Постанова

від 06.12.2023 по справі 926/5054/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/5054/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О.В.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - Мельник С.Г.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтинг - 2018» - Палій О.С.,

Малого приватного підприємства «Рейтинг» - не з`явився,

Державного реєстратора Комунального підприємства «Дністровське районне бюро технічної інвентаризації» Микитюка Ігоря Анатолійовича - не з`явився,

Приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Наталії Миколаївни - не з`явився,

Чернівецької міської ради - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 (у складі колегії суддів: Орищин Г.В. (головуючий), Галушко Н.А., Желік М.Б.)

та рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.06.2023 (суддя Ніколаєв М.І)

у справі № 926/5054/22

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтинг - 2018», Малого приватного підприємства «Рейтинг»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Державного реєстратора Комунального підприємства «Дністровське районне бюро технічної інвентаризації» Микитюка Ігоря Анатолійовича, Приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Наталії Миколаївни, Чернівецької міської ради,

про скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації, визнання недійсним акта, витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтинг - 2018» (далі - ТОВ «Рейтинг - 2018»), Малого приватного підприємства «Рейтинг» (далі - МПП «Рейтинг») та Чернівецької міської ради, в якому просила:

- скасувати рішення державного реєстратора КП «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» Микитюка Ігоря Анатолійовича від 03.05.2017, індексний номер 35028906, про державну реєстрацію нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв. м за адресою: вул. Шухевича, 8-А у м. Чернівці , реєстраційний номер нерухомого майна 1238698973101, номер запису про право власності 20237118 за МПП «Рейтинг»;

- скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.04.2017 нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв. м за адресою: вул. Шухевича, 8--А у м. Чернівці , реєстраційний номер нерухомого майна 1238698973101, номер запису про право власності 20237118 за МПП «Рейтинг»;

- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Лірниченко Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.05.2018 індексний номер 41167021 нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв. м за адресою вул. Шухевича, 8-А у м. Чернівці , реєстраційний номер нерухомого майна 1238698973101, запис в державному реєстрі прав на нерухоме майно № 26211904 від 16.05.2018 за ТОВ «Рейтинг - 2018»;

- скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 16.05.2018 нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв. м за адресою: вул. Шухевича, 8-А у м. Чернівці , реєстраційний номер нерухомого майна 1238698973101, запис в державному реєстрі прав на нерухоме майно № 26211904 від 16.05.2018 за ТОВ «Рейтинг - 2018»;

- визнати недійсним акт прийому-передачі від 16.05.2018 нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв. м МПП «Рейтинг» до статутного капіталу ТОВ «Рейтинг - 2018»;

- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Рейтинг - 2018» нежитлові приміщення (у тому числі і торгівельні павільйони, що побудовані позивачем НОМЕР_1, НОМЕР_2) літери А, Б пл. 591,70 кв. м, В пл. 354,0 кв. м, Г пл. 157 кв. м, Д пл. 461,3 кв. м, сумарно загальною площею 1564 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у користуванні та володінні позивачки перебувало майно (торгівельні павільйони №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2), яке розташоване на території ринку за адресою: вул. Шухевича, 8-А у м. Чернівці , та було побудовано за власні кошти позивачки на орендованій МПП «Рейтинг» земельній ділянці.

Проте МПП «Рейтинг», а у подальшому ТОВ «Рейтинг - 2018» незаконно проведено реєстрацію права власності на спірне майно, чим порушено право позивачки щодо користування та володіння цим майном.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1. в частині вимог до Чернівецької міської ради залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.02.2023 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державного реєстратора Комунального підприємства «Дністровське районне бюро технічної інвентаризації» Микитюка І.А., Приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н.М., Чернівецьку міську раду.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.06.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2023 року ОСОБА_1. подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 926/5054/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1. з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.12.2023.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1. про забезпечення позову у справі № 926/5054/22.

ТОВ «Рейтинг - 2018» у відзиві на касаційну скаргу, поданому через систему «Електронний суд», зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

МПП «Рейтинг», Державний реєстратор Комунального підприємства «Дністровське районне бюро технічної інвентаризації» Микитюк І.А., Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н.М., Чернівецька міська рада в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, відсутність клопотань учасників справи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1. , ТОВ «Рейтинг - 2018», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення» від 08.09.1998 за № 375/11 МПП «Рейтинг» надано в тимчасове землекористування строком на 3 роки земельну ділянку по вул. Дубинська (нині - Шухевича) - провулок Незалежності для влаштування ринку з продажу сільськогосподарської продукції.

08.09.1998 між Виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів та МПП «Рейтинг» укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за умовами якого Виконавчий комітет Чернівецької міської Ради народних депутатів на підставі рішення від 08.09.1998 за № 375/11 передав, а МПП «Рейтинг» прийняло в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,3514 га згідно з планом землекористування що додається; земельну ділянку надано в тимчасове користування строком на 3 роки для влаштування ринку з продажу сільськогосподарської продукції.

Відповідно до рішення державної приймальної комісії, оформленого актом від 07.11.1999 № 499 державної приймальної комісії, призначеної Чернівецькою міською радою на підставі розпорядження від 30.10.1997 № 573р, об`єкт І черга ринку МПП «Рейтинг» по вул. Дубинській: закриті прилавки - 41 шт., прилавки відкриті під навісами на 46 місць, торгові столи під навісами - 36 шт., вбиральня, приміщення для торгівлі м`ясом, м`ясними виробами площею 45,0 кв. м , експрес-бар на 24 пос. місць, готовий до введення в експлуатацію. Також зазначено, що цей акт може слугувати основою для реєстрації у відповідних органах об`єкта як колективної або приватної власності юридичних і фізичних осіб, а також у державних органах статистики.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 06.06.2000 № 449/11 підприємцю Мунтян Василю Євзибієвичу дозволено відкрити експрес бар у власному приміщенні за адресою: вул. Дубинська, 8-А , ринок «Рейтинг».

01.03.2001 між МПП «Рейтинг» (ринок) і підприємцем ОСОБА_1. (користувач) укладено договір № 145, предметом якого є врегулювання відносин між ринком і користувачем при організації торгівлі на ринку «Рейтинг» м. Чернівці, вул. Дубинська, 8-А. За умовами цього договору ринок зобов`язався виділити ОСОБА_1. торгове місце НОМЕР_1 для здійснення продажу продуктів харчування згідно з запровадженим асортиментним переліком на ринку; ОСОБА_1. зобов`язалася встановити власний прилавок закритого типу НОМЕР_1 (пункт 2.2.1) та у випадку закінчення терміну дії договору звільнити від пункту продажу надане торгівельне місце (пункт 2.2.7).

Відповідно до акта прийомки збудованого тимчасового прилавку закритого типу від 01.03.2001 НОМЕР_1, ОСОБА_1. здала в експлуатацію тимчасовий цегляний прилавок закритого типу, збудованого нею за власні кошти згідно з проектною документацією на відведеній орендованій земельній ділянці на ринку по вул. Дубинській, 8-А у м. Чернівці , а директор МПП «Рейтинг» прийняв виконані будівельні роботи по тимчасовому торговому прилавку закритого типу НОМЕР_1. У цьому акті сторони погодили, що не мають претензій одна до одної в частині виконаних будівельних робіт і розрахунків та підтверджують, що даний тимчасовий цегляний торгівельний прилавок закритого типу НОМЕР_1 є власністю ОСОБА_1. , збудований у відповідності з проектною документацією та може використовуватися ОСОБА_1. для торгівлі продуктами харчування згідно з затвердженим асортиментним переліком на ринку по вул. Дубинській, 8-А у м. Чернівці.

Судами попередніх інстанцій установлено, що проектної документації на будівництво тимчасового цегляного торгівельного прилавку закритого типу НОМЕР_1 та доказів сплати коштів на це будівництво, а також договір, на підставі якого позивачці виділено торгівельне місце НОМЕР_2 для здійснення торгівлі, матеріали справи не містять.

Відповідно до копій інвентаризаційних справ (Ринок) на торгівельні павільйони НОМЕР_1 площею 6,50 кв. м та НОМЕР_2 площею 14,30 кв. м по вул. Дубинській, 8-А у м. Чернівці , ОСОБА_1. є користувачем цих торгівельних павільйонів.

03.08.2001 Департамент економіки Чернівецької міської ради звернувся до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради з пропозицією продовжити МПП «Рейтинг» термін тимчасового користування земельною ділянкою по вул. Дубинській, 8-А у м. Чернівці.

Відповідно до рішення Чернівецької міської ради від 24.02.2005 № 688 «Про використання земельної ділянки площею 0,3514 га, розташованої на розі вул. Дубинської та проспекту Незалежності в м. Чернівці, яка перебуває в тимчасовому користуванні малого приватного підприємства «Рейтинг» у зв`язку із необхідністю використання земельної ділянки площею 0,3514 га за наведеною адресою для власних потреб, вирішено відмовитись від договору на право тимчасового користування землею, укладеного між Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та МПП «Рейтинг» 08.09.1998.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 17.05.2005 № 360/8 дозволено директору міського комунального підприємства «Газкомплектприлад» (далі - МКП «Газкомплектприлад»), після повернення МПП «Рейтинг» земельної ділянки площею 0,3514 га на розі вул. Дубинської (Р. Шухевича) і просп. Незалежності в розпорядження Чернівецької міської ради, використовувати її для функціонування ринку та забезпечити у відповідності з вимогами правил торгівлі на ринках м. Чернівці, затверджених рішенням Чернівецької міської ради від 30.10.2003 № 316, подальшу діяльність суб`єктів господарювання, які згідно з укладеними договорами є користувачами торгівельних місць, що розташовані на цій земельній ділянці.

Чернівецька міська рада рішенням від 29.05.2014 № 1228 заперечила МПП «Рейтинг» у поновленні договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 08.09.1998 № 1084, укладеного між Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та МПП «Рейтинг» щодо земельної ділянки, площею 0,3514 га, за адресою вул. Дубинська (Р. Шухевича) - просп. Незалежності, для влаштування ринку з продажу сільськогосподарської продукції, термін дії якого закінчився 04.05.2014.

МПП «Рейтинг» на підставі зазначеного рішення від 29.05.2014 № 1228 за актом приймання-передавання земельної ділянки за адресою вул. Дубинська (Шухевича Романа) - просп. Незалежності від 07.07.2014, передав (повернув) зазначену земельну ділянку на місцевості, площею 0,3514 га, у розпорядження Чернівецької міської ради.

03.05.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» Микитюком І.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35028906, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення, що розташоване у м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А, приміщення 67, земельна ділянка, що розташована Чернівецька обл., Сокирянський р-н, с. Кормань, кадастровий номер земельної ділянки 7324085000:01:001:0329, за МПП «Рейтинг» податковий номер 23247542; відкрито розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Реєстрація права власності МПП «Рейтинг» на нежитлові приміщення в м. Чернівці по вул. Шухевича Романа, 8-А проведена на підставі акта державної приймальної комісії, серія та номер: 499, виданого 07.11.1999 Чернівецькою міською радою, договору про право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), серія та номер 1084, виданого 04.11.1998 Виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів України, рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2004 № 3/242, рішення Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2004 № 3/242, рішення Вищого господарського суду України від 16.12.2004 № 3/242, рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2006 № 9/223, технічного паспорта на громадські будівлі від 01.02.2017, виданого інженером з інвентаризації нерухомого майна Каюковим В.І.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 15.11.2017, за МПП «Рейтинг» 25.07.2017 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, нежитлові торгові приміщення загальною площею 1564 кв. м, що розташовані в м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А; складова частина об`єкта нерухомого майна: будівля А, загальною площею 591,7 кв. м, будівля Б, загальною площею 354 кв. м, будівля В, загальною площею 157 кв. м, будівля Г, загальною площею 461,3 кв. м, навіс Д; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1238698973101; номер запису про право власності 20237118.

На підставі акта прийому-передачі від 16.05.2018 МПП «Рейтинг» передало, а ТОВ «Рейтинг 2018» прийняло як внесок до статутного капіталу нежитлове приміщення, нежитлові торгові приміщення загальною площею 1564 кв. м.

18.05.2018 приватним нотаріусом Лірниченко Н.М. проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення з реєстраційним номером 123869873101, що розташоване в м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А, за ТОВ «Рейтинг 2018», податковий номер 42070300.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 18.05.2018, за ТОВ «Рейтинг 2018» 16.05.2018 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, нежитлові торгові приміщення загальною площею 1564 кв. м, що розташовані в м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А; складова частина об`єкта нерухомого майна: будівля А, загальною площею 591,7 кв. м, будівля Б, загальною площею 354 кв. м, будівля В, загальною площею 157 кв. м, будівля Г, загальною площею 461,3 кв. м, навіс Д; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1238698973101; номер запису про право власності 26211904.

Реєстрація права власності ТОВ «Рейтинг 2018» на вищевказані нежитлові приміщення проведена на підставі актів прийому-передачі № 535, № 536 від 16.05.2018, рішення засновника МПП «Рейтинг» від 26.03.2018 № 6195, протоколу установчих зборів ТОВ «Рейтинг 2018» від 13.04.2018 № 5629 та № 5630.

Рішенням Чернівецької міської ради від 30.06.2021 № 333 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Чернівці за адресою: вул. Шухевича Романа, 8-А, площею 1,6334 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0004) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку) на 2 земельні ділянки: № 1 - площею 1,1696 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0074), № 2 - площею 0,4638га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0075).

Так, відповідно до цього рішення:

- МКП «Газкомплектприлад» надано земельну ділянку за адресою: вул. Шухевича Романа, 8-А, площею 1,1696 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0074) в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку);

- ТОВ «Рейтинг-2018» надано земельну ділянку за адресою вул. Шухевича Романа, 8-А, площею 0,4638 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0075) в оренду терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку), і надано дозвіл на поділ земельної ділянки площею 0,4638 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0075) на 2 земельні ділянки, з них: № 1 орієнтовною площею 0,3813 га, № 2 орієнтовною площею 0,0825 га для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку.

Рішенням Чернівецької міської ради від 28.09.2021 № 465 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Чернівці за адресою: вул. Шухевича Романа, 8-А, площею 0,4638 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0075) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку) на 2 земельні ділянки: № 1 площею 0,3813га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0077), № 2 площею 0,0825га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0076); договір оренди землі від 21.07.2021 № 11650, укладений між міською радою та ТОВ «Рейтинг-2018» припинено.

Цим же рішенням № 465 ТОВ «Рейтинг-2018» надано земельні ділянки за адресою вул. Шухевича Романа,8-А, площею 0,0825 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0076) та площею 0,3813 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0077) в оренду терміном на 5 (п`ять) років для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку). Означеним рішенням земельну ділянку за адресою вул. Шухевича Романа, 8-А, площею 0,3813га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0077) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку) включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, щодо яких проводитиметься експертна грошова оцінка з метою продажу власникам об`єктів нерухомого майна, що розташоване на них.

21.06.2022 між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Рейтинг-2018» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3813 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0077).

У матеріалах справи наявна колективна заява (без номера та дати) фізичних осіб-підприємців, що здійснюють господарську діяльність на ринку в м. Чернівці на вул. Шухевича, 8-А, до міського голови Клічука Р.В. з проханням втрутитись в ситуацію та організувати відновлення електропостачання та заборонити комунальним службам вчиняти дії з відключення мереж водопостачання до торгових павільйонів, які знаходяться на території ринку, до прийняття рішення створеною комісією по врегулювання спору та прийняття рішення з даного спору на відповідній сесії Чернівецької міської ради.

13.09.2022 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, розглянувши звернення підприємців щодо землекористування за адресою вул. Шухевича, 8-А, по ринку «Рейтинг», повідомив, що розпорядженням Чернівецького міського голови від 10.10.2022 № 418-р створено комісію з вивчення питання щодо землекористування за наведеною адресою і за результатами обговорення вищевказаного питання комісією рекомендовано групі підприємців ринку «Рейтинг» звернутися до суду щодо скасування права власності на нерухоме майно МПП «Рейтинг» та ТОВ «Рейтинг 2018».

21.11.2022 Шевченківським районним судом м. Чернівці постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1. до Державного реєстратора Комунального підприємства «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» Микитюка Ігоря Анатолійовича, Приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області МПП «Рейтинг», Чернівецької міської ради про скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, витребування нежитлових приміщень з чужого незаконного володіння у зв`язку з тим, що спір відноситься до господарської юрисдикції.

ОСОБА_1. , звернулася до господарського суду з відповідним позовом та обґрунтувала вимоги тим, що нею за власні кошти проведено будівництво павільйонів, виготовлялися інвентарні справи, отже, здійснюючи підприємницьку діяльність на ринку, позивачка фактично набула право власності на новостворене майно, а відтак у неї виникло очікуване право на отримання можливості зареєструвати це майно у власність, проте МПП «Рейтинг», а у подальшому ТОВ «Рейтинг - 2018» незаконно проведено реєстрацію права власності на спірне майно, чим порушено право позивачки на користування та володіння цим майном.

Апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено, та мотивував таке рішення тим, що ОСОБА_1. не довела належними та допустимими доказами своє право власності на майно - торгівельні павільйони НОМЕР_1, НОМЕР_2 , як частину нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв. м, державну реєстрацію яких вона просить скасувати, тому оскаржувані рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не порушують її прав та законних інтересів.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. посилається, зокрема, на те, що при вирішенні спору у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (статей 16, 203, 215, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК); Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703), порушено норми процесуального права та без урахування висновків у подібних спорах щодо захисту майнового права та скасування рішення про державну реєстрацію права, викладених у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (щодо встановлення підстави набуття права власності), від 09.04.2021 у справі № 466/8694/16-ц, від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19, від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц (що спосіб захисту, не заборонений законом, є ефективним), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20, від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 (щодо визнання неправомірними правочинів), а також постановах Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, від 02.12. 2015 у справі № 6-1502цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2994цс15 (щодо права очікування як частини майнового права). ОСОБА_1. вважає, що відповідно до частини 2 статті 331 ЦК набула право власності на новостворене майно - збудовані торгівельні павільйони НОМЕР_1, НОМЕР_2, які були прийняті в експлуатацію державною приймальною комісією 07.11.1999 і як наслідок у позивачки виникло очікуване право на отримання можливості зареєструвати новостворене майно у власність. Судами попередніх інстанцій не було враховано наданих позивачкою доказів, наявних у матеріалах справи, стосовно того, що у розумінні права власності на майно у неї наявні всі атрибути (крім державної реєстрації) власника майна (володіння та користування), які вона не може здійснити через відсутність права на земельну ділянку, на якій майно розташоване. Позивачкою обрано ефективний захист порушеного права з огляду на проведення державної реєстрації права власності за відповідачами на майно з порушенням вимог законодавства. Також на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, ОСОБА_1. послалася на неврахування судами попередніх інстанцій у цій справі висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі № 903/134/13-г, постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц, від 10.04.2019 у справі № 587/2135/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18,від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.3019 у справі № 909/472/18, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21, від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

У статті 4 ГПК передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК).

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої зазначеної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК, може застосовуватися лише в разі недоступності для позивача можливості захисту його права (подібні висновки наведено, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, 05.06.2018 у справі № 338/180/17, на які здійснено посилання скаржником у касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (такий висновок наведено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Так само підставою для відмови у позові є відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Таким чином, з огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

За змістом положень статей 14, 269 ГПК передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Так, предметом позовом у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

ОСОБА_1. у справі, що розглядається, обрало такий спосіб захисту як скасування рішень державного реєстратора та державної реєстрації прав на нежитлові приміщення загальною площею 1564 кв. м за адресою: вул. Шухевича, 8-А у м. Чернівці , спочатку за МПП «Рейтинг», а у подальшому за ТОВ «Рейтинг - 2018», визнання недійсним акта прийому-передачі від 16.05.2018 нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв. м МПП «Рейтинг» до статутного капіталу ТОВ «Рейтинг - 2018» та витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Рейтинг - 2018» нежитлові приміщення (у тому числі і торгівельні павільйони, що побудовані позивачем НОМЕР_1, 41) літери А, Б пл. 591,70 кв. м, В пл. 354,0 кв. м, Г пл. 157 кв. м, Д пл. 461,3 кв. м, сумарно загальною площею 1564 кв. м, вважаючи підтвердженим факт набуття права власності на спірне майно, порушення цього права відповідачами, яке підлягає судовому захисту в обраний позивачкою спосіб.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статті 316 ЦК).

У частині 1 статті 317 ЦК передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а відповідно до частини 1 статті 386 ЦК держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Положеннями статті 391 ЦК встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна.

Разом із тим згідно з положеннями статті 328 ЦК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частині 1 статті 179 ЦК надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 ЦК передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За загальним правилом право власності на новостворене майно виникає безпосередньо в силу положень закону (частини 2 статті 331, статті 876 ЦК), коли в процесі будівництва використані будматеріали, конструкції і вироби, незалежно від їх кількості, складу і їх співвідношення, на відведеній для цього земельній ділянці.

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 ).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підстави для державної реєстрації прав наведено у статті 27 цього Закону.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1. не довела належними та допустимими доказами своє право власності на нерухоме майно - торгівельні павільйони НОМЕР_1, НОМЕР_2 як частину нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв. м, державну реєстрацію яких вона просить скасувати.

Такі висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на таких фактичних обставинах:

- позивачка не надала суду доказів: наявності чи затвердження проектної документації на будівництво нею спірного нерухомого майна (торгівельних павільйонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2); сплати коштів на проведення будівельних робіт та купівлі необхідних будівельних матеріалів; введення в експлуатацію торгівельних павільйонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 як об`єктів нерухомого майна; наявності згоди МПП «Рейтинг» (як орендаря земельної ділянки) чи в інший спосіб погоджень будівництва павільйонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2;

- за умовами договору від 01.03.2001 № 145, укладеного між МПП «Рейтинг» і позивачкою, на який остання, між іншим, посилається в обґрунтування підстав позову, передбачено виділення ОСОБА_1. торгового місця НОМЕР_1 для здійснення торгівлі продуктами харчування та встановлення власного прилавку закритого типу НОМЕР_1; при цьому за умовами цього договору, зокрема, у випадку закінчення терміну його дії, позивачка зобов`язана звільнити від пункту продажу надане торгівельне місце; разом із тим матеріали справи не містять договору, на умовах якого ОСОБА_1. користується торгівельним місцем НОМЕР_2;

- акт прийомки збудованого тимчасового прилавку закритого типу НОМЕР_1 від 01.03.2001 не є доказом на підтвердження будівництва та введення в експлуатацію позивачкою нерухомого майна, оскільки цей акт складено щодо тимчасового цегляного прилавку закритого типу, а доказів того, що в подальшому позивачка збудувала на його місці нерухоме майно, права на яке підлягають державній реєстрації, в матеріалах справи відсутні та суду не подані;

- першу чергу будівництва ринку введено в експлуатацію 07.11.1999, у той час як договір № 145 так і акт прийомки збудованого тимчасового прилавку закритого типу НОМЕР_1 датовані 01.03.2001; доказів на підтвердження здійснення позивачкою будівництва нерухомого майна - торгівельних павільйонів до 07.11.1999 чи до 01.03.2001 суду не надано;

- у матеріалах справи відсутні докази того, що до складу нерухомого майна, зареєстрованого за МПП «Рейтинг», увійшли торгівельні павільйони НОМЕР_1 та НОМЕР_2, оскільки з наявних в матеріалах справи документів, на підставі яких проведено первинну державну реєстрацію права власності за цим відповідачем (технічний паспорт на громадські будівлі, схематичний план земельної ділянки та експлікація будівель), достовірно це встановити неможливо. Крім того, в інвентаризаційних справах відсутні відомості про особу, яка фактично побудувала торгівельні павільйони, натомість позивачка зазначена в них як користувач, а не як власник;

- наявні в матеріалах справи заяви свідків стосуються інших осіб та не містять інформації про обставини, які мають значення для цієї справи, тому відхилено судом;

- позивачка, вважаючи себе власником торгівельних павільйонів, з 2001 року не здійснила жодних дій щодо реєстрації права власності на це майно, відповідні докази в матеріалах справи відсутні;

- як свідчать наявні у матеріалах справи докази, протягом усього періоду існування правовідносин між МПП «Рейтинг» та позивачкою, остання мала тільки право користування торгівельним павільйоном НОМЕР_1 та не була власником цього майна;

- будь-яких обставин визнання в установленому законом порядку незаконними рішень Чернівецької міської ради про надання в користування МПП «Рейтинг», а у подальшому - ТОВ «Рейтинг-2018» земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Р. Шехевича, 8-А , на якій розташоване майно, у тому числі від 30.06.2021 № 333, від 28.09.2021 № 465, а також визнання недійсними договорів оренди, купівлі-продажу щодо земельної ділянки, судами встановлено не було, а доказів, які б свідчили про визнання дій державного реєстратора Микитюка А.І. та приватного нотаріуса Лірниченко Н.М. незаконними матеріали справи також не містять, а сторонами таких доказів не надано.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1. не доведено належними і допустимим доказами право власності на майно - торгівельні павільйони НОМЕР_1, НОМЕР_2 як частину нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв. м, скасування державної реєстрації прав на які за відповідачами є предметом позову у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність такого порушеного права позивачки, а відтак і підстав для задоволення позву.

При цьому судами попередніх інстанцій було враховано висновки Верховного Суду, викладені у численних постановах (у тому числі тих, на які здійснено посилання позивачкою в касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК) стосовно того, що відсутність порушеного права, що було встановлено при розгляді справи по суті, є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Водночас щодо вимог позивачки про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Рейтинг - 2018» нежитлових приміщень (у тому числі і торгівельні павільйони, що побудовані позивачем НОМЕР_1, 41) літери А, Б пл. 591,70 кв. м, В пл. 354,0 кв. м, Г пл. 157 кв. м, Д пл. 461,3 кв. м, сумарно загальною площею 1564 кв. м, необхідно зазначити, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (пункт 142 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Натомість у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин набуття позивачкою у встановленому законом порядку права власності на майно, що підлягає захисту у спосіб пред`явлення віндикаційного позову.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1. на неврахування судами попередніх інстанцій обставин, за якими у неї виникло право очікування як майнового права на новозбудоване майно, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02.03.2005, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23.10.1991 у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01.06.2006 у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14.05.2013 ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12 (на яку послалася скаржниця в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК) Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 02.12. 2015 у справі № 6-1502цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2994цс15 (на які також послалася позивачка в касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

Зазначене свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку аналогічним доводам позивачки, викладеним у апеляційній скарзі, правомірно зазначив, що за встановлених у справі фактичних обставин, ОСОБА_1. , обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зокрема, наявністю справедливих очікувань набути право власності на нерухоме майно, як складової частини речового права, не вказує, на яких правових підставах (у тому числі документах, що надають право користування земельною ділянкою, на якій розміщений спірний об`єкт нерухомості, дозвільних будівельних документах) ґрунтуються її очікування, які вона вважає «справедливими» для реєстрації за собою права власності на такий об`єкт. При цьому судом зауважено, що «правомірні очікування» позивачки є її особистим помилковим сприйняттям та неправильною оцінкою правовідносин, що мали місце, і з такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.

Водночас необхідно зазначити, що такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України, викладених у постановах від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, від 02.12.2015 у справі № 6-1502цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2994цс15 (на які послалася позивачка в касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

При цьому необхідно зауважити, що питання визнання за позивачкою права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, не є предметом позову у справі, що розглядається, як і не є таким предметом питання відшкодування понесених позивачкою збитків, які нею можуть бути вирішені шляхом подання відповідного позову, тому суд касаційної інстанції не надає оцінки відповідним доводам касаційної скарги.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ОСОБА_1. у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувала неврахуванням судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи правових висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, при цьому послалася лише на узагальнені висновки щодо ефективного способу захисту, встановлення підстави набуття права власності та інш., без обґрунтування, у чому полягає подібність правовідносин у цих справах, з правовідносинами у справі, що розглядається, а також обставин застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права всупереч цим висновкам Верховного Суду та Верховного Суду України.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що наведені судами попередніх інстанцій мотиви та висновки щодо відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на не доведення позивачкою наявності порушеного права, яке підлягає захисту в обраний нею спосіб, не суперечать правовим висновкам, викладеним у зазначених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду.

З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, доводи позивачки про неправильне застосування судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального права є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга не обґрунтована і підставами для скасування судового рішення, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

Доводи, наведені в касаційній скарзі стосовно процесу доказування та оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судових рішень з посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.

Суд, відхиляючи доводи позивачки, враховує висновки, наведені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу. Більше того, з пункту 1 статті 6 Конвенції не випливає, що мотиви, представлені судовим органом, мають висвітлювати, зокрема, всі аргументи, які одна з сторін може вважати основними для своїх доводів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шевельов проти України»).

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.06.2023 у справі № 926/5054/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

О.В. Случ