Рішення

від 18.12.2023 по справі 918/867/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/867/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс М" (33003, м. Рівне, вул. Гайдамацька, буд.2В, кв.25, код ЄДРПОУ 42527055)

про зобов`язання скликати та провести загальні збори учасників товариства та стягнення моральної шкоди

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 адвокати Конончук О.В. та Ярмольчук В.С.;

від відповідача: адвокат Троянчук Д.М..

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Рівненської області із позовом до директора виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс М" Пелех Алли Володимирівни, в якому просить:

- зобов`язати директора ТОВ "Аякс М" Пелех Аллу Володимирівну скликати загальні збори товариства не пізніше строку визначеного Законом України "Про господарські товариства" та Статутом ТОВ "Аякс М";

- визнати дії директора ТОВ "Аякс М" Пелех Алли Володимирівни неправомірними, у зв`язку з порушенням права співзасновника ТОВ "Аякс М" ОСОБА_1 на скликання загальних зборів учасників товариства відповідно до Закону України "Про господарські товариства";

- стягнути з ОСОБА_2 500 000,00 грн. (п`ятсот тисяч гривень) моральної (немайнової) шкоди.

До відкриття провадження у справі від ОСОБА_1 надійшла Заява, в якій просить здійснити заміну відповідача у справі №918/867/23, а саме директора виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс М" Пелех Аллу Володимирівну на належного відповідача - ТОВ "Аякс М".

Крім того, ОСОБА_1 подано Заяву про зміну предмета позову в якій просить:

- зобов`язати ТОВ "Аякс М" в особі директора ТОВ «Аякс М» скликати, організувати та провести загальні збори учасників ТОВ «Аякс М» з внесення до порядку денного питань, які є обов`язковими до розгляду на загальних зборах учасників: розподіл чистого прибутку за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки; виплату дивідендів за 2019, 2020, 2021, 2022 роки та визначення їх розміру; визначення основних напрямків діяльності ТОВ «Аякс М» в строк не пізніше 60 днів після набрання рішення суду законної сили;

- стягнути з ТОВ "Аякс М",, в особі директора ТОВ "Аякс М" Пелех Алли Володимирівни, 500 000, 00 грн. (п`ятсот тисяч гривень) моральної (немайнової) шкоди у зв`язку з порушенням корпоративних прав учасника ТОВ "Аякс М".

До заяви про зміну предмету позову позивачем подана нова позовна заява в якій зазначено належного відповідача та предмет позову.

Ухвалою суду від 29 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Зобов`язано ОСОБА_1 у 10 денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати належно оформлену позовну заяву та докази направлення належному Відповідачу її копії з додатками листом з описом вкладення, докази сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому законом порядку та розмірі (5368,00 грн.).

18.09.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від ОСОБА_1 надійшли наступні документи: належно оформлена позовна заява, докази направлення належному Відповідачу її копії з додатками листом з описом вкладення, докази сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому законом порядку у розмірі 5368,00 грн..

Даний позов обгрунтовує наступним. Позивач зазначає, що він є учасником та співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс М", іншим співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс М" є ОСОБА_2 . Розмір статутного капіталу Товариства становить по 10 000 грн., відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток Позивача права голосу в юридичній особі становить 50%, та ОСОБА_2 - 50 % відсоток права голосу в юридичній особі TOB "Аякс М". Крім того, Позивач зазначає, що він є кінцевим бенефеціарним власником з прямим вирішальним впливом щодо визначення діяльності та прийняття усіх важливих рішень стосовно ТОВ "Аякс М".

Позивач зазначає, що Відповідач у справі Товариство "Аякс М" протягом тривалого часу ігнорує його права як співзасновника Товариства та як бенефіціара, зокрема, не надає відповіді на питання та ознайомлення із первинною бухгалтерською документацією товариства, а також протягом тривалого часу не проводить загальних зборів Товариства, чинить перешкоди щодо одержання Позивачем, як учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, яка є необхідною для реалізації корпоративних прав, зокрема, на участь в управлінні товариством.

Ухвалою суду від 19.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

06.11.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує. При цьому зазначає, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача скликати, організувати та провести загальні збори учасників не відповідають встановленим законом способам захисту наявного у позивача корпоративного права на управління товариством, також такі позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав неправильно обраного способу захисту права та недоведеності порушення прав позивача, у тому числі безпідставності та надуманості таких.

Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті представники позивача та позивач позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, натомість представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аякс М" (33003, м. Рівне, вул. Гайдамацька, буд.2В, кв.25, код ЄДРПОУ 42527055) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.10.2018 року про що зроблено запис 16081020000014474.

ОСОБА_1 , є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс М», іншим засновником (учасником) товариства є ОСОБА_2 .

Розмір часток засновників до статутного капіталу Товариства становить по 10 000 (десять тисяч) гривень кожного. Відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу у вказаній юридичній особі становить по 50%, кожного засновника. Крім того, кожен із засновників по типу бенефіціарного володіння має прямий вирішальний вплив щодо визначення діяльності ТОВ «Аякс М».

Вищевказані дані зазначені у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який додано позивачем до позовної заяви.

01.02.2022 року позивачем було скеровано директору ТОВ «Аякс М» Вимогу про скликання загальних зборів учасників з винесенням на порядок денний наступних питань щодо: звітування виконавчим органом щодо його роботи за 2018-2022 роки; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу; проведення фінансового аудиту із залученням аудитора (аудиторської фірми); подання виконавчим органом позивачу фінансової звітності за 2018-2022 роки; обов`язкового подання виконавчим органом звіту щодо прийняття/звільнення найманих працівників з 2018-2022 років, трудових договорів та інших документів з цього питання; подання виконавчим органом звіту про інвентаризаційні цінності та залишки за 2018-2022 років з наданням підтверджуючих документів; щодо проведення документальної, фінансової, господарсько-операційної перевірки на ТОВ «АЯКС М» за участю всіх співвласників; звіту директора щодо виплати дивідендів та заробітної плати за 2018-2022 роки з документальним підтвердженням; звіту щодо прибутку та розподілу чистого прибутку між співвласниками; надання всіх наявних договорів та інших первинних бухгалтерських документів, що стосуються ТОВ «АЯКС М». Дана Вимога отримана відповідачем 07.02.2022 року та на яку відповідачем надано Повідомлення про відмову в скликанні загальних зборів учасників зважаючи на порушення позивачем ст.ст. 31-33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

07.02.2022 року було скеровано Адвокатський запит представником позивача, який отримано відповідачем 11.02.2022 року та на який останнім було надано лист-відповідь щодо відмови в наданні відповіді на відповідний запит у зв`язку з його незаконністю у т.ч. витребуванням документів та відомостей, які містять комерційну таємницю та персональні дані.

08.02.2022 року та 29.06.2022 року позивачем було послідовно скеровано відповідачу Вимоги про надання копій документів щодо діяльності ТОВ «АЯКС М», які останнім були залишені без задоволення в силу викрадення відповідних документів позивачем у 2021 році.

Також, 29.06.2022 року позивачем було скеровано відповідачу Вимогу про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС М», яка отримана відповідачем 05.07.2022 року, з аналогічним порядком денним до переліку порядку денного Вимоги від 01.02.2022 року. На 2 сторінці Вимоги зазначено, що підставами скликання позачергових Загальних зборів учасників є, зокрема, не скликання чергових загальних зборів у 2018-2021 роках; відсутність в позивача будь-якої інформації про результати господарської діяльності ТОВ «АЯКС М» за останні два роки; перешкоджання позивачу в ознайомленні з документами бухгалтерського обліку та фінансової звітності за 2018-2022 рік. При цьому, на останній сторінці вказаної Вимоги зазначено: «...я, як учасник ТОВ, який ініціював їх проведення, керуючись ч. 9 cm. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», скликаю загальні збори 02.08.2023 о 15:00 год. за адресою місцезнаходження ТОВ "АЯКС М»: АДРЕСА_2 (реєстрація учасників відбувається з 14 години 50 хвилин до 14 години 55 хвилин)...».

Суд зауважує, що правовідносини позивача, його корпоративні права та порядок їхньої реалізації, у т.ч. відносно відповідача, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки останній набув чинності до моменту держаної реєстрації відповідача (жовтень 2018 року).

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 98 Цивільного кодексу України регламентовано, що порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як 10 % голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Згідно ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства, отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, брати участь у розподілі прибутку товариства, отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

За змістом ч. 1, 2, 5-9 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства. Річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір. Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам. Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п`яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства. Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальних зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів, виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання. Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.

Водночас, ч. З, 5, 8 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті.

З наведеного вбачається, що законодавцем розмежовано види загальних зборів учасників, а саме:

1)річні загальні збори учасників (які скликаються виконавчим органом протягом шести місяців наступних за звітним роком); та

2)позачергові загальні збори учасників, які в залежності від суб`єктивного складу поділяються на:

2.1)загальні збори учасників з ініціативи виконавчого органу товариства;

2.2)загальні збори учасників на вимогу наглядової ради;

2.3)загальні збори учасників на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Так, з системного аналізу ч. 5, 9 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників на вимогу учасника поділяються на: загальні збори учасників, скликані виконавчим органом на вимогу учасника; загальні збори учасників, скликані безпосередньо учасником (у випадку ігнорування виконавчим органом вимоги про скликання).

При цьому, варто наголосити, що у випадку ігнорування виконавчим органом відповідної вимоги учасника про скликання загальних зборів учасників, такий учасник вчиняє усі послідовні дії у точній відповідності з статтями 31-32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а саме: 1) подання Вимоги про скликання загальних зборів учасників виконавчому органу; 2) отримання безпідставної відмови виконавчого органу у скликанні загальних зборів учасників виконавчим органом або неотримання повідомлення про скликання загальних зборів учасників виконавчим органом протягом 10 днів з моменту отримання відповідної вимоги виконавчого органу; 3) самостійне скликання загальних зборів шляхом скерування Повідомлення про скликання загальних зборів в порядку ч. З, 5, 8 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Також варто наголосити, що Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» розмежовує поняття Вимога про скликання загальних зборів учасників (формується для скликання зборів виконавчим органом) та Повідомлення про загальні збори учасників (повідомлення, яке містить інформацію щодо дати, часу та місця зборів, порядку денного та яке формується виконавчим органом у випадку скликання зборів останнім або учасником, який скликає загальні збори самостійно (у випадку ігнорування Вимоги про скликання учасника), яке йде за відповідною Вимогою.

Тобто, Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Цивільний кодекс України передбачають спосіб реалізації корпоративних прав учасника, який володіє 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, на управління товариством у разі невиконання його вимоги про скликання загальних зборів шляхом самостійного скликання таких загальних зборів.

Безумовно, у спірних правовідносинах позивач, який володіє часткою у розмірі 50% статутного капіталу відповідача, звернувся 29.06.2022 року до відповідача з Вимогою скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС М». Вказана вимога отримана відповідачем 05.07.2022 року й відповідно - Повідомлення про скликання загальних зборів учасників підлягало формуванню виконавчим органом до 15.07.2022 року, а загальні збори учасників скликанню виконавчим органом за відповідною вимогою не раніше 15.08.2022 року.

Водночас, враховуючи приписи статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ч. 4 ст. 98 Цивільного кодексу України та зважаючи на ігнорування виконавчим органом відповідача відповідної Вимоги позивача, починаючи з 15.07.2022 року позивач мав право самостійно скликати загальні збори учасників ТОВ «АЯКС М» з обов`язковим дотриманням вимог ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у т.ч. скерувати належним чином оформлене Повідомлення про скликання загальних зборів учасників та скликати відповідні збори не раніше 30 дня з дня скерування відповідного Повідомлення учасником іншим учасникам, що потенційно могло бути не раніше 15.08.2022 року - чого зроблено позивачем не було.

Відповідно, позивач міг реалізувати своє право на участь в загальних зборах учасників ТОВ «АЯКС М» та на управління товариством у спосіб передбачений законом. Вчиняти додаткові заходи для спонукання товариства скликати загальні збори не було потреби, як і немає станом на момент ухвалення даного рішення.

Позивачем разом з поданням позовної заяви не було надано (як і у позовній заяві не зазначено) жодних доказів та мотивів на підтвердження вчинення ТОВ «АЯКС М» дій спрямованих на перешкоджання позивачу скористатись своїм правом самостійно скликати загальні збори товариства в т.ч. з порушенням питань для розгляду колегіально на відповідних загальних зборах учасників щодо: звітування виконавчим органом щодо його роботи за 2018-2022 роки; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу; проведення фінансового аудиту із залученням аудитора (аудиторської фірми); подання виконавчим органом позивачу фінансової звітності за 2018-2022 роки; обов`язкового подання виконавчим органом звіту, щодо прийняття/звільнення найманих працівників з 2018-2022 років, трудових договорів та інших документів з цього питания; подання виконавчим органом звіту про інвентаризаційні цінності та залишки за 2018-2022 років з наданням підтверджуючих документів; щодо проведення документальної, фінансової, господарсько-операційної перевірки на ТОВ «АЯКС М» за участю всіх співвласників; звіту директора щодо виплати дивідендів та заробітної плати за 2018-2022 роки з документальним підтвердженням; звіту щодо прибутку та розподілу чистого прибутку між співвласниками; надання всіх наявних договорів та інших первинних бухгалтерських документів, що стосуються ТОВ «АЯКС М».

Більше того, формування позивачем вищевказаної Вимоги про скликання загальних зборів учасників від 29.06.2022 року з одночасною вказівкою у такій на самостійне скликання зборів на 02.08.2022 року БЕЗ Формування та скерування іншим часникам ТОВ «АЯКС М» відповідного Повідомлення про загальні збори учасників є недопустимим, оскільки початок перебігу строку подання вірогідного Повідомлення учасником (ініціатором зборів, який скликає збори самостійно без участі виконавчого органу) іншим учасникам починає свій відлік з дня, що слідує за 10 днем отримання та ігнорування виконавчим органом Вимоги учасника на скликання загальних зборів виконавчим органом (ч. 9 ст. 31 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), а загальні збори учасників підлягають скликанню не раніше 30 дня з дня скерування відповідного повідомлення учасникам (ч. З ст. 32 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), що у даній справі сягало не раніше 15.08.2022 року (за умови скерування Повідомлення позивачем 15.07.2022 року), а не 02.08.2022року. Та більше, позивачем не надано відповідного протоколу загальних зборів учасників (скликаних та проведених з ініціативи та силами відповідного учасника товариства у визначену таким дату), явки такого учасника у відповідне місцезнаходження проведення загальних зорів учасників, реєстрації учасників на відповідних загальних зборах учасників бодай 1 учасником тощо).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 Цивільного кодексу України.

Під порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача, неправильно обраний спосіб захисту є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

З огляду на вищевикладене вимога позивача про зобов`язання товариства скликати, організувати та провести загальні збори не відповідають встановленим законом способам захисту наявного у позивача корпоративного права на управління товариством, тож такі позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав неправильно обраного способу захисту права та недоведеності порушення прав позивача.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду під 25.11.2020 року по справі №910/8802/19 щодо тотожних обставин та правовідносин, яка в силу вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає обов`язковому врахуванню господарським судом під час винесення рішення у даній справі.

Твердження позивача, про те, що скликання загальних зборів товариства за його ініціативою, як учасником, який володіє більше 10 відсотками статутного капіталу товариства, є його правом, а не обов`язком, є безпідставними, так як без використання позивачем вказаного права та/або доведення факту перешкоджання в його використанні, не може вважатися порушеним корпоративне право позивача, як учасника товариства, на управління товариством.

Твердження позивача про те, що саме він заснував ТОВ "Аякс М" і що саме він є бенефіціаром товариства з прямим вирішальним впливом є теж безпідставним, так як відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який додано позивачем до позовної заяви, крім ОСОБА_1 засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс М» є ОСОБА_2 і остання теж є бенефіціаром з прямим вирішальним впливом..

Суд зазначає, що директор ТОВ "Аякс М" ОСОБА_2 , є засновником (учасником) вказаного товариства з 50 відсотками частки у статутному капіталі та бенефіціаром з прямим вирішальним впливом, і саме вказана особа від імені товариства відмовила позивачу у скликанні та проведенні загальних зборів учасників ТОВ "Аякс М".

Таким чином позов про зобов`язання виконавчого органу товариства, яким є інший учасник товариства і саме який фактично відмовляється скликати та провести загальні збори учасників ТОВ "Аякс М", не призведе до захисту наявного у позивача корпоративного права на управління товариством, так як, що слідує з вище встановленого, спір щодо скликання та проведення загальних зборів учасників товариства існує саме між засновниками (учасниками) товариства.

Суд зазначає, що право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Поняття суд, встановлений законом стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України, заяви №29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою національного законодавства на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France)).

Крім того, у розумінні ст. 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду у відповідності з правилами, встановленими національним законодавством країни та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає як право особи звернутися до суду, так і право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом у відповідності до національного законодавства.

У п. 52 рішення Меньшакова проти України (заява №377/02) від 08 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право па звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд, яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (пункт 25 рішення у справі Кутій проти Хорватії, заява № 48778/99).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі №9-зп щодо офіційного тлумачення ст.ст. 55, 64, 124, ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Тобто з наведеної практики ЄСПЛ з урахуванням положень Конвенції вбачається, що кожна особа може звернутися за захистом свого порушеного права у порядку національного законодавства (у т.ч. про визнання протиправним звільнення, поновлення на роботі й скасування протоколу правління й наказу про звільнення).

При цьому, виключно наявність порушеного цивільного права позивача зумовлює забезпечення його захисту в порядку національного законодавства.

Так, у ст. 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право па захист свого цивільного правду разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Разом із цим, за змістом ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання (його учасник) та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права та обраної юрисдикції залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі №569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі №916/3156/17.

Під способами та формами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі №925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року в справі №487/10132/14-ц (пункт 90)).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 331/6527/16-ц (пункт 69).

Вирішуючи спір, суд з`ясовує: чи існує упозивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення. невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту у порядку обраного позивачем судочинства і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 червня 2019 року в справі №910/6642/18, від 21 січня 2020 року у справі №910/7815/18, від 11 лютого 2020 року в справі №922/1159/19.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту та форми судочинства, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року в справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги па порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У рішенні від 31 липня 2103 року в справі «Доранн проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Порушення права (інтересу) пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2020 року в справі №903/225/19.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача, неправильно обраний спосіб захисту є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про зобов`язання відповідача скликати, організувати та провести загальні збори учасників не відповідають встановленим законом способам захисту наявного у позивача корпоративного права на управління товариством, тож такі позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав неправильно обраного способу захисту права та недоведеності порушення прав позивача.

Зазначений висновок наведений у постанові Верховного Суду під 25.11.2020 року по справі №910/8802/19 (яка є чинною в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача скликати, організувати та провести загальні збори учасників) щодо тотожних обставин та правовідносин, а в силу вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» така підлягає обов`язковому врахуванню господарським судом під час винесення рішення у даній справі.

Варто також наголосити щодо недопустимості посилання позивача на правові висновки постанов Верховного Суду у справі №924/1237/19 та №910/16496/19, адже:

1) постанова №924/1237/19 містить висновки щодо застосувань норм права відносно акціонерних товариств, а не товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, які регулюються різними законами;

2) постанова №910/16496/19 містить висновки щодо застосування норм права у відмінних за своїм змістом правовідносинах та їх доказовим навантаженням, у т.ч. дію різних нормативно-правових актів) відносно справи №918/867/23, адже у справі №910/16496/19 досліджувалося питання щодо зобов`язання скликання загальних зборів учасників за 2012-2018 роки, тобто до моменту набрання законної сили Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (який набрав чинності лише у червні 2018 року) й під час дії Закону України «Про господарські товариства» (у якому було відсутнє право учасника на самостійне скликання загальних зборів учасників, як це дозволяє ч. 9 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»); у справі №910/16496/19 (на відміну від справи №918/867/23) позивачем було надано докази саме перешкод самостійного скликання загальних зборів учасників (для скликання загальних зборів учасників у справі №918/867/23 позивач мав усі можливості, (попри те, що для самого скликання загальних зборів документи не є потрібними) та відомості, такому жодних перешкод у скликанні не чинилось, однак, такий взагалі не реалізував надане останньому право самостійного скликання відповідних зборів (у т.ч. з дотриманням ст, 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»); у справі №910/16496/19 (на відміну від справи №918/867/23) досліджувалося питання виключно щодо скликання річних (а не позачергових) загальних зборів учасників у зв`язку з не скликанням відповідних річних зборів на систематичні вимоги учасника товариства (тим паче - під час дії положень Закону України «Про господарські товариства) - на відміну від справи №918/867/23, де позивачем жодного разу (окрім як у 2022 році) не було заявлено вимогу про скликання загальних зборів учасників за 2018 - 2021 рік.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

У позовній заяві позивач зводить свої вимоги щодо завдання останньому моральної шкоди виконавчим органом відповідача (у т.ч. як підстави для стягнення відповідної моральної шкоди) до:

1) невиконання виконавчим органом відповідача вимог позивача щодо скликання загальних зборів учасників;

2) не скликання протягом 2018-2022 років річних загальних зборів учасників;

3) доведення товариства до збитковості виконавчим органом відповідача;

4) крадіжки відповідача та майна останнього ОСОБА_2 ;

5) обмеження доступу позивача до офісу, документів (у т.ч. не надання документів) та можливостей аудиту;

6) невиплаті відповідачем дивідендів;

7) створення нового господарського товариства ОСОБА_2 .

Однак суд не погоджується з вказаними доводами позивача в силу їх необгрунтованості та недоведеності з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом зазначеної норми закону у правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювана шкоди. Обов`язок доказування наявності шкоди, її розміру, протиправної поведінки, що спричинила завдання шкоди покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач. Необхідними елементами складу цивільного правопорушення як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода може полягати в порушенні права власності, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З наведеного вбачається, що відшкодування моральної шкоди проводиться у випадку наявності сукупності наступних обставин:

1) моральна шкода завдана особі неправомірними діями іншої особи (протиправної поведінки особи, протиправного наслідку та причинного зв`язку між відповідною протиправною дією та її наслідком);

2) завдана моральна шкода саме відповідачем;

3) неправомірні дії саме відповідача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак, всупереч наведеному позивачем належними засобами доказування не доведено завдання йому моральної шкоди саме відповідачем у т.ч. за наявної протиправної поведінки, протиправного наслідку та причинного зв`язку між дією та відповідним наслідком, а також, що саме відповідач має йому відшкодувати завдану моральну шкоду, як і не надано обгрунтувань та доказів завдання відповідної моральної шкоди саме у розмірі 500000 гривень.

Більше того, позивачем не надано жодних доводів та доказів моральних страждань позивача, у т.ч. звернень до закладів охорони здоров`я тощо, втрати нормальних життєвих зв`язків і необхідності вчинення додаткових зусиль для організації свого життя, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

При цьому варто зауважити, що позивач лише опосередковано зазначає, що завдання йому моральної шкоди полягало у:

1) невиконанні виконавчим органом відповідача вимог позивача щодо скликання загальних зборів учасників (спростовується вищенаведеним, позаяк позивач мав право на самостійне скликання загальних зборів учасників з виконанням вимог ст. 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» - чого не зробив, а також відсутністю доказів протилежного;

2) не скликанні протягом 2018-2022 років річних загальних зборів учасників (спростовується тривалою пасивною поведінкою позивача у формі відсутні жодних вимоги щодо скликання річних загальних зборів за відповідні періоди у 2018-2022 роках, як і відсутністю будь-яких пропозицій щодо включення додаткових питань до порядку денного під час прийняття рішень щодо збільшення статутного капіталу у березні та грудні 2019 року, а також відсутністю доказів протилежного);

3) доведенні товариства до збитковості виконавчим органом відповідача (спростовується ризиковістю здійснення господарської діяльності, фінансовою звітністю відповідача, доданою до відзиву, відсутністю порушених проваджень про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, відсутності будь-яких задокументованих фактів завдання збитків виконавчим органом відповідачу, нецільового використання коштів останнім, а також відсутністю доказів протилежного);

4) крадіжки відповідача та майна останнього ОСОБА_2 (спростовується рівними частками учасників у ТОВ «Аякс М» з моменту державної реєстрації створення ТОВ «Аякс М», відсутністю будь-яких домовленостей ОСОБА_2 з позивачем (окрім як партнерства у вказаному товаристві за рівних часток), закритими кримінальними провадженнями щодо ОСОБА_2 , а також відсутністю доказів протилежного;

5) обмеженні доступу позивача до офісу, документів (у т.ч. ненадання документів) та можливостей аудиту (спростовується відкритим кримінальним провадженням щодо позивача, викраденням документів позивачем з офісу відповідача (до якого такий мав вільний доступ, що підтверджується відповідним відеозаписом з нагрудних камер співробітників патрульної поліції), а також відсутністю доказів протилежного. Більше того, в силу положень ч. І, 2 ст. 41 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» на вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, проводиться аудит фінансової звітності товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов`язаного (не пов`язаної) майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками. У такому разі учасник (учасники) товариства самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиту фінансової звітності товариства, в якому зазначається обсяг аудиторських послуг);

6) невиплаті відповідачем дивідендів (спростовується положеннями п. 12 ч. 2 ст. 30, ч. 4 ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положеннями установчого документу ТОВ «АЯКС М», позаяк виплата дивідендів є виключною компетенцією загальних зборів учасників (колегіального органу, рішення щодо виплати яких приймаються не менше як 51% голосів);

7) створення нового господарського товариства самостійно ОСОБА_2 (спростовується створення позивачем у 2021 році самостійного товариства з тотожними видами діяльності до видів діяльності відповідача (ТОВ «НАШ ВУЙКО», код ЄДРПОУ 44441174), як і відсутністю документально підтвердженої протиправності поведінки відповідача у формі створення ОСОБА_2 самостійного суб`єкта господарювання, протиправного документально підтвердженого наслідку такої поведінки та причинного зв`язку між ними, а також відсутністю доказів протилежного. Поруч з наведеним варто наголосити, що виконавчому органу відповідача жодних обмежень повноважень встановлено не було (доказом чого відповідний установчий документ ТОВ «АЯКС М» - наявний в матеріалах справи), як і заборон ОСОБА_2 на створення своїх самостійних господарських товариств).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, та те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність порушення його корпоративних прав на участь в управлінні Товариством з обмеженою відповідальністю "Аякс М", зокрема в частині скликання, організації та проведення загальних зборів учасників товариства, а також завдання йому моральної шкоди у зв`язку з не скликанням та не проведенням таких зборів виконавчим органом товариства, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

2. Судові витрати у справі покласти на позивача - ОСОБА_1 .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 21 грудня 2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.