Постанова

від 07.12.2023 по справі 916/393/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/393/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокурора - Ющенко М. А.,

позивачів - Дубчак Д. В.,

відповідачів - Крутоголова О. О.,

третіх осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спортивно-мисливського приватного підприємства "ОЛИМП" та заяву Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про приєднання до касаційної скарги Спортивно-мисливського приватного підприємства "ОЛИМП"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 (судді: Поліщук Л. В. - головуючий, Богатир К. В., Таран С. В.)

у справі за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України

до Спортивно-мисливського приватного підприємства "ОЛИМП"; Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: 1) Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси; 2) ОСОБА_2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Громадська організація "Військово-мисливське товариство "Південь"; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОРТІНГ"

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У лютому 2022 року спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяв про уточнення) до Спортивно-мисливського приватного підприємства "ОЛИМП" (далі - СМПП "ОЛИМП") про:

- усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження нерухомим майном, а саме нежитловою будівлею площею 96,4 м2, спорудами №№ 1-3, огорожею № 4-5, які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д , шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2022, з одночасним припиненням права власності СМПП "ОЛИМП" на нежитлову будівлю, будівлі та споруди стрілецького стенду (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2624538951100);

- усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження нерухомим майном, а саме нежитловою будівлею, загальною площею 260,1 м2, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Е, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2022, з одночасним припиненням права власності Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на нежитлову будівлю стрілецького стенду (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2624546251100);

- усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження нерухомим майном, а саме нежитловою будівлею, загальною площею 260,1 м2, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Е, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2022, з одночасним припиненням права власності СМПП "ОЛИМП" на нежитлову будівлю стрілецького стенду (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2624546251100);

- усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України (як власником) та Міністерством оборони України (як користувачем) права користування та розпорядження нерухомим майном стрілецького стенду, а саме нежитловою будівлею, загальною площею 96,4 м2, спорудами №№ 1-3, огорожею № 4-5, які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д, шляхом їх повернення з незаконного володіння СМПП "ОЛИМП" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України;

- усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України (як власником) та Міністерством оборони України (як користувачем) права користування та розпорядження нерухомим майном стрілецького стенду, а саме нежитловою будівлею, загальною площею 260,1 м2, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Е, шляхом її повернення з незаконного володіння Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 317, 391 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що спірне майно належить до державної власності, розпорядження яким було здійснено Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області (далі - Овідіопольська райдержадміністрація) з перевищенням повноважень.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2016 у справі № 916/2154/16, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017, було задоволено позов прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації від 26.02.2003 № 126 про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно за Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України(правонаступником якої є Громадська організація "Військово-мисливське товариство "Південь"), якою на підставі договору купівлі-продажу від 01.05.2003 нерухоме майно було відчужене Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортінг" (далі - ТОВ "Спортінг") , а у 2021 році майно на підставі акта прийому-передачі від 15.11.2021 передано у власність СМПП "ОЛИМП".

Судами у справі № 916/2154/16 було встановлено, що держава Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України є власником будівель та споруд стрілецького стенду, які внаслідок неправомірного розпорядження Овідіопольською райдержадміністрацією та незаконного оформлення права власності протиправно вибули із державної власності.

Прокурор зазначав, що СМПП "ОЛИМП" чинить перешкоди у користуванні нерухомим майном стрілецького стенду державної власності, вважаючи, що спірне нерухоме майно належить йому, а тому прокурор зазначав, що належним способом захисту прав держави у цьому випадку є усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України (як власником) та Міністерством оборони України (як користувачем) права користування та розпорядження об`єктами нерухомого майна стрілецького стенду шляхом скасування рішення про державну реєстрацію, з одночасним припиненням такого права власності та повернення майна з незаконного володіння державі.

1.3. Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України повністю підтримали позицію прокурора, просили позов задовольнити.

1.4. СМПП "ОЛИМП", заперечуючи проти позовних вимог, вказувало, зокрема на те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права держави на належне їй майно, що вибуло з власності поза її волею, є витребування майна в останнього набувача - СМПП "ОЛИМП" на користь держави в особі Міністерства оборони України та інших позивачів.

Водночас, відповідач звертав увагу на тому, що рішенням Господарського суду Одеської області від 02.09.2020 у справі № 916/820/20, з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, відмовлено у задоволенні позову прокурора про визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно та витребування майна з незаконного володіння ТОВ "Спортінг", через встановлення обставин щодо обізнаності про порушення прав держави щодо нерухомого майна з 2013 року у зв`язку із участю прокурора та Міністерства оборони України у справі № 916/2164/13 та обізнаності Кабінету Міністрів України про порушення прав держави з 2016 року, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідач також вказував на те, що на час подання позову прокурором спірне майно не існує в тому складі та технічному стані, про повернення якого заявлені позовні вимоги.

1.5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2022, зокрема, залучено до участі у справі як співвідповідача Авангардівську селищну раду Одеського району Одеської області (далі - Авангардівська селищна рада).

Згідно з ухвалою суду від 21.02.2022 залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса (далі - КЕВ м.Одеса), а також залучено до участі у справі як третю особу, на стороні відповідачів Громадську організацію "Військово-мисливське товариство "Південь" (далі - ГО "ВМТ "Південь") та ТОВ "Спортінг". Ухвалою від 01.07.2022 залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 .

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

2.2. Суд першої інстанції з посиланням на обставини встановлені у справі № 916/2154/16 стосовно того, що саме держава в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України є власниками спірних будівель та споруд стрілецького стенду, які протиправно вибули із державної власності, вказав про наявність порушення прав та охоронюваних інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, проте відмовив у задоволенні позову з огляду на невірно обраний прокурором спосіб судового захисту, який не призведе до відновлення прав та інтересів позивачів, вказавши, що у цьому випадку належним способом захисту є віндикаційний позов.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження спірним нерухомим майном шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з одночасним припиненням права власності відповідачів на нерухоме майно, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. У решті рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог щодо повернення майна - залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у справах № 916/2154/16 та № 916/820/20 встановлено обставини про те, що комплекс будівель та споруд стрілецького стенду, розташований в с. Нова Долина Овідіопольського району Одеської області, будівлі та споруди якого були побудовані у період з 1970-1986 років, належать до державної власності, розпорядження якою було здійснено Овідіопольською райдержадміністрацією 26.02.2003 з перевищенням своїх повноважень без отримання згоди Кабінету Міністрів України або Міністерства оборони України.

Спірні об`єкти нерухомості мали та мають статус державної власності, а тому здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним, а відтак, володіння відповідачами - СМПП "ОЛИМП" та Авангардівською селищною радою нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, є неправомірним (незаконним).

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за відповідачами формально наділяє останніх певними юридичними правами щодо спірного нерухомого майна і одночасно позбавляє права користування та розпорядження законного власника - державу в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, а відтак, відповідачі чинять перешкоди у здійсненні права власності державою на об`єкти нерухомого майна.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на встановлені обставини, а також враховуючи, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, тому прокурор, пред`являючи позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (негаторний позов), обрав ефективний спосіб захисту порушеного права держави на спірне нерухоме майно і права держави підлягають захисту саме у такий спосіб, а тому є обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за відповідачами на спірне нерухоме майно, з одночасним припиненням за ними права власності на це майно, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону у касаційній скарзі просить її скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо повернення майна та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посилання на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на ухвалення судового рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що заявляючи вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом повернення спірного державного майна з незаконного володіння відповідачів на користь держави, прокурор фактично поєднав елементи негаторного (усунення перешкод) та віндикаційного (повернення майна) позовів, які є взаємовиключними, а тому не можуть бути задоволені.

Такий висновок суперечить правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що за змістом статті 391 Цивільного кодексу України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння (постанова від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути майно.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виснував про те, що способом захисту в негагорних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій тощо).

Отже, прокурор вважає, що оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи встановлено, що спірні об`єкти нерухомості стрілецького стенду є державною власністю, спірне майно не повернуто державі, такі об`єкти використовуються відповідачами, то у даному спорі наявні правові підстав для задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод позивачам у здійсненні права розпорядження і користування спірними нежитловими приміщеннями шляхом повернення майна.

3.2. СМПП "ОЛИМП" також подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 про відмову у задоволенні позову залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із застосуванням норми права без урахування висновків Верховного Суду.

Скаржник вказує, що зважаючи на те, що право власності на нежитлову будівлю, будівлі та споруди стрілецького стенду в державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано за СМПП "ОЛИМП", то ні Кабінет Міністрів України, ні Міністерство оборони України не можуть вважатися володільцями вказаної нерухомості та повертати її за допомогою пред`явлення негаторного позову. У такому разі для захисту, права власності мас застосовуватися віндикаційний позов, на який поширюється позовна давність.

Суд першої інстанції правильно встановив, що ефективним способом захисту права власності держави є заявлений віндикаційного позову, однак наразі воно вже не є можливим, так як таким правом на захист позивач вже скористався, під час розгляду справи № 916/820/20, в якій судом відмовлено в його задоволенні, вказане рішення набрало законної сили.

Заявник касаційної скарги вказує на те, що здійснення судом перекваліфікації вимог, за умови, що вони є взаємовиключними, дозволяє перекваліфікувати будь-яку позовну вимогу, що зашкоджує передбачуваності в застосуванні норм права, які регулюють віндикаційний та негаторний позов та становить загрозу стабільності цивільного обороту. Констатувати наявність у публічного власника держави в особі уповноваженого органу права на володіння спірним майном і повертати це майно за допомогою негаторного позову, позбавляючи власника як фізичного, так і юридичного володіння, є недопустимим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14ц).

СМПП "ОЛИМП" зазначив, що у даному випадку у відповідача, який не вчинив жодних порушень, примусово вилучається приватна власність без жодного відшкодування та відновлення його прав.

Скаржник також наголошував на тому, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до наявної у справі довідки-характеристики від 15.07.2021 № 356/07/21 на момент проведення поточної інвентаризації нежитлові будівлі та споруди стрілецького стенду, що розташовані за адресою: вул. Крупської, 2-Д, с. Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області, та належать на праві приватної власності ТОВ " Спортінг", складаються з нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 96,4 м2 та житлового будинку літ. "Л,л,л1", загальною площею 260 м2. Інші будівні та споруди, зареєстровані відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.11.2014 № 2956-4229, було знесено.

Отже, спірне майно, щодо якого заявлено позов, станом на даний час не існує в тому складі і технічному стані, який був на момент прийняття постанови Верховною Радою України від 04,02.1994 № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" і постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР".

На час укладання договору купівлі-продажу від 21.05.2003 між Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та ТОВ "Спортінг" технічний стан будівель та споруд стрілецького стенду був незадовільний та вони фактично не буди придатні для подальшої експлуатації, про що свідчить акт приймання-передачі від 21.05.2003, у зв`язку з чим було вирішило припинити право власності на більшу частину будівель стрілецького стенду. Крім того, у довідці-характеристиці від 15.07.2021 № 356/07/21встановлено, що у 2017 році ТОВ "Спортінг" було побудовано нежитлове приміщення ресторану, загальною площею 97,8 м2, яке декларацією про готовність об`єкту до експлуатації від 26.04.2017 введено в експлуатацію.

Оскільки за результатами розгляду справи № 916/2154/16 встановленим є той факт, що державною власністю є комплекс будівель та споруд стрілецького стенду, що розташований в с. Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області, будівлі та споруди якого були побудовані у період з 1970-1986 років, неприпустимим є припинення права власності СМПП "ОЛИМП" на майно, яке не існувало на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, скаржник зауважує, що об`єкт нерухомості, який перебуває на праві власності у СМПП "ОЛИМП" не є тотожними тому майну, на яке було припинено право за рішення суду апеляційної інстанції.

3.3. Авангардівська селищна рада подала заяву про приєднання до касаційної скарги СМПП "ОЛИМП", яку було прийнято до розгляду, в якій селищна рада підтримала доводи СМПП "ОЛИМП" та їх обґрунтовування з підстав, аналогічних тим, що викладені у касаційній скарзі відповідача, вказуючи на незаконність постанови суду апеляційної інстанції з підстав, викладених у заяві.

3.4. Спортивно-мисливське приватне підприємство "ОЛИМП" у відзиві на касаційну скаргу прокурора просить відмовити в її задоволенні, вказуючи, зокрема, на те, що держава в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони в Україні не є володільцем спірного нерухомого майна, а постанови, на які посилався прокурор, ухвалені Верховним Судом у справах, в яких правовідносини не є подібними до правовідносин, які склалися у справі, яка розглядається, тому не можуть вважатися обов`язковими для врахування судом апеляційної інстанції.

3.5. Міністерство оборони України та Одеське квартирно-експлуатаційне управління у відзивах просять касаційну скаргу СМПП "ОЛИМП" залишити без задоволення, а касаційну скаргу прокурора - задовольнити.

3.6. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу СМПП "ОЛИМП" просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог залишити без змін з підстав, зазначених у відзиві.

3.7. Слюсаренко О. А. у відзиві також просить відмовити у задоволенні касаційної скарги СМПП "ОЛИМП", а касаційну скаргу прокурора задовольнити, скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 в частині відмови у задоволенні позову прокурора та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора.

4. Розгляд касаційних скарг і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, поясненнях присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, заяві про приєднання та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги та заяву про приєднання до касаційної скарги СМПП "ОЛИМП" слід задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. Суд апеляційної інстанції установив, що 26.02.2003 головою Овідіопольської райдержадміністрації прийнято розпорядження № 126, яким визнано за Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України право власності на будівлі та споруди стрілецького стенду, які перебувають на балансі вказаного товариства і знаходяться в с. Нова Долина Овідіопольського району. Пунктом 2 зазначеного розпорядження Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації зобов`язано підготувати правоустановчі документи на будівлі та споруди стрілецького стенду згідно з чинним законодавством.

02.04.2003 на підставі зазначеного розпорядження виконкомом Новодолинської сільської ради видано Південній регіональній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, будівлі та споруди стрілецького стенду, що розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Нова Долина, вул. Крупської , 2-Д.

21.05.2003 між Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (продавцем) та ТОВ "Спортінг" (покупцем), укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив належні продавцеві будівлі та споруди стрілецького стенду, що знаходяться в с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д, Овідіопольського району Одеської області, які належать продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області 02.04.2003, згідно з розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації та переліку від 26.02.2003 № 126, та зареєстрованим в Овідіопольському районному бюро технічної інвентаризації Одеської області 30.04.2003 за реєстровим № 1а-52. Договір посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 2334.

22.05.2003 до реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності ТОВ "Спортінг" на нежитлову будівлю, будівлі та споруди стрілецького стенду загальною площею 2195,9 м2 за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д.

Суд установив, що з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 17.11.2014 за індексним номером 29564229, вбачається, що 13.11.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області на підставі рішення від 17.11.2014 за індексним номером 17246357 (з відкриттям розділу) здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "Спортінг" на нежитлову будівлю, будівлі та споруди стрілецького стенду, загальною площею 2195,9 м2, за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д.

4.3. Суди також установили, що у серпні 2016 року перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси до Овідіопольської райдержадміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження від 26.02.2003 № 126 про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі, будівлі та споруди стрілецького стенду, розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Нова Долина, вул.Крупської, 2-Д, виданого 02.04.2003 Південній регіональній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2016 у справі № 916/2154/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017, позовну заяву прокурора задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області від 26.02.2003 № 126.

Як свідчить зміст судових рішень, вирішуючи спір у справі № 916/2154/16 суди виходили, зокрема, з того, що будівлі та споруди стрілецького стенду були побудовані у період з 1970- 1986 роки та були майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України. Згідно з розподільчим актом від 03.02.1994 майно, у тому числі і стрілецькі стенди, було передане Товариству військових мисливців та рибалок України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", прийнятою на виконання постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, на міністерства покладено повноваження органів управління цим майном згідно з додатком. При цьому, міністерства, зазначені у додатку, мали прийняти до 15.01.1995 до сфери управління майно згідно з порядком, передбаченим постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 "Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд", з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Зокрема, на Міністерство оборони України покладено управління майном підприємств, організацій та об`єктів Міноборони колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Згідно із наказом голови Центральної ради товариства військових мисливців та рибалок України від 27.10.2000 № 80 "Про проведення інвентаризації та передачу майна", заступника голови Центральної Ради, голів регіональних міських рад, керівників підприємств товариств військових мисливців і рибалок Збройних Сил України зобов`язано до 15.12.2000 здійснити звірку актів інвентаризації та передати майно, що перелічене в Переліку майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, управління яких покладається на міністерства в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 до сфери управління Міністерства оборони України.

Наказом начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 25.12.2000 № 86 на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18, постанови Президії Вищого арбітражного суду України від 21.07.2000, розпорядження начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України від 25.10.2000 № 12р, наказу начальника Головного КЕУ Міністерства оборони України від 31.10.2000 №137, у зв`язку з проведенням інвентаризації майна товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, яке розташоване на території Південного військового округу, наказано взяти на облік Одеській КЕЧ району, зокрема, стрілецький стенд (7-й км Овідіопольської дороги).

Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 у справі № 18/235 залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2003, якими зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

За результатами розгляду справи № 916/2154/16 суди дійшли висновку про те, що комплекс будівель та споруд стрілецького стенду, що розташований в с. Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області, будівлі та споруди якого були побудовані у період з 1970-1986 роках, є державною власністю. Будь-яких рішень щодо відчуження державного (військового) нерухомого майна стрілецького стенду Військово-мисливського товариства Одеського військового округу Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України не приймалося, а тому розпорядження зазначеним нерухомим майном було здійснено Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області 26.02.2003 з перевищенням повноважень.

4.4. Суд апеляційної інстанції також установив, що спірне нерухоме майно стрілецького стенду було предметом спору у справі № 916/820/20 за позовом заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до ТОВ "Спортінг" про визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України, в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно та витребування цього майна з незаконного володіння ТОВ "Спортінг".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.09.2020 у справі № 916/820/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 та постановою Верховного Суду від 22.06.2021, у задоволенні позову прокурора відмовлено з тих підстав, що позовні вимоги, заявлені прокурором, не підлягають задоволенню оскільки визнання права власності є неналежним способом таких порушених прав, а витребування майна з чужого незаконного володіння у даному випадку є неможливим з огляду на заявлення таких вимог поза межами позовної давності.

Під час розгляду справи № 916/820/20 суди, з висновком яких погодився Верховний Суд, установили, що відчужуючи спірне майно за договором купівлі-продажу від 21.05.2003 на користь ТОВ "Спортінг", Південна регіональна організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України виступила як власник майна, що має право вільного розпорядження належним йому майном на підставі чинного на час укладання договору розпорядження та свідоцтва про право власності. Водночас у справі № 916/2154/16 судами встановлено обставину вибуття спірних будівель та споруд стрілецького стенду із державної власності поза волею держави в особі її уповноважених органів - Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України.

Суди у справі № 916/820/20 установили, що ТОВ "Спортінг" є добросовісним набувачем спірного майна, а також вказали на обґрунтованість вимог прокурора щодо витребування з незаконного володіння ТОВ "Спортінг" на користь держави в особі Міністерства оборони України державного майна, яке вибуло з власності держави поза її волею, втім відмовили у задоволенні вимог про витребування майна у зв`язку зі спливом позовної давності.

4.5. Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з одночасним припиненням права власності СМПП "ОЛИМП" та Авангардівської селищної ради на нерухоме майно, та скасування рішень про державну реєстрацію такого права за відповідачами, з тих підстав, що спірне майно є державним, яке протиправно вибуло із державної власності.

4.6. Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 та частини першої статті 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною 1статті 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас за змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 зазначено, що у розумінні приписів наведеної норми (статті 391 Цивільного кодексу України) право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17, на яку посилався прокурор у касаційній скарзі, зазначено, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

4.7. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, згідно з довідкою-характеристикою від 15.07.2021 № 356/07/21, виконаною фізичною особою-підприємцем Заікіною Н. П., на момент проведення поточної інвентаризації нежитлові будівлі та споруди стрілецького стенду, що розташовані за адресою: вул. Крупської, 2-Д, с. Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області належать на праві приватної власності ТОВ "Спортінг" та складаються з нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 96,4 м2, житлового будинку літ. "Л,л,л1", загальною площею 260 м2. Інші будівлі та споруди, зареєстровані відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.11.2014 № 29564229, було знесено. Тому слід вважати дійсними наступні характеристики нежитлових будівель та споруд стрілецького стенду: житлова площа: 140 м2; допоміжна площа: 216,5 м2; загальна площа: 356,5 м2.

25.10.2021 на підставі акта прийому-передачі об`єкта нерухомого майна № 1/21 ТОВ "Спортінг" передало ОСОБА_3 як виплату вартості частки у зв`язку із виходом із товариства право власності на нежитлові будівлі та споруди стрілецького стенду, загальною площею 365,5 м2, які розташовані за адресою: вул.Крупської, 2-Д, с.Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області .

15.11.2021 на підставі акта прийому-передачі об`єкта нерухомого майна № 1/21 ОСОБА_3 передав СМПП "ОЛИМП" як внесок до статутного капіталу товариства право власності на нежитлові будівлі та споруди стрілецького стенду, загальною площею 365,5 м2, які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д.

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 11.02.2022 за номером 299069336 (на час подання позовної заяви), нежитлова будівля, будівлі та споруди стрілецького стенду, загальною площею 356,5 м2, розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502851651237, у складі нежитлової будівлі літ. "А" та будинку літ. "Л,л,л1", зареєстровані за СМПП "ОЛИМП" на праві приватної власності.

28.07.2022 державним реєстратором внесено зміни про об`єкт нерухомого майна, а саме: цільове призначення будівлі літ. "Л,л,л1" змінено з житлового будинку на нежитлову будівлю літ. "Л"; загальну площу цієї будівлі змінено на 260,1 м2; додано нові складові частини об`єкта нерухомого майна, а саме: споруда № 1, споруда № 2, споруда № 3, огорожа № 4-5, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 19.08.2022 щодо об`єкта нерухомого майна № 502851651237, розташованого за адресою: вул. Крупської, 2-Д у с. Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області .

Зі змісту інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованих 07.09.2022 за №№ 309173455, 309170185, 309173313 вбачається, що було здійснено поділ об`єкта нерухомого майна, який є предметом спору у даній справі, на два окремі об`єкта, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 96,4 м2, споруда № 1, споруда № 2, споруда № 3, огорожа № 4-5, та нежитлову будівлю загальною площею 260,1 м2 з присвоєнням нових реєстраційних номерів кожному з них, 2624538951100 та 2624546251100 відповідно, а також з присвоєнням нової адреси об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 2624546251100, а саме: вул. Крупської, 2-Е у с. Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області.

Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 14.07.2022 за вих. № 14/07, виконаним Товариством з обмеженою відповідальністю "АРХЕСПЕРТБУД", за технічними показниками об`єкт, який перебуває у фактичному користуванні СМПП "ОЛИМП", може бути поділений на самостійні об`єкти нерухомості.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованих 07.09.2022 внаслідок проведення робіт з поділу спірного нерухомого майна нежитлова будівля, загальною площею 96,4 м2, споруда № 1, споруда № 2, споруда № 3, огорожа № 4-5 зареєстровані на праві власності за СМПП "ОЛИМП", а нежитлова будівля, загальною площею 260,1 м2 зареєстрована на праві приватної власності за Авангардівською селищною радою на підставі договору дарування від 19.08.2022.

Суд апеляційної інстанції установив, що внаслідок поділу об`єкту нерухомого майна, який є предметом спору у даній справі, утворилося два окремі об`єкти, яким присвоєно нові реєстраційні номери кожному з них та які мають різні адреси: Одеська область, Одеський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Д та Одеська область, Одеський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, 2-Е.

4.8. Суд апеляційної інстанції установив, що постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 у справі № 18/375 залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2002 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2003, якими зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово- мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Матеріали справи не містять доказів повернення Товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України Міністерству оборони спірного майна.

Відчужуючи спірне майно за договором купівлі-продажу від 21.05.2003 на користь ТОВ "Спортінг", Південна регіональна організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України виступила як власник майна, що має право вільного розпорядження належним йому майном на підставі чинного на час укладання договору розпорядження та свідоцтва про право власності.

Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, у справах № 916/2154/16 та № 916/820/20 встановлено обставини стосовно того, що комплекс будівель та споруд стрілецького стенду, розташований в с. Нова Долина Овідіопольського району Одеської області, будівлі та споруди якого були побудовані у період з 1970-1986 роках, належать до державної власності, розпорядження якою було здійснено Овідіопольською райдержадміністрацією 26.02.2003 з перевищенням своїх повноважень без отримання згоди Кабінету Міністрів України або Міністерства оборони України.

4.9. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з посиланням на обставини встановлені у справі № 916/2154/16 стосовно того, що саме держава в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України є власниками спірних будівель та споруд стрілецького стенду, які протиправно вибули із державної власності, вказав про наявність порушення прав та охоронюваних інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, проте відмовив у задоволенні позову з огляду на невірно обраний прокурором спосіб судового захисту, який не призведе до відновлення прав та інтересів позивачів, вказавши, що у цьому випадку належним способом захисту є віндикаційний позов.

Натомість суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені обставини, а також враховуючи, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, дійшов висновку, що прокурор, пред`являючи позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (негаторний позов), обрав ефективний спосіб захисту порушеного права держави на спірне нерухоме майно, і права держави підлягають захисту саме у такий спосіб, усунення порушень права власності, що перешкоджають власнику належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном, може відбуватися тим чи іншим способом, який забезпечить йому реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном, визнавши при цьому правомірними позовні вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за відповідачами на спірне нерухоме майно, з одночасним припиненням за ними права власності на це майно.

4.10. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначено таке:

"60. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).

61. Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

62. З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

63. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

64. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

65. З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

66. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні".

4.11. Проте суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за відповідачами на спірне нерухоме майно, з одночасним припиненням за ними права власності на це майно, не з`ясовував питання стосовно того чи держава в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, як власник нерухомого майна, незаконно, без відповідної правової підстави, була позбавлена володіння нерухомим майном шляхом саме державної реєстрації права власності на це майно за відповідачами, та чи втратила право володіння спірним нерухомим майном саме з підстави реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачами.

При цьому суд першої інстанції обмежившись посиланням на невірно обраний прокурором спосіб судового захисту, який не призведе до відновлення прав та інтересів позивачів, та вказавши, що у цьому випадку належним способом захисту є віндикаційний позов, не спростував доводів прокурора стосовно того, що способом захисту в негагорних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій тощо) та не спростував доводів прокурора про те, що за встановлення обставин стосовно того, що спірні об`єкти нерухомості стрілецького стенду є державною власністю, майно не повернуто державі та використовується відповідачами, то у даному спорі наявні правові підстав для задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод позивачам у здійсненні права розпорядження і користування спірними нежитловими приміщеннями шляхом повернення майна.

4.12. Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зазначено таке:

"39. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

40. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

41. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

42. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

42.1. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

42.2. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

42.3. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

43. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії".

Проте питання відповідності втручання у право відповідачів власності у цьому випадку заявленням позову про усунення перешкод шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав, з одночасним припиненням права власності відповідачів на нерухоме майно, судами також не з`ясовувалося.

4.13. Судами не надавалась також оцінка доводам відповідачів про те, що як встановлено судами під час розгляду справи № 916/2154/16 державною власністю є комплекс будівель та споруд стрілецького стенду, що розташований в с. Нова Долина, Овідіопольського району Одеської області, будівлі та споруди якого були побудовані у період з 1970-1986 років. З часу укладення договору купівлі-продажу від 21.05.2003 між Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та ТОВ "Спортінг" технічний стан будівель та споруд стрілецького стенду був незадовільний та вони фактично не буди придатні для подальшої експлуатації, про що свідчить акт приймання-передачі від 21.05.2003, у зв`язку з чим було припинено право власності на більшу частину будівель стрілецького стенду, а згідно з даними, зазначеними у довідці-характеристиці від 15.07.2021 № 356/07/21 у 2017 році ТОВ "Спортінг" (покупцем за договором) було побудовано нежитлове приміщення ресторану, загальною площею 97, 8 м2, яке відповідно до декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 26.04.2017 введено в експлуатацію, а в подальшому створено нові об`єкти нерухомого майна, що унеможливлює повернення за вимогами прокурора нерухомого майна, відчуженого у 2003 році, а припинення права власності СМПП "ОЛИМП" на майно, яке не існувало на час виникнення спірних правовідносин, порушує права відповідача.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг частково знайшли підтвердження, а тому рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 916/393/22 слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спортивно-мисливського приватного підприємства "ОЛИМП", заяву Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про приєднання до касаційної скарги Спортивно-мисливського приватного підприємства "ОЛИМП" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі № 916/393/22 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак