Рішення

від 20.12.2023 по справі 916/3355/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3355/23Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/3355/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вин Агро

про стягнення 717319,19 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Вин Агро про стягнення 717319,19 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2023р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ від 02.08.2023р. вх. № ГСОО 3861/23 залишено без руху. Позивачу встановлено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

04.08.2023р. до господарського суду Одеської області представником позивача були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 04.08.2023р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2023р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3355/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "11" вересня 2023 р. о 12:30. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 11.09.2023р. о 12:30.

07.09.2023р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.

11.09.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.09.2023р. о 09:40. Встановлено строк позивачу на оформлення відповіді на відзив до 25.09.2023р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2023р. повідомлено відповідача по справі 916/3355/23: Товариство з обмеженою відповідальністю Вин Агро про судове засідання, яке відбудеться "27" вересня 2023 р. о 09:40.

25.09.2023р. до суду позивачем було надано відповідь на відзив.

27.09.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.10.2023р. о 11:45. Встановлено строк відповідачу на оформлення письмових заперечень на відповідь на відзив до 13.10.2023р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2023р. повідомлено відповідача по справі №916/3355/23: Товариство з обмеженою відповідальністю Вин Агро про судове засідання, яке відбудеться "16" жовтня 2023 р. о 11:45.

13.10.2023р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ було надано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просив суд витребувати від Головного управління ДПС в Одеській області належним чином завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком №1 по податковій декларації з ПДВ, які подавались Товариством з обмеженою відповідальністю Вин Агро протягом 2021 року, 2022 року та 2023 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2023р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ від 13.10.2023р. вх. № ГСОО 36367/23 про витребування доказів по справі №916/3355/23 задоволено. Витребувано від Головного управління ДПС в Одеській області належним чином завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком №1 по податковій декларації з ПДВ, які подавались Товариством з обмеженою відповідальністю Вин Агро протягом 2021 року, 2022 року та 2023 року.

16.10.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із витребуванням доказів на 06.11.2023р. о 09:45.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2023р. повідомлено відповідача по справі №916/3355/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Вин Агро про судове засідання, яке відбудеться "06" листопада 2023 р. о 09:45.

25.10.2023р. від Головного управління ДПС в Одеській області надійшли витребувані судом документи.

03.11.2023р. позивачем надано додаткові пояснення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2023р. закрито підготовче провадження по справі №916/3355/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "04" грудня 2023 р. о 10:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 04.12.2023р. о 10:45.

Судове засідання, призначене на 04.12.2023р., не відбулось у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду наказом керівника апарату господарського суду Одеської області від 30.11.2023р.

У зв`язку із відновленням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду з 08.12.2023р. згідно наказу голови господарського суду Одеської області від 07.12.2023р., суд призначив іншу дату судового засідання у справі №916/3355/23.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2023р. призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "20" грудня 2023 р. о 14:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 20.12.2023р. о 14:30.

08.12.2023р. до суду відповідачем було надано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач, в порядку ст. 91 ГПК України просить суд витребувати оригінали доказів у позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2023р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Вин Агро від 08.12.2023р. вх. № ГСОО 43953/23 задоволено. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ оригінали письмових доказів для огляду в засіданні суду.

18.12.2023р. до суду позивачем були надані оригінали документів.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог відповідача.

У судовому засіданні 20.12.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 21.12.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за час розгляду справи, суд встановив.

16 липня 2020р. між Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вин Агро (покупець) було укладено Договір №06/СО0 поставки рідкого двоокису вуглецю (надалі Договір), за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає промислову продукцію рідкий двоокис (вуглекислота) та оплачує її згідно умов даного договору.

За поясненнями позивача, згідно договору та видаткових накладних №№ 688 від 28.07.2021р. на суму 21735,60 грн., 992 від 08.10.2021р. на суму 63281,40 грн., 1022 від 19.10.2021р. на суму 66541,80 грн., 1043 від 26.10.2021р. на суму 75433,80 грн., 1086 від 09.11.2021р. на суму 87882,60 грн., 1121 від 18.11.2021р. на суму 75285,60 грн., 1163 від 26.11.2021р. на суму 54241,20 грн., 1186 від 03.12.2021р. на суму 57946,20 грн., 1222 від 15.12.2021р. на суму 49090,20 грн. та ТТН відповідач отримав від позивача промислову продукцію (рідкий двоокис вуглецю (вуглекислота, діоксид вуглецю скраплений) на суму 548438,40 грн., крім цього, як вказував позивач, станом на 21.07.2021р. заборгованість відповідача перед позивачем станом на 21.07.2021р. становила 30381,20 грн.

Оплата за отриману продукцію здійснена частково, в сумі 92100,00 грн. 21.07.2021р.

Відповідно до п. 9.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту його

підписання і діє до 31.12.2021р., але в будь-якому випадку до повного виконання

Сторонами своїх зобов`язань за договором.

За посиланням позивача, станом на даний час за відповідачем рахується заборгованість по оплаті за поставлену продукцію в сумі 486719,72 грн.

18 березня 2023 року позивачем була направлена відповідачу претензія від 12

грудня 2022 року з вимогою сплатити суму основного боргу, пені, 3% річних та

інфляційних втрат в загальному розмірі 677520,10 грн. Дана претензія була отримана відповідачем 04 квітня 2023 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти перевірки статусу відстеження поштового відправлення № 7907105212551. Однак, станом на даний час заборгованість відповідачем не сплачена, відповідь на дану претензію відповідачем не надана.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата кожної поставленої партії продукції здійснюється покупцем не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки продукції покупцю шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 4.2. Договору, у випадку прострочення покупцем здійснення оплати за отриману продукцію понад строк, вказаний у п. 4.1. Договору, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 4.2. Договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення в сумі 53081,39 грн., а також відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві 3 проценти річних від простроченої суми, що складає 22683,26 грн., а також відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення - розмір інфляційних втрат становить 154834,82 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що проведення будь-якої бухгалтерської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерській облік.

За посиланням відповідача, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами які можуть бути підтвердженням поставки товару.

Відповідачем було зазначено суду, що до позовної заяви надані копії видаткових та товарно-транспортних накладних, підписаних не зрозуміло ким, не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. У них міститься лише підпис з боку отримувача, проте вказані видаткові накладні не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції, довіреностей на отримання товару також не надано.

Відповідач зазначав суду, що він не отримував товар від позивача за видатковими та товарно-транспортними накладними, зазначеними в позові.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що ним була здійснена поставка товару відповідачу, який було сплачено ним частково. Було зазначено суду, що позивачем скеровувалась відповідачу претензія, які з боку останнього була залишена без реагування.

Позивачем було зазначено суду, що спірні видаткові накладні містять обов`язкові реквізити та неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, та не є підставою для невизнання господарської операції.

Також позивачем було зауважено, що спірні видаткові накладні містять печатку підприємства.

Надаючи додаткові пояснення, позивачем було зазначено суду, що відповідачем видаткові накладні включено до складу податкового кредиту.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, 16 липня 2020р. між Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вин Агро (покупець) було укладено Договір №06/СО0 поставки рідкого двоокису вуглецю.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи містять видаткові накладні №№ 688 від 28.07.2021р. на суму 21735,60грн., 992 від 08.10.2021р. на суму 63281,40 грн., 1022 від 19.10.2021р. на суму 66541,80 грн., 1043 від 26.10.2021р. на суму 75433,80 грн., 1086 від 09.11.2021р. на суму 87882,60 грн., 1121 від 18.11.2021р. на суму 75285,60 грн., 1163 від 26.11.2021р. на суму 54241,20 грн., 1186 від 03.12.2021р. на суму 57946,20 грн., 1222 від 15.12.2021р. на суму 49090,20 грн. на суму 548438,40 грн.

На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що відповідно до частини 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд при ухваленні рішення враховує та бере до уваги те, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем та скріплені печаткою товариства. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить дані про вартість товару, право власності на яке переходить.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов`язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Отже, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

У вказаних вище первинних документах міститься посилання на договір поставки, постачальником визначено позивача та його реквізити, одержувачем зазначено відповідача, вказано найменування товару, його кількість, ціна без ПДВ, загальна вартість з урахуванням ПДВ, місце складання, підписи осіб скріплені печатками підприємств.

Отже, за результатами аналізу вказаних накладних, на думку суду, останні відповідають вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Отже, як вже було зазначено судом, підписанні видаткові накладні з боку відповідача засвідчують факт здійснення певної господарської операції, за якою виникають певні права та обов`язки, зокрема, зобов`язання зі сплати вартості отриманого товару.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних.

Також судом враховано, що за відповідачем рахується заборгованість, яка станом на 21.07.2021р. становила 30381,20 грн., що також не було спростовано відповідачем жодними доказами, а також враховує часткові сплати з боку відповідача у розмірі 92100,00 грн., які були враховані позивачем при здійсненні ним розрахунку, поданого до суду.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 486719,72 грн. боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Судом на задоволення клопотання відповідача були витребувані оригінали доказів, копії яких позивачем додано до матеріалів позовної заяви. На виконання ухвали суду, позивачем було надано такі оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.12.2023р. судом було оглянуто оригінали документів, що надійшли до суду супровідним листом вх. № ГСОО 45890/23 та встановлено, що копії які наявні в матеріалах справи відповідають оригіналам, наданим позивачем на виконання вимог ухвали суду.

Враховуючи що позивачем було надано оригінали письмових доказів, копії яких містяться в матеріалах справи, судом відхиляються заперечення відповідача щодо невідповідності поданих копій, та такі докази приймаються судом до уваги при вирішенні спору.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України , коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 22683,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 154834,82 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.2. Договору, у випадку прострочення покупцем здійснення оплати за отриману продукцію понад строк, вказаний у п. 4.1. Договору, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення.

Позивачем було здійснено нарахування пені та розмір пені, відповідно до розрахунку позивача становить 53081,39 грн.

Суд, переривши розрахунок пені позивача, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення пені - правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 10759,79 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вин Агро на користь (65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 140-А; код ЄДРПОУ 34253750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехгаз ЛХЗ (79070, м. Львів, вул. Бережанська, 6; код ЄДРПОУ 35721095) заборгованість у розмірі 486719 (чотириста вісімдесят шість тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 72 коп., пеню у розмірі 53081 (п`ятдесят три тисячі вісімдесят одна) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 22683 (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 154834 (сто п`ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10759 (десять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 79 коп.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко