Постанова

від 25.03.2024 по справі 910/7589/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 910/7589/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ "СТАТУС" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 (повний текст рішення підписано 21.12.2023)

у справі №910/7589/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ "СТАТУС"

про стягнення 12 409,69 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Кравець Наталія Михайлівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ "СТАТУС" про стягнення заборгованості в розмірі 12 000,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 321,10 грн та 3% річних в розмірі 89,59 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 по справі №910/7589/23 позов Фізичної особи - підприємця Кравець Наталії Михайлівни задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ "Статус" на користь Фізичної особи - підприємця Кравець Наталії Михайлівни заборгованість в розмірі 11 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 321,10 грн, 3% річних в розмірі 88,44 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 467,48 грн.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що:

- зважаючи на те, що спірний автомобіль фактично знаходився у користуванні відповідача до 14.02.2023, то позивачем правомірно нараховано до стягнення заборгованість з орендної плати за період з 01.09.2022 по 14.02.2023;

- оскільки автомобіль повернуто за відповідним актом 14.02.2023, то позивач помилково нараховує борг з орендної плати за повний місяць в лютому 2023 у розмірі 2 000,00 грн., фактично, автомобіль перебував у відповідача лише половину від повного місяця, а тому й розмір заборгованості з орендної плати за лютий 2023 становить 1 000,00 грн.;

- проведений позивачем розрахунок 3% та інфляційних втрат є арифметично помилковим, оскільки, до періоду прострочення позивачем включено дату фактичного повернення автомобіля - 14.02.2023.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача 10.01.2024 (документ сформований в системі "Електронний суд" 09.01.2024) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- беручи до уваги дату оприлюднення повного тексту рішення суду 26.12.2022 та керуючись положеннями статті 241 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважав, що рішення суду по справі № 910/6847/22 набрало законної сили 27 січня 2023 року, оскільки, рішенням суду не було визначено спосіб та порядок повернення орендованого автомобіля, відповідачем 27 січня 2023 року (тобто до набрання рішенням суду законної сили) на адресу позивача направлено лист датований 17.01.2023, у якому позивачу було запропоновано отримати автомобіль на виконання рішення суду, лист було направлено поштовим відправленням із трек кодом 0100108030245, за даними сайту Укрпошта відправлення отримане позивачем 30.01.2023, таким чином, позивач мала можливість повернути з оренди автомобіль уже 30.01.2023;

- відповідачем вчинялись активні дії по виконанню рішення суду, які б дозволили вчасно повернути автомобіль, однак, 30.01.2023 автомобіль не було повернуто, у зв`язку із запереченнями позивача, які ґрунтувались виключно на припущеннях та сумнівах щодо технічного стану автомобіля, тобто, те, що автомобіль було повернуто лише 14.02.2023 року є наслідком бездіяльності позивача та намагання максимально відстрочити дату повернення автомобіля з метою заявлення додаткових майнових вимог до відповідача;

- в грудні 2021 року відповідач звертався з листом до позивача із пропозицією про дострокове розірвання договору оренди автомобілів №310314 від 31.03.2014, враховуючи те, що відповідно до положень договору оренди його дострокове розірвання можливе тільки при наявності згоди позивача, а також ненадання позивачем відповіді на пропозицію достроково розірвати договір оренди, договір оренди продовжував діяти і зобов`язання по сплаті орендної плати збільшували суму боргу відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7589/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ «СТАТУС» - адвоката Гутника Андрія Жоржовича на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/7589/23.

Матеріали справи №910/7589/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання належних доказів реєстрації Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС у Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ «СТАТУС» та його представника - адвоката Гутника А.Ж.

29.01.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») апелянтом до суду подано заяву про усунення недоліків, до якої додано відповіді №457410 та №457426 за запитами про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЕСІТС у Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ «СТАТУС» та його представника - адвоката Гутника А.Ж.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СБ «СТАТУС» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/7589/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ «СТАТУС» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/7589/23; вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ «СТАТУС» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/7589/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.03.2014 між Фізичною особою-підприємцем Кравець Наталією Михайлівною (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СБ «Статут» (далі - Орендар) було укладено Договір оренди автомобілів №310314 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове оплатне користування, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове оплатне користування автомобілі, зазначені в пункті 1.2. цього Договору. (п.1.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору предметом оренди є:

- автомобіль марки FIAT, модель DOBLO, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 легковий універсал - В, реєстраційний № НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 легковий універсал, реєстраційний № НОМЕР_4 .

Автомобілі, що орендуються передаються Орендарю протягом одного календарного дня з дати підписання цього Договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1., 4.2 Договору автомобілі передаються в оренду на три роки, тобто з 01.04.2014 по 01.04.2017 року включно. Якщо жодна зі сторін за 15 днів до закінчення терміну дії цього Договору не виявила бажання розірвати Договір, то цей договір вважається продовженим на той же термін і на тих самих умовах.

В пункту 5.1. Договору встановлено, що розмір орендної плати за цим Договором становить 8 600 грн на місяць.

Пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що орендна плата сплачується готівкою або безготівковим розрахунком на банківський рахунок Орендодавця щомісячно.

Розмір орендної плати може змінюватись за згодою Сторін, що оформлюється додатковим договором. (п. 5.3. Договору).

Згідно з п. 7.2.2. Договору Орендар зобов`язується вчасно здійснювати орендні платежі.

Автомобілі повинні бути повернені Орендодавцю протягом 3 календарних днів після закінчення строку дії Договору оренди, визначеного в п. 4.1. цього Договору, або при припиненні дії договору на інших умовах , в справному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник в період експлуатації (п.8.1. Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором та законодавством України. Порушенням зобов`язання є невиконання, або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Даний договір набирає силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1. Договору).

Зміни в даний договір можуть бути внесені по взаємній згоді сторін, оформлюваній додатковим договором, або додатковою угодою до даного договору (п. 10.3. Договору).

Сторонами до вказаного Договору неодноразово укладались Додаткові угоди щодо розміру орендної плати за Договором.

Відповідно до п. 2. Додаткової угоди № 3 від 31.07.2016 до Договору сторони визначали, що розмірі орендної плати за цим Договором становить 2000 грн на місяць.

Як вбачається із доводів позивача, 20.12.2022 Господарським судом міста Києва було винесено рішення по справі № 910/6847/22 за позовом ФОП Кравець Н.М. до ТОВ «СБ «СТАТУС» про стягнення заборгованості за договором та зобов`язання повернути майно.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що оскільки фактичне виконання рішення суду від 20.12.2022 у справі № 910/6847/22 в частині повернення орендованого автомобіля марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 легковий універсал, реєстраційний номер № НОМЕР_4 відбулося лише 14.02.2023, у позивача виникло право стягнути заборгованість, яка виникла по дату повернення орендованого автомобіля, а саме за період з 01.09.2022 по 14.02.2023.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач наголошував на такому:

- оскільки в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 у справі № 910/6847/22 не було визначено спосіб та порядок виконання щодо повернення орендованого автомобіля, відповідач 27.01.2023 надіслав позивачу лист із пропозицією передати автомобіль;

- 30.01.2023 позивачка відмовилась отримувати автомобіль, посилаючись на необізнаність щодо його технічного стану;

- 10.02.2023 зустріч з передачі автомобіля не відбулася за ініціативи позивачки;

- оскільки рішення суду від 20.12.2022 у справі № 910/6847/22 набрало законної сили 27.01.2023, то договір вважається розірваним з цієї дати, а відповідач міг повернути орендоване майно потягом трьох календарних днів - до 30.01.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір оренди автомобілів №310314 від 31.03.2014 за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 у справі № 910/6847/22 (повний текст рішення складено 22.12.2022), яке набрало законної сили 12.01.2023, позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ «Статус» на користь Фізичної особи - підприємця Кравець Наталії Михайлівни заборгованість у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн, інфляційні втрати у розмір 1053 (одна тисяча п`ятдесят три) грн 38 коп., 3% річних у розмірі 146 (сто сорок шість) грн 14 коп.; розірвано Договір оренди автомобілів №310314 від 31.03.2014; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ «Статус» повернути Фізичній особі - підприємцю Кравець Наталії Михайлівні автомобіль марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ «Статус» в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 у справі № 910/6847/22, яке набрало законної сили 12.01.2023 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не може йому суперечити.

Як вбачається з указаного рішення, «позивачем на виконання умов Договору було передано, а відповідачем прийнято у оплатне користування, зокрема, автомобіль марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін. Проте, ТОВ «СБ «Статус» було порушено умови укладеного Договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з січня 2022 по серпень 2022, у зв`язку з чим за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 16000 грн.

З огляду на встановлення судом факту користування відповідачем автомобілем та визнання відповідачем наявності заборгованості зі сплати орендної плати, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2022 по серпень 2022 у розмірі 16000 грн.

Щодо вимоги позивача про розірвання Договору №310314 від 31.03.2014 оренди автомобілів та зобов`язання відповідача повернути позивачу автомобіль марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4 , суд зазначив наступне.

З огляду на встановлений судом факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати за період з січня 2022 по серпень 2022 року, тобто понад 3 місяців підряд та визнання відповідачем вказаних позовних вимог, наявні підстави для задоволення вимог позивача про розірвання Договору №310314 від 31.03.2014 оренди автомобілів та зобов`язання відповідача повернути позивачу автомобіль марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4 .».

Доводи апелянта про те, що рішення суду по справі № 910/6847/22 набрало законної сили 27 січня 2023 року є помилковими, тому відхиляються колегією суддів.

ФОП Кравець Н.М. до позовної заяви долучено копію Акту приймання-передачі транспортного засобу від 14.02.2023, який підписаний сторонами.

Твердження апелянта про те, що позивач мала можливість повернути з оренди автомобіль вже 30.01.2023 відхиляються апеляційним судом, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 у справі № 910/6847/22, зокрема, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ «Статус» повернути Фізичній особі - підприємцю Кравець Наталії Михайлівні автомобіль марки ВАЗ 212140, рік випуску 2011, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4 , відповідач був обізнаний про свій обов`язок повернути автомобіль ще 20.12.2022, проте фактично автомобіль повернуто позивачу 14.02.2023.

За висновками суду першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, зважаючи на те, що спірний автомобіль фактично знаходився у користуванні відповідача до 14.02.2023, то позивачем правомірно нараховано до стягнення заборгованість з орендної плати за період з 01.09.2022 по 14.02.2023.

У той же час, як вбачаться із наявних у матеріалах фактичних даних, оскільки автомобіль повернуто за відповідним актом 14.02.2023, то позивач помилково нараховує борг з орендної плати за повний місяць в лютому 2023 року у розмірі 2 000,00 грн. Фактично, автомобіль перебував у відповідача лише половину від повного місяця, а тому й розмір заборгованості з орендної плати за лютий 2023 року становить 1 000,00 грн.

Отже, за вірними висновками місцевого господарського суду, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 11 000,00 грн.

Окрім наведеного розміру заборгованості, позивачем заявлено до стягнення 89,59 грн 3% річних та 321,10 грн інфляційних втрат за загальний період з 01.09.2022 по 14.02.2023.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% та інфляційних втрат є арифметично помилковим, оскільки, до періоду прострочення позивачем включено дату фактичного повернення автомобіля - 14.02.2023.

За вірним перерахунком суду першої інстанції, обґрунтованим розміром 3% річних який підлягає стягненню є 88,44 грн., обґрунтованим розміром інфляційних втрат - 321,10 грн.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ "СТАТУС" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/7589/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/7589/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СБ "СТАТУС".

4. Матеріали справи №910/7589/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун