Постанова

від 18.12.2023 по справі 2-229/2010

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 2-229/2010

провадження № 61-5576св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Свидівоцька сільська рада Черкаського району,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Громадське об`єднання дачний кооператив «Дніпро»,

особи, які подавали апеляційні скарги: Асоціація керівників шкіл міста Черкаси, прокурор Черкаської обласної прокуратури, який діє в інтересах Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ковальовою Юлією Олександрівною, на постанову Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Єльцова В. О., Вініченка Б. Б.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району (далі - Свидівоцька сільська рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Громадське об`єднання Дачний кооператив «Дніпро» (далі - ГО ДК «Дніпро»), про визнання права власності на будинок.

Позов обґрунтований тим, що він є членом ГО ДК «Дніпро».

У лютому 2003 року ГО ДК «Дніпро» надало йому дозвіл на будівництво дачного будинку площею 105,3 кв. м на місці старого будинку, і він збудував будинок для відпочинку.

27 грудня 2005 року ГО ДК «Дніпро» отримало від Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно, до переліку якого увійшов будинок літ П-2, який він побудував.

01 березня 2008 року він уклав зі Свидівоцькою сільською радою угоду про плату за фактичне користування землею загальною площею 1,67 га на АДРЕСА_1 .

Просив скасувати свідоцтво про право власності, серія НОМЕР_1 , видане 27 грудня 2005 року Свидівоцькою сільською радою, в частині визнання за ГО ДК «Дніпро» права власності на будинок відпочинку, позначений у технічній документації літ. «2 П», розташований на АДРЕСА_1 (далі - будинок відпочинку); визнати за ним право власності на цей будинок відпочинку.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року позов задоволено. Скасовано свідоцтво про право власності, серія НОМЕР_1 , видане 27 грудня 2005 року Свидівоцькою сільською радою, в частині визнання за ГО ДК «Дніпро» права власності на будинок відпочинку. Визнано за ОСОБА_1 право власності на цей будинок.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив із того, що Свидівоцька сільська рада визнала позов, а ГО ДК «Дніпро»проти визнання позовних вимог не заперечувало, тому визнання позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Асоціація керівників шкіл м. Черкаси, яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі заявник вказував на те, що визнання права власності на будинок для відпочинку працівників освіти перешкоджає реалізації статутної діяльності Асоціації керівників шкіл м. Черкаси.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року у справі № 2а-2584/10 визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 29 листопада 2005 року № 128 «Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно ГО ДК «Дніпро», на підставі якого видано ГО ДК «Дніпро» свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 27 грудня 2005 року, оскільки рішення не обґрунтоване та прийняте з перевищенням повноважень.

Ухвалою Київського адміністративного апеляційного суду від 19 травня 2011 року та ухвалою від 18 січня 2012 року, провадження № К/9991/34858/11, К/9991/35352/11, постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року у справі № 2а-2584/10 залишено без змін, рішення першої інстанції набрало законної сили в частині скасування рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради.

Свідоцтво про право власності на будинок відпочинку ГО ДК «Дніпро» від 27 грудня 2005 року є похідним від рішення Свидівоцької сільської ради від 29 листопада 2005 року № 128 і втратило свою чинність з моменту визнання рішення протиправним та його скасування.

Рішеннями у справі № 2а-2584/10 доведено, що Виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради не врахував право користування Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (правонаступник - управління освіти) земельною ділянкою, на якій розташована будинок відпочинку, посвідчене державним актом відповідно до розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 14 вересня 1995 року № 45-р. Право на розпорядження об`єктами комунальної власності належить виключно відповідній територіальній громаді в особі міської ради як органу місцевого самоврядування. Дозволи на здійснення будівельних робіт будинків бази відпочинку не надавались, земельна ділянка не відводилась для цих потреб, оскільки з 1995 року управлінню освіти видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

ГО ДК «Дніпро» не має повноважень щодо надання дозволів на будівництво відповідно до законодавства України, тобто його посадові особи діяли з перевищенням повноважень.

17 листопада 2020 року від прокурора Черкаської обласної прокуратури надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл м. Черкаси.

Заява про приєднання до апеляційної скарги мотивована тим, що земельна ділянка, на якій побудована база відпочинку вчителів, належить до земель рекреаційного призначення, вид використання - під базу відпочинку вчителів. Право постійного користування виникло у суб`єкта користування до 01 січня 2002 року і після цієї дати воно продовжує зберігатися.

На час ухвалення рішення в суді першої інстанції у справі, що переглядається, земельна ділянка не була вільною та знаходилась у постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, відповідне право якого на цю земельну ділянку не припинено, тому будь-яке будівництво на ній без надання відповідних дозволів було неможливе. Дозволи на здійснення будівельних робіт та зведення будинків бази відпочинку не надавались, не відводилась земельна ділянка для цих потреб, оскільки в 1995 році управлінню освіти видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який був чинним на час на час виникнення спірних правовідносин.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року порушені права територіальної громади м. Черкаси, отже, воно підлягає скасуванню.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Асоціації керівників шкіл м. Черкаси та заявою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про приєднання до апеляційної скарги на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року закрито.

Закривши апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Асоціація керівників шкіл м. Черкаси не є власником земельної ділянки чи майна за адресою: АДРЕСА_1 , не володіє речовими правами на таке майно, а статутна діяльність асоціації не пов`язана з будинком відпочинку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Асоціації керівників шкіл м. Черкаси у цій справі не вирішувалися. Ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять будь-яких висновків щодо прав та обов`язків заявника, тому немає підстав для висновку, що оскаржуваним рішенням допущено порушення їх прав та інтересів.

Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року, провадження № 61-280цс21, касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської обласної прокуратури задоволено. Ухвалу Черкаського апеляційного суду області від 26 листопада 2020 року скасовано, справу направленодля продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що Черкаська міська рада є власником цілісного майнового комплексу бази відпочинку вчителів за адресою: АДРЕСА_1 , який включає у себе, зокрема і спірний будинок відпочинку, закрив апеляційне провадження з огляду на те, що повноважень на звернення до суду в інтересах Черкаської міської ради та Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради Асоціація керівників шкіл м. Черкаси не має.

Висновок суду апеляційно інстанції, що Асоціація керівників шкіл м. Черкаси не є власником майнового комплексу - бази вчителів та не володіє речовими правами на таке майно, а її статутна діяльність не пов`язана із цим майновим комплексом, є передчасним, оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що прокурор Черкаської обласної прокуратури, приєднавшись до апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл м. Черкаси, вказував, що діє в інтересах Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради.

Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції встановив, що державний акт на право постійного користування землею площею 1,67 га для розміщення бази відпочинку, на якій розташований будинок відпочинку, що належить ОСОБА_1 , виданий Управлінню освіти Черкаського міськвиконкому, тобто земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, тобто тієї особи, в інтересах якої прокурором подано заяву про приєднання до апеляційної скарги. Проте суд апеляційної інстанції, закривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою Асоціації керівників шкіл м. Черкаси, залишив поза увагою заяву прокурора Черкаської обласної прокуратури, подану в інтересах Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, не навів мотивів на спростування доводів прокурора.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року апеляційну скаргу Асоціації керівників шкіл міста Черкаси та заяву заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про приєднання до апеляційної скарги задоволено.

РішенняЧеркаського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Черкаська міська рада є власником цілісного майнового комплексу бази відпочинку вчителів за адресою: АДРЕСА_1 , який включає в себе, зокрема й будинок відпочинку, а в Департаменті освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради майно перебуває в оперативному управлінні і Департамент є постійним користувачем земельної ділянки, на якій воно розміщено.

Рішення суду першої інстанції перешкоджає в реалізації статутної діяльності Асоціації керівників шкіл м. Черкаси. Правовідносини у справі стосуються права власності на частину майнового комплексу - бази вчителів, а саме будинку відпочинку.

Державний акт на право постійного користування землею площею 1,67 га для розміщення бази відпочинку, на якій розташований будинок відпочинку, що належить ОСОБА_1 , виданий Управлінню освіти Черкаського міськвиконкому, Отже, земельна ділянка перебуваєу постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, тобто тієї особи, в інтересах якої прокурор подавзаяву про приєднання до апеляційної скарги.

Прокурор звернувся до Департаментуосвіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради щодооскарження рішення суду першої інстанції, однак Департамент проінформував прокуратуру, що заходи представницького характеру не вживатимуться та не вживались. Отже, Черкаська обласна прокуратура взяла на себе обов`язок субсидіарної ролі у здійсненні представництва інтересів держави в суді шляхом подання заяви про приєднання до апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл міста Черкаси.

Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок відпочинку, відноситься до земель рекреаційного призначення, вид використання - під базу відпочинку вчителів. Територія, де розташований спірний будинок, знаходиться уприбережній захисній смузі.

Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради як правонаступник Управління освіти Черкаського міського виконавчого комітету користується земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

На час ухвалення рішення суду першої інстанції відповідна земельна ділянка не була вільною та перебувала у постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, його право на цю земельну ділянку не припинено. Майно бази відпочинку належить до комунальної власності міста, а Виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради не врахував право користування Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку.

У матеріалах справи немає доказів того, що Черкаська міська рада чи Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради надавали позивачу дозволи на будівництво будинку відпочинку. У справі немає будь-якої проєктно-кошторисної документації на спірний будинок, актів про введення в експлуатацію, доказів відповідності цієї споруди державним будівельним, санітарним та пожежним нормам.

Будівництво здійснено у прибережній захисній смузі, на території якої відповідно забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, до яких будинки відпочинку не належить, а також, які можуть передаватись лише в користування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Ковальову Ю. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, просив її скасувати та залишити в силі рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з урахуванням статті 363 ЦПК України, а саме конкретних дій суду апеляційної інстанції у випадку необхідності закриття провадження, відкритого після пропуску строків на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи, але яка вважає, що її права, обов`язки, інтереси порушені цим рішенням, якщо з`ясувалося, що її права, обов`язки, інтереси рішенням не порушувалися, з урахуванням приєднання до апеляційної скарги прокурора з відповідною заявою.

Суд апеляційної інстанції не закрив апеляційне провадження в частині доводів апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл міста Черкаси, незважаючи на те, що її права, свободи чи інтереси не були порушені рішенням суду першої інстанції; не розглянув можливість продовження розгляду провадження за заявою Черкаської прокуратури шляхом оцінки її доводів та можливості поновлення пропущених строків на апеляційне оскарження понад 10 років, проте одразу розглянув заяву про приєднання до апеляційної скарги по суті.

Верховний Суд за попереднього розгляду справи не ставив під сумнів відсутність в Асоціації керівників шкіл міста Черкаси права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Черкаська міська рада самостійно оскаржувала рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, їй відмовлено у відкритті апеляційного провадження за пропуском річного строку оскарження. У цій справі прокурор приєднався до апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл в інтересах Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, що входить до структури цієї ради.

Заявники не надали доказів належності побудованого будинку відпочинку до цілісного майнового комплексу. Позивач дотримався дозвільної процедури на будівництво та діяв добросовісно.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Черкаська обласна прокуратуразазначає, що Верховний Суд неодноразово вислював позицію, що прибережні захисні смуги, землі лісогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення перебувають під посиленою правовою охорною держави.

Земельна ділянка, на якій розташований будинок відпочинку, знаходиться на землях рекреаційного призначення в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища річки Дніпро. Мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції, безпосередньо стосуються захисту прав громадян у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна згідно із загальними інтересами та цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється особливим статусом земельної ділянки.

Використання земельної ділянки водного фонду не за цільовим призначенням може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей, зокрема через неналежну експлуатацію гідротехнічної споруди, яка знаходиться на відповідному водному об`єкті.

Інші доводи відзиву аналогічні мотивам оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

У відгуку на відзив позивач зазначає, що прокурор не спростовує доводи касаційної скарги, фактично дублює зміст заяви про приєднання до апеляційної скарги. У відзиві Черкаська обласна прокуратура викладає свої доводи та описує нормативно-правове регулювання передання у власність та користування прибережних зон, заборону їх передання під бази відпочинку, хоч такі питання не є предметом розгляду у справі. Прокурор не наводить заперечень щодо тих обставин, що Черкаська міська рада самостійно оскаржувала рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, їй у відкритті апеляційного провадження відмовлено за пропуском річного строку оскарження.

У клопотанні Черкаська обласна прокуратура просить під час розгляду справи врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 1-1332/2009.

Позивач заперечив проти врахування висновків Верховного Суду у справі № 1-1332/2009 у постанові від 31 серпня 2022 року, посилаючись на те, що обставини цієї справи не подібні до спірних правовідносин.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з довідкою, виданою головою правління ГО ДК «Дніпро», ОСОБА_1 є членом ГО ДК «Дніпро», в лютому 2003 року йому надано дозвіл на будівництво нового дачного будинку загальною площею 105,3 кв. м на місці старого будинку літера «П-2».

27 грудня 2005 року ГО ДК «Дніпро» отримало від Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно. У переліку об`єктів, які зазначені у свідоцтві, є будинок відпочинку ОСОБА_1

01 березня 2008 року між Свидівоцькою сільською радою та ГО ДК «Дніпро»укладено угоду № 114 про плату за фактичне користування землею загальною площею 1,67 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою від 27 листопада 2009 року, виданою головою правління ГО ДК «Дніпро», за період з лютого 2003 року до грудня 2003 року ОСОБА_1 за власні кошти та з власних матеріалів побудував будинок відпочинку. Вказаний будинок відповідає експлікації та плану (2005 року), зазначеним в інвентаризаційній справі, копії яких надано ОСОБА_2 .

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року у справі № 2а-2584/10 за адміністративним позовом Департаменту освіти та гуманітарної політики Виконавчого комітету Черкаської міської ради до Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - обслуговуючий кооператив «Дніпро-2003», визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 29 листопада 2005 року № 128 «Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно - ГО ДК «Дніпро».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року в частині відмови у позові про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно скасовано, провадження у справі закрито. В іншій частині постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року в нескасованій частині залишено без змін.

Судовими рішеннями у справі № 2а-2584/10 встановлено, що міська база відпочинку вчителів створена в 1969 році на АДРЕСА_1 згідно з рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07 травня 1969 року № 314. Майно бази відпочинку належить до комунальної власності міста і складається з 54 літніх будинків та господарських споруд, які перебувають на балансах загальноосвітніх навчальних закладів загальною балансовою вартістю 157 000,30 грн.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Черкаської обласноїради від 10 червня 1980 року № 358 Черкаському обкому профспілки працівників освіти за рахунок земель управління захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі Черкаського району відведена земельна ділянка площею 1,67 га під базу відпочинку вчителів.

На підставі клопотання Виконавчого комітету Черкаської міської ради рішенням сесії Черкаської обласної ради народних депутатів від 28 жовтня 1994 року № 2-5 земельна ділянка площею 1,67 га вилучена із підпорядкування обкому профспілки працівників освіти та передана Управлінню освіти Виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Наказом Управління освіти від 19 травня 1995 року № 72 затверджено положення про міську базу відпочинку для вчителів, створену в 1969 році згідно з рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07 травня 1969 року № 314 для організації оздоровлення педагогічних та інших кадрів системи освіти міста. Майно бази належить до комунальної власності. Приватизація літніх будинків заборонена.

Відповідно до розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 14 вересня 1995 року № 46-р Управлінню освіти Виконавчого комітету Черкаської міської ради 22 вересня 1995 року для забезпечення потреб бази відпочинку вчителів у с. Свидівок Черкаського району Черкаська районна рада видала державний акт на право постійного користування землею площею 1,67 га.

01 червня 2003 року між Міським управлінням освіти Виконавчого комітету Черкаської міської ради та ГО ДК «Дніпро»укладено договір про спільну діяльність, предметом якого визначено об`єднання майна та зусиль спільно діяти у сфері утримання та експлуатації бази відпочинку, що знаходиться на балансі Міського управління освіти Виконавчого комітету Черкаської міської ради для створення належних санітарно-гігієнічних умов для відпочинку, проведення ремонтів будинків та утримання території, монтаж та експлуатації електромереж, водопостачання.

Рішенням третьої сесії Черкаської міської ради від 26 червня 2003 року № 3-531 база відпочинку вчителів передана в оперативне управління Управлінню освіти Виконавчого комітету Черкаської міської ради.

29 листопада 2005 року рішенням Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради № 128 на підставі листа голови правління ГО ДК «Дніпро»Широкова О. О. надано дозвіл на оформлення за ГО ДК «Дніпро»права приватної власності на нерухоме майно - комплекс будівель на АДРЕСА_1 , вирішено доручити Черкаському бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію та видати свідоцтво про право власності.

У справі № 2а-2584/10 суд адміністративної юрисдикції виходив із того, що рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 29 листопада 2005 року № 128 прийняте з перевищенням компетенції виконавчого органу місцевого самоврядування, визначеної статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування», порушені права Управління освіти Виконавчого комітету Черкаської міської ради як балансоутримувача нерухомого майна, яке йому передано в оперативне управління рішенням третьої сесії Черкаської міської ради від 26 червня 2003 року № 3-531.

Припинивши право комунальної власності на базу відпочинку вчителів, Виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради без законних підстав надав дозвіл на оформлення права приватної власності на це майно ГО ДК «Дніпро» та залишив поза увагою право користування Управління освіти Виконавчого комітету Черкаської міської ради на земельну ділянку, на якій розташована база відпочинку, посвідчене державним актом відповідно до розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 14 вересня 1995 року № 46-р.На момент укладення договору про спільну діяльність на території бази відпочину знаходились 54 літніх будинків, які перебували на балансі управління освіти Виконавчого комітету Черкаської міської ради та були об`єктами комунальної власності. Вказаний договір не передбачає перехід права власності на ці будинки, його стороною є балансоутримувач нерухомого майна комунальної власності та громадське об`єднання, право на розпорядження об`єктами комунальної власності належить виключно відповідній територіальній громаді в особі міської ради як органу місцевого самоврядування, яка не була стороною договору про спільну діяльність.

Ні ГО ДК «Дніпро», ні окремим його членам не надавались дозволи на здійснення будівельних робіт, не відводилась земельна ділянка для цього, оскільки з 1995 року управлінню освіти видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення та є чинним на час розгляду. Майно бази відпочинку - 54 літніх будинків перебувають на балансі Управління освіти Виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які б дозволяли реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, та спричиняє несприятливі для них наслідки. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідно до статті 363 ЦПК України учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Підставою для відкриття апеляційного провадження є саме апеляційна скарга. Приєднання до апеляційної скарги - це допоміжний інститут для осіб, які погоджуються з доводами апеляційної скарги і бажають їх підтримати у наведеному в апеляційній скарзі обсязі. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначаються наведеними в апеляційній скарзі доводами, незалежно від наявності заяви про приєднання до апеляційної скарги.

Водночас особа, яка має доводи, відмінні від апеляційної скарги, має право реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового акта місцевого суду, подавши апеляційну скаргу самостійно, що відповідає принципу диспозитивності і усуває можливу конкуренцію доводів, викладених у апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної скарги.

За своїм змістом приєднання до апеляційної скарги - це вияв позиції особи, яка бере участь у справі (чи іншої особи, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки), стосовно підтримки повністю або частково обґрунтування та вимог апеляційної скарги, яку подала інша особа.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією Українита Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення прокурора, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185цього Кодексу.

Предметом позову у цій справі є захист майнових прав позивача, визнання за ним права власності на будинок відпочинку.

В апеляційній скарзі Асоціація керівників шкіл міста Черкаси як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції та обґрунтування порушених прав вказувала, що визнання за позивачем права власності на будинок, збудований на базі відпочинку для працівників освіти, перешкоджає реалізації статутної діяльності асоціації. Також зазначала, що рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів Черкаської міської ради, як власника майна цілісного майнового комплексу бази відпочинку вчителів, та Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, в оперативному управлінні якого знаходиться зазначене майно, а земельна ділянка, на якій воно розташоване - в постійному користуванні.

До апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл міста Черкаси приєднався прокурор Черкаської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради.

Заява про приєднання до апеляційної скарги мотивована тим, що земельна ділянка, на якій побудована база відпочинку вчителів, належить до земель рекреаційного призначення, вид використання - під базу відпочинку вчителів. Право постійного користування виникло у суб`єкта користування до 01 січня 2002 року і після цієї дати воно продовжує зберігатися.

На час прийняття оспорюваного рішення суду відповідна земельна ділянка не була вільною та знаходилась у постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, відповідне право якого на цю земельну ділянку не припинено, тому будь-яке будівництво на ній без надання відповідних дозволів було неможливе. Дозволи на здійснення будівельних робіт будинків бази відпочинку не надавались, не відводилась земельна ділянка для цих потреб, оскільки в 1995 році управлінню освіти виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення суду. Оскаржуваним судовим рішенням порушені права територіальної громади м. Черкаси.

Отже, у заяві про приєднання до апеляційної скарги прокурор навів підстави для звернення з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради.

У постанові Верховного Суду у цій справі від 31 березня 2021 року, провадження № 61-280цс21,зазначено, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що прокурор Черкаської обласної прокуратури, приєднавшись до апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл міста Черкаси, вказував, що діє в інтересах Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради. У справі суд апеляційної інстанції встановив, що земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, тобто тієї особи, в інтересах якої прокурор подав заяву про приєднання до апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У постанові від 31 березня 2021 рокуу цій же справі Верховний Суд вирішив спірне питання щодо права прокурора приєднатися до апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл міста Черкаси в інтересах Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, повторне вирішення цього питання виходить за межі статті 263 ЦПК України.

Верховний Суд погоджується із судом апеляційної інстанції, який розглянув по суті доводи апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл міста Черкаси, до якої приєднався прокурор, оскільки апеляційна скарга містить доводи щодо порушення речових прав територіальної громади й органів місцевого самоврядування (як власника майна цілісного майнового комплексу бази відпочинку вчителів та земельної ділянки), які надалі підтримав прокурор.

Доводи касаційної скарги про те, що Верховний Суд за попереднього розгляду справи не ставив під сумнів відсутність в Асоціації керівників шкіл міста Черкаси права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, спростовуються змістом постанови від 31 березня 2021 року, провадження № 61-280цс21, в якій Верховний Суд визнав передчасними висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не порушуються права Асоціації керівників шкіл міста Черкаси.

Доводи касаційної скарги про те, що Черкаська міська рада самостійно оскаржувала рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, та їй було відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із пропуском присічного строку, а прокурор приєднався до апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл в інтересах Департамента освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, що входить до структури цієї ради, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, з огляду на обов`язковість висновків, викладених у постанові Верховного Суду у цій справі від 31 березня 2021 року, провадження № 61-280цс21.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції в ухвалі від 22 жовтня 2020 року, встановивши, що Асоціація керівників шкіл міста Черкаси дізналася про оскаржуване рішення 06 жовтня 2020 року, в межах дискреційних повноважень визнав причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, оскільки такий строк пропущено з незалежних від заявника обставин.

Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (оренду). Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користування, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗК України).

Черкаська міська рада є власником цілісного майнового комплексу бази відпочинку вчителів за адресою: АДРЕСА_1 , який включає в себе, зокрема, й будинок відпочинку, позначений в технічній документації літерою «П-2», а в Департаменті освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради майно перебуває в оперативному управлінні і департамент є постійним користувачем земельної ділянки, на якій воно розміщено.

Оскаржуване рішення перешкоджає в реалізації статутної діяльності Асоціації керівників шкіл м. Черкаси. Правовідносини у справі стосуються права власності на частину майнового комплексу - бази вчителів, а саме будинку відпочинку, що позначений в технічній документації літ.«П-2».

Державний акт на право постійного користування землею площею 1,67 га для розміщення бази відпочинку, на якій розташований будинок відпочинку літ. «П-2», виданий Управлінню освіти Черкаського міськвиконкому.Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради як правонаступник Управління освіти Черкаського міського виконавчого комітету користується земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, на момент прийняття оспорюваного рішення суду першої інстанції відповідна земельна ділянка не була вільною та знаходилась у постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, відповідне право якого на цю земельну ділянку припинено не було.

Крім того, суди встановили, що спірна земельна ділянка належитьдо земель рекреаційного призначення, вид використання - під базу відпочинку вчителів. Територія, де розташований спірний будинок, знаходиться в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища річки Дніпро.

Відповідно до статей 50, 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально- туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Згідно з частиною першою, пунктом «в» частини другої, частиною третьою статті 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (частина 1, пункт «г» частини другої статті 61 ЗК України). Подібні положення містяться у статтях 88, 89 Водного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 376 ЦК України визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, позивач не надав доказів, які б вказували на правомірність проведеного ним будівництва спірного будинку, яке є самочинним, а саме будівництво здійснено за відсутності права на земельну ділянку, без дозволу фактичного користувача земельної ділянки, на якій воно здійснено, та знаходиться на території, на якій розміщена база відпочинку, що перебуває у власності та користуванні органів місцевого самоврядування.

Позивач не міг не усвідомлювати вказаних вище обставин під час будівництва будинку відпочинку, а також пред`явив позов до неналежного відповідача, який визнав його позов.

Посилання заявника, що він дотримався дозвільної процедури на будівництво Верховний Суд не бере до уваги, з огляду на те, що у матеріалах справи немає доказів та суди не встановили, що позивач отримав право користування чи власності на земельну ділянку для забудови, дотримався порядку отримання дозволу на будівництво відповідно до Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (чинне на час виникнення спірних правовідносин).

Оскільки спірний будинок був побудований на місці попереднього, на що посилається сам позивач, то безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що заявники не надали доказів належності побудованого позивачем будинку до цілісного майнового комплекса та зводяться до необхідності переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року, справа № 522/22473/15-ц, провадження № 12-13гс22, зазначено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19).

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України з урахуванням статті 363 ЦПК України, є необґрунтованими, оскільки Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово викладав правові висновки, зокрема у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 2-1332/2009, провадження № 61-5619св22, від 16 лютого 2022 року у справі № 2-1332/2009, провадження № 61-16670св21.

У справі «Дія 97» проти України» (Заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії» (), заява № 55782/00, п. 36, ECHR 2002-VIII; «Гору проти Греції» (№ 3) (Gorou v. Greece (no. 3)), заява № 21845/03, п. 27, від 22 червня 2006 року; «Михолапа проти Латвії» (Miholapa v. Latvia), зава № 61655/00, п. 24, від 31 травня 2007 року, та «Андрєєва проти Латвії» (Andrejeva v. Latvia) [ВП], заява № 5707/00, п. 99, ECHR 2009-...) (пункт 47).

Верховний Суд зазначає, що взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2021 року у цій справі, які стосуються застосування норм процесуального права.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що немає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , подану адвокатом Ковальовою Юлією Олександрівною, залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська