Рішення

від 20.12.2023 по справі 420/27619/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27619/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАС України) справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «ЗЛАТОВ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Фермерського господарства «ЗЛАТОВ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ020780 від 11 вересня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

22 вересня 2023 року на адресу Позивача надійшла Постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 020780 (далі - Постанова) (копія постанови додається).

Зазначеною постановою на Позивача було накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень за вчинення порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач з постановою не погоджуєтьсясь в повному обсязі, вважає, що вона прийнята всупереч законодавству, безпідставно, з грубим порушенням порядку винесення, що є безумовною підставою для визнання її протиправною та скасування.

Основними порушеннями, які були допущені при прийнятті Постанови є:

- Постанова була прийнята без належного повідомлення Позивача про дату та місце проведення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР030581 від 07.08.23.;

- в Постанові не зазначається яке саме порушення законодавства про автомобільний транспорт було здійснено Позивачем, а також не зазначається час і місце вчинення правопорушення;

- в Направленні на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 012962 не зазначаються акти законодавства додержання яких перевіряється;

- щотижневий графік проведення рейдових перевірок не містить чіткого зазначення місця перевірки; - постанова не була скріплена печаткою гербовою печаткою.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 12.10.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

20.10.2023 року до суду за вхід. №ЕП/42527/23 засобами електронної пошти надійшов відзив на позовну заяву.

01.11.2023 року до суду за вхід. №ЕС/13577/23 надійшла заява представника позивача про залишення відзиву без розгляду у зв`язку з порушенням вимог статті 18 КАС України з урахуванням змін, які набрали чинності з 18.10.2023 року.

Ухвалою суду від 03.11.2023 року задоволено заяву представника позивача та повернуто відзив без розгляду.

Ухвалою суду від 03.11.2023 року витребувано з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській належно завірені копії матеріалів здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання Фермерським господарством «ЗЛАТОВ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ» перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

08.11.2023 року до суду від представника відповідача за вхід. №ЕС/14362/23 надійшов відзив та за вхід. №ЕС/14264/23 надійшли додаткові пояснення у справі, які по суті свого змісту ідентичні та до них додані матеріали проведеної перевірки.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем зазначено наступне.

Щодо строку надання відзиву до суду.

Представник зазначив, що вперше відзив на позовну заяву направлено в межах визначеного ухвалою про відкриття провадження строку. Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії», в якому визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

На необхідності застосування вказаних норм та надання сторонам у справі свободи під час вибору аргументів на підтвердження своєї позиції також неодноразово було наголошено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07.02.2019 (справа № 9901/682/18) та від 19.12.2019 (справа № 9901/610/18).

Враховуючи наведене, представник просив поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву.

Щодо необхідності наявності особистої картки водія до цифрового тахографа.

Оскільки вантажний автомобіль позивача, на якому здійснювалось вантажне перевезення, був обладнаний цифровим тахографом, то водій зобов`язаний, відповідно до пункту 3.3 розділу III Інструкції № 385, використовувати особисту картку водія.

Обставинами справи встановлено, що водієм не використовувалася особиста картка водія, що призвело до відсутності у нього роздруківки даних роботи цифрового тахографа, що встановлено та стверджено актом від 07.08.2023 № АР 030581.

При цьому, як було зазначено вище, пунктом 3.3. Інструкції № 385 передбачено, що у разі використання цифрового тахографа, водій транспортного засобу повинен не тільки мати, але й використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Ці документи фактично підпадають під перелік інших документів, передбачених законодавством, які відповідно до статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт повинен мати водій для здійснення внутрішніх перевезень, і пред`являти їх особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Щодо повідомлення про розгляд справи.

Згідно з матеріалами справи повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення № 65980/33/24-23 від 29.08.2023 було ЗАВЧАСНО направлено працівниками Укртрансбезпеки позивачу за адресою: вул. Промзона 4-Б, смт Сарата, Одеська область, 68201, а розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту відбувся 11.09.2023. Представник звертає увагу, що зазначена адреса також вказана позивачем у позовній заяві.

Згідно відомостей з офіційного веб-сайту АТ Укрпошта, поштове відправлення з трек-номером 0600042324938 вручено особисто 13.09.2023. Проте звертаємо увагу шановного суду на той факт, що повідомлення про розгляд справи завчасно прибуло до точки видачі-доставки 02.09.2023 (сформований трекінг відправлень надаємо разом з відзивом та іншими матеріалами справи).

Тобто, позивача було належним чином завчасно повідомлено про розгляд справи, отримання запрошення позивачем лише 13.09.2023 зумовлено не об`єктивними обставинами, а суб`єктивною поведінкою позивача.

Крім того, позивач повинен використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції, а тому свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, щодо вірності якої позивач не заперечує, не може бути розцінено як порушення прав позивача.

Відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуги відправлення, а відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника.

Відтак, відповідач свій обов`язок щодо повідомлення про дату й час розгляду справи виконав, правомірно надіславши запрошення на зареєстровану адресу позивача, яка відповідає відомостям про місцезнаходження юридичної особи, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо змісту оскаржуваної постанови.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за своїм змістом є документом, що засвідчує тільки факт притягнення до відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та виноситься за формою згідно додатку 5 до Порядку № 1567.

При цьому, вказаним додатком не передбачено зазначення в постанові всіх фактичних обставин проведення перевірки та виявлення порушення.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі № 520/6874/23.

Щодо направлення на рейдову перевірку та щотижневого графіку.

Щодо посилань позивача на те, що відповідно до п. 13 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) містить суттєві недоліки в оформленні, то зазначаємо, що чинним законодавством не передбачено затвердженої форми графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), а наявний в матеріалах справи відповідний графік містить всю необхідну інформацію щодо встановлених дат та місця проведення перевірки та затверджений належним чином. А тому графік складено та затверджено у відповідності до вимог п. 13 Порядку 1567.

Щодо гербової печатки.

Згідно частини третьої статті 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Окремо представник зазначив, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року № 1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Отже, територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, а саме: Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області є структурним підрозділом Укртрансбезпеки і не має статусу окремої юридичної особи, але згідно чинного законодавства має повноваження виносити постанови про застосування адміністративно господарських штрафів відповідно до статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

07.08.2023 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 03.08.2023 № 012862 на а/д Київ-Одеса 210 км + 450 м проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки MAN/KOEGEL, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , власником зазначених транспортних засобів на момент проведення перевірки було Фермерське господарство «ЗЛАТОВ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: відсутня особиста картка водія у слоті цифрового тахографа. Транспортний засіб позивача був обладнаний цифровим тахографом.

Зазначене порушення знайшло своє відображення в акті від 07.08.2023 № АР 030581.

Водій транспортного засобу у графі акту для надання пояснень зазначив: чіп карта відсутня, з актом ознайомлений під підпис.

29.08.2023 року на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) направлено запрошення №65980/33/24-23 з пропозицією прибути на розгляд справи 11.09.2023 року.

Повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення направлено позивачу 30.08.2023 рекомендованим листом АТ Укрпошта, трек-номер відправлення 0600042324938. Шляхом відстеження зазначеного трек-номеру на офіційному веб-сайті АТ Укрпошта встановлено, що зазначене поштове відправлення вручено особисто 13.09.2023.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом 07.08.2023 № АР 030581 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративногосподарського штрафу № ПШ 020780 від 11.09.2023, якою до Фермерського господарства «ЗЛАТОВ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з частинами першою - другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385), транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Приписами пункту 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

В силу частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Пунктом 26 Порядку №1567 встановлено, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Згідно з пунктом 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (п. 3.3 Інструкції № 385).

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У справі, що розглядається, контролюючим органом на підставі акту від 07.08.2023 року №АР030581 винесено оскаржувану постанову №ПШ 020780 від 11.09.2023 року, якою застосовано до позивача як перевізника адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. за порушення, яке полягло у здійсненні вантажних перевезень за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частиною першою статті 60 Закону № 2344-III.

У свою чергу, у доводах позовної заяви Позивач вказує на допущені порушення Відповідача в оформленні матеріалів справи про перевірку та неналежному сповіщенні Позивача про розгляд справи.

Зокрема, в позовній заяві зазначено, що Постанова була прийнята без належного повідомлення Позивача про дату та місце проведення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі по тексту - Порядок № 1567), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п. 26 Порядку № 1567).

Як встановлено судом, 29.08.2023 року на адресу позивача (68200, Одеська обл., Білгород-Дністовський р-н., смт Сарата, вул. Промзона, буд. 4 Б) направлено запрошення №65980/33/24-23 з пропозицією прибути на розгляд справи 11.09.2023 року.

Повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення направлено позивачу 30.08.2023 рекомендованим листом АТ Укрпошта, трек-номер відправлення 0600042324938. Шляхом відстеження зазначеного трек-номеру на офіційному веб-сайті АТ Укрпошта встановлено, що зазначене поштове відправлення вручено особисто 13.09.2023, що Позивачем не заперечується.

Разом з тим повідомлення про розгляд справи завчасно прибуло до точки видачі-доставки 02.09.2023, тобто, позивача було належним чином завчасно повідомлено про розгляд справи, отримання запрошення позивачем лише 13.09.2023 зумовлено не об`єктивними обставинами, а суб`єктивною поведінкою позивача.

Крім того, позивач повинен використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції, а тому свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, щодо вірності якої позивач не заперечує, не може бути розцінено як порушення прав позивача.

Згідно зі статтею 15 Закону України Про поштовий зв`язок національний оператор, яким є Акціонерне товариство Укрпошта (розпорядження Кабінету Міністрів України № 10-р від 10 січня 2002 року Про національного оператора поштового зв`язку), забезпечує надання на всій території України універсальних послуг поштового зв`язку за переліком.

Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку № 270 від 05 квітня 2009 року (далі Правила № 270), національний оператор поштового зв`язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв`язку на всій території України. До універсальних послуг поштового зв`язку належать послуги з пересилання поштових карток, листів, бандеролей, секограм - простих та рекомендованих.

Відповідно до пункту 2 Правил № 270, реєстроване поштове відправлення поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;

розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку;

штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень.

Відтак, реалізуючи свої повноваження, Укртрансбезпека направляє рекомендованою кореспонденцією лист з запрошенням на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Інформацію, в тому числі номер ідентифікатора, за яким можна відстежити стан пересилання, щодо таких відправлень містить відповідний чек поштового відправлення.

Варто зазначити, що порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку, відносини між ними, визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270).

Так, пунктом 2 Правил № 270 передбачено, що повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

У пункті 99 Правил № 270 зазначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Відповідно до пункту 105 Правил № 270 одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Згідно з пунктом 106 Правил № 270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою Вручити особисто, внутрішнього рекомендованого листа з позначкою Судова повістка одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Отже рекомендоване поштове відправлення, адресоване фізичній особі, вручається працівником об`єкта поштового зв`язку адресату після пред`явлення ним документа, що посвідчує особу, або повнолітньому члену сім`ї адресата у разі надання документа, що підтверджує їх родинні зв`язки чи спільне проживання. Повідомлення про вручення поштового відправлення має містити інформацію про дату вручення поштового відправлення та прізвище одержувача.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 487/5843/17 та від 14 грудня 2022 року справі №718/917/20.

Таким чином, особистому врученню одержувачу згідно з Правилами № 270 підлягають лише поштові відправлення з позначкою Вручити особисто, а підпис одержувача, окрім зазначення його прізвища та дати отримання повідомлення, має бути у разі вручення поштового відправлення з позначкою Вручити особисто та рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.

У разі вручення рекомендованого повідомлення без спеціальних позначок, достатнім є зазначення прізвища одержувача та дати отримання повідомлення, яке окрім одержувача особисто може бути вручене також будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

За таких обставин, належним підтвердженням вручення такого поштового відправлення особі достатнім є зазначення працівником об`єкта поштового зв`язку на бланку повідомлення про вручення прізвище одержувача та дати отримання такого повідомлення.

З наявних в справі матеріалів вбачається, що на повідомленнях є підписи працівника відділення поштового зв`язку, який перевіряв особу одержувача, а також відбиток штампу поштового відділення, що відповідає положенням Правил № 270.

Добросовісне виконання працівниками оператора поштового зв`язку акціонерного товариства Укрпошта своїх службових обов`язків, у цьому випадку, презюмується, тоді як докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 565/875/19, від 22.07.2021 у справі № 755/12002/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 1519/2-4031/11.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

При цьому, відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуги відправлення, а відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника.

Крім того, позивач повинен використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції, а тому свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, не може бути розцінено як порушення прав позивача.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач свій обов`язок щодо повідомлення про дату й час розгляду справи виконав, правомірно надіславши запрошення на зареєстровану адресу позивача, яка відповідає відомостям про місцезнаходження юридичної особи, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 та від якої на дату розгляду вказаної справи Верховний Суд не відступав, підтверджує викладені висновки суду.

Щодо інших зауважень до форми та змісту окремих документів, що містяться в матеріалах перевірки суд зазначає наступне.

Верховний Суд висловив позицію, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra- invalid). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури не може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18.

З огляду з`ясовані з матеріалів справи обставини проведення перевірки та відсутність заперечень щодо факту порушення, суд дійшов висновку, що Відповідач не допустив істотних порушень процедури, які б вплинули на прийняття спірної Постанови.

Враховуючи, що позивачем не спростовано порушення ним вимог законодавства про автомобільний транспорт, спірна постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною.

При цьому, процедурні порушення при розгляді справи відповідачем жодним чином не нівелюють факт вчиненого порушення Фермерським господарством «ЗЛАТОВ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ» законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 242, 246, 250, 251, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «ЗЛАТОВ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фермерське господарство «ЗЛАТОВ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ» (адреса: 68200, Одеська обл., Білгород-Дністовський р-н., смт Сарата, вул. Промзона, буд. 4 Б, код ЄДРПОУ 32446834)

Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4, тел. (048) 737-8792, ел. пошта: odesa@dsbt.gov.ua)

Державна служби України з безпеки на транспорті (адреса: 01352, м. Київ, пр.-т. Перемоги, буд. 14, Код ЄДРПОУ: 39816845, тел. (044) 351-47-66, ел. пошта: contact@dsbt.gov.ua)

Головуючий суддяПотоцька Н.В.

.