Рішення

від 01.12.2023 по справі 911/2623/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2023 р.,

м. Київ

Справа № 911/2623/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Репікової З.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блан-Дор» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Привокзальна, будинок 21, код 36953818)

про стягнення заборгованості за договором поставки,

за участю представників:

позивача: Кравченко Валерія Петрівна;

відповідача: не з`явились.

в с т а н о в и в :

І історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блан-Дор» про стягнення заборгованості за договором поставки.

Господарський суд ухвалою від 01.09.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 18.09.2023 на 16:15. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні 18.09.2023 був присутній представник позивача. До суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів, яке суд задовольнив та витребував у Головного управління ДПС у Київській області ряд доказів (копії податкової звітності/декларації та інформацію щодо погодження певних податкових накладних.

Судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 23.10.2023 на 14:45.

У судовому засідання 23.10.2023 брала участь представник позивача, яка заявила про намір опрацювання документів, що були надані суду на виконання ухвали про витребування доказів. Тож суд відклав розгляд справи на 06.11.2023 на 16:15.

У судовому засіданні 06.11.2023 суд долучив до матеріалів справи пояснення позивача, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 01.12.2023 на 16:00.

У судовому засіданні 01.12.2023 судом прийнято рішення у справі.

Суд констатує, що за час розгляду справи, попри направлення відповідачу судової кореспонденції, останній не скористався можливістю заявити суду свою позицію по справі, подати відзив у встановлений судом строк чи після спливу такого строку з відповідним клопотанням про його поновлення, висловити заперечення щодо позову чи надати будь-які інші пояснення по суті спору чи з процесуальних питань.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 13 від 30.11.2021 в сумі 877697,73 грн, що складається з основної заборгованості 590 712,00 грн, трьох відсотків річних 28 936,80 грн, інфляційних втрат 191403,67 грн, пені 66 645,26 грн.

Позивач відзначав, що 20.12.2021 відповідно до умов договору поставки та Специфікації № 1, в межах встановленого строку поставки (до 24 грудня 2021), ним повністю виконано умови договору щодо поставки ТОВ "Блан-Дор" товару за місцем поставки.

Перед цим відповідачем було проведено два авансових платежі. Водночас, станом на дату звернення до суду, за словами позивача, він не отримав від ТОВ "Блан-Дор" повну оплату за поставлений товар. З огляду на це, позивачем і нараховано пеню, інфляційні та три відсотки річні.

ІІ висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Розглядаючи заявлений позов, суд встановив, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки № 13, що датований 30.11.2021. Відповідно до цього договору постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Асортимент, кількість і ціна за одиницю якого вказуються в специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору, або рахунках-фактурах, або видаткових накладних.

Згідно пункту 2.1 договору поставки специфікації повинні бути підписані повноважними представниками сторін, скріплені печатками сторін, містити дані про асортимент, кількість, ціни, терміни і місце поставки партії товару, також посилання на дату укладення і номер цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна за одиницю товару вказується в специфікації до договору та видатковій накладній. В силу пункту 3.2 договору оплата товару проводиться покупцем на поточний рахунок постачальника згідно умов вказаних у специфікації на товар.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

До справи позивачем також подано копію специфікації № 1, що підписувалася сторонами 30.11.2021. В пункті 1 специфікації наведено перелік товару, який мав бути поставлений позивачем відповідачу, ціну та кількість товару. Вказано, що загальна вартість товару з ПДВ становить 720712,00 грн.

У специфікації визначено, що строк поставки товару до 24.12.2021 (пункт 3 специфікації), а місце поставки вул. Київська в с. Зазим`я Броварського району Київської області (пункт 5 специфікації).

Разом з тим у пункті 2 специфікації сторони узгодили наступне: при наявності фінансування на даний об`єкт, покупець може здійснити авансовий платіж у розмірі 15% від загальної суми договору, 85% після прибуття матеріалів на об`єкт та підписання видаткової накладної або Акту приймання поставлених матеріалів, при умові надходження коштів з джерел фінансування на даний об`єкт.

У справі міститься видаткова накладна № 20 від 20.12.2021, підписана та скріплена печатками постачальника та покупця, яка свідчить про поставку товару (що наведений і у специфікації) на суму 720712,00 грн. У накладній зазначено умову продажу попередня оплата.

Судом встановлено, що відповідач частково оплатив товар авансовими платежами, проведеними до дня поставки, що підтверджується наданою позивачем випискою з банківського рахунку 30.11.2021 переказ у 30000,00 грн та 08.12.2021 переказ у 100000,00 грн.

Суд зауважує, що статтею 11 ЦК України закріплено цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 ГК України визначено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Ці норми кореспондуються зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В главі 54 ЦК України "купівля-продаж" у частині першій статті 692 (оплата товару) вказано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Разом з тим, суд бере до уваги те, що у видатковій накладній умови оплати зазначені, як "попередня оплата", що також вбачається з пункту 2 специфікації, де фактично йдеться про те, що покупець може здійснити частковий авансовий платіж, а решту вартості поставки після прибуття матеріалів на об`єкт та підписання видаткової накладної або акту приймання поставлених товарів.

Таким чином, оскільки видаткова накладна датована 20.12.2021 обов`язок з оплати товару виник в цей день. Тож прострочення оплати товару почалося з 21.12.2021.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд бере до уваги надані позивачем копії договору поставки, специфікації до договору, видаткової накладної, банківські виписки з рахунку, а також докази, які надані позивачем та витребувані за заявою останнього у порядку статті 81 ГПК України для додаткового підтвердження обставин про які він стверджував у позові податкові накладні, квитанції про їх реєстрацію, податкові декларації з податку на додану вартість. При цьому суд відзначає, що оцінюючи надані податкові документи в сукупності з іншими доказами можна прийти до висновку, що всі наведені документи свідчать про достовірність тверджень позивача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не спростував перед судом факту поставки, прийняття товару, а також не довів те, що ним було проведені інші оплати, а не лише, ті про які повідомляв позивач. Тому суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення основного боргу за договором поставки № 13, що є різницею між сумою поставленого товару та здійснених позивачем авансових платежів 590712,00 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару три відсотки річні та інфляційні втрати за період з 21.12.2021 до 08.08.2023. Судом здійснено перевірку розрахунків та встановлено, що розмір трьох відосотків річних обрахований позивачем правильно та підлягає стягненню з відповідача у заявленому обсязі (28936,80 грн), а заявлений розмір втрат від інфляції (191403,67 грн) є більшим ніж вирахуваний судом 186710,98 грн. Тож суд задовольняє вимогу про стягнення трьох відсотків річних у повному обсязі, а вимогу про стягнення інфляційних втрат частково.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені за 6 місяців з моменту виникнення прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договором у пунктах 6.1 та 6.2 визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відальність відповідно до чинного законодавства України, а сплата неустойки (пені, штрафу) не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за договором. Вказано також, що нарахування пені здійснюється за весь період прострочення зобов`язання.

Однак, суд констатує, що договором не узгоджено ані умов за яких на сторону за невиконання договору може бути покладено сплата неустойки, штрафу чи пені, ані розміру чи способів розрахунку таких нарахувань. Тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі 66645,26 грн та відмовляє у задоволенні такої вимоги, позаяк розмір пені сторонами не узгоджено.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 12095,07 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Між тим, частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До позовної заяви долучено копію договору про надання правової допомоги від 23.01.2023, що укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Сінтем".

Відповідно до пункту 1 предметом наведеного договору є:

надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення позовних заяв, скарг, заперечень, заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, в органах державної виконавчої служби, у приватних виконавців;

представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також 01.08.2023 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Сінтем" було укладено додатковий договір № 1 до договору про надання правової допомоги від 23.01.2023.

Додатковим договором сторони змінили предмет договору від 23.01.2023: предметом договору є надання клієнту (ФОП ОСОБА_1 ) правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності, складення та підписання позовних заяв, скарг, заперечень, заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню з питання стягнення заборгованості за Договором поставки № 13 від 30 листопада 2021 року, укладеному між Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Блан-Дор».

Разом з тим, сторони внесли зміни у пункти 3.1 та 3.3 Розділу 3 договору від 23.01.2023 "Гонорар": Гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар визначається сторонами в твердій грошовій формі: за складення позовної заяви та ведення господарської справи в суді першої інстанції 25 900 грн., який сплачується Клієнтом на підставі виставленого Адвокатом рахунку протягом 2 днів з дати отримання рахунку.

У матеріалах справи міститься платіжна інструкція АТ КБ Приватбанк від 18.08.2023 про переказ від позивача на рахунок Адвокатського об`єдання гонорару у розмірі 25900,00 грн. Призначення платежу "гонорар відповідно до договору про надання правничої допомоги від 23.01.2023 із дод. договом від 01.08.2023".

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що визначений сторонами фіксований розмір гонорару відповідає критерію співмірності, пропорційності та розумності, беручи до уваги складність справи, об`єм документів, що готувався стороною позивача для подання до суду, а також ціну позову. Суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача на отримання правової допомоги у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог 23794,33 грн.

Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блан-Дор» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Привокзальна, будинок 21, код 36953818) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 590712,00 грн основного боргу за договором поставки № 13 від 30.11.2021, а також 186710,98 грн інфляційних втрат, 28936,80 грн трьох відсотків річних, 12095,07 грн витрат на сплату судового збору та 23794,33 грн витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз