Постанова

від 22.05.2024 по справі 160/9894/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9894/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року (головуючий суддя Маковська О.В.)

в адміністративній справі №160/9894/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" до відповідача Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД", звернувся 09.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Дніпровської митниці, в якій просив:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1.

Також просив стягнути з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, сертифікат якості, проформу-інвойс, інвойс, пакувальний лист, сертифікат про походження товару, заявку на перевезення, свіфт, рахунки-фактури, договір перевезення, платіжне доручення та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Також, в позові зазначено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що митний орган не довів належними та допустимими доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що поставка товару заявлена на підставі зовнішньоекономічного контракту від 24.10.2022 № 24/10/22, укладеного між компанією HUZUR PLASTIK KIM. MAD. ITH. IHR. SAN VE TIC. LTD STI та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД». Відповідно до графи 31 ЕМД від 09.11.2022 № UA110130/2022/020652 та електронного інвойсу, у якості виробника зазначено компанію «LAIZHOU JIUYI PLASTIC PRODUCTS CO., LTD». При цьому, у комерційних документах відсутні посилання на вказану компанію, як на виробника товару. До митного оформлення надано сертифікат якості від 01.08.2022 б/н, складений компанією компанію «LAIZHOU JIUYI PLASTIC PRODUCTS CO., LTD». Проте, вказаний документ не містить реквізитів, що можуть бути ідентифіковані з оцінюваною парією товару. Таким чином, заявлені декларантом відомості щодо виробника товару та характер зовнішньоекономічної угоди не підтверджено документально, що впливає на вартість оцінюваного товару. Тобто, якщо виробник товару не є його продавцем та договірні відносини з ним не встановлені, це може свідчити про посередницький характер угоди. Зазначає, що З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової (101 000грн.) на комерційних умовах поставки FCA-Gebze, до митного контролю надано договір транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.07.2022 № 12072022, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», заявку від 28.10.2022 № ГП28/10-1, рахунок ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 № ГП28/10-1, довідку ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 № ГП28/10-1. Відповідно до рахунку рахунку ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 № НОМЕР_1 , довідки ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 № ГП28/10-1, вартість транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Діловасі п/п Орлівка складає 101 000грн. З урахуванням зазначеного, відомості щодо пункту відправлення (м. Діловасі) не відповідають інформації щодо погодженого сторонами поіменованого місця відправлення на комерційних умовах поставки FCA - Gebze. Декларантом до митного оформлення надано лист компанії «HUZUR PLASTIK KIM.MAD. ITH. IHR. SAN VE TIC. LTD STI» б/н, відповідно до якого міста Gebze та м.Діловасі є однією територією. Проте, відповідно до відкритих інформаційних ресурсів мережі Інтернет, відстань між містами Gebze та Діловасі складає 16 км. Крім того, наданий до митного оформлення рахунок-проформа 24.10.2022 № PI-IHR- 22-333, містить посилання на місце завантаження - Стамбул. Відповідно до CMR від 31.10.2022, у графі «Місце завантаження» внесено код G4100005TR. Відтак, відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ. Зазначає, що митна декларація була зареєстрована 09.11.2022 за номером № 22UA110130020652U3, рішення про визначення митної вартості та картка відмови в митному оформленні винесена 09.11.2022, платіжне доручення від 10.11.2022 № 3132 до митного оформлення не надавалось. Митниця вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 55 МКУ протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Декларант протягом зазначеного періоду, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, не звертався до митних органів та відповідно платіжне доручення від 10.11.2022 № 3132 не надавав. Зазначене платіжне доручення помилково прийнято судом першої інстанції у якості доказу у справі, оскільки на момент прийняття спірного рішення (09.11.2022) не подавався ні до митного контролю, ні в період дії гарантійних зобов`язань, а отже, відомості, зазначені в ньому не могли вплинути на обчислення числового значення заявленого рівня митної вартості товару. Таким чином, платіжне доручення від 10.11.2022 № 3132 не відповідає приписам ст. 73, 74, 75, 76 КАС України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів в адміністративній справі. Отже, не можуть бути доказами у справі документи, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження митного органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Стосовно витрат на правнику допомогу відповідач вказав, що відсутність детального опису робіт та послуг не дає можливості упевнитись у обґрунтованості та співмірності наданих послуг в розмірі 5 000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів за другорядним методом визначення митної вартості 2-b за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

В рішенні зазначено, що за результатами візуальної перевірки встановлено: що в інформаційних ресурсах митниці наявні відомості щодо митного оформлення товару «Полімери пропілену у первинних формах: поліпропілен гомополімер гранульований, по технології Moplen, марка PP550JB (HP550JB)», співставного з оцінюваним з урахуванням опису, марки, країни походження, умов поставки та випущеного у вільний обіг за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції) на рівні 1,3514дол./кг за ЕМД від 05.10.2022 №UA902080/2022/803818.

У подальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/0005563, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям 09.11.2022 рішення про коригування митної вартості №UA110130/2022/000186/1, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Скориставшись правом на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг від 09.11.2022 за ЕМД 22UA110130020752U0.

Також Позивачем надано митному органу відповідь від 19.01.2023 №19/01 та наступні документи:

заявку на перевезення від 28.10.2022 ГП 28/10-1 з уточненнями;

рахунок-фактуру від 28.10.2022 №ГП 28/10-1 з уточненнями;

довідку розрахунку транспортно-експедиційних витрат від 28.10.2022 №28/10-1 з уточненням;

ЦМР б/н від 31.10.2022 року з уточненнями;

проформу-інвойс PI-IHR-22-333 від 24.10.2022 з уточненнями;

переклад сертифікату якості б/н від 01.08.2022;

переклад проформи-інвойсу PI-IHR-22-333 від 24.10.2022;

переклад інвойсу PI-IHR-22-333-3 від 24.10.2022;

переклад пакувального листа від 24.10.2022;

переклад декларації країни відправлення; платіжну інструкцію №3132 від 10.11.2022.

Позивач вважає протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 09.11.2022року №UA110130/2022/000186/1.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Митного кодексу України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч.1 ст.4 МКУ).

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.10.2022 між ТОВ "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" та HUZUR PLASTIK KIM MAD ITH IHR SAN VE TIC LTD укладено контракт купівлі-продажу №24/10/22 (а.с. 25-29).

Відповідно до п.1.1 контракту продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити поліетилен та поліпропілен різних марок в кількості та асортименті згідно підписаних сторонами рахунків-пропозицій, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно із п.3.2 контракту умови поставки зазначаються в відповідному рахунку-пропозиції для кожної наступної поставки та можуть бути змінені за домовленістю сторін, (згідно правилам Інкотермс 2000).

З метою митного оформлення товарів "Полімери пропілену в первинних формах -поліпропілен марка Polypropylene PP550JB 20 000 кг., без хімічної модифікації, застосовується для виробництва волокон, мішків, місць - 20 8А/20/палет 3. 0» (Товар № 1 в гр 31 ЕМД) позивач подав до Дніпровської митниці електрону митну декларацію №22UA110130020652U3.1 від 09.11.2022.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до митного органу були надані наступні документи:

контракт №24/10/22 від 24.10.2022 (код документа 4100);

сертифікат якості б/н від 01.08.2022 (код документа 0003);

проформу-інвойс PI-IHR-22-333 від 24.10.2022 (код документа 0325);

інвойс PI-IHR-22-333-3 від 24.10.2022;

пакувальний лист від 24.10.2022;

ЦМР б/н від 31.10.2022;

супровідний лист Т1 22TR41050000204352 від 31.10.2022, сертифікат про походження товару Y0102218 від 31.10.2022 (код документа 0861);

заявку на перевезення ГП 28/10-1 від 28.10.2022 (код документа 3004);

свіфт б/н від 25.10.2022 (код документа 3001);

рахунок-фактуру №ГП 28/10-1 від 28.10.2022;

договір транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.07.2022;

біржові котирування від 14.10.2022 (код документа 3017);

договір про перевезення № 2505 від 25.09.2019, лист від 03.11.2022 (код документа 9000), митну декларацію №22UA110130020652U3.1 від 09.11.2022.

У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Митниця направила ТОВ «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, зокрема:

1) Поставка товару заявлена на підставі зовнішньоекономічного контракту від 24.10.2022 № 24/10/22, укладеного між компанією «HUZUR PLASTIK КІМ. MAD IТН. IHR. SAN VE TIC. LTD STI» та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД». Відповідно до графи 31 ЕМД та електронного інвойсу у якості виробника зазначено компанію «LAIZHOU JIUYІ PLASTIC PRODUCTS CO.», при цьому у комерційних документах відсутні посилання на вказану компанію як на виробника товару. До митного оформлення надано сертифікат якості від 01.08.2022 б/н, складений компанією «LAIZHOU JIUYІ PLASTIC PRODUCTS CO.», проте, вказаний документ не містить реквізитів, що можуть бути ідентифіковані з оцінюваною партією товару.

2) Поставка повару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FCA- Gebze. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової (101000грн.) на комерційних умовах поставки FCA- Gebze, до митного контролю надано договір транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.07.2022 №12072022, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», заявку від 28.10.2022 № ГП28/10-1, рахунок ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 № ГП28/10-1, довідку ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 № ГП26/10-2. Відповідно до рахунку ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 № ГП28/10-1, довідки ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2022 №ГП28/10-1, вартість транспортно-експедиційних послуг по маршруту м.Діловасі -п/п Орлівка складає 101000грн. З урахуванням зазначеного, відомості щодо пункту відправлення (м.Діловасі) не відповідають інформації щодо погодженого сторонами пойменованого місця відправлення на комерційних умовах поставки FCA- Gebze. Декларантом до митного оформлення надано лист компанії «HUZUR PLASTIK КІМ. MAD. ITH. IHR. SAN VE TIC. LTD STI» б/н, відповідно до якого міста Gebze та м.Діловасі є однією територією. Проте, відповідно до відкритих інформаційних ресурсів мережі Інтернет, відстань між містами Gebze та Діловасі складає 16 км. Крім того, наданий до митного оформлення рахунок-проформа 24.10.2022 №P1-IHR-22-333 містить посилання на місце завантаження - Стамбул. Відповідно до CMR від 31.10.2022, у графі «Місце завантаження» внесено код G4100005TR. 3 урахуванням зазначеного, відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ.

3) За результатом аналізу наданої до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 31.10.2022 №22TR41050000204352 встановлено, що вказаний документ містить посилання на рахунок - фактуру від 31.10.2022 №ARV2022000000730. Вказаний документ (рахунок-фактура), на підставі якого товар вивезено з Туреччини до митного оформлення не надано.

Таким чином, митницею зроблено висновок про невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором поставки товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом);

документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (з урахуванням невідповідностей щодо маршруту транспортування);

виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару;

висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів за другорядним методом визначення митної вартості 2-b за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

В рішенні зазначено, що за результатами візуальної перевірки встановлено: що в інформаційних ресурсах митниці наявні відомості щодо митного оформлення товару «Полімери пропілену у первинних формах: поліпропілен гомополімер гранульований, по технології Moplen, марка PP550JB (HP550JB)», співставного з оцінюваним з урахуванням опису, марки, країни походження, умов поставки та випущеного у вільний обіг за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції) на рівні 1,3514дол./кг за ЕМД від 05.10.2022 №UA902080/2022/803818.

У подальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/0005563, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям 09.11.2022 рішення про коригування митної вартості №UA110130/2022/000186/1, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Скориставшись правом на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг від 09.11.2022 за ЕМД 22UA110130020752U0.

Також Позивачем надано митному органу відповідь від 19.01.2023 №19/01 та наступні документи:

заявку на перевезення від 28.10.2022 ГП 28/10-1 з уточненнями;

рахунок-фактуру від 28.10.2022 №ГП 28/10-1 з уточненнями;

довідку розрахунку транспортно-експедиційних витрат від 28.10.2022 №28/10-1 з уточненням;

ЦМР б/н від 31.10.2022 року з уточненнями;

проформу-інвойс PI-IHR-22-333 від 24.10.2022 з уточненнями;

переклад сертифікату якості б/н від 01.08.2022;

переклад проформи-інвойсу PI-IHR-22-333 від 24.10.2022;

переклад інвойсу PI-IHR-22-333-3 від 24.10.2022;

переклад пакувального листа від 24.10.2022;

переклад декларації країни відправлення; платіжну інструкцію №3132 від 10.11.2022.

Позивач вважає протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 09.11.2022року №UA110130/2022/000186/1.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

При цьому, вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено (ст. 53 МКУ).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зокрема, частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним.

На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи.

При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Під час перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Слід зазначити, що відповідач має повноваження на пред`явлення письмової вимоги про надання додаткових документів лише у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, таким повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією, і на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МКУ).

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються.

У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд доходить висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

В силу положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ці відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Так, для підтвердження вартості товару декларантом надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 МК України, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації.

Відповідно до проформи-інвойсу від 24.10.2022 №PI-IHR-22-333 та комерційного інвойсу від 24.10.2022 №CI-IHR-22-333-2 сторонами контракту купівлі-продажу від 24.10.2022 №24/10/22 були погоджені умови поставки FCA- Gebze.

Проформою-інвойсом від 24.10.2022 №PI-IHR-22-333 погоджена поставка товару на загальну суму 110000 доларів США, яка у повному обсязі була сплачена за свіфтом б/н від 25.10.2022.

Факт поставки на умовах FCA - Gebze також підтверджується:

заявкою на перевезення від 26.10.2022 №ГП 26/10-2 з виправленнями, рахунком-фактурою від 31.10.2022 №ГП 26/10-2 з виправленнями;

довідкою розрахунку транспортно-експедиційних витрат від 31.10.2022 №ГП 26/10-2 з виправленнями;

ЦМР б/н від 31.10.2022 з виправленнями.

Згідно з п.4.1 Договору від 12.07.2022 №12072022, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» вартість виконаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і вказується в транспортній заявці, яка є невід`ємною частиною договору.

Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та винагороду експедитора.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції з наведених документів вбачається, що вартість транспортно-експедиційних послуг з Gebze (Туреччина) - п/п Орлівка з завантаженням складає 101000 грн, а з п/п Орлівка до Дніпра (Україна) з розвантаженням складає 52000 грн. У рахунку-фактурі, заявці, довідці розрахунку транспортно-експедиційних витрат заначено вартість транспортно-експедиційних послуг до кордону України та на території України які повністю співпадають та не містять розбіжностей.

Крім того, вартість транспортно-експедиційних послуг сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 10.11.2022 №3132.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на те, що копія митної декларації країни відправлення та сертифікат якості не містять усіх необхідних реквізитів, адже такі документи не впливають на числові показники митної вартості товару та відповідно не формують задекларовану ціну.

Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями в силу положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України також є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Водночас, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Зважаючи на наведені фактичні обставини, у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися та відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Вказане свідчить про необґрунтованість сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої товариством митної вартості товару оскаржені рішення не містять, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

В той час, відповідачем під час розгляду даної справи не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі №810/1175/16.

Відповідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МКУ).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МКУ).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Частиною 4 ст.57 Митного кодексу України визначено, у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в рішенні митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.04.2020 у справі №826/4827/16.

Таким чином, митний орган не довів належними та допустимими доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи апелянта.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Щодо витрат, пов`язані з правничою допомогою адвоката, колегія суддів зазначає таке.

Судом встановлено, що 21.04.2023 між адвокатським бюро «Майя Сергєєва та Партнери» (адвокатське бюро) та ТОВ «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №24, згідно з п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: №UA110130/2022/000186/1 від 09.11.2022.

Для реалізації зобов`язань, передбачених п.1.1 цього договору, адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнту протягом строку дії цього договору правничу допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 цього договору, вартість послуг за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах. Строк оплати за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах.

Між сторонами також було укладено додаткову угоду від 21.04.2023 №1 до договору про надання правничої допомоги від 21.04.2023 №24, відповідно до умов п.1 якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: від 09.11.2022 №UA110130/2022/000186/1 в суді першої інстанції.

За умовами п.2 вказаної додаткової угоди гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: №UA110130/2022/000186/1 від 09.11.2022 року в суді першої інстанції та складає 5000 грн.

Оплата вартості послуг (гонорару), передбачена п.1 цієї додаткової угоди, здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Адвокатським бюро 25.04.2023 виставлено рахунок на оплату №54 у сумі 5 000 грн, який сплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.04.2023 №3655.

Позивач вважає, що є підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Суд першої інстанції задовольнив заяву позивача та стягнув витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, видами адвокатської діяльності є, зокрема,

- надання правової інформації,

- консультацій і роз`яснень з правових питань,

- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати:

- консультації,

- роз`яснення,

- складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг,

- здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Отже, до правової допомоги належать:

- консультації, роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Водночас, втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.

В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити на підставі доказів, при цьому втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.

Для встановлення судом розміру витрат, що понесла сторона у справі слід надати відповідні докази.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Слід зазначити, що в силу ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат враховується:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу колегія суддів апеляційної вважає, що розмір 5000 грн., який визначив суд першої інстанції, є значно перевищеним.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначені критерії, а також, що дана справа в суді першої інстанції розглянута в письмовому провадженні без виклику сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є сума в розмірі 2000грн.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру витрат на правничу (правову) допомогу, які підлягають стягненню, а в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року змінити в частині визначення розміру витрат на правничу (правову) допомогу.

В абзаці 3 резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року слова та цифри « 5000,00 (п`ять тисяч) грн 00 коп.» замінити словами та цифрами « 2000грн. (дві тисяча гривень)».

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 22.05.2024 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова