Постанова
від 23.04.2024 по справі 910/8317/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/8317/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 23.04.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації «Чистий берег Труханів»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 (повний текст рішення складено 20.12.2023)

у справі №910/8317/23 (суддя І.О. Андреїшина)

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Громадської організації «Чистий берег Труханів»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»

та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича,

2. Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Клюковського Максима Володимировича

про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року заступник керівника Київської міської прокуратури (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Чистий берег Труханів» (далі, відповідач), в якому просить суд:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:63:397:0001 шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019, та здійснених на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності Громадської організації «Чистий берег Труханів» на 1/2 частки майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:397:0001), номер запису про право власності: 40453980 (відомостей про речове право - 40453980), з одночасним припиненням права власності ГО «Чистий берег Труханів» на нього, та державної реєстрації права власності Громадської організації «Чистий берег Труханів» на 1/2 частки майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:397:0001), номер запису про право власності: 40453967 (номер відомостей про речове право - 40453967), з одночасним припиненням права власності ГО «Чистий берег Труханів» на нього;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000: 63:397:0001 шляхом закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м, адреса: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 251959680000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.12.2013 Клюковським М.В., Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ, індексний номер рішення 9391561;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2,5554 га (кадастровий номер 8000000000:63:397:0001), місце розташування якої: місто Київ, Дніпровський район, Передмістна слобідка острів, 8-Б, шляхом зобов`язання Громадську організацію «Чистий берег Труханів» знести об`єкти самочинного будівництва, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2,5554 га (кадастровий номер 8000000000:63:397:0001), місце розташування якої: місто Київ, Дніпровський район, Передмістна слобідка острів, 8-Б, шляхом зобов`язання Громадської організації «Чистий берег Труханів» повернути Київській міській раді указану земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем на спірній земельній ділянці, є самочинним будівництвом, Київська міська рада рішень про надання у власність чи користування спірною земельною ділянкою будь-яким особам не приймала, а також відповідачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у користування, указане майно підлягає знесенню, а спірна земельна ділянка - поверненню законному власнику. Первинна реєстрація прав на майно на спірній земельній ділянці була здійснена у 2013 році на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №754/20890/13, яка розглядалась без залучення власника спірної земельної ділянки - Київської міської ради, що вказує на недобросовісність дій відповідача при набутті майна у власність на комунальній земельній ділянці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (далі, третя особа-1); залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича (далі, третя особа-2) та Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Клюковського Максима Володимировича (далі, третя особа-3).

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/8317/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Громадської організації «Чистий берег Труханів» на користь Київської міської прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 104 грн 00 коп.

Рішення суду обґрунтоване неправомірністю первинної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000: 63:397:0001, яка перебуває у власності територіальної громади міста Києва, належить до земель водного, природно-заповідного фондів та до об`єктів екологічної мережі, а отже нікчемністю усіх подальших угод купівлі-продажу. За висновками суду спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом, оскільки здійснене без відведення земельної ділянки комунальної власності для цієї мети.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 10.01.2024 електронною поштою Громадська організація «Чистий берег Труханів» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у даній справі та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №754/20890/13 визнано за ТОВ «Каргоніс Груп» право власності на нежитлові будівлі загальною площею 988,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Передмістна (Передмісна) Слобідка, 8Б. Дане рішення в частині визнання права власності набрало законної сили та не було скасоване судами вищих інстанцій. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, яка діяла на момент набуття права власності за ТОВ «Каргоніс Груп») державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Пунктом 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2021 №868 (діяла на момент набуття права власності за ТОВ «Каргоніс Груп») визначено документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, серед яких рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Отже, як стверджує скаржник, аналіз наведених норм вказує на те, що рішення суду є правовстановлюючим документом й відповідне право власності було правомірно зареєстроване за ТОВ «Каргоніс Груп»;

- твердження суду, що у ТОВ «Каргоніс Груп» не було та на даний час немає належних документів, які підтверджують його право користування або володіння спірним нерухомим майном та спірною землею є хибним, оскільки встановити відсутність або наявність таких документів неможливо через те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 у справі №910/10165/21 ліквідовано банкрута - ТОВ «Каргоніс Груп» як юридичну особу;

- відповідач 21.04.2021 подавав до Київради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі, однак, не отримавши відповіді у місячний термін, ГО «Чистий берег Труханів» 26.05.2021 подано лист-повідомлення (про використання права мовчазної згоди) про початок організації робіт по складанню відповідної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування спірної будівлі. Рішення КМР від 07.10.2021 №2815/2856 про відмову ГО «Чистий берег Труханів» у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки прийнято майже через 6 місяців з дня подання клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідач у відповідності до статті 123 Земельного кодексу України скористався принципом мовчазної згоди при розробці проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки;

- ГО «Чистий берег Труханів» та усі попередні власники об`єкту є добросовісними його набувачами;

- прокурор безпідставно та всупереч нормам законодавства виступив в якості позивача у даній справі. Прокурором у відповідності до Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів №111 від 12.11.2012 не вказане джерело, яке було використане для звернення до суду;

- належних доказів на підтвердження самовільного зайняття спірної земельної ділянки матеріали справи не містять. Без установлення самого факту правопорушення, тобто того, за яких обставин та коли було зведено недобудову, доводи про самочинність будівництва ґрунтуються лише на припущенні;

- прокурор не надав доказів на підтвердження права власності територіальної громади міста Києва на спірну земельну ділянку;

- виходячи зі змісту статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України неможливе відчуження об`єкту нерухомого майна окремо від земельної ділянки. Документи, що підтверджують набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, є підставою державної реєстрації переходу до набувача права власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт;

- позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію прав є неефективним способом захисту.

Також у прохальній частині апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

13.02.2024 від прокуратури через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві прокурор наголосив на такому:

- відповідачем усупереч вимог пункту 5 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі не зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у даній справі;

- Київська міська рада є власником спірної земельної ділянки в силу норм статті 83 Земельного кодексу України;

- спір у справі №754/20890/13 розглядався без залучення власника земельної ділянки (Київради), на якій розташоване спірне майно, а тому рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №754/20890/13 не тягне жодних правових наслідків для Київради;

- ТОВ «Каргоніс Груп» для реєстрації свого права власності на спірне майно надав реєстратору рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №754/20890/13 та технічний паспорт на спірну будівлю від 09.12.2023, інших належних документів, які б підтверджували виникнення права власності на спірне майно, вказаним товариством не надавалось. Доводи відповідача про неможливість встановити наявність чи відсутність документів у ТОВ «Каргоніс Груп» на спірне майно, оскільки таке товариство ліквідовано, є хибними, адже своє право на спірне майно дане товариство намагалось підтвердити документами, наданими для реєстрації;

- частина 3 статті 123 Земельного кодексу України, на яку посилається скаржник, регулює питання виключно надання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розробку документації із землеустрою. Натомість, такий дозвіл, а також розроблена документація із землеустрою не дають особі права використовувати земельну ділянку без відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади;

- наявність рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №754/20890/13 не може свідчити про добросовісне набуття товариством права власності на нерухоме майно на острові Венеціанський, а також не позбавляє власника спірної земельної ділянки (Київраду) прав на цю землю;

- відповідач повністю усвідомлював або повинен був розуміти, що спірне майно є самочинним будівництвом, яке неправомірно розташоване на комунальній земельній ділянці водного та природно-заповідного фонду острова Венеціанський. При цьому право власності на земельну ділянку є первинним, тобто спочатку виникає право власності на землю, що може у подальшому надавати право на забудову ділянки та набуття права на майно на ній (що є вторинним правом);

- помилковими є доводи відповідача про те, що прокурор неправомірно звернувся до суду з цим позовом, оскільки прокурором підтверджено наявність підстав для застосування представницьких повноважень. Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів від 12.11.2021 №111 не може бути застосоване з огляду на його нечинність на даний час. Органи прокуратури з 2014 року позбавлені функції нагляду за додержанням та застосуванням законів відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру». На даний час прокуратура при здійснення функції представництва інтересів держави в суді керується саме вказаним Законом;

- оскільки КМР не приймала рішень про надання земельної ділянки у власність чи користування будь-яким особам, у силу вимог статті 376 Цивільного кодексу України таке майно є самочинно збудованим і підлягає знесенню. У даному випадку не потрібно доводити неправомірність забудови спірної земельної ділянки «обставинами вчинення порушення», оскільки самочинність будівництва випливає зі статті 376 Цивільного кодексу України.

26.02.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшли пояснення на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У поясненнях третя особа-1 наголосила на тому, що ані ГО «Чистий берег Труханів», ані інші особи з ланцюга відчуження та реєстрації майна за адресою вул. Передмісна Слобідка», буд. 8-Б в м. Киві не були належними власниками майна, а реєстрація права на таке майно здійснена всупереч вимог законодавства (статей 626, 655, 658, 729 Цивільного кодексу України, статей 5, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Позивач та треті особи -2, -3 письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 апеляційну скаргу Громадської організації «Чистий берег Труханів» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/8317/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8317/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Громадської організації «Чистий берег Труханів» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/8317/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

18.01.2024 матеріали справи №910/8317/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 апеляційну скаргу Громадської організації «Чистий берег Труханів» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/8317/23 залишено без руху, роз`яснено Громадської організації «Чистий берег Труханів», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 24 156,00 грн, докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи (Київській міській прокуратурі, Київській міській раді, Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ковальчуку Сергію Павловичу, Державному реєстратору Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Клюковському Максиму Володимирович) листом з описом вкладення та докази реєстрації електронного кабінету Громадської організації «Чистий берег Труханів» відповідно до статті 6 Господарського процесуального кодексу України.

01.02.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог вищезазначеної ухвали від представника Громадської організації «Чистий берег Труханів» Дерев`янко А.Я. надійшла заява про усунення недоліків, в якій він надає докази усунення недоліків, які зазначені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, а саме: квитанцію про сплату судового збору № 132719 від 01.02.2024; докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи (Київській міській прокуратурі, Київській міській раді, Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ковальчуку Сергію Петровичу, Державному реєстратору Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Клюковському Максиму Володимирович) листом з описом вкладення; відповідь №4665546 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС у Громадської організації «Чистий берег Труханів».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 поновлено Громадській організації «Чистий берег Труханів» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/8317/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Чистий берег Труханів» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/8317/23, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/8317/23 на час апеляційного оскарження, апеляційну скаргу Громадської організації «Чистий берег Труханів» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/8317/23 призначено до розгляду на 05.03.2024.

У судове засідання, призначене на 05.03.2024, до суду апеляційної інстанції з`явилися представники Київської міської ради, Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» та прокурор.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

04.03.2024 через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції від Громадської організації «Чистий берег Труханів» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що адвокат Нечитайленко О.В. є єдиним представником скаржника та наразі хворіє на коронавірус, про що додає докази, а саме результати досліджень.

05.03.2024 електронною поштою до суду апеляційної інстанції від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що через великий обсяг справ у головних та провідних спеціалістів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які беруть участь і діють від імені Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України і Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство юстиції України з об`єктивних причин не може забезпечити явку особи, яка діятиме від його імені у даній справі, про що надано відповідні докази, а саме скріншоти судових засідань з сайту «Судова влада» у справах, стороною в яких є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), засідання щодо яких призначені на 05.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2023 клопотання Громадської організації «Чистий берег Труханів» та Міністерства юстиції України про відкладення розгляду справи №910/8317/23 задоволено, розгляд справи №910/8317/23 відкладено на 02.04.2024.

У судове засідання, призначене на 02.04.2024, до суду апеляційної інстанції з`явилися представник Київської міської ради та прокурор.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

01.04.2024 через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції від Громадської організації «Чистий берег Труханів» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що адвокат Нечитайленко О.В., який є представником скаржника, вимушений бути у Касаційному господарському суді 02.04.2024 о 12:45 на розгляді справи №50/279, де він є єдиним представником.

02.04.2024 через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що через великий обсяг справ у головних та провідних спеціалістів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які беруть участь і діють від імені Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України і Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство юстиції України з об`єктивних причин не може забезпечити явку особи, яка діятиме від його імені у даній справі, про що надано відповідні докази, а саме скріншоти судових засідань з сайту «Судова влада» у справах, стороною в яких є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), засідання щодо яких призначені на 02.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 клопотання Громадської організації «Чистий берег Труханів» та Міністерства юстиції України про відкладення розгляду справи №910/8317/23 задоволено, розгляд справи №910/8317/23 відкладено на 23.04.2024.

У судовому засіданні 23.04.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 23.04.2024, з`явилися представники позивача, третьої особи-1 та прокурор.

Відповідач та треті особи -2, -3 або їх представники у судове засідання не з`явились.

Третя особа-2 про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, про що у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення.

23.04.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про вступ у справу нового представника та відкладення судового засідання. Відповідач просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з укладення договору на правову допомогу між адвокатом Чернявським О.М. (свідоцтво №5453 від 07.11.2015) та ГО «Чистий берег Труханів» від 22.04.2024 та неможливість прибуття адвоката в судове засіданні 23.04.2024 у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

23.04.2023 до суду від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що через великий обсяг справ у головних та провідних спеціалістів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які беруть участь і діють від імені Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України і Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство юстиції України з об`єктивних причин не може забезпечити явку особи, яка діятиме від його імені у даній справі, про що надано відповідні докази, а саме скріншоти судових засідань з сайту «Судова влада» у справах, стороною в яких є Міністерство юстиції України, засідання щодо яких призначені на 23.04.2024.

Розглянувши у судовому засіданні 23.04.2024 заявлені відповідачем та Міністерством юстиції України клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, враховуючи зміст наведених правових норм, суд, розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

Поруч із цим, у силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції її розгляд вже двічі відкладався за клопотаннями відповідача та Міністерства юстиції України, а отже це не перша неявка їх представників у судове засідання, про яку йде мова у частині 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, участь представника Міністерства юстиції України в інших судових засіданнях, про які зазначено у клопотанні, не є, на переконання колегії суддів, поважною причиною його неявки у судове засідання в даній справі, а свідчить про чергове надання останнім переваги іншим судовим процесам перед даним. У свою чергу до клопотання відповідача взагалі не додано доказів на підтвердження зайнятості його нового представника - адвоката Чернявського О.М. в іншому судовому процесі.

Також колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи з 05.04.2024 (дати доставки ухвали до його електронного кабінету) обізнаним про дату слухання справи 23.04.2024 та діючи добросовісно по відношенню до інших учасників процесу, за наявності в нього підстав для припинення подальшого представництва його інтересів в даному процесі адвокатами АО «На варті Закону», про що вказано у поданій до суду 22.04.2024 заяві, не був позбавлений права завчасно, а не за день до призначеного у справі судового засідання, укласти договір про надання правової допомоги з новим адвокатом. Водночас, позиція відповідача детально викладена ним у своїй апеляційній скарзі.

Представники відповідача та Міністерства юстиції України у своїх клопотаннях про відкладення розгляду справи не наголошують на обставинах, які, з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, перешкоджали б суду здійснити її розгляд у їх відсутності.

При цьому, явка зазначених осіб у судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 23.04.2024, обов`язковою не визнавалась, а в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 судом було доведено до відома учасників судового процесу, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

За наведених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представників відповідача та Міністерства юстиції України про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті за їх відсутності.

Представники прокуратури, позивача та третьої особи-1 у судовому засіданні просили суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно пункту 37 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній станом на 23.12.2004) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом.

Відповідно до частини 3 статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 №878/2288 «Про створення регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови» з метою створення об`єкта природно-заповідного фонду на території м. Києва Київська міська рада вирішила створити регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови» на площі 1214,99 га згідно з переліком територій, зазначених у додатку.

Відповідно до пункту 27 Переліку територій, на основі яких створюється регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови» (Додаток до вказаного рішення Київради), острів Венеціанський площею 187,5 га у Дніпровському районі є однією з територій, на основі якої створено регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови». Керівною організацією цієї території визначено комунальне підприємство «Плесо».

Прокурор у позовній заяві зазначає, що на вказаному острові розташована земельна ділянка площею 2,5554 га (кадастровий номер 8000000000:63:397:0001), на якій розміщені будівлі та споруди, що перебувають на балансі комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (далі - КП «Плесо»), які введено в експлуатацію в період з 1973 по 2008 роки. На цій земельній ділянці також наявні споруди, які перебувають у недобудованому стані. КП «Плесо» не є балансоутримувачем цих споруд (інформація Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 07.03.2023 № 077-980, інформація КП «Плесо» від 07.03.2023 № 077/221-750).

Прокурор зазначає, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:397:0001 є територіальна громада столиці в особі Київської міської ради в силу норм статті 83 Земельного кодексу України. Також приналежність цієї ділянки до комунальної форми власності підтверджується рішенням Київради від 07.10.2021 № 2815/2856.

За даними Публічної кадастрової карти України та Державного земельного кадастру України (витяги додані до позову; том 1, а.с. 88-89) указана земельна ділянка за категорією належить до земель водного фонду з цільовим призначенням - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

Прокурор зазначає, що на даний час право власності територіальної громади міста Києва на острів порушено через незаконну реєстрацію 08.02.2021 на його території за Громадською організацією «Чистий берег Труханів» (далі - ГО «Чистий берег Труханів») права власності на майно загальною площею 988,4 кв. м за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б (далі - спірна земельна ділянка).

Так, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019, здійснено реєстрацію права власності (внесено запис) за ГО «Чистий берег Труханів» (код ЄДРПОУ 44089601) на майно - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:397:0001. Номер відомостей про речове право - 40453980 та номер відомостей про речове право - 40453967.

Підставою для державної реєстрації права власності визначено договори пожертви 1/2 частини нежитлової будівлі №1008 та №1006 від 08.02.2021.

Реєстрації права власності за відповідачем на майно на острові передували наступні події:

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №754/20890/13 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Каргоніс Груп» визнано право власності на нежитлову будівлю на вул. Передмісна Слобідка, 8-Б у м. Києві загальною площею 988,4 кв. м (складається з літери «А» площею 887,7 кв. м, літери «Б» площею 92,3 кв. м, літери «В» площею 8,4 кв. м).

Як убачається з реєстраційної справи, на замовлення ТОВ «Каргоніс Груп» 09.12.2013 виготовлено Технічний паспорт на нежитлову будівлю площею 988,4 кв. м.

Із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ТОВ «Каргоніс Груп» 20.12.2013 зареєструвало за собою (номер відомостей про речове право та номер запису про право власності 4006233) право власності на нежитлові будівлі загальною площею 988,4 кв. м за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський район), будинок 8-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 251959680000).

Для вказаної державної реєстрації товариством подано єдиний документ - рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09.12.2013.

За Інформацією про зміни речового права 03.03.2014 зареєстровано зміни в розмірі частки, а саме: 1 змінено на 1/2.

Надалі право власності на вказане майно 03.03.2014 та 05.03.2014 зареєстровано за ТОВ «Екобудінвестмент» (номери відомостей про речове право та номер запису про право власності 4857066 та 4889792 відповідно). Документами, поданими для державної реєстрації, значаться договори купівлі-продажу майна, укладені між ТОВ «Каргоніс Груп» (продавець) та ТОВ «Екобудінвестмент» 03.03.2014 №773 та 05.03.2014 №795.

Між ТОВ «Екобудінвестмент» (продавець) та ТОВ «Екогарантсервіс» (покупець) 11.03.2014 та 12.03.2014 укладено договори купівлі-продажу вказаного майна за №853 та №872 відповідно.

11.03.2014 та 12.03.2014 Товариством «Екогарантсервіс» зареєстровано за собою право власності на вказаний об`єкт по 1/2 його частини (номери відомостей про речове право та номери запису про право власності 4937747 та 4952322 відповідно).

У подальшому 14.12.2020 між ТОВ «Екогарантсервіс» (продавець) та Стрелковською О.Б. (покупець) було укладено договори купівлі-продажу майна за №4324 та №4325.

Також 14.12.2020 ОСОБА_1 зареєстровано за собою право власності на вказаний об`єкт по 1/2 його частини (номери відомостей про речове право та номери запису про право власності 39688753 та 39688717).

Надалі 08.02.2021 між ОСОБА_1 (продавець) та Громадською організацією «Чистий берег Труханів» (покупець) було укладено договори пожертви 1/2 частин нежитлової будівлі за №1006 та №1008.

08.02.2021 Громадською організацією «Чистий берег Труханів» зареєстровано за собою право власності на вказаний об`єкт по 1/2 його частини (номери відомостей про речове право та номери запису про право власності 40453967 та 40453980 відповідно).

Також згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права прав власності на нерухоме майно 19.07.2021 додано земельну ділянку місця розташування указаного вище майна - кадастровий номер землі 8000000000:63:397:0001.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор зазначає, що ТОВ «Каргоніс Груп» не було та не є законним власником майна площею 988,4 кв. м, адже в будь-якому випадку за відсутності належних правовстановлюючих документів на ці будівлі судове рішення жодним чином не породжує та не підтверджує права власності вказаного товариства на майно.

Разом з тим, прокурор зазначає, що на даний час право власності на вказане майно на острові Передмістна слобідка зареєстровано за відповідачем.

Проте, рішень про передачу у власність чи користування будь-яким особам спірної земельної ділянки Київською міською радою не приймалось. Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:63:397:0001 в Міському земельному кадастрі не обліковується (інформація Департаменту земельних ресурсів від 06.03.2023 № 0570202/3-2848, том 1, а.с. 158-160).

При цьому, прокурор зазначає, що ГО «Чистий берег Труханів» намагалась узаконити реєстрацію права власності на майно шляхом отримання земельної ділянки у користування в обхід установленої законодавством процедури відведення землі.

Так, указаною Громадською організацією до Київради 21.04.2021 подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 2,56 га для експлуатації та обслуговування будівлі (том 1, а.с. 161). За результатами розгляду клопотання Київрадою прийнято рішення від 07.10.2021 № 2815/2956 «Про відмову громадській організації «Чистий берег Труханів» (том 1, а.с. 142-143) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівлі на острові Передмісна слобідка, 8-Б у Дніпровському районі міста Києва».

Як убачається з проекту рішення Київради «Про відмову громадській організації «Чистий берег Труханів» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівлі на острові Передмісна слобідка, 8-Б у Дніпровському районі міста Києва» та Пояснювальної записки від 14.06.2021 № ПЗН-21605 до вказаного проекту рішення (справа № 201237252) (том 1, а.с. 144-149): спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. Відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, зазначена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування (існуючі). Також ділянка потрапляє в межі прибережної захисної смуги. За даними Міського земельного кадастру спірна земельна ділянка входить до зеленої зони відповідно до Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381. Земельна ділянка розташована на острові Венеціанський (Гідропарк), належить до земель водного фонду.

Зазначені вище рішення Київради від 07.10.2021 №2815/2956, проект рішення та Пояснювальна записка наявні у відкритому доступі на сайті Київської міської ради.

Також ГО «Чистий берег Труханів» 03.06.2021 подано лист (про використання права мовчазної згоди) про замовлення розробки проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, за результатами опрацювання якого Департамент земельних ресурсів листом від 01.07.2021 №05715-16006 (том 1, а.с. 206-207) поінформував, що відсутні підстави для видачі завдання на проектування.

За інформацією, яка міститься в листі Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.03.2023 №077-980 (том 1, а.с. 208-210) вказаному Управлінню підпорядковане КП «Плесо», яке створено як спеціалізована водогосподарська організація з метою охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм та земель водного фонду м. Києва.

Відповідно до акту обстеження спірної земельної ділянки від 21.02.2023, проведеного робочою групою КП «Плесо» (том 1, а.с. 213-214), на вказаній ділянці розміщено будівлі та споруди, які перебувають на балансі КП «Плесо», а саме: пляж «Золотий» (інвентарний номер 10320136), пункт прокату площею 94,5 кв. м (інвентарний номер 10310068), бетонний майданчик пляж «Золотий» площею 392 кв. м (інвентарний номер 10330121), бетонні плити Передмісна слобідка площею 421,76 кв. м (інвентарний номер 10330102), бетонне покриття Передмісна слобідка площею 99 кв. м (10330113).

На цій земельній ділянці також наявні споруди, які перебувають у недобудованому стані. КП «Плесо» не є балансоутримувачем цих споруд. Візуально ці будівлі можуть підпадати під нежитлову будівлю загальною площею 988,4 кв. м, на які відповідач зареєстрував право власності.

Аналогічну інформацію надано також КП «Плесо» на запит прокуратури (лист підприємства від 07.03.2023 № 077/221-750; том 1, а.с. 211-212).

За інформацією Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА) від 01.03.2023 № 12380-23 (том 1, а.с. 157) майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем на спірній земельній ділянці, не належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Прокурор зазначає, що ні на час реєстрації за ТОВ «Каргоніс Груп» права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці, ні у подальшому, Київська міська рада, як власник землі, рішення про передачу будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування спірної земельної ділянки не приймала.

Отже, нерухоме майно, що перебуває у власності відповідача, є самочинним будівництвом, оскільки збудовано на земельній ділянці, яка для вказаної мети (під забудову) не відводилась.

Крім того, прокурор в позовній заяві зазначає, що оскільки ТОВ «Каргоніс Груп» не було законним власником майна площею 988,4 кв.м на спірній земельній ділянці, вказане товариство не могло реєструвати за собою право власності на майно та відповідно розпоряджатись ним, зокрема, шляхом продажу його третім особам.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Щодо наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі та заперечень скаржника з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Колегія суддів зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Водночас, тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У даній справі прокурор обґрунтовує наявність «інтересів держави» порушенням прав територіальної громади міста Києва внаслідок незаконної реєстрації права власності на майно на земельній ділянці комунальної власності за відповідачем, розташування самочинно побудованого майна на ній, при тому, що спірна земельна ділянка є територією природно-заповідного фонду, розташована на землях водного фонду на острові Венеціанський, належить до об`єктів екосистеми, а отже має особливий статус, природну цінність і правовий режим використання. На цій земельній ділянці заборонена діяльність, яка негативно впливає або може впливати на їх стан, також заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначенням, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Прокурор наголошує, що неправомірна реєстрація за відповідачем права на майно та розташування майна на території острова Венеціанський безумовно порушує державні інтереси, оскільки наносить неправомірні наслідки для столиці та позбавляє власника - територіальну громаду столиці вільно володіти, користуватися та розпоряджатись своєю власністю.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор визначив Київську міську раду.

Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.

Стосовно правильності визначення прокурором Київської міської ради як органа, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.

Згідно з частинами 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з частинами 1-2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно статті 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

У відповідності до статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, в тому числі: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, саме Київська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності, у тому числі земельними ділянками, контроль за використанням та охороною земель комунальної власності.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, спір у даній справі стосується земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:63:397:0001, на якій розміщені будівлі та споруди комунальної форми власності, що перебувають на балансі КП «Плесо», та на якій, за твердженнями прокурора, було неправомірно зареєстроване право власності відповідача на самочинне будівництво.

Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що прокурором при поданні позову в даній справі правильно визначено Київську міську раду як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що прокурор безпідставно та всупереч нормам законодавства виступив в якості позивача по даній справі є безпідставними, оскільки позов прокурором у даній справі заявлено саме в інтересах Київської міської ради як позивача.

Згідно частин 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У даному випадку орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, неналежним чином виконує свої обов`язки щодо захисту та поновлення цих інтересів.

На Київську міську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Саме Київська міська рада як власник зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

Проте, як встановлено, Київська міська рада усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, однак належний захист інтересів держави свідомо не здійснює.

Вказане підтверджується, зокрема, листом Київської міської прокуратури від 27.02.2023 № 12-191вих-23, листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 06.03.2023 № 0570202/3-2848, листом Управлінням екології та природних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 07.03.2023 № 077-980, з яких вбачається, що Київській міській раді як власнику земельної ділянки відомо про порушення інтересів територіальної громади на спірній земельній ділянці на території острова Венеціанський, однак належних заходів реагування не вживалося та не планується вживатись.

Прокурор у позовній заяві зазначив, про те, що необхідність вжиття прокуратурою відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави в даному випадку, обумовлена тривалою бездіяльністю уповноваженого органу - Київської міської ради у правовідносинах, пов`язаних з ефективним використанням земель з особливим статусом.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що заступником керівника Київської міської прокуратури обґрунтовано та з дотриманням вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради до Громадської організації «Чистий берег Труханів» про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів.

Посилання скаржника на Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів від 12.11.2012 №111 є безпідставними, оскільки відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 змінено форму реалізації повноважень органів прокуратури. Так, органи прокуратури наразі позбавлені повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, зокрема, щодо додержання вимог чинного земельного законодавства.

Щодо суті заявлених позовних вимог судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (стаття 325 Цивільного кодексу України).

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (стаття 327 Цивільного кодексу України).

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позов у даній справі заявлено з метою захисту права комунальної власності Київради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:397:0001.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як вбачається з матеріалів справи (листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) від 08.02.2023 №05702-1581, листа Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 07.03.2023 №077-980, листа КП «Плесо» від 07.03.2023 №077/221-750, акту обстеження земельної ділянки від 21.02.2023 з кадастровим номером 8000000000:63:397:0001 робочою групою КП «Плесо») земельна ділянка площею 2,5554 га з кадастровим номером 8000000000:63:397:0001 є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі м. Києва.

На спірній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна комунальної власності, а саме будівлі та споруди, що перебувають на балансі КП «Плесо», які введено в експлуатацію в період з 1973 по 2008 роки, а саме: пляж «Золотий» (інвентарний номер 10320136), пункт прокату площею 94,5 кв. м (інвентарний номер 10310068), бетонний майданчик пляж «Золотий» площею 392 кв. м (інвентарний номер 10330121), бетонні плити Передмісна слобідка площею 421,76 кв. м (інвентарний номер 10330102), бетонне покриття Передмісна слобідка площею 99 кв. м (10330113).

Отже, земельна ділянка 8000000000:63:397:0001 є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, повноваження щодо розпорядження якою належать Київській міській раді й доводи апеляційної скарги відповідача цієї обставини жодним чином не спростовують.

Більш того, приналежність спірної земельної ділянки до комунальної форми власності підтверджується також рішенням Київради від 07.10.2021 №2815/2856 про відмову ГО «Чистий берег Труханів» у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки (рішення додано до позову та наявне в матеріалах справи).

Вказане рішення Київради свідчить, що відповідач визнає приналежність спірної земельної ділянки до комунальної форми власності, адже сам звертався до Київради як розпорядника цією землею.

При цьому, помилковим є посилання скаржника на лист Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (КМДА) від 01.03.2023 як на підтвердження відсутності права комунальної власності на спірну земельну ділянку, оскільки Департамент у цьому листі лише повідомив, що будівлі, на які за відповідачем зареєстровано право власності, до комунальної власності не належать.

Щодо правового режиму спірної земельної ділянки.

Згідно наявної в Державному земельному кадастрі інформації щодо спірної земельної ділянки зареєстровані обмеження у її використанні: охоронна зона навколо території та об`єкта природно-заповідного фонду, зона охорони пам`ятки культурної спадщини, охоронна зона навколо інженерних комунікацій, прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах, зона особливого режиму забудови.

Відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 Земельного кодексу України, частина перша статті 88 Водного кодексу України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 Земельного кодексу України, статті 89-90 Водного кодексу України).

Так, згідно пункту «г» частини 2 статті 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у Земельним кодексом України та Водним кодексом України.

Відповідно до постанови Великої Палата Верховного Суду №372/1684/14-ц від 07.04.2020 заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц (провадження №14-71цс18), у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц) (провадження №14-452цс18), у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19)).

За змістом статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У силу вимог статей 3, 4, 7, 9, 23, 24, 39 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду України підлягають особливій державній охороні. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Таким чином, спірна земельна ділянка водного та природно-заповідного фонду на острові Венеціанський (Гідропарк) має особливі статус, природну цінність і правовий режим використання та належить до об`єктів з обмеженою оборотоздатністю.

Щодо правомірності реєстрації за відповідачем права власності на майно на спірній земельній ділянці суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України).

Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 Цивільного кодексу України). Вказана норма визначає право саме власника (користувача) земельної ділянки, на якій самочинно збудовано майно, а не особи, яка вчинила самочинну забудову.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Суд зазначає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження №12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 22.12.2021 у справі №917/1970/20, від 10.11.2021 у справі №911/2216/19, від 10.11.2021 у справі №916/1988/20, від 04.11.2021 у справі №725/3303/16-ц, від 04.11.2021 у справі №927/934/20, тобто є сталою правовою позицію касаційного суду.

Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31.)).

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Такий же правовий висновок про те, що зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі

№ 680/214/16-ц та у численних постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, первинна реєстрація права власності на майно загальною площею 988,4 кв.м. на спірній земельній ділянці проведена 20.12.2013 за ТОВ «Каргоніс Груп» на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №754/20890/13, яким за вказаним товариством визнано право власності на це майно.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із цим, як вірно наголосив місцевий господарський суд, указана справа розглядалась Деснянським районним судом міста Києва без залучення власника спірної земельної ділянки - Київської міської ради (на якій право власності на майно площею 988,4 кв.м. було визнано судом за ТОВ «Каргоніс Груп»).

Ухвалене у справі судове рішення за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі.

Аналогічного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла також в ухвалі від 07.04.2020 у справі №504/2457/15-ц та в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (п. 10.28), незалежно від того чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).

Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях. Такі повноваження в межах міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Однак доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка була передана у власність чи користування будь-яким особам (зокрема, ТОВ «Каргоніс Груп») матеріали справи не містять.

Отже, наявність рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 754/20890/13, де Київська міська рада не була учасником справи, не може свідчити (враховуючи відсутність доказів передачі такої земельної ділянки ТОВ «Каргоніс Груп» у власність чи користування) про добросовісне набуття ТОВ «Каргоніс Груп» права власності на нерухоме майно на острові Венеціанський, а також не позбавляє власника спірної земельної ділянки (позивача) прав на цю землю.

Крім того, як вірно зазначив відповідач у своєму відзиві, судове рішення не є підставою виникнення права власності (не породжує права власності), а лише підтверджує наявне право власності, набуте на законних підставах.

Доводи відповідача про неможливість встановити відсутність або наявність документів ТОВ «Каргоніс Груп» на спірне майно, оскільки вказане товариство 01.06.2022 ліквідовано, суд оцінює критично, оскільки своє право на спірне майно товариство намагалось підтвердити документами, наданими для реєстрації. Однак, в реєстраційній справі належні документи щодо права власності відсутні, а судове рішення та Технічний паспорт, які датовані однією датою, не є належними документами, які породжують право власності товариства на спірне майно.

Попри встановлені обставини, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ТОВ «Каргоніс Груп» на підставі зазначеного судового рішення зареєстровано право власності на майно площею 988,4 кв. м за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б.

При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, ТОВ «Каргоніс Груп» і подальші набувачі майна як добросовісні суб`єкти господарювання повинні були оглянути купований ними об`єкт до укладення договорів, а тому могли та повинні були бути обізнаними про неможливість будівництва на спірній земельній ділянці з огляду на загальнодоступність відомостей щодо особливостей правового режиму використання спірної земельної ділянки.

На даний час право власності на вказане майно на острові Передмістна слобідка зареєстровано за відповідачем.

Так, після реєстрації 20.12.2013 за собою права власності на майно (та зміни 03.03.2014 частки майна з 1 на 1/2) ТОВ «Каргоніс Груп» відчужено зазначене майно на користь ТОВ «Екобудінвестмент» на підставі договорів купівлі-продажу від 03.03.2014 № 773 та від 05.03.2014 № 795.

