Рішення

від 21.12.2023 по справі 320/41224/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року № 320/41224/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕКСПО ПЛЮС" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕКСПО ПЛЮС" (далі позивач) із позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі відповідач), у якому просило суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 26.07.2023 № 51032/26-15-07-03-02-25;

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням Головного Управління ДПС у м. Києві від 26.07.2023 № 51032/26-15-07-03-02-25, вважаючи що висновок, вкладений в акті перевірки суперечить вимогам законодавства. Позивач вказує на те, що на балансі товариства дійсно існувала кредиторська заборгованість за простими векселями АА №1465440 від 22.07.2008, АА №1465442 від 22.07.2008, АА №1465443 від 22.07.2008 на загальну суму 3 050 00,00 грн. (далі разом - векселя), але пізніше, у зв`язку з внесенням 20.07.2014 векселедавцем виправлень до вказаних векселів, строк їх пред`явлення до сплати вказано «за пред`явленням, але не раніше 21.07.2019».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 р. адміністративну справу № 320/41224/23 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

07.12.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній повідомляє суд, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно і своєчасно, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є такими, що не підлягає скасуванню. Відповідач наголошує на тому, що перевіркою встановлено, що граничний термін погашення та термін позовної давності за наведеними операціями з векселями настав 22.07.2017 року. Безнадійну кредиторську заборгованість на загальну суму 3 050 000 грн. ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС» повинно було включити до складу доходу за 2017 рік та відобразити в податковій та фінансовій накладній.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до пп. 78.1.7 м. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), у зв`язку з внесенням рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу шодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації від 30.06.2022 № 1000741100020030382, на підставі наказу від 01.06.2023 № 2716-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕКСПО ПЛЮС» (далі - ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС»), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 12.06.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 12.06.2023, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатом такої перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 44903/Ж5/26-15-07-03-02-21 від 19.06.2023 (далі - акт перевірки).

У зв`язку з незгодою з висновками перевірки та фактами і даними, викладеними в акті перевірки, ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС», відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПКУ, були подані заперечення від 05.07.2023 № 3 до Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС» № 44903/Ж5/26-15-07-03-02-21 від 19.06.2023 (далі - заперечення до акту перевірки).

За результатом розгляду зазначених заперечень, ГУ ДПС у м. Києві було надіслано на адресу ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС» лист «Про розгляд заперечень» від 19.07.2023 № 27195/26-15-07-03-02-28 від 19.07.2023, відповідно до якого висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

28.07.2023 TOB «ПРОМЕКСПО ПЛЮС» було отримано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.07.2023 № 51032/26-15-07-03-02-25 (далі - податкове повідомлення-рішення), прийняте на підставі акту перевірки.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення було встановлено порушення пп.14.1.11 п. 14.1 пп. 14.1.54 п. 14.1 ст.14, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 п. 135.1 ст.135 ПКУ, а саме невключення до доходу безнадійної кредиторської заборгованості в період 2017 рік. У зв`язку з чим, згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 ПКУ застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі пункту 123.2 статті 123 ПКУ та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 669 471 (шістсот шістдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят одна) гривня 00 копійок, з яких 535 577 (п`ятсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят сім) гривень 00 копійок - сума донарахованого зобов`язання, 133 894 (сто тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто чотири) гривні 00 копійок - сума штрафних санкцій.

Скориставшись своїм правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС», на підставі п. 56.2 ст. 56 ПКУ звернулось зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 28.09.2023 № 28858/6/99-00-06-01-01-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС» без задоволення.

Не погоджується із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, було встановлено порушення пп.14.1.11 п.14.1 пт.14.1.54 п.14.1 ст.14, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 п. 135.1 ст.135 ПКУ, а саме невключення до доходу безнадійної кредиторської заборгованості в період 2017 рік.

Відповідно до висновку зробленого в п. 3.1.2.4. акта перевірки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток, за період з 01.01.2017 по 30.09.2022 ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС» задекларовано податок на прибуток у сумі 0,00 гривень

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 535 577 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 535 577 грн. та заниження від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2022 у сумі 2 975 430 грн.

Такі висновки ГУ ДПС у м. Києві відповідно до змісту акта перевірки зроблено у зв?язку з тим, що при аналізі обігово-сальдових відомостей, аналізу рахунків 511, 746, наданих до перевірки документів, встановлено списання кредиторської заборгованості за векселями - простий вексель АА N1465440 від 22.07.2008, простий вексель АА N1465442 від 22.07.2008 та простий вексель АА Ne1465443 від 22.07.2008, виписаних ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС» на користь ТОВ «ФІНАНСОВИЙ УПРАВИТЕЛЬ» (код за ЄДРПОУ 34763176) на загальну суму 3 050 00,00 грн. та включення суми списання кредиторської заборгованості до складу доходу за три квартали 2022 року.

Перевіркою встановлено, що граничний термін погашення позовної давності за наведеними операціями з векселями настав 22.07.2017, у зв`язку з чим в акті перевірки зроблено висновок про те, що безнадійну кредиторську заборгованість на загальну суму 3 0505 000 грн. ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС» повинно було включити до складу доходу за 2017 рік та відобразити в податковій та фінансовій звітності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05 квітня 2001 року № 2374-III (далі - Закон № 2374-IIІ) законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, законів України "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказі векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", Закону № 2374-III та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Положеннями статті 4 Закону № 2374-III передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Умову щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково має бути відображено у відповідному договорі, який укладають у письмовій формі.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно із законом.

Операції щодо видачі та погашення векселя є способом проведення негрошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги).

За приписами статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року № 3480-IV (далі - Закон № 3480-IV) вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно в документарній формі. Особливості видачі й обігу векселів, здійснення операцій із векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Отже, вексель згідно з визначенням чинного законодавства має подвійну природу: боргове зобов`язання та цінний папір.

Згідно зі статтею 34 Женевської конвенції переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред`явленням не може бути пред`явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред`явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до ст. 70 Женевської конвенції позовні вимоги до акцептанта, які випливають із переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред?явлений позов.

Згідно з пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, безнадійна заборгованість - заборгованість, що віповідає одній із таких ознак: а) заборгованість за зобов?язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності в неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які в судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими.

Підпунктом 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості.

Отже, для віднесення сум грошових зобов?язань за переданими постачальникові товару векселями до безповоротної фінансової допомоги мають бути наявними правові підстави, визначені в підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Початок перебігу строку позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов`язань за простим векселем пов`язується з настанням строку платежу за таким векселем, а після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься саме до безповоротної фінансової допомоги, від чого у платника податку виникає обов`язок збільшити дохід на суму такої допомоги згідно з вимогами Податкового кодексу України.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.12.2019 року у справі № 2а-9645/12/2670.

Разом з цим, пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об?єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об?єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 Податкового кодексу України, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які винкають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (п.5 П(С)БО №11).

Таким чином суд дійшов висновку, що фактичне списання безнадійної кредиторської заборгованості мало відбуватися в 2017 році, тому позивачем протиправно занижено доходи за 2017 рік на суму 3 050 000 грн., та завищено дохід за три квартали 2022 року на суму 3 050 000 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає висновки акту перевірки правомірними, а відтак підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у м. Києві від 26.07.2023 № 51032/26-15-07-03-02-25 були відсутні.

Посилання позивача на процедурні порушення податковим органом під час проведення перевірки та оформлення її результатів не спростовують наявність вчинення ТОВ «ПРОМЕКСПО ПЛЮС» порушень, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.07.2023 р. №51032/26-15-07-03-02-25.

Крім того, позивач не оскаржує дії податкового органу щодо проведення перевірки, тому доводи сторін з даного питання не беруться судом до уваги в якості підстав для визнання правомірним/неправомірним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають відмові.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, не здійснюється.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕКСПО ПЛЮС" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.