Ухвала

від 20.12.2023 по справі 916/5222/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/5222/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІО» (вх.№ 2-1876/23 від 18.12.2023) про забезпечення позову у справі № 916/5222/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІО» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Нова, № 31-Б, офіс 126, код ЄДРПОУ 44231911)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джи Ті Оіл» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, № 76, офіс 1, код ЄДРПОУ 45064551)

про стягнення 1 166 090,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІО» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джи Ті Оіл», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 1 166 090,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № У-10/23-17 від 19.10.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІО» (вх. № 5805/23 від 11.12.2023) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення ухвали суду.

18.12.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІО» надійшла заява (вх. № 2-1876/23) про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Джи Ті Оіл» в межах суми стягнення 1 166 090,11 грн, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ «УНІО» було зазначено суду, що незважаючи на те, що позивач повністю та належним чином виконав зобов`язання за договором поставки, відповідач здійснив тільки часткову оплату вартості товару у розмірі всього 200 000,00 грн, при цьому прийняв товар, не заявив жодних претензій щодо його якості чи кількості.

Як зауважив позивач, відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки, покупець мав сплатити суму у розмірі 1 166 090,11 грн протягом одного календарного дня з дня поставки товару, тобто 25 жовтня 2023 року, однак останній цього не зробив та з моменту отримання товару жодним чином не виявив бажання виконати своє зобов`язання за договором, а відтак у позивача є цілком обґрунтовані підстави вважати, що відповідач і надалі продовжить свою протиправну поведінку і буде ухилятися від виконання свого обов`язку.

Позивач вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача у межах суми стягнення, останній може зняти грошові кошти з рахунків, перерахувати їх на інші рахунки, витратити грошові кошти або розпорядитися іншим чином, що унеможливить або значно ускладнить у подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ґрунтуючи подану заяву позивач просить накласти арешт на грошові кошти лише в розмірі позовних вимог і не більше того та вважає, що заборгованість відповідача доводиться належними та допустимими доказами і є практично неоспорюваною. При цьому у випадку забезпечення позову зазначеним способом грошові кошти фактично залишаться у відповідача, який буде просто позбавлений можливості розпорядитися ними з метою уникнення виконання майбутнього судового рішення.

Позивач також вважає, що інтереси відповідача застосуванням заходів забезпечення позову порушені не будуть, накладення арешту на кошти виключно у конкретно визначеному розмірі, а не на всі кошти, не нашкодить господарській діяльності відповідача, не вплине на права та інтереси інших осіб, проте дозволить позивачу реально домогтися поновлення його порушених прав. У той час як невжиття таких заходів, на думку позивача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.

Позивач зауважує, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є нічим не обмеженою та беззаперечною, і позивач не зобов`язаний надавати докази цієї обставини. Водночас, якщо відповідач розпорядиться грошовими коштами з іншою метою, ніж погашення боргу перед позивачем, виконання судового рішення у разі задоволення позову буде неможливим або істотно утрудненим.

При цьому, на переконання позивача, застосування заходів забезпечення позову не зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, адже у випадку відмови у задоволенні позову за результатами розгляду справи заходи забезпечення позову скасовуються, і арешт з коштів на рахунку відповідача буде знятий.

Окрім того, позивач вважає, що підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення відсутні, а відтак, позивача пропонує не застосовувати заходи зустрічного забезпечення з огляду на відсутність підстав для їх застосування.

Дослідивши текст описаної вище заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІО» на предмет відповідності нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з такого

Так, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до ч.1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Згідно ч.6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення, суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІО» є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 1 166 090,11 грн.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІО» про стягнення 1 166 090,11 грн у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд звертає увагу на те, що у зв`язку з поданням позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Господарський суд зазначає, що ТОВ «УНІО» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 1 166 090,11 грн, яка виникла з підстав неналежного виконання ТОВ «Джи Ті Оіл» зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №У-10/23-17 від 19.10.2023. Водночас, заявник просить суд забезпечити позов шляхом, зокрема, накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Джи Ті Оіл» і знаходяться на його рахунках у межах ціни позову 1 166 090,11 грн. Наведене дозволяє суду дійти висновку про адекватність обраного заходу забезпечення із заявленими позовними вимогами.

Господарський суд зазначає, що поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Джи Ті Оіл» у спірних правовідносинах не може вважатись доброчесною, оскільки не було сплачено заборгованість перед заявником. Наведене дозволяє суду зробити висновок, що обраний заявником захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти є адекватним та співмірним із предметом позову.

Слід зазначити про відсутність підстав, які можуть свідчити, що вжиття заходів забезпечення позову може перешкоджати господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Джи Ті Оіл».

З викладених обставин, господарський суд вважає доведеним наявність достатньо обґрунтованого припущення, що грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Джи Ті Оіл» на момент звернення із вказаною заявою, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи, що ТОВ «УНІО» звернулось до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 1166090,11 грн, які потребуватимуть примусового виконання рішення суду у випадку їх задоволення, господарський суд доходить висновку про існування зв`язку між обраним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог. Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав заявника.

Наведене, з урахуванням надання ТОВ «УНІО» доказів, які підтверджують, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Джи Ті Оіл», є обґрунтованими, адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а також наявністю конкретного зв`язку між відповідним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, дозволяє суду зробити висновок про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Джи Ті Оіл», що належать та знаходяться у нього у межах ціни позову 1 166 090,11 грн.

Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний «забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джи Ті Оіл» не позбавлено права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІО» (вх. № 2-1876/23 від 18.12.2023) про забезпечення позову по справі № 916/5222/23 задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Джи Ті Оіл» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, № 76, офіс 1, код ЄДРПОУ 45064551) у межах ціни позову у розмірі 1 166 090 (один мільйон сто шістдесят шість тисяч дев`яносто) грн 11 коп, які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Джи Ті Оіл» в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах до набрання законної сили рішенням суду.

3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень та може бути пред`явлена до виконання в строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

4. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІО» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Нова, № 31-Б, офіс 126, код ЄДРПОУ 44231911).

5. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Джи Ті Оіл» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, № 76, офіс 1, код ЄДРПОУ 45064551).

Ухвала набрала законної сили 20.12.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Цісельський Олег Володимирович