У подальшому, ТОВ «Екобудінвестмент» майно відчужено за правочинами від 11.03.2014 № 853 та від 12.03.2014 № 872 на користь ТОВ «Екогарантсервіс», яким майно (по частки) за договорами купівлі-продажу від 14.12.2020 № 4325 та № 4324 продано Стрелковській О.Б., яка у свою чергу на підставі договорів пожертви від 08.02.2021 № 1008 та № 1006 передала його (по 1/2 частки) ГО «Чистий берег Труханів», яким 08.02.2021 зареєстровано за собою право власності.

За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 655, 658 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

За статтею 729 Цивільного кодексу України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей особам для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (стаття 717 Цивільного кодексу України).

Отже, з аналізу норм законодавства вбачається, що право розпорядження майном на підставі будь-яких цивільно-правових угод належить виключно власникові майна. І навпаки, у разі якщо особа не є власником майна, вона не має права розпоряджатися майном, що не належить їй.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що згідно із частинами першою, другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; позовна вимога про визнання правочину нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо юридичних наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, оцінює правочин на предмет його нікчемності. Такі висновки сформульовані у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункти 84 - 86), від 12.10.2021 у справі

№ 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21, пункти 61, 62), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20, пункти 120 - 124).

Враховуючи, що ТОВ «Каргоніс Груп» не набуло законного права власності на майно площею 988,4 кв.м. на спірній земельній ділянці, яка відноситься до водного та природно-заповідного фонду, вказане товариство не могло реєструвати за собою право власності на майно та відповідно розпоряджатись ним, зокрема, шляхом продажу його третім особам.

Отже неіснуюче право власності на об`єкт нерухомості не породжує й прав щодо розпорядження майном, а подальші договори купівлі-продажу та договори пожертви є нікчемними.

Разом з тим, судом встановлено, що ГО «Чистий берег Труханів» до Київради 21.04.2021 було подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 2,56 га для експлуатації та обслуговування будівлі. За результатами розгляду клопотання, Київрадою прийнято рішення від 07.10.2021 №2815/2956 «Про відмову громадській організації «Чистий берег Труханів» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівлі на острові Передмісна слобідка, 8-Б у Дніпровському районі міста Києва».

Як вбачається з проекту рішення Київради «Про відмову громадській організації «Чистий берег Труханів» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівлі на острові Передмісна слобідка, 8-Б у Дніпровському районі міста Києва» та Пояснювальної записки від 14.06.2021 № ПЗН-21605 до вказаного проекту рішення (справа №201237252): спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. Відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804, зазначена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування (існуючі). Також ділянка потрапляє в межі прибережної захисної смуги. За даними Міського земельного кадастру спірна земельна ділянка входить до зеленої зони відповідно до Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381. Земельна ділянка розташована на острові Венеціанський (Гідропарк), належить до земель водного фонду.

Зазначені вище рішення Київради від 07.10.2021 № 2815/2956, проект рішення та Пояснювальна записка наявні у відкритому доступі на сайті Київської міської ради.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 67), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і №200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 21)).

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави саме для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову.

Така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №915/572/17.

Враховуючи неправомірність, з огляду на встановлені обставини справи, первинної реєстрації права власності на майно на спірній земельній ділянці, нікчемність цивільно-правових угод, як наслідок - неправомірність подальших реєстраційний дій щодо майна, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2021, індексний номер: 56512019, а також здійснена на їх підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державна реєстрація права власності за ГО «Чистий берег Труханів» на майно (по % частці) - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 251959680000) за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:397:0001) підлягають скасуванню з одночасним припиненням прав.

Щодо вимог прокурора про закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційних справ щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним № 251959680000 щодо майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, в силу норм статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування відповідної державної реєстрації права власності на майно за відповідачем відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації. Тобто, мають бути поновлені права попередніх «власників» майна.

Таким чином, саме лише скасування реєстрації права власності відповідача на майно не призведе до ефективного поновлення права територіальної громади на земельну ділянку на території острова Венеціанський.

Особа, чиї права порушені, повинна мати можливість обирати якомога найефективніший, найпростіший та найлегший спосіб захисту свого порушеного права.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 916/3674/19, до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Суд зазначає, що чинне законодавство наділяє суд правом визначати спосіб захисту, який не суперечить закону.

Якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

При цьому, слід враховувати, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (такі правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 395/520/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, в даному випадку саме закриття відповідного розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи щодо майна загальною площею 988,4 кв. м на спірній земельній ділянці буде ефективним способом захисту, який не суперечить закону, і реально захистить порушені інтереси/права держави та територіальної громади столиці на територію острова Венеціанський, а також не дасть можливості будь-яким особам з указаного ланцюга правочинів порушити такі права повторно, що, в свою чергу, виключить необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, вимоги прокурора про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000: 63:397:0001 шляхом закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі: літера «А» площею 887,7 кв. м, літера «Б» площею 92,3 кв. м, літера «В» площею 8,4 кв. м, адреса: м. Київ, Передмістна слобідка острів (Дніпровський р-н), будинок 8-Б, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 251959680000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.12.2013 Клюковським М.В., Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ, індексний номер рішення 9391561, підлягають задоволенню судом, висновки суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Щодо знесення самочинного будівництва та повернення спірної земельної ділянки, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ГО «Чистий берег Труханів» 03.06.2021 подано лист (про використання права мовчазної згоди) про замовлення розробки проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, за результатами опрацювання якого Департамент земельних ресурсів листом від 01.07.2021 № 05715-16006 поінформував, що відсутні підстави для видачі завдання на проектування.

Як уже зазначалося, за інформацією Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.03.2023 № 077-980 вказаному Управлінню підпорядковане КП «Плесо», яке створено як спеціалізована водогосподарська організація з метою охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм та земель водного фонду м. Києва. Відповідно до акту обстеження спірної земельної ділянки від 21.02.2023, проведеного робочою групою КП «Плесо», на вказаній ділянці розміщено будівлі та споруди, які перебувають на балансі КП «Плесо», а саме: пляж «Золотий» (інвентарний номер 10320136), пункт прокату площею 94,5 кв. м (інвентарний номер 10310068), бетонний майданчик пляж «Золотий» площею 392 кв. м (інвентарний номер 10330121), бетонні плити Передмісна слобідка площею 421,76 кв. м (інвентарний номер 10330102), бетонне покриття Передмісна слобідка площею 99 кв. м (10330113).

Аналогічну інформацію надано також КП «Плесо» на запит прокуратури (лист підприємства від 07.03.2023 № 077/221-750).

За інформацією Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА) від 01.03.2023 № 12380-23 майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем на спірній земельній ділянці, не належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідна позовна вимога є різновидом негаторного позову, передбаченого статтею 391 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що сам по собі факт державної реєстрації без наявності відповідних правових підстав, передбачених законодавством, не тягне за собою легітимізацію самочинно збудованого майна.

Для реалізації права на забудову відповідної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування на землю.

Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що нерухоме майно на спірній земельній ділянці на острові Венеціанський, право власності на яке було зареєстроване за відповідачем, є самочинним будівництвом у розумінні частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України, оскільки збудоване на земельній ділянці, яка не була відведена її власником для цієї мети.

Частиною 2 статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина З статті 376 Цивільного кодексу України).

Разом із цим, ні на час реєстрації за ТОВ «Каргоніс Груп» права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці, ні у подальшому, Київська міська рада, як власник землі, рішення про передачу будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування спірної земельної ділянки не приймала.

Посилання скаржника на виникнення у нього права власності на земельну ділянку під спірним майном на острові Венеціанський на підставі принципу мовчазної згоди, суд визнає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що він на підставі статті 118 Земельного кодексу України має право оформити у власність спірну земельну ділянку.

Однак, вказана норма законодавства регулює питання виключно щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Тобто, ця стаття передбачає набуття прав на землю лише громадянами, а не юридичними особами, якою є відповідач.

У зв`язку з цим, недоречним є посилання відповідача на судову практику Верховного Суду у справах №814/741/16, №509/4156/15-а, №811/1123/16, №500/323/19, оскільки всі ці спори розглядалися за позовами саме фізичних осіб.

Водночас, стосовно посилань скаржника на положення частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, колегія суддів зазначає, що вона регулює питання виключно надання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розробку документації із землеустрою. Натомість, такий дозвіл, а також розроблена документація із землеустрою (на підставі принципу мовчазної згоди) не дають особі права використовувати земельну ділянку без відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу достеменно відомо, що Київрада розглянула його клопотання та своїм рішенням від 07.10.2021 відмовила у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що вимога позивача про усунення перешкод власнику шляхом зобов`язання відповідача знести об`єкти самочинного будівництва підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача (як особи, яка станом на дату розгляду даного спору експлуатує нерухоме майно на спірній земельній ділянці) повернути спірну земельну ділянку позивачу, то остання також є різновидом негаторного позову, передбаченого статтею 391 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Оскільки судом встановлено, що відповідач не має прав ані на об`єкти самочинного будівництва, ані на земельну ділянку, вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу є обґрунтованою й також підлягає задоволенню.

Стосовно посилань скаржника на добросовісність набуття ним права власності на майно та неможливість втручання держави у його право на мирне володіння майном, оскільки це суперечить гарантіям статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає таке.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У спірному випадку особи, яким було відчужено об`єкт нерухомості, відповідач, який зареєстрував за собою право власності на нього,проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність його набуття.

Відповідні нормативні акти, які регулюють правовий режим земель водного фонду, природно-заповідного фонду були доступними, чіткими та передбачуваними. Тому немає підстав вважати, що як у первинного набувача, так і перед придбанням у нього майна проміжними набувачами, а надалі - кінцевим набувачем, існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними актами та зробити висновки щодо режиму земельної ділянки, на якій було зведено об`єкт самочинного будівництва. Зазначені особи не могли не знати про те, де саме розміщена спірна земельна ділянка, а отже відсутні підстави для висновку, що відповідач були добросовісним та не міг співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості.

Недобросовісне заволодіння майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, відповідачем в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих спростувань висновків суду першої інстанції.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, вказана заява мотивована тим, що первинна реєстрація права власності на майно за адресою: Передмістна слобідка острів, 8-Б у Дніпровському районі м. Києва відбулась 23.12.2013 за ТОВ «Каргоніс Груп».

Саме з цих міркувань відповідач просить суд застосувати позовну давність на підставі статті 267 Цивільного кодексу України.

Підставою даного позову прокуратури є усунення перешкод власнику у володінні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Вказаний спір зумовлений тим, що спірна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

У даному випадку прокуратурою заявлено негаторний позов, спрямований на захист державних інтересів, а саме на захист території острова Венеціанський, що має особливе значення для держави та столиці, оскільки належить до природно-заповідного та водного фонду, є обмеженою в обороті.

Чинним законодавством передбачено, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц та від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та Суду від 22.06.2022 у справі №752/3093/19.

З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що оскарження будь-яких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, на підставі яких відбулось порушення прав законного власника майна, можливе протягом усього часу тривання відповідного порушення прав законного власника майна, оскільки їх чинність порушує інтерес у юридичній визначеності.

У цій справі рішення про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна за ГО «Чистий берег Труханів» фактично є інструментом, за допомогою якого відповідач формально законним способом продовжує перешкоджати державі реалізувати всі правомочності власника земельної ділянки.

Вимоги про скасування рішень про реєстрацію права власності, закриття відповідних розділів в Реєстрі, знесення об`єктів самочинного будівництва і зобов`язання повернути земельну ділянку є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка природно-заповідного та водного фондів продовжує перебувати у користуванні відповідача, а тому порушення прав її законного володільця - Київської міської ради на реалізацію усіх правомочностей власника триває, відсутні підстави для висновку про пропуск прокурором строку позовної давності щодо заявлених ним вимог.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Громадської організації «Чистий берег Труханів» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Громадської організації «Чистий берег Труханів» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Чистий берег Труханів» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/8317/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/8317/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Громадську організацію «Чистий берег Труханів».

Матеріали справи №910/8317/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Є.Ю. Шаптала


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	23.04.2024
Оприлюднено	06.05.2024
Номер документу	118816935
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Андреїшина І.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 23.04.2024 по справі 910/8317/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/8317/23

Постанова від 23.04.2024

Постанова
від 23.04.2024 по справі 910/8317/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД