Рішення

від 20.12.2023 по справі 711/5376/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5376/23

Номер провадження2/711/1910/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 рокуПридніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді: Казидуб О.Г.

при секретарі : Зайцевій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу № 35 про визнання права власності на кооперативну квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Филь Олександр Миколайович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), звернувся до суду з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу № 35 (18030, м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 198/23, код ЄДРПЛУ 25108405) про визнання права власності на кооперативну квартиру.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 член ЖБК № 35 на підставі ордеру № 1639, виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради депутатів трудящих від 15 грудня 1973 року була вселена у кооперативну квартиру АДРЕСА_2 .

З моменту вселення і по теперішній час позивач була зареєстрована і мешкає у вищезазначеній кооперативній квартирі по теперішній час. Інших мешканців, крім позивачки, в квартирі не проживає.

Архівний фонд документації житлово-будівельного кооперативу не зберігся. В наявності у позивача немає квитанції про оплату пайових внесків за квартиру та рішення про прийняття її до членів ЖБК. Для отримання необхідних документів представник позивача звернувся з запитом до відповідача, на що отримав відповідь про те, що документи ЖБК не збереглися та були втрачені, натомість голова ЖБК надав копію ордеру про вселення позивача та довідку про членство позивача в ЖБК та про сплату пайового внеску. Отже, у позивача в наявності всі докази права власності на квартиру.

Для реєстрації права власності на квартиру позивачка звернулася до Черкаського ЦНАПу, де отримала відмову в зв`язку з відсутністю в останньої рішення про прийняття її в члени ЖБК, довідка голови ЖБК про те, що позивач є членом ЖБК реєстратором не була прийнята. Таким чином, було порушено право позивача.

Вказує, що на теперішній час у позивача існують перешкоди щодо підтвердження відповідними правовстановлюючими документами її права власності на кооперативну квартиру, набутого нею свого часу правомірно.

Просить визнати за ОСОБА_2 право власності на кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

15 серпня 2023 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Филь Олександра Миколайовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про відстрочку сплати судового збору.

15 серпня 2023 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків.

31 серпня 2023 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Через канцелярію суду надала заяву, в якій зазначила, що в зв`язку з хворобою та похилим віком їй дуже важко бути присутньою на судових засіданнях. Просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги, заявлені нею, підтримує в повному обсязі.

Адвокат Руднічук Д.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.

Представник відповідача Величко Сергій Олександрович (керівник ЖБК № 35) в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України)

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст.13 ЦК України). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що згідно Ордеру № 1639 від 15 грудня 1973 року, виданого ОСОБА_1 , їй дозволено зайняти по обміну з ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4 з двох кімнат, житловою площею 27,6 кв.м.

Відповідно до Довідки Голови ЖБК № 35 Величко С.О. від 16.02.2022 року, у займану квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_1 вселена 15 грудня 1973 року на підставі членства у ЖБК № 35 та ордеру на заняття житлової площі № 1639. У займаній квартирі ОСОБА_1 проживає постійно з 15 грудня 1973 року по дату видачі даної довідки. Заборгованості щодо сплати пайового внеску за квартиру перед ЖБК № 35 ОСОБА_1 не має. Заборгованостей за утримання будинку та прибудинкової території ЖБК № 35 ОСОБА_1 не має.

02 вересня 2022 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Великою Оленою Володимирівною Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Черкаської області винесено рішення № 64682283, яким відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту даного рішення, документи подані для проведення державної реєстрації прав не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме подана довідка не містить інформації щодо рішення міськвиконкому чи інший документ, на підставі якого було прийнято заявницю до членів житлово-будівельного кооперативу № 35 та не зазначено суму пайового внеску за дану квартиру, яку було сплачено в повному обсязі.

Відповідно до Довідки № 32101 о від 25.07.2022 року КП «ЧООБТІ» , станом на 01.01.2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_6 не зареєстровано.

Відповідно до ст. 328 ЦК України (в редакції від 16 січня 2003 року), право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 1 січня 2013 року), державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про кооперацію" член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

За положеннями ст. 15 Закону України «Про власність» (який діяв до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, та на час повної сплати пайового внеску за спірну квартиру) передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються у ст. 384 ЦК України (в редакції від 2003 року), де зазначено, що в разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.

В п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» вказано, що судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Аналогічне роз`яснення щодо підстав набуття права власності на кооперативну квартиру міститься в п. п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань.

Виходячи з викладеного вище, виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 2004 року.

На підставі «Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, передбачалось оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №209/5027/14-ц (провадження № 61-12401св18) вказано, що «при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі».

При цьому, виходячи з вищевказаних норм права, на момент набуття права власності ОСОБА_1 на кооперативну квартиру, законодавством не була передбачена як видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так і обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.

Однак з 1995 року законодавець передбачив процедуру оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна для членів житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески, шляхом отримання свідоцтва про право власності від місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та реєстрацію їх в бюро технічної інвентаризації.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 правовстановлюючий документ на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 не отримувала, державну реєстрацію на вказаний об`єкт нерухомості не проводила.

Враховуючи вищевикладене, надані письмові докази та їх належна оцінка, вказують на наявність підстав для повного задоволення даного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 76-84, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу № 35 про визнання права власності на кооперативну квартиру задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: О. Г. Казидуб