Україні, забезпечується правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечуються сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

За ст. 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» бенефіціар - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом. Бенефіціарами благодійних організацій можуть бути також будь-які юридичні особи, що одержують допомогу для досягнення цілей, визначених цим Законом; благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара; благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах. Сферами благодійної діяльності є, зокрема, охорона здоров`я (ст. 2 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).

Благодійники спільно чи індивідуально можуть здійснювати благодійну діяльність на підставі добровільного вибору одного або кількох таких її видів, зокрема, безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права. Закони України можуть визначати додаткові види благодійної діяльності та особливості регулювання певних видів благодійної діяльності (ст. 5 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).

Апеляційний суд констатує, що Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» не визначає вимог щодо форми та способу укладення договору щодо безоплатної передачі бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права.

Так, в силу приписів статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 218 Цивільного кодексу України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За ст.ст. 827, 828, 831, 833, 835, 836 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.

Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. Користувач зобов`язаний: 1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлено договором.

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Аналіз долучених до матеріалів справи документів, а також характеру спірних правовідносин сторін, дозволяє зробити висновок, що за своїм змістом та правовою природою, укладений між сторонами правочин є договором позички з безоплатного користування майном (речами), відмінним від нерухомого, зобов`язання за яким регламентуються приписами ст.ст. 827 - 836 ЦК України.

При цьому строк дії договору позички, права та обов`язки сторін, а також підстави для розірвання/припинення вказаного правочину, - є чітко регламентованими вищевказаними нормами кодифікованого закону, що виключають їх неоднозначне тлумачення.

Як вбачається зі змісту укладеного правочину та акта прийому-передачі відповідного медичного обладнання, останнє було передане позивачем відповідачеві у безоплатне користування «для потреб лікарні для роботи в умовах воєнного стану. Всі питання будуть вирішуватися після стабілізації і нашої Перемоги».

Отже строк дії укладеного сторонами правочину, та, відповідно, безоплатного користування переданим медичним обладнанням, що за згодою між позивачем та відповідачем визначений як «після стабілізації і нашої Перемоги», - є істотною умовою договору позички, сплив терміну закінчення якого з об`єктивних причин на час розгляду справи не настав. Тим більше, що КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги", враховуючи попередню конклюдентну позицію позивача, мав законні очікування на відповідну добросовісну поведінку контрагента в частині однозначного сприйняття визначеного сторонами часового проміжку безоплатного користування медичним обладнанням.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на передачу позивачем відповідачу в безоплатне користування обладнання для потреб лікарні у роботі в умовах воєнного стану, знайшли своє підтвердження доводи позивача про надання ним відповідачеві благодійної допомоги у вигляді безоплатної передачі КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" права користування обладнанням, а також щодо укладення між сторонами договору позички у спрощений спосіб.

Відповідно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача в частині відсутності між сторонами у справі відносин позички підлягають відхиленню.

В той же час, з вказаного договору не вбачається про встановлення сторонами строку користування річчю, а тому, за висновками колегії суддів, він визначається відповідно до мети користування Обладнання.

В такому випадку, з огляду на приписи ст. 833 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний, зокрема, користуватися Обладнанням відповідно до мети, визначеної у договорі, а також, після припинення договору позички, повернути Обладнання після закінчення строку договору (закінчення мети користування) в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

При цьому, лише після припинення договору позичкодавець має право вимагати примусового повернення речі, а також відшкодування завданих збитків, якщо користувач не повертає річ (ст. 836 Цивільного кодексу України).

Апеляційний суд констатує, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

За таких обставин, з урахуванням того, що станом на момент звернення позивача до відповідача із претензією № 07-01 від 11.07.2023 строк користування Обладнанням за вказаним вище договором позички відповідно до мети його користування, визначеної власне ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно", не закінчився, враховуючи, що КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" продовжує користуватися річчю за її призначенням та відповідно до мети, визначеної у договорі позички, що, тим самим, свідчить про не закінчення строку дії договору позички, на переконання колегії суддів відсутніми є правові підстави для повернення відповідачем Обладнання позивачу, переданого останньому як благодійна допомога у вигляді безоплатної передачі КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" права користування Обладнанням про що сторонами укладено договір позички у спрощений спосіб.

За викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо передачі позивачем відповідачу Обладнання без визначення строку користування та про виникнення у останнього зобов`язання перед позивачем з повернення Обладнання не пізніше 20.07.2023 не знайшли свого підтвердження.

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо не закінчення терміну безоплатного користування Обладнанням.

Тому, колегією суддів критично оцінюються аргументи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скарги в частині закінчення періоду на який ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" надавало свою благодійну допомогу у вигляді безоплатної передачі права користування Обладнанням.

Окремо, в межах порушеного апелянтом в апеляційній скарзі питання про передачу позивачем до відповідача Обладнання, як гуманітарної допомоги, апеляційний суд вказує, що Закон України «Про гуманітарну допомогу» визначає правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги та сприяє гласності і прозорості цього процесу.

За ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров`я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"; донори (іноземні, вітчизняні) - юридичні та фізичні особи в Україні або за її межами, які добровільно надають гуманітарну допомогу отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за її межами; отримувачі гуманітарної допомоги - такі юридичні особи, яких зареєстровано в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, зокрема, підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, а також підприємства, установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, уповноважені ними державні установи та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про гуманітарну допомогу» підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання. Підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання.

За ст. 6 Закону України «Про гуманітарну допомогу» звільнення від оподаткування товарів (робіт, послуг) гуманітарної допомоги здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України та Митним кодексом України.

Спеціально уповноважені державні органи з питань гуманітарної допомоги ведуть облік, статистичну звітність гуманітарної допомоги (ст. 11 Закону України «Про гуманітарну допомогу»).

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 затверджено «Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за № 1372/21684, який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Згідно приписів «Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» щодо заповнення граф митних декларацій у графі 24 «Характер угоди» зазначається, що графа заповнюється у разі здійснення грошових розрахунків за товар і товарообмінних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

У лівому підрозділі графи зазначається код характеру договору (контракту) згідно з класифікатором характерів угод.

Якщо характер договору (контракту) не визначений класифікатором характерів угод, то в лівому підрозділі графи проставляється код згідно з класифікатором характерів угод, що відповідає позиції "Інше".

У правому підрозділі графи наводиться літерний код валюти розрахунку відповідно до класифікації валют. Якщо валюта розрахунку не внесена до класифiкацiї валют або невідома, проставляється код "000".

Графа не заповнюється:

при декларуванні товарів відповідно до митного режиму митного складу або вільної митної зони для розміщення на території вільної митної зони комерційного типу крім поміщення у вказані митні режими товарів, ввезених на митну територію України згідно із зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу, стороною якого є резидент;

при декларуванні товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами;

у періодичній МД, попередній МД для ввезення.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за № 1372/21684, затверджено, зокрема, «Класифікатор характерів угод».

Згідно «Класифікатору характерів угод» під кодом 11 значиться: Розділ 1: Операції, що полягають у переданні або передбачуваному переданні права власності між резидентом та нерезидентом за фінансову чи іншу компенсацію (крім операцій, зазначених у розділах 2, 7 та 8); Підрозділ 1: Купівля/продаж без посередництва комісіонера або консигнатора. Під кодом 31 значиться: Розділ 3: Операції, що полягають у переданні права власності без фінансової чи іншої компенсації; Підрозділ 1: Гуманітарна допомога.

Як вбачається з матеріалів справи, Обладнання було придбане позивачем за контрактами № 20-08/2-1 від 17.03.2020 та № 20-08/2-2 від 18.03.2020.

Згідно митних декларацій № UA100290/2020/324809 від 02.09.2020 та № UA100290/2020/322733 від 12.09.2020 Обладнання розмитнене за характером угоди - « 011», тобто купівля/продаж без посередництва комісіонера або консигнатора.

Протилежного матеріали справи не містять.

Тому, враховуючи поставку позивачу в 2020 році Обладнання не як гуманітарну допомогу, зважаючи, що в листі № 3-01 від 26.03.2022 та акті № 03-01 від 26.03.2022 ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" не конкретизується про надання КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" гуманітарної допомоги як цільової адресної безоплатної допомоги в натуральній формі чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільного пожертвування, необґрунтованими та недоведеними, на переконання колегії суддів, є доводи відповідача щодо отримання ним від повивача Обладнання саме як гуманітарну допомогу.

Також колегія суддів критично оцінює твердження апелянта щодо набуття КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" права власності на Обладнання з підстав поставлення ним Обладнання на бухгалтерський облік на субрахунок 483 «Благодійна допомога», що відображено в бухгалтерській звітності, оскільки, по-перше, з норм Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», по-друге, з характеру правовідносин сторін не вбачається факт передачі відповідачеві права власності на передане йому Обладнання та автоматичне набуття такого права КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги".

Крім того, вирішення питання щодо права власності позивача на Обладнання, придбане ним за контрактами № 20-08/2-1 від 17.03.2020 та № 20-08/2-2 від 18.03.2020, не становить предмет спору у справі, що розглядається.

Водночас колегія зазначає, що окрім вищенаведених норм матеріального та процесуального права апеляційний суд насамперед керувався принципом консолідованого справедливого балансу/паритету між приватним та суспільним інтересом, надаючи перевагу в умовах воєнного стану моральним засадам останнього.

При цьому, оцінюючи підстави заявленого ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" позову, Північний апеляційний господарський суд акцентує увагу на тому, що заявлений позивачем інтерес має бути не тільки законним, а й не суперечити суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам й відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Відтак, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, було б несправедливим до закінчення воєнного стану витребовувати у відповідача належне позивачу медичне обладнання, вольове рішення про тимчасову безоплатну передачу якого на визначений сторонами період, позивач, з метою захисту суспільних інтересів й надання безоплатних медичних послуг відповідачем громадянам України задля збереження їх життя, - прийняв зважено. Що вказує на проявлені свого часу ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" високі морально-етичні принципи та розуміння ситуації, пов`язаної із запровадженням в Україні воєнного стану.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а апеляційна скарга, - задоволенню.

Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/14780/23 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Н.З. Техно" повністю.

3. Справу № 910/14780/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.04.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак