Ухвала

від 20.12.2023 по справі 910/21840/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/21840/14

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

розглянувши заяву Національного банку України

про відвід колегії суддів у складі: Васьковського О.В.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. у справі № 910/21840/14

за касаційною скаргою ліквідатора Приватного акціонерного товариства "СЕНІКО" Гусара Івана Олексійовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023

у справі № 910/21840/14

за заявою Приватного акціонерного товариства "СЕНІКО"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2023 ліквідатор Приватного акціонерного товариства "СЕНІКО" Гусар Іван Олексійович повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі №910/21840/14.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/21840/14 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 04.12.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2023 поновлено ліквідатору Приватного акціонерного товариства "СЕНІКО" Гусару Івану Олексійовичу строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі № №910/21840/14, відкрито касаційне провадження у справі №910/21840/14 за касаційною скаргою ліквідатора Приватного акціонерного товариства "СЕНІКО" Гусара Івана Олексійовича" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

15.12.2023 через систему "Електронний суд" від Національного банку України надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: Васьковського О.В.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. від розгляду справи №910/21840/14.

Заявлений відвід мотивовано пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України.

Заяву, з посиланням на Бангалорські принципи поведінки суддів, правозастосовчу практику Європейського суду з прав людини, обґрунтовано незгодою заявника із процесуальними діями суду під час постановлення ухвали суду від 06.12.2023 про поновлення ліквідатору Приватного акціонерного товариства "СЕНІКО" Гусару Івану Олексійовичу строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі № №910/21840/14 та відкриття касаційного провадження у справі, а отже, на думку заявника, упередженістю колегії суддів та її спроможності ухвалити законне та обґрунтоване рішення, з огляду на те, що:

- колегією суддів безпідставно поновлено строки на касаційне оскарження;

- позбавлено заявника права на подання заперечень проти відкриття касаційного провадження;

- колегією суддів відкрито касаційне провадження всупереч правової позиції щодо неможливості касаційного оскарження судових рішень про результати розгляду скарг на дії/бездіяльність арбітражного керуючого у справах про банкрутство.

Наявні обставини на думку заявника викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності суддів колегії суддів Васьковського О.В.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2023 визнано доводи, викладені у заяві Національного банку України про відвід колегії суддів у складі Васьковського О.В.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. у справі №910/21840/14 необґрунтованими. Передано справу №910/21840/14 на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід колегії суддів у складі: Васьковського О.В.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви Національного банку України про відвід суддів Васьковського О.В.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. у справі №910/21840/14, визначено суддю Огородніка К.М. (19.12.2023).

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень частин 2 та 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом статті 6 Конвенції суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим.Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності та неупередженості відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або небезсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність та неупередженість судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім або упередженим, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Зі змісту заявленого відводу вбачається, що Національний банк України не погоджується з ухвалою Верховного Суду від 06.12.2023, а зазначені ним підстави для відводу колегії суддів фактично зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням.

У контексті зазначеного, Суд звертає увагу на приписи частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальним рішенням колегії суддів Васьковського О.В.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. не свідчить про їх упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість у справі, рішення по якій ще не прийняте, та не є підставою для відводу відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Відтак Суд діяв згідно із нормами Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, Судом не виявлено обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності колегії суддів Васьковського О.В.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я., яким заявлено відвід, отже у задоволенні заяви Національного банку України про відвід колегії у складі: Васьковського О.В.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. у справі № 910/21840/14 слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Національного банку України про відвід колегії суддів у складі: Васьковського О.В.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. у справі № 910/21840/14.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.