Постанова

від 19.12.2023 по справі 921/740/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/740/21(921/203/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіт-Тернопіль"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023

та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2023

про забезпечення позову

у справі за позовом Приватного підприємства "Афіша"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський став"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіт- Тернопіль"

про визнання недійсним договору, витребування з чужого незаконного володіння майна та визнання права власності

в межах справи №921/740/21

про банкрутство Приватного підприємства "Афіша"

1. Розгляд справи

1.1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2021 відкрито провадження у справі №921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства "Афіша" (далі - ПП "Афіша"), визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" до боржника в сумі 4655528,73 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.

1.2. Постановою Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2022 ПП "Афіша" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ПП "Афіша" арбітражного керуючого Шимечко А. Я.

1.3. ПП "Афіша" в особі ліквідатора Шимечка А. Я. звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Тернопільський став", ТОВ "Легіт-Тернопіль" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.08.2019, витребування з чужого незаконного володіння нежитлової будівлі під літерою "А" по вул. Глінки, 47а у м. Тернопіль та визнання права власності.

1.4. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2023 вищевказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/740/21 (921/203/23).

1.5. ПП "Афіша" подано до Господарського суду Тернопільської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№3653 від 28.04.2023), в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Легіт-Тернопіль" вчиняти будь-які дії, які можуть призвести до знищення, зниження вартості нежитлової будівлі під літерою "А" загальною площею 159,6 кв. м. по вул. М. Глінки, 47а у м. Тернопіль, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,22 га, кадастровий номер земельної ділянки 6110100000:07:008:0094 (експлуатувати, передавати в користування, демонтувати складові частини, тощо).

1.6. В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилався на наступні обставини:

- ТОВ "Тернопільський став" менше ніж два роки після отримання ним від ПП "Афіша" спірної нежитлової будівлі відчужено її на користь ТОВ "Легіт-Тернопіль";

- ТОВ "Тернопільський став" не сплачено ПП "Афіша" очевидно занижену договірну вартість нерухомого майна в сумі 129 539 грн по даний час;

- ТОВ "Легіт-Тернопіль" у будь-який час може знести нежитлову будівлю;

- станом на дату подання даної заяви спірне майно нежитлової будівлі під літерою "А" загальною площею 159,6 кв.м. по вул. М. Глінки, 47 а, м. Тернопіль на земельній ділянці площею 0,22 га, кадастровий номер земельної ділянки 6110100000:07:008:0094 (яка знаходиться на праві оренди, а не власності ) - руйнуються, а саме ТОВ "Легіт-Тернопіль" здійснено частковий демонтаж покрівлі приміщень, що в подальшому може призвести до руйнування та знищення об`єкта нерухомості в цілому і відповідно унеможливить реальне виконання рішення суду.

2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2023, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023, заяву ПП "Афіша" задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Легіт-Тернопіль" вчиняти будь-які дії, які можуть призвести до знищення, зниження вартості нежитлової будівлі під літерою "А" загальною площею 159,6 кв. м. по вул. М. Глінки, 47а, м. Тернопіль, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,22 га, кадастровий номер земельної ділянки 6110100000:07:008:0094 (експлуатувати, передавати в користування, демонтувати складові частини, тощо) до вирішення справи по суті.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом заявлених позовних вимог, а також не обмежують право володіння і користування спірним майном.

3. Стислий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Легіт-Тернопіль" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2023 у цій справі.

4. Узагальнені доводи касаційної скарги

4.1. Суди попередніх інстанцій не врахували, що застосування заходів забезпечення позову (заборона експлуатації) порушить права та охоронювані законом інтереси скаржника, призведе до втручання у звичайну діяльність учасника судового процесу та запроваджує реальні обмеження щодо використання ТОВ "Легіт-Тернопіль" власного майна.

4.2. Суд апеляційної інстанції не застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини, адже рішення господарського суду має ґрунтуватися на повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, зокрема: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

4.3. На дату ухвалення постанови судом апеляційної інстанції скаржник долучив до матеріалів справи докази здійснення оплати ТОВ "Тернопільський став" за платіжною інструкцією від 10.05.2023 № 26 коштів у сумі 129 539 грн на користь ПП "Афіша" за нежитлову будівлю гаражів згідно з договором купівлі-продажу від 09.08.2019.

5. Касаційне провадження

5.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №921/740/21 (921/203/23) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Погребняк В. Я., Білоус В. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.09.2023.

5.2. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Легіт-Тернопіль" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень частини тринадцятої статті 8 та частини першої статті 301 ГПК України. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

5.3. Крім того, вказаною ухвалою Суду витребувано з Господарського суду Тернопільської області та/або Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №921/740/21 (921/203/23).

5.4. 24.10.2023 на запит Верховного Суду з Господарського суду Тернопільської області надійшли матеріали справи №921/740/21 (921/203/23).

5.5. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В. В. на лікарняному, згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - Керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.11.2023, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №921/740/21 (921/203/23), за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Огороднік К. М., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023.

5.6. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Відповідно до вимог статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

6.2. Перелік заходів забезпечення позову міститься у частині першій статті 137 ГПК України.

6.3. При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

6.4. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

6.5. Водночас адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

6.6. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зменшення його вартості.

6.7. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

6.8. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21)).

6.9. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

6.10. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

6.11. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

6.12. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

6.13. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

6.14. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

6.15. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

6.16. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна (нежитлової будівлі під літерою "А" по вул. Глінки, 47а у м. Тернопіль) та визнання права власності.

6.17. У клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову ліквідатор (позивач у справі) просив суд заборонити ТОВ "Легіт-Тернопіль" (відповідачу-2) вчиняти будь-які дії, які можуть призвести до знищення, зниження вартості нежитлової будівлі під літерою "А" загальною площею 159,6 кв. м. по вул. М. Глінки, 47а у м. Тернопіль, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,22 га, кадастровий номер земельної ділянки 6110100000:07:008:0094 (експлуатувати, передавати в користування, демонтувати складові частини, тощо).

6.18. В обґрунтування поданої заяви ліквідатор зазначав про те, що:

- ТОВ "Тернопільський став" (відповідач-1) менше ніж за два роки після отримання ним від ПП "Афіша" спірної нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці площею 0,22 га з кадастровим номером 6110100000:07:008:0094, відчужено її на користь ТОВ "Легіт-Тернопіль";

- ТОВ "Тернопільський став" не сплатило ПП "Афіша" очевидно занижену договірну вартість нерухомого майна в сумі 129 539 грн до тепер;

- ТОВ "Легіт-Тернопіль" у будь-який час може знести нежитлову будівлю, оскільки станом на дату подання даної заяви спірне майно нежитлової будівлі під літерою "А" загальною площею 159,6 кв. м. по вул. М. Глінки, 47 а, м. Тернопіль на вищезгаданій земельній ділянці (яка знаходиться на праві оренди, а не власності) руйнується, а саме ТОВ "Легіт-Тернопіль" здійснило частковий демонтаж покрівлі приміщень, що в подальшому може призвести до руйнування та знищення об`єкта нерухомості в цілому, на підтвердження чого надано фотокопії нерухомого майна;

- знищення спірної нежитлової будівлі унеможливить реальне виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

6.19. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

6.20. Вказаний захід забезпечення позову повинен узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно спірного майна (предмета спору), що свідчитиме про наявність зв`язку між конкретним (обраним позивачем) заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги.

6.21. Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

6.22. У цій справі позивачем заявлено вимоги як майнового, так і немайнового характеру спору.

6.23. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (подібні висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №923/826/19, від 05.08.2022 у справі №905/447/22, від 24.05.2022 у справі №911/2719/21, від 13.04.2021 у справі №910/15607/19).

6.24. Стосовно застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру, то умовою для цього є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20).

6.25. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

6.26. Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

6.27. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

6.28. Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

6.29. З урахуванням предмету та підстав цього позову, а також наведеного у клопотанні ліквідатора обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що вжиті заходи забезпечення, які мають тимчасовий характер, заборона на вчинення певних дій відповідачем-2 стосується виключно спірного нерухомого майна з метою запобігання його знищення чи зниження вартості до вирішення справи по суті, відтак вказані заходи є адекватними та співмірними з предметом спору, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів. Протилежного скаржником не доведено.

6.30. В касаційній скарзі відповідач-2 зазначав про те, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишено те, що застосування заходів забезпечення позову порушує права та охоронювані законом інтереси скаржника, призведе до втручання у звичайну діяльність учасника судового процесу та запроваджує реальні обмеження щодо використання ТОВ "Легіт-Тернопіль" власного майна.

6.31. Колегія суддів відхиляє вказані аргументи касаційної скарги, оскільки наявність у відповідача-2 правомочностей власника спірного об`єкта нерухомого майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, розпорядитися цим об`єктом, зокрема шляхом вчинення дій, які можуть призвести до руйнування або знищення спірного нерухомого майна, що відповідає умовам застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру.

6.32. Застосовані у цій справі заходи забезпечення позову відповідають встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

6.33. Невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що узгоджується з вищенаведеною судовою практикою з питання застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру.

6.34. Заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову, скаржником не зазначено, яким саме чином вжиття наведених заходів порушує його права або перешкоджає здійсненню господарської діяльності, як і не зазначено інших обставин, що в сукупності свідчать про можливість позивача захистити свої права, за захистом яких він звернувся у цій справі, в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено, але згадані заходи забезпечення позову у цій справі не будуть вжиті судом.

6.35. Доводи касаційної скарги про неповноту дослідження обставин справи, з якими діюче законодавство пов`язує наявність підстав для застосування заходів щодо забезпечення позову (пункт 4.2 цієї постанови), фактично зводяться до твердження про необхідність переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України.

6.36. З аналогічних підстав Суд відхиляє посилання в касаційній скарзі на докази перерахування відповідачем-1 на користь позивача коштів за договором купівлі-продажу від 09.08.2019 (пункт 4.3 цієї постанови), оскільки вказані обставини стосуються вирішення спору між сторонами по суті та не входять до предмету доказування і дослідження під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

6.37. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

6.38. Відтак, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог. До того ж, вжиття заходів забезпечення позову застосовані виключно як гарантія забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

6.39. З урахуванням вищевикладеного, колегія відхиляє доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 136, 137 ГПК України, та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

6.40. За сукупності наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження і підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

7.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

7.3. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.4. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про те, що викладені у скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, відтак оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

7.5. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіт-Тернопіль" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2023 у справі №921/740/21(921/203/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк