Рішення

від 19.12.2023 по справі 160/9894/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 рокуСправа №160/9894/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, сертифікат якості, проформу-інвойс, інвойс, пакувальний лист, сертифікат про походження товару, заявку на перевезення, свіфт, рахунки-фактури, договір перевезення, платіжне доручення та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Також, в позові зазначено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене товариство вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити та зазначає, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст.337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до ч.3 ст.337 МК України проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Відповідно до статті 33 МК України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару №1 - 1,2381 дол.США/кг. В інформаційних ресурсах митниці наявні відомості щодо митного оформлення товару "полімери пропілену у первинних формах: поліпропілен гомополімер гранульований, по технології Moplen, марка PP550JB (HP550JB), імпортованого на комерційних умов поставки FCA та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 05.10.2022 №UA902080/2022/803818 за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції) на рівні 1,3514дол./кг. Митна вартість товару №1, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-b - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, згідно з положеннями ст.60 МК України, та ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару "Полімери пропілену у первинних формах: поліпропілен гомополімер гранульований, по технології Moplen, марка PP550JB (HP550JB)", співставного з оцінюваним з урахуванням опису, марки, країни походження, умов поставки та випущеного у вільний обіг за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції) на рівні 1,3514 дол./кг за ЕМД від 05.10.2022 №UA902080/2022/803818. Таким чином, зважаючи на викладене вище, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню, що є підставою для відмови у задоволені позову.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка обгрутована доводами позовної заяви.

Від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, які обгрутовані доводами відзиву.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.10.2022 між ТОВ "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" та HUZUR PLASTIK KIM MAD ITH IHR SAN VE TIC LTD укладено контракт купівлі-продажу №24/10/22.

Відповідно до п.1.1 контракту продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити поліетилен та поліпропілен різних марок в кількості та асортименті згідно підписаних сторонами рахунків-пропозицій, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно із п.3.2 контракту умови поставки зазначаються в відповідному рахунку-пропозиції для кожної наступної поставки та можуть бути змінені за домовленістю сторін, (згідно правилам Інкотермс 2000).

З метою митного оформлення товарів "Полімери пропілену в первинних формах -поліпропілен марка Polypropylene PP550JB - 20 000 кг., без хімічної модифікації, застосовується для виробництва волокон, мішків, місць - 20 8А/20/палет 3. 0» (Товар № 1 в гр 31 ЕМД) позивач подав до Дніпровської митниці електрону митну декларацію №22UA110130020652U3.1 від 09.11.2022.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до митного органу були надані наступні документи: контракт №24/10/22 від 24.10.2022 (код документа 4100); сертифікат якості б/н від 01.08.2022 (код документа 0003); проформу-інвойс PI-IHR-22-333 від 24.10.2022 (код документа 0325); інвойс PI-IHR-22-333-3 від 24.10.2022; пакувальний лист від 24.10.2022; ЦМР б/н від 31.10.2022; супровідний лист Т1 22TR41050000204352 від 31.10.2022, сертифікат про походження товару Y0102218 від 31.10.2022 (код документа 0861); заявку на перевезення ГП 28/10-1 від 28.10.2022 (код документа 3004); свіфт б/н від 25.10.2022 (код документа 3001); рахунок-фактуру №ГП 28/10-1 від 28.10.2022; договір транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.07.2022; біржові котирування від 14.10.2022 (код документа 3017); договір про перевезення № 2505 від 25.09.2019, лист від 03.11.2022 (код документа 9000), митну декларацію №22UA110130020652U3.1 від 09.11.2022.

У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Митниця направила ТОВ «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, зокрема:

1) Поставка товару заявлена на підставі зовнішньоекономічного контракту від 24.10.2022 № 24/10/22, укладеного між компанією «HUZUR PLASTIK КІМ. MAD IТН. IHR. SAN VE TIC. LTD STI» та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД». Відповідно до графи 31 ЕМД та електронного інвойсу у якості виробника зазначено компанію «LAIZHOU JIUYІ PLASTIC PRODUCTS CO.», при цьому у комерційних документах відсутні посилання на вказану компанію як на виробника товару. До митного оформлення надано сертифікат якості від 01.08.2022 б/н, складений компанією «LAIZHOU JIUYІ PLASTIC PRODUCTS CO.», проте, вказаний документ не містить реквізитів, що можуть бути ідентифіковані з оцінюваною партією товару.

2) Поставка повару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FCA- Gebze. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової (101000,00грн) на комерційних умовах поставки FCA- Gebze, до митного контролю надано договір транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.07.2022 №12072022, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», заявку від 28.10.2022 № ГП28/10-1, рахунок ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 № ГП28/10-1, довідку ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 № ГП26/10-2. Відповідно до рахунку ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 № ГП28/10-1, довідки ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 № ГП28/10-1, вартість транспортно-експедиційних послуг по маршруту м.Діловасі -п/п Орлівка складає 101000,00 грн. З урахуванням зазначеного, відомості щодо пункту відправлення (м.Діловасі) не відповідають інформації щодо погодженого сторонами пойменованого місця відправлення на комерційних умовах поставки FCA- Gebze. Декларантом до митного оформлення надано лист компанії «HUZUR PLASTIK КІМ. MAD. ITH. IHR. SAN VE TIC. LTD STI» б/н, відповідно до якого міста Gebze та м.Діловасі є однією територією. Проте, відповідно до відкритих інформаційних ресурсів мережі Інтернет, відстань між містами Gebze та Діловасі складає 16 км. Крім того, наданий до митного оформлення рахунок-проформа 24.10.2022 № P1-IHR-22-333 містить посилання на місце завантаження - Стамбул. Відповідно до CMR від 31.10.2022, у графі «Місце завантаження» внесено код G4100005TR. 3 урахуванням зазначеного, відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ.

3) За результатом аналізу наданої до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 31.10.2022 №22TR41050000204352 встановлено, що вказаний документ містить посилання на рахунок - фактуру від 31.10.2022 №ARV2022000000730. Вказаний документ (рахунок-фактура), на підставі якого товар вивезено з Туреччини до митного оформлення не надано.

Таким чином, митницею зроблено висновок про невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (з урахуванням невідповідностей щодо маршруту транспортування); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів за другорядним методом визначення митної вартості 2-b за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

В рішенні зазначено, що за результатами візуальної перевірки встановлено: що в інформаційних ресурсах митниці наявні відомості щодо митного оформлення товару «Полімери пропілену у первинних формах: поліпропілен гомополімер гранульований, по технології Moplen, марка PP550JB (HP550JB)», співставного з оцінюваним з урахуванням опису, марки, країни походження, умов поставки та випущеного у вільний обіг за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції) на рівні 1,3514дол./кг за ЕМД від 05.10.2022 №UA902080/2022/803818.

У подальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/0005563, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям 09.11.2022 рішення про коригування митної вартості № №UA110130/2022/000186/1, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг від 09.11.2022 за ЕМД 22UA110130020752U0.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обгрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Позивачем надано відповідь від 19.01.2023 №19/01 та наступні документи: заявку на перевезення від 28.10.2022 ГП 28/10-1 з уточненнями; рахунок-фактуру від 28.10.2022 №ГП 28/10-1 з уточненнями; довідку розрахунку транспортно-експедиційних витрат від 28.10.2022 №28/10-1 з уточненням; ЦМР б/н від 31.10.2022 року з уточненнями; проформу-інвойс PI-IHR-22-333 від 24.10.2022 з уточненнями; переклад сертифікату якості б/н від 01.08.2022; переклад проформи-інвойсу PI-IHR-22-333 від 24.10.2022; переклад інвойсу PI-IHR-22-333-3 від 24.10.2022; переклад пакувального листа від 24.10.2022; переклад декларації країни відправлення; платіжну інструкцію №3132 від 10.11.2022.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1 позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Суд враховує, що відповідач має повноваження на пред`явлення письмової вимоги про надання додаткових документів лише у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, таким повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд доходить висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ці відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Так, для підтвердження вартості товару декларантом надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 МК України, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації.

Відповідно до проформи-інвойсу від 24.10.2022 №PI-IHR-22-333 та комерційного інвойсу від 24.10.2022 №CI-IHR-22-333-2 сторонами контракту купівлі-продажу від 24.10.2022 №24/10/22 були погоджені умови поставки FCA- Gebze.

Проформою-інвойсом від 24.10.2022 №PI-IHR-22-333 погоджена поставка товару на загальну суму 110000 доларів США, яка у повному обсязі була сплачена за свіфтом б/н від 25.10.2022.

Факт поставки на умовах FCA - Gebze також підтверджується: заявкою на перевезення від 26.10.2022 №ГП 26/10-2 з виправленнями, рахунком-фактурою від 31.10.2022 №ГП 26/10-2 з виправленнями; довідкою розрахунку транспортно-експедиційних витрат від 31.10.2022 №ГП 26/10-2 з виправленнями; ЦМР б/н від 31.10.2022 з виправленнями.

Згідно з п.4.1 Договору від 12.07.2022 №12072022, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» вартість виконаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і вказується в транспортній заявці, яка є невід`ємною частиною договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та винагороду експедитора.

З наведених документів вбачається, що вартість транспортно-експедиційних послуг з Gebze (Туреччина) - п/п Орлівка з завантаженням складає 101000 грн, а з п/п Орлівка до Дніпра (Україна) з розвантаженням складає 52000 грн. У рахунку-фактурі, заявці, довідці розрахунку транспортно-експедиційних витрат заначено вартість транспортно-експедиційних послуг до кордону України та на території України які повністю співпадають та не містять розбіжностей.

Крім того, вартість транспортно-експедиційних послуг сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 10.11.2022 №3132.

Суд також визнає безпідставними посилання відповідача на те, що копія митної декларації країни відправлення та сертифікат якості не містять усіх необхідних реквізитів, адже такі документи не впливають на числові показники митної вартості товару та відповідно не формують задекларовану ціну.

Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями в силу положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України також є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Зважаючи на наведені фактичні обставини, у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися та відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Вказане свідчить про необґрунтованість сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої товариством митної вартості товару оскаржені рішення не містять, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

В той час, відповідачем під час розгляду даної справи не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі №810/1175/16.

Відповідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 Митного кодексу України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

Судом також враховано, що в спірних рішеннях митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, суд звертає увагу, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.04.2020 у справі №826/4827/16.

Таким чином, митний орган не довів належними та допустимими доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення Дніпровської митниці та наявність підстав для його скасування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем у позові заявлено клопотання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Розглянувши клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що 21.04.2023 між адвокатським бюро «Майя Сергєєва та Партнери» (адвокатське бюро) та ТОВ «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №24, згідно з п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: №UA110130/2022/000186/1 від 09.11.2022.

Для реалізації зобов`язань, передбачених п.1.1 цього договору, адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнту протягом строку дії цього договору правничу допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 цього договору, вартість послуг за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах. Строк оплати за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах.

Між сторонами також було укладено додаткову угоду від 21.04.2023 №1 до договору про надання правничої допомоги від 21.04.2023 №24, відповідно до умов п.1 якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1 в суді першої інстанції.

За умовами п.2 вказаної додаткової угоди гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: №UA110130/2022/000186/1 від 09.11.2022 року в суді першої інстанції та складає 5000 грн.

Оплата вартості послуг (гонорару), передбачена п.1 цієї додаткової угоди, здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Адвокатським бюро 25.04.2023 виставлено рахунок на оплату №54 у сумі 5 000 грн, який сплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.04.2023 №3655.

Суд звертає увагу, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, відповідач у відзиві заперечує проти стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу та зазначає, що відсутність детального опису робіт та послуг не дає можливості упевнитись в обґрунтованості та співмірності наданих послуг в розмірі 5 000 грн. Крім того, вивчення судової практики, а також аналіз законодавства, формування та узгодження позиції по справі відповідно до правового аналізу ситуації, не є окремим видом правової допомоги, а є складовою процесу написання позовної заяви, тому вказані витрати не можуть підлягати окремій компенсації за рахунок відповідача. Суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає про те, що ця справа не викликає складності у правовому розумінні, та є справою незначної складності, а також про те, що наявна усталена практика з вирішення цієї категорії спорів.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, також необхідно враховувати, що Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Оцінивши всі наведені вище обставини, зокрема щодо суми заявлених витрат на правову допомогу та її співмірність зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, проаналізувавши норми чинного законодавства, врахувавши практику Верховного Суду, суд доходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Крім того, враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська