Постанова

від 23.05.2024 по справі 921/574/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. Справа №921/574/23

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:КРАВЧУК Н.М.

ПЛОТНІЦЬКОГО Б.Д.

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Універсальні технологічні системи б/н від 10.01.2024 (вх.ЗАГС №01-05/146/24 від 11.01.2024)

на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 06.12.2023 (повний текст 21.12.2023, суддя Руденко О.В.)

у справі№921/574/23

за позовом:Тернопільського державного науково-технічного підприємства Промінь, м. Тернопіль

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальні технологічні системи, м.Тернопіль

простягнення 262 044,54 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

23.08.2023 Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ Універсальні технологічні системи про стягнення 262 044,54 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після припинення дії договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2019 №1, всупереч законодавчих вимог, товариство негайно не повернуло наймодавцеві предмет оренди.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.12.2023 у справі №921/574/23 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Універсальні технологічні системи" на користь Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" 262 044,54 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення та 3 930,68 грн. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

В ході розгляду справи суд, з врахуванням фактичних обставин справи встановив факт розірвання укладеного між сторонами договору індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності за №1 від 14 серпня 2019 року з 21 січня 2021 року. Водночас, відповідач в порушення умов п. 10.9 договору не повернув орендоване майно позивачу згідно підписаного сторонами акта приймання-передавання орендованого майна.

Доказів складання орендарем такого акта чи ініціювання ним процедури повернення орендованого майна орендодавцю матеріали справи не містять. Суд констатував, що у спірних правовідносинах фактично мала місце бездіяльність орендаря щодо повернення об`єкта оренди по закінченню орендних правовідносин з орендодавцем. Наведене в сукупності, на переконання суду, є підставою для застосування до відповідача спеціального виду майнової відповідальності у вигляді неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час користування орендованим майном з 01.02.2021 по 31.01.2022.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ Універсальні технологічні системи подало апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні окремих обставин, які мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема зазначає, що копію листа Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" №6 від 22.01.2021 про розірвання договору оренди в односторонньому порядку було отримано ТОВ "Універсальні технологічні системи" 19.02.2021 під час розгляду судової справи №921/1/21 про зобов`язання Тернопільського ДНТП "Промінь" здійснити нарахування орендної плати за користування частиною приміщень виробничого корпусу в розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати починаючи з 12 березня 2020 року. У листі №6 від 22.01.2021 не було вказано, з якого числа договір оренди вважається розірваним, не зазначено які дії повинен вчинити орендар у зв`язку з його розірванням в односторонньому порядку та порядок звільнення орендованих приміщень і підписання акта приймання-передавання майна, а відтак на час отримання цього листа неможливо було встановити дату повернення майна за актом приймання-передавання згідно пункту 10.9 договору оренди. Разом з тим, ТОВ "Універсальні технологічні системи" 05.08.2022 отримало від Тернопільського ДНТП "Промінь" заяву про припинення договору оренди №1 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до держаної власності від 14.08.2019 за №222 від 18.07.2022 з вимогою повернути з оренди орендоване майно не пізніше дати закінчення договору оренди (14.07.2022) та підписати два примірника акта приймання-передавання про повернення майна. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в заяві про припинення договору оренди позивач вказує на те, що починаючи з 15.07.2022 договір оренди є припиненим та направив акт приймання-передачі державного індивідуально визначеного нерухомого майна за договором оренди датований 2022 роком без підпису уповноваженої особи Державного підприємства та не скріплений печаткою зі своєї сторони. В той же час, в позовній заяві позивач зазначає, що договір оренди є розірваним в односторонньому порядку 21.01.2021 та вимагає сплатити неустойку в порядку частини другої ст. 785 ЦК України за період з 01.02.2021 по 31.01.2022 включно. На переконання скаржника суд першої інстанції надав невірну оцінку доказам у справі і зробив невірний висновок про те, що направлення позивачем акта приймання-передачі орендованого майна 18.07.2022 разом із заявою №222 від 18.07.2022 було вимогою повернути орендоване майно у зв`язку із розірванням орендних відносин в односторонньому порядку. Крім того, у суду немає будь-яких доказів того, що позивач вимагав у відповідача повернення орендованого майна та підписання акта приймання-передавання майна за наслідками листа №6 від 22.01.2021 починаючи з 21.01.2021. Скаржник також зауважує, що в поданому позивачем розрахунку суми заборгованості вказано розмір орендної плати з січня 2021 року, що не дає можливість перевірити правильність нарахування орендної плати починаючи з першого місяця оренди - серпня 2019 року та здійсненого перерахунку орендної плати з 12.03.2020 відповідно до вимог п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 на виконання постанови Верховного суду України у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №921/1/21. Просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові Тернопільського ДНТП «Промінь» відмовити повністю.

Тернопільське ДНТП «Промінь» у відзиві на апеляційну скаргу заперечило проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Зокрема, звертає увагу на те, що листом від 01/08 від 11.08.2022 ТОВ "Універсальні технологічні системи" вказало, що: «у зв`язку з розірвання договору оренди №1 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2019 в односторонньому порядку, правовідносини між сторонами є припиненими». Наведеним підтверджується, що відповідач визнає, що вказаний договір є розірваним. Зазначає, що листом №04/01 від 02 лютого 2021 року ТОВ «Універсальні технологічні системи» зверталось до ТДНТП «Промінь» з проханням забезпечити безперервне водопостачання та електропостачання, що відповідач мав на меті використовувати орендовані за договором оренди приміщення у своїй виробничій діяльності. Також, що відповідачем до заперечень додано лист №03/04 від 08.04.2021, зі змісту якого слідує, що на квітень місяць 2021 року в орендованих ТОВ «Універсальні технологічні системи» приміщеннях перебувало майно останнього, а відповідно відповідач продовжував користуватися орендованим майном після розірвання (припинення) дії договору оренди. Порядком повернення орендованого майна врегульовано умовами укладеного договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності за №1 від 14.08.2019. Підписуючи даний договір відповідач погодив зміст договору, тому при направленні на його адресу повідомлення про розірвання договору, ТДНТП «Промінь» не зобов`язано було роз`яснювати, які саме дії він повинен вчинити у зв`язку з розірванням договору. Оскільки, відповідач не виконав покладеного умовами договору оренди обов`язку щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, позивачем нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за час прострочення повернення індивідуально визначеного нерухомого майна, а саме площею 1330,43 кв.м, що розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38. Водночас, відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували існування об`єктивних причин, які б перешкоджали йому вчасно та відповідно до умов договору повернути орендоване майно. Розрахунок суми неустойки що заявлена до стягнення з відповідача, здійснено з урахуванням вимог викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09 лютого 2022 року у справі № 921/1/23. При здійсненні розрахунку за основу взято перший (базовий) місяць оренди державного майна погоджений сторонами при укладанні договору оренди у розмірі 50 % та становить 10 210,68 грн з урахуванням індексації 10 343,42 грн. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 відкрито апеляційне провадження та ухвалено здійснювати перегляд оскарженого рішення у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України.

За вимогами ч.13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Поряд з тим, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України №4469/07 від 02.05.2013, Папазова та інших проти України №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом направлення ухвали суду від 12.01.2024 про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету зареєстрованого в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

На час винесення даної постанови від сторін не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги, яке є предметом оскарження.

Обставини справи.

14.08.2019 між Тернопільським державним науково-технічним підприємством "Промінь" (орендодавець) та ТОВ "Універсальні технологічні системи" (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1.

Згідно із п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, яке перебуває на балансі орендодавця, а саме:

- частину приміщень першого поверху адміністративно-побутового корпусу (літера "А"), який розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 38 (поз. 1-39 площею 25,0 кв.м; 1-40 площею 2,10 кв.м; 1-42 площею 14,0 кв.м; 1-43 площею 27,70 кв.м; 1-44 площею 3,30 кв.м; 1-45 площею 6,60 кв.м; 1-46 площею 3,30 кв.м; 1-47 площею 15,80 кв.м; 1-48 площею 9,10 кв.м; 1-49 площею 2,20 кв.м; 1-50 площею 1,20 кв.м; 1-51 площею 2,20 кв.м; 1-52 площею 1,30 кв.м) загальною площею 113,9 кв.м;

- частину приміщень виробничого корпусу (літера "В"), який розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 38 (частина поз. 1-1) загальною площею 933,0 кв.м;

- частину приміщень виробничого корпусу (літера "В") який розташований за адресою: місто Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 38 (частина поз. 1-1 площею 43,23 кв.м, поз. 1-25 площею 213,0 кв.м, частина поз. 1-26 площею 27,3 кв.м), загальною площею 283,53 кв.м.

Загальна площа майна, що передається в оренду - 1330,43 кв.м (п.1.2 договору), а його вартість станом на 31.03.2019 становить 2 071 270 грн. без врахування ПДВ (п.1.3 договору).

У розділі 3 договору сторонами визначено розмір та умови внесення орендної плати.

Так, за умовами п.3.1 договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно у строк на пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним і спрямовується: 30% від суми орендної плати до Державного бюджету, а 70% від суми орендної плати - на рахунок орендодавця. До 15 числа орендар зобов`язаний надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця орендар зобов`язаний проводити звірку взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2019 року 20 421,36 грн за місяць (п.3.2 договору).

Пунктом 3.5 договору обумовлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.6 договору).

У пункті 5.8 сторонами договору визначено обов`язок орендаря у разі припинення або дострокового розірвання договору, повернути орендодавцю майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 10.3 договору зміни до умов цього договору допускається за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються сторонами протягом одного місяця з дати їх письмового подання до розгляду іншою стороною. Договір може бути розірвано орендодавцем в односторонньому порядку у разі невиконання орендарем своїх зобов`язань.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передавання. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.9 договору).

Пунктом 10.10 договору сторони погодили, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Цей договір укладено на строк 35 місяців, та діє з 14.08.2019 по 14.07.2022 року включно (п. 10.1 договору).

Факт передачі позивачем приміщень в оренду відповідачу підтверджується укладеним сторонами та підписаним їхніми представниками 14.08.2019 актом приймання-передачі державного окремого індивідуально визначеного майна, який містить, окрім іншого, перелік орендованого майна та його технічний стан на момент передачі. Зокрема, обидва учасники договірних відносин констатували, що одна частина орендованого майна перебуває у задовільному стані та потребує поточного ремонту, інша - в стані незадовільному та потребує капітального ремонту.

Листом за вих. №6 від 22.01.2021 позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку через невиконання орендарем своїх зобов`язань щодо порядку сплати орендної плати, порядку збереження майна та порушення зобов`язання в частині нездійснення поточного ремонту орендованого майна.

Як зазначає позивач у позовній заяві, факт отримання цього документа відповідачем, підтверджується листом цього ж відповідача за вих. №01/08 від 11.08.2022.

В подальшому, 18.07.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено заяву №222 про припинення договору оренди №1 від 14.08.2019 в односторонньому порядку.

У такій заяві вказано, що починаючи з 15.07.2022 договір є припиненим, а майно необхідно повернути 19.07.2022. Одночасно з направленням заяви про припинення договору оренди, позивач направив відповідачу для повернення орендованого майна проект акту приймання-передачі державного окремого індивідуально визначеного майна за договором. Надіслання вказаної заяви з додатками підтверджується фіскальним чеком від 18.07.2022 ПН 215600426655 та описом вкладення.

Відповідач у відповідь на вищевказану заяву надіслав лист за вих. №01/08 від 11.08.2022, у якому вказав, що у нього відсутні правові підстави для розгляду такої заяви, оскільки договір оренди №1 від 14.08.2019 є розірваним на підставі листа №6 від 22.01.2021, а правовідносини між сторонами є припиненими.

Оскільки, ТОВ «Універсальні технологічні системи» не виконало покладеного умовами договору оренди обов`язку щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, ТД НТП «Промінь» нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної плати за час прострочення повернення індивідуально визначеного нерухомого майна. За такими розрахунками, розмір неустойки за період з 01.02.2021 по 31.01.2022 включно, становить 262 044,54 грн, яка є предметом даних позовних вимог.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6, ч.1 ст. 627 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

В силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правовою природою, укладений між сторонами договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1 від 14.08.2019, є договором оренди.

За змістом ч. 6 ст. 283 та ч. 4 ст. 291 ГК України, до відносин оренди між суб`єктами господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З аналізу наведених норм права вбачається, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В свою чергу, невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі наділяє наймодавця правом на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Водночас, при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що позивач направив відповідачу лист №6 від 22.01.2021, в якому повідомив останнього про розірвання договору оренди №1 від 14.08.2019 в односторонньому порядку. Як доказ направлення відповідачу вказаного листа позивачем долучено до матеріалів справи копію фіскального чеку про направлення поштового відправлення. Однак відповідач відповіді на вище вказаний лист не надав.

Також, 18.07.2022 ТДНТП "Промінь" надіслало заяву №222 від 18.07.2022 з вимогою до відповідача повернути орендоване майно та примірники актів приймання-передачі майна, яке належить повернути орендодавцю. Позивачем у заяві вказано, що починаючи з 15.07.2022 договір є припиненим, а майно необхідно повернути 19.07.2022. Надіслання вказаної заяви з додатками підтверджується фіскальним чеком від 18.07.2022 ПН 215600426655 та описом вкладення.

Відповідач у відповідь на вище вказану заяву надіслав лист №01/08 від 11.08.2022, у якому вказав, що у нього відсутні правові підстави для розгляду такої заяви, оскільки договір оренди №1 від 14.08.2019 є розірваним на підставі листа №6 від 22.01.2021, а правовідносини між сторонами є припиненими. Наведеним підтверджується, що відповідач визнає, що вказаний договір є розірваним.

Отже, позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору оренди, надіславши відповідачу лист № 6 від 22.01.2021.

При цьому колегія суддів зауважує, що у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 07.06.2023 під час розгляду справи №921/249/23, яке залишено в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2024, суди встановили, що за твердженням позивача, яке не заперечується відповідачем, даний договір розірвано 21.01.2021 у зв`язку із простроченням строків оплати орендної плати.

Відтак, при прийнятті оскарженого рішення суд першої інстанції з врахуванням фактичних обставин справи встановив факт розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, з 22.01.2021.

Даний факт в силу ч.4 ст. 75 ГПК України є преюдиційним і додатковому доказуванню не потребує.

Як зазначалось вище, сторонами договору у п. 5.8 погоджено обов`язок орендаря, у разі припинення або дострокового розірвання договору, повернути орендодавцю майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки а разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Умовами п. 10. 9 договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Таким чином, порядок повернення орендованого майна врегульовано умовами укладеного сторонами договору оренди. Підписуючи даний договір відповідач погодив зміст договору. Відтак, при направленні на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору, позивач не був зобов`язаний роз`яснювати орендарю, які саме дії він повинен вчиняти у зв`язку з розірванням договору.

Разом з цим, орендар не дотримав порядку повернення орендованого манна, відповідно до умов укладеного договору оренди та не повернв орендоване майно орендодавцю за актом приймання-передачі.

Доказів складання орендарем такого акта чи ініціювання ним процедури повернення орендованого майна орендодавцю матеріали справи не містять.

Натомість, після розірвання договору, а саме 02.02.2021 ТОВ "Універсальні технологічні системи" звернулося до ТДНТП "Промінь" з листом №04/01 з проханням забезпечити безперервне водопостачання та електропостачання орендованих приміщень, а 08.04.2021 з листом за вих. №03/04 про надання можливості забрати матеріальні цінності з орендованих приміщень, чим підтверджується факт використання орендованих приміщень відповідачем після розірвання договору.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №921/1/21, відповідач як орендар, який є суб`єктом малого підприємництва та використовує нерухоме державне майно для виробничої діяльності, відповідно до додатку №2 постанови № 611, має право на відповідне зниження орендної плати.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах фактично мала місце бездіяльність орендаря щодо повернення об`єкта оренди по закінченню орендних правовідносин з орендодавцем.

В свою чергу, судом не встановлено фактів вчинення у спірний період позивачем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від відповідача, які б вказували на те, що існували об`єктивні обставини, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк та оформити повернення наймачем орендованого майна. Водночас, обов`язок по складанню акта акта приймання-передавання умовами договору оренди покладено виключно на орендаря.

Поряд з тим, сторони у п. 10.10 договору оренди погодили, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

В розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України.

З огляду на наведене, застосування ч.2 ст. 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень ст. 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України.

За розрахунками позивача, з врахуванням правового висновку Верховного Суду у постанові від 09.02.2022 у справі 921/1/21, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача за період з 01.02.2021 до 31.01.2022 включно, становить 262 044,54 грн.

При здійсненні розрахунку за основу взято перший (базовий) місяць оренди державного майна погоджений сторонами при укладанні договору оренди у розмірі 50 % та становить 10 210,68 грн. з урахуванням індексації - 10 343,42 грн. Жодних підтверджених доказами спростувань цього розрахунку чи власного, протилежного розрахунку, відповідач суду не надав.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п.10 ч.3 ст.2, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Універсальні технологічні системи залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.12.2023 у справі №921/574/23 без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

Б.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