Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/8317/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/8317/23Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Громадської організації "Чистий берег Труханів"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича,

2. Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Клюковського Максима Володимировича

про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою,

Представники учасників судового процесу:

Прокурор: Сташенко В.В.

Від позивача: Рослик А.А.

Від відповідача: не з`явився

Від Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо": Осіпчук Ю.В.

Від третьої особи -1: не з`явився

Від третьої особи -2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8317/23 за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Громадської організації "Чистий берег Труханів" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Клюковського Максима Володимировича про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою.

20.07.2023 до суду надійшли пояснення третьої особи 1.

31.07.2023 прокурор подав до суду докази направлення позовної заяви з додатками залученим третім особам.

03.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 09.08.2023 прибули прокурор, представники позивача, відповідача та третіх осіб 1,3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 відкладено підготовче засідання на 30.08.2023.

14.08.2023 через відділ діловодства суду прокурором подано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 відкладено підготовче засідання на 25.09.2023.

11.09.2023 через відділ діловодства суду Заступником керівника Київської міської прокуратури подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі: літера "А" площею 887,7 кв. м, літера "Б" площею 92,3 кв. м, літера "В" площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б;

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлові будівлі: літера "А" площею 887,7 кв. м, літера "Б" площею 92,3 кв. м, літера "В" площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б.?

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову задоволено.

11.09.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.09.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що представник відповідача знаходиться на лікарняному.

У засіданні суду 25.09.2023 представники учасників судового процесу заперечили щодо задоволення клопотання представника відповідача.

Розглянувши клопотання представника відповідача, суд на місці ухвалив відхилити дане клопотання про відкладення розгляду справи.

Представниками учасників судового процесу у засіданні суду 25.09.2023 надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. на лікарняному, судове засідання, призначене на 23.10.2023 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 судове засідання призначено на 20.11.2023.

Разом з тим, судом встановлено, що 23.10.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 заяву Громадської організації "Чистий берег Труханів" про застосування строків позовної давності повернуто без розгляду.

16.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 відкладено судове засідання на 18.12.2023.

Прокурор та позивач у судовому засіданні 18.12.2023 підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідач та треті особи -2,3 участь своїх представників у засідання суду 18.12.2023 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

18.12.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 № 878/2288 «Про створення регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови» створено регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови» на площі 1214,99 га згідно з переліком територій, зазначених у додатку.

Відповідно до п. 27 Переліку територій, на основі яких створюється регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови» (Додаток до вказаного рішення Київради), острів Венеціанський площею 187,5 га у Дніпровському районі є однією з територій, на основі якої створено регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови». Керівною організацією цієї території визначено комунальне підприємство «Плесо».

Прокурор у позовній заяві зазначає, що в силу норм Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (зокрема, ст.ст. 3, 4, 23, 24, 39), Земельного кодексу України (зокрема, ст.ст. 43, 44) острів Венеціанський є територією природно-заповідного фонду.

На вказаному острові розташована земельна ділянка площею 2,5554 га (кадастровий номер 8000000000:63:397:0001), на якій розміщені будівлі та споруди, що перебувають на балансі комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (далі- КП «Плесо»), які введено в експлуатацію в період з 1973 по 2008 роки. На цій земельній ділянці також наявні споруди, які перебувають у недобудованому стані. КП «Плесо» не є балансоутримувачем цих споруд (інформація Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 07.03.2023 № 077-980, інформація КП «Плесо» від 07.03.2023 № 077/221-750).

Власником цієї земельної ділянки є територіальна громада столиці в особі Київської міської ради в силу норм ст. 83 Земельного кодексу України. Також приналежність цієї ділянки до комунальної форми власності підтверджується рішенням Київради від 07.10.2021 № 2815/2856.

За даними Публічної кадастрової карти України та Державного земельного кадастру України указана земельна ділянка за категорією належить до земель водного фонду з цільовим призначенням - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

Прокурор зазначає, що на даний час право власності територіальної громади міста Києва на острів порушено через незаконну реєстрацію 08.02.2021 на його території за Громадською організацією «Чистий берег Труханів» (далі - ГО «Чистий берег Труханів») права власності на майно загальною площею 988,4 кв. м за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б (далі - спірна земельна ділянка).

Так, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019, здійснено реєстрацію права власності (внесено запис) за ГО «Чистий берег Труханів» (код ЄДРПОУ 44089601) на майно (по 14 частки) - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) на спірній земельній ділянці. Номер відомостей про речове право - 40453980 та номер відомостей про речове право - 40453967.

Підставою для державної реєстрації визначено договори пожертви 1/2 частини нежитлової будівлі, № 1008 та № 1006, видані 08.02.2021.

Реєстрації права власності за відповідачем на майно на острові передували наступні події:

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №754/20890/13 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Каргоніс Груп» визнано право власності на нежитлову будівлю на вул. Передмісна Слобідка, 8-Б у м. Києві загальною площею 988,4 кв. м (складається з літери «А» площею 887,7 кв. м, літери «Б» площею 92,3 кв. м, літери «В» площею 8,4 кв. м).

Як убачається з реєстраційної справи, на замовлення ТОВ «Каргоніс Груп» 09.12.2013 виготовлено Технічний паспорт на нежитлову будівлю площею 988,4 кв. м.

З державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ТОВ «Каргоніс Груп» 20.12.2013 зареєструвало за собою (номер відомостей про речове право та номер запису про право власності 4006233) право власності на нежитлові будівлі загальною площею 988,4 кв. м за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський район), будинок 8-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 251959680000).

Для вказаної державної реєстрації товариством подано єдиний документ - рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09.12.2013.

За Інформацією про зміни речового права 03.03.2014 зареєстровано зміни в розмірі частки, а саме: 1 змінено на 1/2.

Надалі право власності на вказане майно 03.03.2014 та 05.03.2014 зареєстровано за ТОВ «Екобудінвестмент» (номери відомостей про речове право та номер запису про право власності 4857066 та 4889792 відповідно). Документами, поданими для державної реєстрації, значаться договори купівлі-продажу майна, укладені між ТОВ «Каргоніс Груп» (продавець) та ТОВ «Екобудінвестмент» 03.03.2014 № 773 та 05.03.2014 № 795.

Між ТОВ «Екобудінвестмент» (продавець) та ТОВ «Екогарантсервіс» (покупець) 11.03.2014 та 12.03.2014 укладено договори купівлі-продажу вказаного майна за № 853 та №872 відповідно.

11.03.2014 та 12.03.2014 Товариством «Екогарантсервіс» зареєстровано за собою право власності на вказаний об`єкт по 1/2 його частини (номери відомостей про речове право та номери запису про право власності 4937747 та 4952322 відповідно).

У подальшому 14.12.2020 між ТОВ «Екогарантсервіс» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договори купівлі-продажу майна за № 4324 та № 4325.

Також 14.12.2020 ОСОБА_1 зареєстровано за собою право власності на вказаний об`єкт по 1/2 його частини (номери відомостей про речове право та номери запису про право власності 39688753 та 39688717).

Надалі 08.02.2021 між ОСОБА_1 (продавець) та Громадською організацією «Чистий берег Труханів» (покупець) було укладено договори пожертви 1/2 частин нежитлової будівлі за № 1006 та № 1008.

Також 08.02.2021 Громадською організацією «Чистий берег Труханів» зареєстровано за собою право власності на вказаний об`єкт по 1/2 його частини (номери відомостей про речове право та номери запису про право власності 40453967 та 40453980 відповідно).

Також згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права прав власності на нерухоме майно 19.07.2021 додано земельну ділянку місця розташування указаного вище майна - кадастровий номер землі 8000000000:63:397:0001.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що ТОВ «Каргоніс Груп» не було та не є законним власником майна площею 988,4 кв. м, адже в будь-якому випадку за відсутності належних правовстановлюючих документів на ці будівлі, судове рішення жодним чином не породжує та не підтверджує права власності вказаного товариства на майно.

Разом з тим, прокурор зазначає, що на даний час право власності на вказане майно на острові Передмістна слобідка зареєстровано за відповідачем.

Проте рішень про передачу у власність чи користування будь-яким особам спірної земельної ділянки Київською міською радою не приймалось. Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:63:397:0001 в Міському земельному кадастрі не обліковується (інформація Департаменту земельних ресурсів від 06.03.2023 № 0570202/3-2848).

При цьому, прокурор зазначає, що ГО «Чистий берег Труханів» намагалась узаконити реєстрацію права власності на майно шляхом отримання земельної ділянки у користування в обхід установленої законодавством процедури відведення землі.

Так, указаною громадською організацією до Київради 21.04.2021 подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 2,56 га для експлуатації та обслуговування будівлі. За результатами розгляду клопотання, Київрадою прийнято рішення від 07.10.2021 № 2815/2956 «Про відмову громадській організації «Чистий берег Труханів» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівлі на острові Передмісна слобідка, 8-Б у Дніпровському районі міста Києва».

Як вбачається з проекту рішення Київради «Про відмову громадській організації «Чистий берег Труханів» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівлі на острові Передмісна слобідка, 8-Б у Дніпровському районі міста Києва» та Пояснювальної записки від 14.06.2021 № ПЗН-21605 до вказаного проекту рішення (справа № 201237252): спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. Відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, зазначена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування (існуючі). Також ділянка потрапляє в межі прибережної захисної смуги. За даними Міського земельного кадастру спірна земельна ділянка входить до зеленої зони відповідно до Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381. Земельна ділянка розташована на острові Венеціанський (Гідропарк), належить до земель водного фонду.

Зазначені вище рішення Київради від 07.10.2021 № 2815/2956, проект рішення та Пояснювальна записка наявні у відкритому доступі на сайті Київської міської ради.

Також ГО «Чистий берег Труханів» 03.06.2021 подано лист (про використання права мовчазної згоди) про замовлення розробки проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, за результатами опрацювання якого Департамент земельних ресурсів листом від 01.07.2021 № 05715-16006 поінформував, що відсутні підстави для видачі завдання на проектування.

За інформацією, яка міститься в листі Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.03.2023 № 077-980 вказаному Управлінню підпорядковане КП «Плесо», яке створено як спеціалізована водогосподарська організація з метою охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм та земель водного фонду м. Києва.

Відповідно до акту обстеження спірної земельної ділянки від 21.02.2023, проведеного робочою групою КП «Плесо», на вказаній ділянці розміщено будівлі та споруди, які перебувають на балансі КП «Плесо», а саме: пляж «Золотий» (інвентарний номер 10320136), пункт прокату площею 94,5 кв. м (інвентарний номер 10310068), бетонний майданчик пляж «Золотий» площею 392 кв. м (інвентарний номер 10330121), бетонні плити Передмісна слобідка площею 421,76 кв. м (інвентарний номер 10330102), бетонне покриття Передмісна слобідка площею 99 кв. м (10330113).

На цій земельній ділянці також наявні споруди, які перебувають у недобудованому стані. КП «Плесо» не є балансоутримувачем цих споруд. Візуально ці будівлі можуть підпадати під нежитлову будівлю загальною площею 988,4 кв. м, на які відповідач зареєстрував право власності.

Аналогічну інформацію надано також КП «Плесо» на запит прокуратури (лист підприємства від 07.03.2023 № 077/221-750).

За інформацією Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА) від 01.03.2023 № 12380-23 майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем на спірній земельній ділянці, не належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Прокурор зазначає, що ні на час реєстрації за ТОВ «Каргоніс Груп» права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці, ні у подальшому, Київська міська рада, як власник землі, рішення про передачу будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування спірної земельної ділянки не приймала.

Отже, нерухоме майно, що перебуває у власності відповідача, є самочинним будівництвом, оскільки збудовано на земельній ділянці, яка для вказаної мети (під забудову) не відводилась.

Крім того, прокурор в позовній заяві зазначає, що оскільки ТОВ «Каргоніс Груп» не було законним власником майна площею 988,4 кв. м на спірній земельній ділянці, вказане товариство не могло реєструвати за собою право власності на майно та відповідно розпоряджатись ним, зокрема, шляхом продажу його третім особам.

Враховуючи вищевикладене, Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з даним позовом та просить суд:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:63:397:0001 шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019, та здійснених на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності Громадської організації «Чистий берег Труханів» на 1/2 частки майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:397:0001), номер запису про право власності: 40453980 (відомостей про речове право - 40453980), з одночасним припиненням права власності ГО «Чистий берег Труханів» на нього, та державної реєстрації права власності Громадської організації «Чистий берег Труханів» на 1/2 частки майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:397:0001), номер запису про право власності: 40453967 (номер відомостей про речове право - 40453967), з одночасним припиненням права власності ГО «Чистий берег Труханів» на нього;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000: 63:397:0001 шляхом закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м, адреса: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 251959680000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.12.2013 Клюковським М.В., Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ, індексний номер рішення 9391561;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2,5554 га (кадастровий номер 8000000000:63:397:0001), місце розташування якої: місто Київ, Дніпровський район, Передмістна слобідка острів, 8-Б, шляхом зобов`язання громадську організацію «Чистий берег Труханів» знести об`єкти самочинного будівництва, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2,5554 га (кадастровий номер 8000000000:63:397:0001), місце розташування якої: місто Київ, Дніпровський район, Передмістна слобідка острів, 8-Б, шляхом зобов`язання громадської організації «Чистий берег Труханів» повернути Київській міській раді указану земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Суд зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяви самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносин.

Якщо підстави для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачено абзацами 3-м і 4-м частини четвертої статті 23-ї закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави здійснює або не належним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

В даному випадку, орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, неналежним чином виконує свої обов`язки щодо захисту та поновлення цих інтересів.

На Київську міську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Саме Київська міська рада як власник зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

Проте, як встановлено, Київська міська рада усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, однак належний захист інтересів держави свідомо не здійснює.

Вказане підтверджується, зокрема, листом Київської міської прокуратури від 27.02.2023 № 12-191вих-23, листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 06.03.2023 № 0570202/3-2848, листом Управлінням екології та природних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 07.03.2023 № 077-980, з яких вбачається, що Київській міській раді як власнику земельної ділянки відомо про порушення інтересів територіальної громади на спірній земельній ділянці на території острова Венеціанський, однак належних заходів реагування не вживалося та не планується вживатись.

Прокурор у позовній заяві зазначив, про те, що необхідність вжиття прокуратурою відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави в даному випадку, обумовлена тривалою бездіяльністю уповноваженого органу - Київської міської ради у правовідносинах, пов`язаних з ефективним використанням земель з особливим статусом.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Заступником керівника Київської міської прокуратури обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради до Громадської організації «Чистий берег Труханів» про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків спеціально передбачених законом.

Щодо наявності у ТОВ «Каргоніс Груп» права власності на спірну земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 22.12.2021 у справі №917/1970/20, від 10.11.2021 у справі №911/2216/19, від 10.11.2021 у справі №916/1988/20, від 04.11.2021 у справі №725/3303/16-ц, від 04.11.2021 у справі №927/934/20, тобто є сталою правовою позицію касаційного суду.

Як зазначалось вище, первинна реєстрація права власності на майно загальною площею 988,4 кв. м на спірній земельній ділянці проведена 20.12.2013 за ТОВ «Каргоніс Груп» на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №754/20890/13, яким за вказаним товариством визнано право власності на майно.

Разом з цим, указана справа розглядалась Деснянським районним судом міста Києва без залучення власника спірної земельної ділянки - Київської міської ради (на якій право власності на майно площею 988,4 кв. м було визнано судом за ТОВ «Каргоніс Груп»).

Суд зазначає, що рішення суду у справі, в якій особа не була відповідачем, не створює для цієї особи правових наслідків, тому таке рішення суду не спричиняє припинення права власності цієї особи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц.

Ухвалене у справі судове рішення за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, відносно якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

Аналогічного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла також в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц та в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (п. 10.28), незалежно від того чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване.

Отже, наявність рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 754/20890/13 не може свідчити про добросовісне набуття товариством права власності на нерухоме майно на острові Венеціанський, а також не позбавляє власника спірної земельної ділянки (позивача) прав на цю землю.

Суд зазначає, що відповідач, як добросовісний суб`єкт господарювання повинен був оглянути купований ним об`єкт до укладення договорів, а відтак міг та повинен був бути обізнаним про неможливість будівництва на спірній земельній ділянці.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22.

Крім того, у ТОВ «Каргоніс Груп» не було та на даний час немає належних документів, які підтверджують його право користування або володіння нерухомим майном площею 988,4 кв. м та спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ТОВ «Каргоніс Груп» на підставі зазначеного судового рішення зареєстровано право власності на майно площею 988,4 кв. м за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б.

На даний час право власності на вказане майно на острові Передмістна слобідка зареєстровано за відповідачем.

Однак, рішень про передачу у власність чи користування будь-яким особам спірної земельної ділянки Київською міською радою не приймалось. Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:63:397:0001 в Міському земельному кадастрі не обліковується (інформація Департаменту земельних ресурсів від 06.03.2023 № 0570202/3-2848).

Так, після реєстрації 20.12.2013 за собою права власності на майно (та зміни 03.03.2014 частки майна з 1 на 1/2) ТОВ «Каргоніс Груп» відчужено зазначене майно на користь ТОВ «Екобудінвестмент» на підставі договорів купівлі-продажу від 03.03.2014 № 773 та від 05.03.2014 № 795.

В подальшому, Товариством «Екобудінвестмент» майно по його частки відчужено за правочинами від 11.03.2014 № 853 та від 12.03.2014 № 872 на користь ТОВ «Екогарантсервіс», яким майно (по частки) за договорами купівлі-продажу від 14.12.2020 № 4325 та № 4324 продано ОСОБА_1 , яка у свою чергу на підставі договорів пожертви від 08.02.2021 № 1008 та № 1006 передала його (по 1/2 частки) ГО «Чистий берег Труханів», яким 08.02.2021 зареєстровано за собою право власності.

За змістом ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 655, 658 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

За ст. 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей особам для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст. 717 ЦК України).

Отже, з аналізу норм законодавства вбачається, що право розпорядження майном на підставі будь-яких цивільно-правових угод належить виключно власникові майна. І навпаки, у разі якщо особа не є власником майна, вона не має права розпоряджатися майном, що не належить їй.

Враховуючи, що ТОВ «Каргоніс Груп» не було законним власником майна площею 988,4 кв. м на спірній земельній ділянці, вказане товариство не могло реєструвати за собою право власності на майно та відповідно розпоряджатись ним, зокрема, шляхом продажу його третім особам.

Відтак неіснуюче право власності на об`єкт нерухомості не породжує й прав щодо розпорядження майном.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16.

Разом з тим, судом встановлено, що ГО «Чистий берег Труханів» до Київради 21.04.2021 було подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 2,56 га для експлуатації та обслуговування будівлі. За результатами розгляду клопотання, Київрадою прийнято рішення від 07.10.2021 № 2815/2956 «Про відмову громадській організації «Чистий берег Труханів» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівлі на острові Передмісна слобідка, 8-Б у Дніпровському районі міста Києва».

Як вбачається з проекту рішення Київради «Про відмову громадській організації «Чистий берег Труханів» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівлі на острові Передмісна слобідка, 8-Б у Дніпровському районі міста Києва» та Пояснювальної записки від 14.06.2021 № ПЗН-21605 до вказаного проекту рішення (справа № 201237252): спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. Відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, зазначена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування (існуючі). Також ділянка потрапляє в межі прибережної захисної смуги. За даними Міського земельного кадастру спірна земельна ділянка входить до зеленої зони відповідно до Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381. Земельна ділянка розташована на острові Венеціанський (Гідропарк), належить до земель водного фонду.

Зазначені вище рішення Київради від 07.10.2021 № 2815/2956, проект рішення та Пояснювальна записка наявні у відкритому доступі на сайті Київської міської ради.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову.

Така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 915/572/17.

Враховуючи неправомірність первинної реєстрації права власності на майно на спірній земельній ділянці, нікчемність цивільно-правових угод, а також неправомірність подальших реєстрацій щодо майна, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019, а також здійснена на їх підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державна реєстрація права власності за ГО «Чистий берег Труханів» на майно (по % частці) - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:397:0001) підлягають скасуванню з одночасним припиненням прав.

Щодо вимог прокурора про закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційних справ щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним № 251959680000 щодо майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, в силу норм ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування відповідної державної реєстрації права власності на майно за відповідачем відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації. Тобто, мають бути поновлені права попередніх «власників» майна.

Таким чином, саме лише скасування реєстрації права власності відповідача на майно не призведе до ефективного поновлення права територіальної громади на земельну ділянку на території острова Венеціанський.

Особа, чиї права порушені, повинна мати можливість обирати якомога найефективніший, найпростіший та найлегший спосіб захисту свого порушеного права.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 916/3674/19, до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Суд зазначає, що чинне законодавство наділяє суд правом визначати спосіб захисту, який не суперечить закону.

Якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Аналогічні висновки щодо способу захисту порушеного права/інтересу викладено у постанові Верховного Суді від 16.11.2022 у справі № 395/520/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 395/520/21, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17; від 11.09.2018у справі № 905/1926/16; від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц; від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц; від 06.04.2021 у справі № 925/642/19 та інших).

При цьому, слід враховувати, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (такі правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 395/520/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, в даному випадку саме закриття відповідного розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи щодо майна загальною площею 988,4 кв. м на спірній земельній ділянці буде ефективним способом захисту, який не суперечить закону, і реально захистить порушені інтереси/права держави та територіальної громади столиці на територію острова Венеціанський, а також не дасть можливості будь-яким особам з указаного ланцюга правочинів порушити такі права повторно, що в свою чергу виключить необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, вимоги прокурора про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000: 63:397:0001 шляхом закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м, адреса: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 251959680000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.12.2013 Клюковським М.В., Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ, індексний номер рішення 9391561, підлягають задоволенню судом.

Щодо знесення самочинного будівництва та повернення спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ГО «Чистий берег Труханів» 03.06.2021 подано лист (про використання права мовчазної згоди) про замовлення розробки проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, за результатами опрацювання якого Департамент земельних ресурсів листом від 01.07.2021 № 05715-16006 поінформував, що відсутні підстави для видачі завдання на проектування.

За інформацією Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.03.2023 № 077-980 вказаному Управлінню підпорядковане КП «Плесо», яке створено як спеціалізована водогосподарська організація з метою охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм та земель водного фонду м. Києва. Відповідно до акту обстеження спірної земельної ділянки від 21.02.2023, проведеного робочою групою КП «Плесо», на вказаній ділянці розміщено будівлі та споруди, які перебувають на балансі КП «Плесо», а саме: пляж «Золотий» (інвентарний номер 10320136), пункт прокату площею 94,5 кв. м (інвентарний номер 10310068), бетонний майданчик пляж «Золотий» площею 392 кв. м (інвентарний номер 10330121), бетонні плити Передмісна слобідка площею 421,76 кв. м (інвентарний номер 10330102), бетонне покриття Передмісна слобідка площею 99 кв. м (10330113).

На цій земельній ділянці також наявні споруди, які перебувають у недобудованому стані. КП «Плесо» не є балансоутримувачем цих споруд. Візуально ці будівлі можуть підпадати під нежитлову будівлю загальною площею 988,4 кв. м, на які відповідач зареєстрував право власності.

Аналогічну інформацію надано також КП «Плесо» на запит прокуратури (лист підприємства від 07.03.2023 № 077/221-750).

За інформацією Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА) від 01.03.2023 № 12380-23 майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем на спірній земельній ділянці, не належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до ст. 331 ЦК України (в редакції, чинній як на момент первісної реєстрації права власності на майно, так і на даний час) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній як на час первісної реєстрації права власності на майно, так і на даний час) передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства (ст. 20 указаного Закону).

Набуття громадянами та юридичними особами прав на землю регулюється Главою 19 Розділу IV «Набуття і реалізація прав на землю» Земельного кодексу України (в редакції, чинній як на час первісної реєстрації права власності на майно, так і на даний час).

Зокрема, за змістом ст.ст. 116-124 Глави 19 ЗК України надання земельних ділянок у власність чи користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.

Згідно зі ст.ст. 125, 126 Глави 19 указаного Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, для реалізації права на забудову відповідної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування на землю.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкти нерухомості вважаються самочинними, а саме, якщо вони: 1) збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудовані з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України нерухоме майно на спірній земельній ділянці на острові Венеціанський є самочинним будівництвом.

Частиною 2 статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. З ст. 376 ЦК України).

Разом з цим, ні на час реєстрації за ТОВ «Каргоніс Груп» права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці, ні у подальшому, Київська міська рада, як власник землі, рішення про передачу будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування спірної земельної ділянки не приймала.

Використання земель природно-заповідного та водного фондів є обмеженим і цей факт є загальновідомим. Вказані землі перебувають під особливою охороною держави та заволодіння ними всупереч вимогам Земельного кодексу України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

Приписами ч. З ст. 7 та ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ч.І ст. 61 ЗК України та ч.ч. 1, 2 ст. 89 Водного кодексу України, будівництво на землях природно-заповідного та водного фондів заборонено.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Цивільний кодекс України (ч.ч. З, 5 ст. 376) встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно: 1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

При цьому формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті (щодо знесення майна).

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 01.09.2021 у справі № 202/1254/19.

Вирішуючи вимогу позивача про знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомого майна, суд виходить із того, що нерухоме майно на спірній ділянці є самочинним будівництвом, оскільки збудовано на земельній ділянці комунальної форми власності, яка під будівництво не відводилась, за відсутності документа, що посвідчує речове право на неї.

Таким чином, суд дійшов висновку про те що вимога позивача про усунення перешкод власнику шляхом зобов`язання відповідача знести об`єкти самочинного будівництва підлягає задоволенню.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного зайняття таких об`єктів відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто, позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у володінні чи розпорядженні відповідним майном.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про зобов`язання відповідача (як особи, яка станом на дату розгляду даного спору експлуатує нерухоме майно на спірній земельній ділянці) повернути спірну земельну ділянку позивачу.

Отже, підсумовуючи викладене вище, вимоги прокурора визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Твердження відповідача про те, що у даному спорі не підтверджено право власності територіальної громади міста Києва на спірну земельну ділянку, суд визнає помилковим, з огляду на наступне.

У позові зазначено та доданими до нього доказами підтверджено право власності територіальної громади столиці на земельну ділянку.

Зокрема, Київська міська рада є власником земельної ділянки, розташованої на острові Венеціанський, площею 2,5554 га (кадастровий номер 8000000000:63:397:0001) в силу норм ст. 83 Земельного кодексу України. На цій ділянці розташоване комунальне майно, що підтверджується, зокрема інформацією Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.03.2023 № 077-980 та інформацією КП «Плесо» від 07.03.2023 № 077/221-750 (інформації додано до позову та наявні в матеріалах судової справи).

Також приналежність цієї ділянки до комунальної форми власності підтверджується рішенням Київради від 07.10.2021 № 2815/2856 про відмову ГО «Чистий берег Труханів» у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки (рішення додано до позову та наявне в матеріалах справи).

Вказане рішення Київради свідчить, що відповідач визнає приналежність спірної земельної ділянки до комунальної форми власності, адже він звертався до Київради як розпорядника цією землею.

При цьому, помилковим є посилання відповідача на лист Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (КМДА) від 01.03.2023 як на підтвердження відсутності права комунальної власності на спірну земельну ділянку, оскільки Департамент лише повідомив, що будівлі, на які за відповідачем зареєстровано право власності, до комунальної власності не належать.

Доводи відповідача щодо виникнення у нього права власності на земельну ділянку під спірним майном на острові Венеціанський на підставі принципу мовчазної згоди, суд визнає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначає, що він на підставі ст. 118 Земельного кодексу України має право оформити у власність спірну земельну ділянку.

Разом з цим, вказана норма законодавства регулює питання виключно щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Тобто, ця стаття передбачає набуття прав на землю лише громадянами, а не юридичними особами, якою у нас є відповідач.

У зв`язку з цим, недоречним є посилання відповідача на судову практику Верховного Суду у справах № 814/741/16, № 509/4156/15-а, № 811/1123/16, № 500/323/19, оскільки всі ці спори розглядалися за позовами саме фізичних осіб.

Також відповідачу достеменно відомо, що Київрада розглянула його клопотання та своїм рішенням від 07.10.2021 відмовила у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі.

Твердження відповідача про те, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09.12.2013 у справі № 754/20890/13, на підставі якого ТОВ «Каргоніс Груп» набуло право власності на майно, є правовстановлюючим документом, суд визнає помилковим, оскільки зазначений спір розглядався Деснянським райсудом без залучення власника земельної ділянки, на якій спірне майно розташоване, - Київської міської ради.

Велика Палата Верховного Суду дотримується позиції, що рішення суду у справі, у якій особа не була відповідачем, не створює для цієї особи правових наслідків, тому таке рішення суду не спричиняє припинення права власності цієї особи. Ухвалене у справі судове рішення за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі, незалежно від того чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване (постанови ВП ВС від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц та від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

Отже, враховуючи, що власник землі до участі у справі не залучався, його право власності на землю є незмінним і непорушним, а вказане рішення не тягне жодних правових наслідків для Київради.

Крім того, як вірно зазначив відповідач у своєму відзиві, судове рішення не є підставою виникнення права власності (не породжує права власності), а лише підтверджує наявне право власності, набуте на законних підставах.

Також за доводами відповідача неможливо встановити відсутність або наявність документів ТОВ «Каргоніс Груп» на спірне майно, оскільки вказане товариство 01.06.2022 ліквідовано.

Проте суд критично оцінює дане твердження, оскільки своє право на спірне майно товариство намагалось підтвердити документами, наданими для реєстрації. Однак, в реєстраційній справі належні документи щодо права власності відсутні, а судове рішення та Технічний паспорт, які датовані однією датою, не є належними документами, які породжують право власності товариства на спірне майно.

Таким чином, відповідачем у своєму відзиві не спростовано жодної підстави позову прокуратури.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, вказана заява мотивована тим, що первинна реєстрація права власності на майно за адресою: Передмістна слобідка острів, 8-Б у Дніпровському районі м. Києва відбулась 23.12.2013 за ТОВ «Каргоніс Груп».

Саме з цих міркувань відповідач просить суд застосувати позовну давність на підставі ст. 267 ЦК України.

Підставою даного позову прокуратури є усунення перешкод власнику у володінні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом скасування реєстрації права власності на майно за ГО «Чистий берег Труханів», яка відбулася 08.02.2021.

У даному випадку прокуратурою заявлено негаторний позов, спрямований на захист державних інтересів, а саме на захист території острова Венеціанський, що має особливе значення для держави та столиці, оскільки належить до природно-заповідного та водного фонду, є обмеженою в обороті та не може перебувати у власності комерційних структур, тим більше не може бути зайнятою будівлями і спорудами.

Чинним законодавством передбачено, що у даному випадку негаторний позов може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

Так, згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Чинення перешкод власнику спірної земельної ділянки у володінні та розпорядженні нею шляхом самочинного будівництва на ній об`єктів нерухомого майна, реєстрації права власності на них та подальшого їх перепродажу свідчить про порушення прав держави на володіння та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного власника спірної земельної ділянки щодо володіння і розпорядження нею, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Вказаний спір про повернення земельної ділянки зумовлений тим, що спірна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у володінні і розпорядженні належним йому майном, зокрема шляхом заявления вимоги про повернення спірної земельної ділянки.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 вказано, що оскарження незаконного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому це рішення можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що оскарження будь-яких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, на підставі яких відбулось порушення прав законного власника майна, можливе протягом усього часу тривання відповідного порушення прав законного власника майна, оскільки їх чинність порушує інтерес у юридичній визначеності.

У цій справі рішення про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна за ГО «Чистий берег Труханів» фактично є інструментом, за допомогою якого відповідач формально законним способом продовжує перешкоджати державі реалізувати всі правомочності власника земельної ділянки.

Вимоги про скасування рішень про реєстрацію права власності, закриття відповідних розділів в Реєстрі, знесення об`єктів самочинного будівництва і зобов`язання повернути земельну ділянку є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка природно-заповідного та водного фондів продовжує перебувати у користуванні відповідача, а тому порушення прав її законного володільця - Київської міської ради на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:63:397:0001 шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019, та здійснених на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності Громадської організації «Чистий берег Труханів» на 1/2 частки майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:397:0001), номер запису про право власності: 40453980 (відомостей про речове право - 40453980), з одночасним припиненням права власності ГО «Чистий берег Труханів» на нього, та державної реєстрації права власності Громадської організації «Чистий берег Труханів» на 1/2 частки майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:397:0001), номер запису про право власності: 40453967 (номер відомостей про речове право - 40453967), з одночасним припиненням права власності ГО «Чистий берег Труханів» на нього.

3. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000: 63:397:0001 шляхом закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м, адреса: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 251959680000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.12.2013 Клюковським М.В., Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ, індексний номер рішення 9391561.

4. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2,5554 га (кадастровий номер 8000000000:63:397:0001), місце розташування якої: місто Київ, Дніпровський район, Передмістна слобідка острів, 8-Б, шляхом зобов`язання Громадську організацію «Чистий берег Труханів» знести об`єкти самочинного будівництва, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019.

5. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2,5554 га (кадастровий номер 8000000000:63:397:0001), місце розташування якої: місто Київ, Дніпровський район, Передмістна слобідка острів, 8-Б, шляхом зобов`язання Громадської організації «Чистий берег Труханів» повернути Київській міській раді указану земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019.

5. Стягнути з Громадської організації "Чистий берег Труханів" (02002, м. Київ, вул. Передмісна Слобідка, код ЄДРПОУ 44089601) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019, код: 02910019, банк: ДКСУ, м. Київ, код банку: 820172; р/р НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 104 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.12.2023

Суддя І.О. Андреїшина