Ухвала

від 12.12.2023 по справі 911/2922/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2922/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Муковоз В.І., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ДИСТРИБЬЮШН"

02094, місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 9, код ЄДРПОУ 43512956

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН" 08104, Київська область, Києво-Святошинський район, село Мироцьке, вулиця Центральна, будинок 1, код ЄДРПОУ 40358727

до Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції

119994, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житная , будинок 14;

про стягнення реальних збитків та упущеної вигоди

за участі представників сторін:

позивача: Пазиняк Я.О., паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 від 07.05.2022, посадова інструкція;

відповідача: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2505/23 від 20.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ДИСТРИБЬЮШН" до Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції про стягнення реальних збитків та упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що представниками збройних сил відповідача знищено нерухоме майно в якому зберігалось майно позивача.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням такого.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

За частиною 4 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Водночас, міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у судовому процесі.

У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» Європейський суд з прав людини вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudakv.Lithuania) Європейський суд з прав людини також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, держава не має права посилатись на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю людини чи майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19.

З огляду на вказане, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Російська Федерація не має права посилатись на судовий імунітет, відтак, звернення до суду з позовом до Російської Федерації - обґрунтоване.

Частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно із заявою Міністерства закордонних справ України від 24.02.2022, розміщеної на офіційному сайті міністерства за адресою - https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-shchodo-rozrivu-diplomatichnih-vidnosin-z-rosijskoyu-federaciyeyu, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

З огляду на вказане та неможливість направлення запитів і листів до посольства Російської Федерації в Україні, зважаючи на припинення його роботи на території України, суд дійшов висновку про здійснення повідомлення відповідача про розгляд даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, а також на офіційному вебсайті суду.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 07.11.2023 та встановлено відповідачу строк подання відзиву на позов, позивачу встановлений строк подання відповіді на відзив.

У судове засідання 07.11.2023 з`явилась представниця позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання не повідомлений.

У судовому засіданні, зважаючи на те, що спірне у справі майно, знищення якого є підставою позову, було передане позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» на відповідальне зберігання за договором про надання логістичних послуг №01/06-20 від 01.06.2020, суд дійшов висновку, що рішення у справі може вплинути на права чи обов`язки вказаного товариства, у залежності від встановлених судом у даній справі обставин знищення спірного майна, а, відтак, про наявність підстав для залучення вказаного товариства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» та відкладено підготовче засідання на 12.12.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали (вх.№21587/23 від 16.11.2023) про надання копій позову третій особі.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» надійшли пояснення третьої особи щодо позову (вх. №22103/23 від 27.11.2023).

У судове засідання 12.12.2023 з`явилась представниця позивача, відповідач не з`явився, не повідомлений, третя особа не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена через систему «Електронний суд».

У судовому засіданні 12.12.2023 розглянуто питання продовження позивачу строку подання відповіді на відзив, відповідачу строку на подання заперечень на відповідь на відзив та учасникам справи - строку подання відповідей на пояснення третьої особи.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання учасникам справи можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав, забезпечення дотримання принципу змагальності сторін господарського судочинства, необхідністю продовження строків на подання заяв по суті справи та у зв`язку із неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про продовження строків на подання заяв по суті справи та відкладення підготовчого засідання.

Керуючись статтями 119, 182, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Продовжити позивачу строк подання відповіді на відзив до 29.12.2023.

2. Продовжити відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 16.01.2024.

3. Продовжити учасникам справи строк подання відповідей на пояснення третьої особи - до 29.12.2023.

4. Відкласти підготовче засідання у справі №911/2922/23 на 16.01.2023 о 16:00. Повідомити учасників справи, що судове засідання відбудеться за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108, у Господарському суді Київської області (зал судових засідань №2).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Суддя С.О. Саванчук