Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/7589/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/7589/23

За позовомФізичної особи-підприємця Кравець Наталії МихайлівнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "СБ "СТАТУС"простягнення 12 409,69 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Кравець Наталія Михайлівна (далі також - позивач, ФОП Кравець Н.М.) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ "СТАТУС" (далі також - відповідач, ТОВ "СБ "СТАТУС") про стягнення заборгованості в розмірі 12 000,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 321,10 грн та 3% річних в розмірі 89,59 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7589/23, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

09.06.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, а 23.06.2023 позивач надав відповідь на відзив.

Керуючись ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2014 між Фізичною особою-підприємцем Кравець Наталією Михайлівною (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СБ «Статут» (далі - Орендар) було укладено Договір оренди автомобілів №310314 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове оплатне користування, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове оплатне користування автомобілі, зазначені в пункті 1.2. цього Договору. (п.1.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору предметом оренди є:

- автомобіль марки FIAT, модель DOBLO, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 легковий універсал - В, реєстраційний № НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Автомобілі, що орендуються передаються Орендарю протягом одного календарного дня з дати підписання цього Договору. (п. 3.1. Договору)

Відповідно до п. 4.1. Договору автомобілі передаються в оренду на три роки, тобто з 01.04.2014 по 01.04.2017 року включно. Якщо жодна зі сторін за 15 днів до закінчення терміну дії цього Договору не виявила бажання розірвати Договір, то цей договір вважається продовженим на той же термін і на тих самих умовах.

Згідно з п. 4.2. Договору, якщо жодна зі сторін за 15 днів до закінчення терміну дії цього Договору не виявила бажання розірвати Договір, то цей договір вважається продовженим на той же термін і на тих самих умовах.

В пункту 5.1. Договору встановлено, що розмір орендної плати за цим Договором становить 8 600 грн на місяць.

Пунктом 5.2. Договором сторони визначили, що орендна плата сплачується готівкою або безготівковим розрахунком на банківський рахунок Орендодавця щомісячно.

Розмір орендної плата може змінюватись за згодою Сторін, що оформлюється додатковим договором. (п. 5.3. Договору).

Згідно з п. 7.2.2. Договору, Орендар зобов`язується вчасно здійснювати орендні платежі.

Автомобілі повинні бути повернені Орендодавцю протягом 3 календарних днів після закінчення строку дії Договору оренди, визначеного в п. 4.1. цього Договору, або при припиненні дії договору на інших умовах , в справному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник в період експлуатації. (п.8.1. Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором та законодавством України. Порушення зобов`язання є невиконання, або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Даний договір набирає силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами свої зобов`язань за цим договором. (п. 10.1. Договору)

Зміни в даний договір можуть бути внесені по взаємній згоді сторін, оформлюваній додатковим договором, або додатковою угодою до даного договору. (п. 10.3. Договору)

Сторонами до вказаного Договору неодноразово укладались Додаткові угоди щодо розміру орендної плати за Договором.

Так, відповідно до п. 2. Додаткової угоди № 3 від 31.07.2016 до Договору сторони визначали, що розмірі орендної плати за цим Договором становить 2000 грн на місяць.

Як вбачається із доводів позивача, 20.12.2022 Господарським судом міста Києва було винесено рішення по справі № 910/6847/22 за позовом ФОП Кравець Н.М. до ТОВ «СБ «СТАТУС» про стягнення заборгованості за договором та зобов`язання повернути майно.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що оскільки фактичне виконання рішення суду від 20.12.2022 у справі № 910/6847/22 в частині повернення орендованого автомобіля марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4 відбулося лише 14.02.2023, то у позивача виникло право стягнути заборгованість, яка виникла по дату повернення орендованого автомобіля, а саме за період з 01.09.2022 по 14.02.2023.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наголошував на такому:

- оскільки в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 у справі № 910/6847/22 не було визначено спосіб та порядок виконання орендованого автомобіля, то відповідач 27.01.2023 надіслав позивачу лист із пропозицією передати автомобіль;

- 30.01.2023 позивачка відмовилась отримувати автомобіль посилаючись на необізнаність щодо його технічного стану;

- 10.02.2023 зустріч з передачі автомобіля не відбулася за ініціативи позивачки;

- оскільки рішення суду від 20.12.2022 у справі № 910/6847/22 набрало законної сили 27.01.2023, то договір вважається розірваним з цієї дати, а відповідач міг повернути орендоване майно потягом трьох календарних днів - до 30.01.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду даної справи суд вважає за необхідне звернути увагу на обставини, які були встановлені Господарським судом міста Києва в рішенні від 20.12.2022 у справі № 910/6847/22, яке набрало законної сили 12.01.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 у справі № 910/6847/22, яке набрало законної сили 12.01.2023 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не може йому суперечити.

Як вбачається з указаного рішення, «позивачем на виконання умов Договору було передано, а відповідачем прийнято у оплатне користування, зокрема, автомобіль марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін. Проте, ТОВ «СБ «Статус» було порушено умови укладеного Договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з січня 2022 по серпень 2022, у зв`язку з чим за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 16000 грн.

З огляду на встановлення судом факту користування відповідачем автомобілем та визнання відповідачем наявності заборгованості зі сплати орендної плати, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2022 по серпень 2022 у розмірі 16000 грн.

Щодо вимоги позивача про розірвання Договору №310314 від 31.03.2014 оренди автомобілів та зобов`язання відповідача повернути позивачу автомобіль марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4 , суд зазначає наступне.

З огляду на встановлений судом факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати за період з січня 2022 по серпень 2022 року, тобто понад 3 місяців підряд та визнання відповідачем вказаних позовних вимог, наявні підстави для задоволення вимог позивача про розірвання Договору №310314 від 31.03.2014 оренди автомобілів та зобов`язання відповідача повернути позивачу автомобіль марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4 .»

ФОП Кравець Н.М. до позовної заяви долучила копію Акту приймання-передачі транспортного засобу від 14.02.2023, який підписаний сторонами.

Зважаючи на те, що спірний автомобіль фактично знаходився у користуванні відповідача до 14.02.2023, то позивачем правомірно нараховано до стягнення заборгованість з орендної плати за період з 01.09.2022 по 14.02.2023.

У той же час, як вбачаться із наявних у матеріалах фактичних даних, оскільки автомобіль повернуто за відповідним актом 14.02.2023, то позивач помилково нараховує борг з орендної плати за повний місяць в лютому 2023 у розмірі 2 000,00 грн. Фактично, автомобіль перебував у відповідача лише половину від повного місяця, а тому й розмір заборгованості з орендної плати за лютий 2023 становить 1 000,00 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 11 000,00 грн.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 89,59 грн 3% річних та 321,10 грн інфляційних втрат за загальний період з 01.09.2022 по 14.02.2023.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено наданий позивачем розрахунок 3% та інфляційних втрат і встановлено, що проведений позивачем розрахунок є арифметично помилковим, оскільки, до періоду прострочення позивачем включено дату фактичного повернення автомобіля - 14.02.2023.

За перерахунком суду, обґрунтованим розміром 3% річних який підлягає стягненню є 88,44 грн.

Крім того, за перерахунком суду, обґрунтованим розміром інфляційних втрат який підлягає стягненню є 321,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця Кравець Наталії Михайлівни задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ «Статус» (03164, м. Київ, проспект Палладіна, буд. 25, офіс 209; ідентифікаційний код 38975608) на користь Фізичної особи - підприємця Кравець Наталії Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) заборгованість в розмірі 11 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 321,10 грн, 3% річних в розмірі 88,44 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 467,48 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко