Рішення

від 06.12.2023 по справі 921/574/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/574/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні технологічні системи"

про стягнення 262 044,54 грн неустойки

за участі представників:

позивача: Чернявська О.П. - довіреність;

відповідача: Загородній Р.І. - директор.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні технологічні системи" про стягнення 262 044,54 грн неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що після припинення дії договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2019 №1, всупереч законодавчих вимог, Товариство негайно не повернуло наймодавцеві предмет оренди. З огляду на це, позивач вимагає від наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Представник ТОВ "Універсальні технологічні системи" проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №03/09 від 15.09.2023, запереченнях №01/10 від 03.10.2023 та поясненнях №05/10 від 27.10.2023. Так, відповідач зазначає, що у листі №6 від 22.01.2021 не зазначено, з якого числа ця угода вважається розірваною, не визначені дії, які повинен вчинити Орендар у зв`язку з її розірванням в односторонньому порядку та порядок звільнення орендованих приміщень. Крім того, на думку відповідача, фактичні обставини свідчать про те, що з моменту розірвання договору оренди в односторонньому порядку, відповідач не користувався державним майном, був позбавлений доступу до орендованих приміщень, а відтак вони не перебували в його користуванні. Натомість позивач жодним чином не наполягав на поверненні цього майна за актом приймання - передавання та мав право вільно ним користуватись та розпоряджатись. Також, позивач не надав жодних доказів вжиття ним необхідних та достатніх дій щодо оформлення акту приймання - передавання орендованого майна після розірвання договору та/або ухилення відповідача від виконання свого обов`язку з повернення об`єкта оренди орендодавцеві за відповідним актом. Відповідач наголошує, що перелік майна, зазначений у листі ТОВ "Універсальні технологічні системи" №04/01 від 02.02.2021 не може слугувати доказом того, що відповідач продовжував користуватись орендованим майном. Окрім того, позивач після розірвання в односторонньому порядку договору не вчиняв жодних дій з вимогою про те, щоб відповідач забрав власне майно.

Позивач, заперечуючи твердження відповідача (відповідь на відзив №710 від 21.09.2023 та пояснення №796 від 17.10.2023), вказує на те, що під час розгляду справи №921/249/23 встановлено, що договір оренди розірвано 21.01.2021 у зв`язку із простроченням строків оплати орендної плати, про що зазначено у судовому рішенні. Окрім того, постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №921/309/21 від 20.12.2021 встановлено, що ТОВ "Універсальні технологічні системи" не доведено факту вчинення ТД НТП "Промінь" перешкод в користуванні приміщеннями, орендованими за договором №1 від 14.08.219, також не підтверджено належними та допустимими доказами тверджень про анулювання Товариству перепусток до орендованих приміщень. Крім того, позивач звертає увагу на те, що листом №04/01 від 02.02.2021 ТОВ "Універсальні технологічні системи" зверталось до ТДНТП "Промінь" з проханням забезпечити безперебійне водопостачання та електропостачання орендованих приміщень. Зазначене вказує на те, що відповідач мав на меті використовувати орендовані приміщення у своїй виробничій діяльності.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.08.2019 між Тернопільським державним науково - технічним підприємством "Промінь" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальні технологічні системи" (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, яке перебуває на балансі Орендодавця, а саме:

- частину приміщень першого поверху адміністративно-побутового корпусу (літера "А"), який розташований за адресою: місто Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 38 (поз. 1-39 площею 25,0 кв.м.; 1-40 площею 2,10 кв.м.; 1-42 площею 14,0 кв.м.; 1-43 площею 27,70 кв.м.; 1-44 площею 3,30 кв.м.; 1-45 площею 6,60 кв.м.; 1-46 площею 3,30 кв.м.; 1-47 площею 15,80 кв.м.; 1-48 площею 9,10 кв.м.; 1-49 площею 2,20 кв.м.; 1-50 площею 1,20 кв.м.; 1-51 площею 2,20 кв.м.; 1-52 площею 1,30 кв.м.) загальною площею 113,9 кв.м.;

- частину приміщень виробничого корпусу (літера "В"), який розташований за адресою: місто Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 38(частина поз. 1-1) загальною площею 933,0 кв.м.;

- частину приміщень виробничого корпусу (літера "В") який розташований за адресою: місто Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 38 (частина поз. 1-1 площею 43,23 кв.м., поз. 1-25 площею 213,0 кв.м., частина поз. 1-26 площею 27,3 кв.м.), загальною площею 283,53 кв.м.

Загальна площа Майна, що передається в оренду становить 1330,43 кв.м (п.1.2 Договору), а його вартість станом на 31.03.2019 складає 2 071 270 грн (п.1.3 Договору).

У розділі 3 спірного правочину сторонами визначено розмір та умови внесення орендної плати. Так, за умовами п.3.1 Договору орендна плата перераховується Орендарем щомісячно у строк на пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним і спрямовується: 30% від суми орендної плати до Державного бюджету, а 70% від суми орендної плати - на рахунок Орендодавця. До 15 числа Орендар зобов`язаний надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу Орендодавця Орендар зобов`язаний проводити звірку взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2019 року 20 421 грн 36 коп. за місяць (п.3.2. Договору).

Пунктом 3.5 угоди обумовлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.6 Договору).

Поряд із цим, суд приймає до уваги, що належний до сплати розмір орендної плати за спірне майно між учасниками цього спору вже був предметом судового розгляду у справі №921/1/21. За її результатами, постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.02.2022 визначено нарахування Товариству орендної плати за користування державним майном згідно з договором оренди №1 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 14.08.2019 в розмірі 50% суми нарахованої орендної плати, починаючи з 12.03.2020, що становить на січень 2021 року з урахуванням індексу інфляції - 10 343,42 грн.

Пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що останній укладено на строк 35 місяців, та діє з 14.08.2019 по 14.07.2022 року включно.

Також у пункті 10.3 цієї угоди її контрагенти домовилися про те, що зміни до умов договору допускається за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються сторонами протягом одного місяця з дати їх письмового подання до розгляду іншою стороною. Договір може бути розірвано Орендодавцем в односторонньому порядку у разі невиконання Орендарем своїх зобов`язань.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю за актом приймання - передавання. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов`язок складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на Орендаря (п. 10.9 Договору).

Поряд з цим, сторони у п.10.10 укладеного правочину погодили, що якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Факт передачі приміщень в оренду позивачу підтверджується укладеним сторонами та підписаним їхніми представниками 14.08.2019 року Актом приймання-передачі державного окремого індивідуально визначеного майна, який містить, окрім іншого, перелік орендованого майна та його технічний стан на момент передачі. Зокрема, обидва учасники договірних відносин констатували, що одна частина орендованого майна перебуває у задовільному стані та потребує поточного ремонту, інша - в стані незадовільному та потребує капітального ремонту.

В подальшому, листом №6 від 22.01.2021 позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку через невиконання Орендарем своїх зобов`язань щодо порядку сплати орендної плати, порядку збереження майна та порушення зобов`язання в частині нездійснення поточного ремонту орендованого майна. Державне підприємство стверджує, що факт отримання цього документа його контрагентом засвідчується листом останнього №01/08 від 11.08.2022. Відтак, даний договір є розірваним з 21.01.2021 у зв`язку із простроченням строків оплати орендної плати.

Незважаючи на це, відповідач, на думку ТДНТП "Промінь", не виконав свого обов`язку щодо вчасного повернення об`єкта оренди на умовах, що викладені у договорі оренди. Як наслідок, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до частини 2 ст.11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою, укладений між сторонами договір, є договором оренди.

Зі змісту частини 6 статті 283 та частини 4 статті 291 ГК України випливає, що до відносин оренди між суб`єктами господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Аналіз частини 1 статті 759 та частини 1 статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В свою чергу, невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі наділяє наймодавця правом на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Водночас, при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 (пункти 137-139).

Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі №910/9328/17 та від 28.08.2018 у справі №913/155/17, даючи правову оцінку у подібних правовідносинах зазначив, що при розгляді спорів про стягнення неустойки судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна. При цьому обставини, чи продовжує орендар, стосовно якого припинився договір оренди та стосовно якого ухвалено рішення про виселення, фактично користуватись орендованим приміщенням, сплачувати плату за користування таким приміщенням та інші платежі, отримувати дохід від здійснення підприємницької діяльності у такому приміщенні, не виключають відповідальність, встановлену частиною 2 статті 785 ЦК України.

Як вбачається із листування між сторонами, позивач направив відповідачу лист №6 від 22.01.2021, в якому повідомив останнього про розірвання договору оренди №1 від 14.08.2019 в односторонньому порядку. Як доказ направлення відповідачу вказаного листа позивачем долучено до матеріалів справи копію фіскального чеку про направлення поштового відправлення. Однак, Товариство жодної відповіді на вище вказаний лист не надало .

Також, 18.07.2022 ТДНТП "Промінь" надіслано заяву №222 від 18.07.2022 з вимогою до відповідача повернути орендоване майно та надіслано примірники Актів приймання - передачі майна, яке слід повернути Орендодавцю. Позивачем у заяві вказано, що починаючи з 15.07.2022 договір є припиненим, а майно необхідно повернути 19.07.2022. Надіслання вказаної заяви з додатками підтверджується фіскальним чеком від 18.07.2022 ПН 215600426655 та описом вкладення. Відповідач у відповідь на вище вказану заяву надіслав лист №01/08 від 11.08.2022, у якому вказав, що у нього відсутні правові підстави для розгляду такої заяви, оскільки договір оренди №1 від 14.08.2019 є розірваним на підставі листа №6 від 22.01.2021, а правовідносини між сторонами є припиненими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19 дійшла висновку, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.

Разом з тим, орендуючи спірне майно, відповідач діє як суб`єкт господарювання в межах господарських правовідносин, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 Господарського кодексу України).

Обов`язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб`єктів; відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця, як місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Здійснюючи підприємницьку діяльність, Товариство вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з ним у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов`язок Товариства забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до нього письмово в розумний строк.

Таким чином, негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

З наведеного в сукупності суд констатує, що позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря, надіславши йому лист №6 від 22.01.2021.

Більше того, при вирішенні цього спору слід врахувати закріплений законодавцем у статті 75 ГПК України обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені судовим рішенням котре набрало законної сили або обставини, які визнаються учасниками справи.

При цьому суд зазначає, що в ході даного судового розгляду його обидва учасники, через своїх представників неодноразово вказували на те, що Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 14.08.2019 було розірвано з ініціативи Орендодавця саме 21 січня 2021 року.

Аналогічно господарські суди першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях по справі №921/249/23 констатували, що за твердженням позивача, яке не заперечується відповідачем, даний договір розірвано 21.01.2021 у зв`язку із простроченням строків оплати орендної плати.

Підсумовуючи наведене суд стверджує, що Договір від 14.08.2019 року слід вважати розірваним з 21 січня 2021 року.

Правові наслідки цьому, учасники договірних відносин обумовили у п.10.9 Договору, встановивши, що:

- у разі розірвання Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю за актом приймання-передавання;

- Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання;

- Обов`язок складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Доказів складання Орендарем такого акта чи ініціювання ним процедури повернення орендованого Майна Орендодавцю матеріали справи не містять.

Натомість, після розірвання Договору, а саме 02.02.2021 ТОВ "Універсальні технологічні системи" звернулося до ТДНТП "Промінь" з листом №04/01 про забезпечення безперебійного водопостачання та електропостачання орендованих приміщень, а 08.04.2021 року з листом №03/04 про надання можливості забрати матеріальні цінності з орендованих приміщень. Відтак, суд погоджується із твердженням Орендодавця про те, що зазначеними вище доказами підтверджується факт використання орендованих приміщень Товариством після розірвання договору.

Більше того, після 21.01.2021 року Орендарем було ініційовано судовий спір щодо спірної нерухомості. Зокрема, у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/309/21 за позовом ТОВ "Універсальні технологічні системи" до ДП "Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь" про усунення перешкод в користуванні орендованим державним майном. За результатами розгляду вказаної справи, Господарським судом Тернопільської області у справі №921/309/21 від 15.09.2021ухвалено рішення, яким позов задоволено. Разом з тим, постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 рішення першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. При цьому, суд апеляційної інстанції констатував, що ТОВ "Універсальні технологічні системи" не довело факту вчинення Державним підприємством перешкод в користуванні позивачем приміщенням, орендованим за договором № 1 від 14.08.2019 року (не допуск чи обмеження доступу до орендованих приміщень). Також позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свого твердження про анулювання відповідачем перепусток до орендованих приміщень, наданих його представникам.

При цьому суд відзначає, що доказів, які б підтверджували перелічені вище судом апеляційної інстанції обставини, матеріали справи №921/574/23 також не містять.

З наведеного в сукупності, суд констатує що у спірних правовідносинах фактично мала місце бездіяльність Орендаря щодо повернення об`єкта оренди по закінченню орендних правовідносин з Орендодавцем.

При цьому, судом критично оцінюються посилання відповідача на те, що підприємницька діяльність в орендованих приміщеннях через аварійний стан даху ним фактично не здійснювалась.

З даного приводу суд вважає за необхідне звернути увагу сторін, що згідно з частиною першою статті 627 ЦК України вони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі спірного правочину та відповідно до приписів частини 1 статті 759 та частини 1 статті 785 ЦК України відповідач отримав право користування орендованим майном. При цьому йому було відомо про технічний стан об`єкта оренди. Це засвідчується актом прийому передачі, котрий без зауважень та застережень підписаний обома контрагентами. Таким чином, фактичне послідуюче використання орендованого майна у власній підприємницькій діяльності залежало виключно від волевиявлення Товариства. Адже, знаючи про незадовільний стан частини орендованого майна заздалегідь, підприємницьке товариство мало б усвідомлювати ризики, що з цього випливають. Однак, ця обставина не була перешкодою для укладення спірної угоди та виникнення орендних правовідносин між учасниками цього спору, а відтак не може слугувати і причиною неповернення орендованого майна, після припинення договірних відносин.

Орендар є суб`єктом господарювання, а відтак має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик. Така особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

В свою чергу, судом не встановлено фактів вчинення у спірний період позивачем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від відповідача. Навпаки, ТДНТП "Промінь" 18.07.2022 року направило Товариству для підписання копію Акта приймання - передачі орендованого майна, хоча обов`язок по складанні такого акту контрагенти у пункті 10.9 Договору покладали виключно на Орендаря. Однак, вказані примірники акту відповідачем також були не підписані.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18 (пункт 51).

При цьому суд констатує, що в ході цього судового розгляду не було здобуто доказів, які б вказували на те, що існували якісь об`єктивні умови, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк. Судом також не встановлено бездіяльності Орендодавця чи вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Наведене в сукупності, на переконання суду, є підставою для застосування до відповідача спеціального виду майнової відповідальності у вигляді неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час користування орендованим майном з 01.02.2021 по 31.01.2022.

Варто зазначити, що учасники договірних відносин також домовилися між собою у пункті 10.10 Договору про те, що якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. Відтак, підписуючи договір з визначеними умовами, а також здійснюючи свою господарську діяльність відповідач повинен був врахувати, усвідомлювати та об`єктивно оцінювати ризики та можливі негативні наслідки цього для себе. Адже в Україні діє принцип свободи договору, який полягає у можливості на власний розсуд узгодити сторонами правочину його умови, зокрема і щодо умов повернення/неповернення орендованого майна, негативних наслідків у разі неповернення такого майна тощо.

В розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.

З огляду на наведене, застосування частини другої статті 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України.

За розрахунками позивача, з врахуванням Постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі 921/1/21, розмір неустойки, що підлягає стягненню з ТОВ "Універсальні технологічні системи" за період з 01.02.2021 до 31.01.2022 включно, становить 262 044,54 грн. Жодних підтверджених доказами спростувань цього розрахунку чи власного контррозрахунку відповідач суду не надав.

Враховуючи вище наведене та здійснивши перерахунок заявленого позивачем розміру неустойки, суд прийшов до висновку, що даний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Згідно зі ст. ст.73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Однак, відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні технологічні системи" (вул. Гетьмана П.Орлика, буд. 5, м. Тернопіль, 46018 (фактична адреса: вул. Незалежності, 1-Д, м. Хоростків, Чортківський район, Тернопільська область, 48242), ідент. код 36212166) на користь Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" (вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, 460016 (поштова адреса: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46004), ідент. код 14040960) 262 044 (двісті шістдесят дві тисячі сорок чотири) грн 54 коп. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення та 3 930 (три тисячі дев`ятсот тридцять) грн 68 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 21.12.2023.

Суддя О.В. Руденко