Рішення

від 12.12.2023 по справі 460/14633/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2023 року м. Рівне№460/14633/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання І.С. Ляшук; позивача ОСОБА_1 ; представника позивача адвоката Ю.М.Молібог; представника відповідача Д.О.Смірнова; представника третьої особи не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військової частини НОМЕР_1 , до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо видання наказу (з основної діяльності) від 24.02.2022 №3 «Про внесення змін до наказу №2 від 19.02.2022 «Про створення зведених підрозділів інституту»», в частині внесених змін у додаток, яким є «Штатно-посадовий список БТГр Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» станом на 24 лютого 2022 року» пунктом №385 якого підполковника О.Менькова призначено на посаду «командир взводу»;

скасувати наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) від 24.02.2022 №3 «Про внесення змін до наказу №2 від 19.02.2022 «Про створення зведених підрозділів інституту»», в частині внесених змін у додаток, яким є «Штатно-посадовий список БТГр Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» станом на 24 лютого 2022 року» пунктом №385 якого підполковника ОСОБА_2 призначено на посаду «командир взводу»;

визнати протиправними дії начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо видання наказу (з основної діяльності) №95 від 12.04.2022 «Про проведення ротації зведених екіпажів», невід`ємним додатком якого є затверджений список особового складу, який залучається до ротації, пунктом №1 якого підполковника ОСОБА_2 призначено на посаду «командир танку»;

скасувати наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №95 від 12.04.2022 «Про проведення ротації зведених екіпажів», невід`ємним додатком якого є затверджений список особового складу, який залучається до ротації, пунктом №1 якого підполковника ОСОБА_2 призначено на посаду «командир танку».

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд: наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №3 від 24.02.2022 «Про внесення змін до наказу №2 від 19 лютого 2022 року, «Про створення зведених підрозділів інституту»», в частині внесених змін у додаток, яким є «Штатно-посадовий список БТГр Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» станом на 24.02.2022 року», пунктом №385 якого позивача призначено на посаду «командир взводу»; та наказ №95, додатком до якого є затверджений список особового складу, який залучається до ротації, в частині, де пунктом 1 позивача призначено на посаду «командир танку» - визнати протиправними та такими, що видані з порушенням норм законодавства.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що з вересня 2021 року по червень 2022 року позивач обіймав посаду заступника начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки факультету озброєння та військової техніки Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»; має військове звання «Підполковник». Вказує, що наказами начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» №3 від 24.02.2022 та №95 від 12.04.2022 позивача фактично призначено на нижчі посади «командир взводу» та «командир танку». Такі накази є протиправними, оскільки призначаючи позивача на нижчі посади, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень; накази прийняті з грубим порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що у зв`язку з ймовірним вторгненням російської федерації проти України Інститутом вживались всі заходи, щодо виконання розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (телеграма від 19.02.2022) щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України, а саме: був відпрацьований наказ начальника Інституту (з основної діяльності) від 19.02.2022 №2 «Про створення зведених підрозділів інституту», оскільки даний наказ стосувався всього особового складу Інституту він був доведений всім військовослужбовцям на загальному шикуванні на плацу навчального закладу (шикування здійснювалось відповідно до створених зведених підрозділів, а саме батальйонна тактична група (додаток 1 до Наказу №2) та 1-й стрілецький батальйон (додаток 2 до Наказу № 2). Наказом №3 про внесення змін до Наказу №2 та Наказом №95 позивача не було призначено на нижчі посади, оскільки йшлося про залучення позивача до виконання бойових завдань в якості «командир взводу» та «командир танку» у тимчасово створене формування зі складу штатного підрозділу Інституту, а не про звільнення з однієї посади та призначення на інші. Відповідач вказує на правомірність оскаржуваних рішень, які винесені у порядку та спосіб, визначені законодавством.

Ухвалою суду від 26.06.2023 заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про визнання протиправними і скасування дій та наказів задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом; позовну заяву прийнято до розгляду, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 26.07.2023 клопотання Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними і скасування дій та наказів задоволено; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 31.08.2023.

Ухвалою суду від 31.08.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні оголошена перерва до 28.09.2023.

Ухвалою суду від 28.09.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні оголошена перерва до 26.10.2023, за клопотанням сторони позивача.

Ухвалою суду від 26.10.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14.11.2023.

Ухвалою суду від 14.11.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання відкладене на 29.11.2023 за клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 29.11.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2023.

Ухвалою суду від 05.12.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 05.12.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання відповідача про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 05.12.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2023.

Позивач та представник позивача, які брали участь у судовому засіданні 12.12.2023 в режимі ВКЗ, підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача, який брав участь у судовому засіданні 12.12.2023 в режимі ВКЗ, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у відкритому судовому засіданні 12.12.2023 у порядку статей 243, 250 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Міністерством оборони України в особі Командувача військ оперативного командування «Захід» генерал-майора ОСОБА_3 та громадянином України (військовослужбовець) ОСОБА_1 , підполковником старшим офіцером групи бойової готовності управління планування застосування військ штабу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » укладений Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 30.07.2021 (далі Контракт) (а.с. 32 том 1).

Інформація Витягу з послужного списку підполковника ОСОБА_1 , зокрема:

27.08.2021 20.06.2022 Заступник начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки ВІТВ НТУ «Харківський політехнічний інститут»;

20.06.2022 21.03.2023 Старший офіцер відділу організації управління та взаємодії управління планування застосування військ штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

ІНФОРМАЦІЯ_2 по т.ч. Начальник групи безпеки операцій управління планування застосування військ штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 30 том 1).

Довідка Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2023 «Підполковник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 » (а.с. 31 том 1).

19.02.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №2 «Про створення зведених підрозділів інституту» (далі Наказ №2), яким відповідно до вимог розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України з метою можливої відсічі збройної агресії з боку російської федерації, постановлено: 19 лютого 2022 року на базі підрозділів інституту створити зведені підрозділи, а саме: батальйонну тактичну групу та 1-й зведений стрілецький батальйон; зведені підрозділи мати у складі: батальйонна тактична група управління, танкова рота, механізована рота, розвідувальний взвод, підрозділи забезпечення; 1-й стрілецький батальйон управління батальйону, три стрілецькі роти, взвод вогневої підтримки, підрозділи забезпечення (а.с. 37 том 1).

24.02.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №3 «Про внесення змін до наказу №2 від 19 лютого 2022 року, «Про створення зведених підрозділів інституту»» (далі Наказ №3), яким з метою оптимізації діяльності раніше створених зведених підрозділів інституту та їхнього вдосконалення для ефективного виконання бойових завдань та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, постановлено: внести зміни до Наказу №2, викласти пункт 2 наказу з додатком в такі редакції: «Зведений підрозділ мати у складі: батальйонної тактичної групи управління, стрілецький батальйон, танкова рота, механізована рота, розвідувальний взвод, рота логістичного забезпечення, комендантський взвод, відділення забезпечення їдальні, медичний пункт (Додаток 1)» (а.с. 35 том 1).

Додаток 1 до Наказу №3: Штатно-посадовий список БТГр Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» станом на 24 лютого 2022 року: №385 посада Командир взводу Військове звання підполковник О.Меньков (а.с. 36 том 1).

09.03.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №7 «Про затвердження списку зведених екіпажів» (далі Наказ №7), яким затверджено список особового складу інституту, які залучаються до виконання завдань, знаходячись безпосередньо в районі ведення бойових дій першого ешелону оборони, згідно Додатку (а.с. 207 том 1).

Додаток до Наказу №7: посада Командир взводу Військове звання підполковник ОСОБА_1 . 28.02.-06.03 (а.с. 208 том 1).

15.03.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №15 «Про проведення ротації» (далі Наказ №15), яким затверджено список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань згідно Додатку (а.с. 209 том 1).

Додаток до Наказу №15: посада Командир взводу Військове звання підполковник ОСОБА_1 (а.с. 210 том 1).

27.03.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №47 «Про проведення ротації зведених екіпажів» (далі Наказ №47), яким затверджено список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань згідно Додатку (а.с. 211 том 1).

Додаток до Наказу №47: посада Командир взводу Військове звання підполковник ОСОБА_1 (а.с. 212 том 1).

12.04.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №95 «Про проведення ротації зведених екіпажів» (далі Наказ №95), яким з метою ротації особового складу зведених екіпажів, які виконують бойові завдання, постановлено: затвердити список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань згідно Додатку (а.с. 59 том 1).

Додаток до Наказу №95: Список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань: №1 посада Командир танку Військове звання підполковник ОСОБА_1 12.04.2022 (а.с. 60 том 1).

12.04.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №100 «Про внесення змін до наказу від 12.04.2022 №95 «Про проведення ротації зведених екіпажів» (далі Наказ №100), яким у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 вибути в район виконання бойових завдань, внесено зміни до Наказу №95 та затверджено Список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань, щодо іншої особи (а.с. 215 том 1).

12.04.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з адміністративно-господарської діяльності) №131 «Про призначення службового розслідування», яким призначено службове розслідування стосовно відмови убуття у район виконання бойових завдань в умовах воєнного стану підполковника ОСОБА_2 , командира 5-го танкового взводу танкової роти БТГр (а.с. 189 том 1).

15.04.2022 Акт службового розслідування: 24 лютого 2022 року було внесено зміни до наказу начальника інституту (з основної діяльності) №2 від 19 лютого 2022 року, щодо створення зведених підрозділів інституту. Вищезазначеним наказом з 26 лютого 2022 року було доукомплектовано особовим окладом раніше створену батальйонно-тактичну групу з метою ефективного використання за призначенням. 11 квітня 2022 року відповідно до журналу бойових дій ВІТВ НТУ «ХПГ» було внесено бойове розпорядження командира БТГр (штатна посада - начальник інституту) полковника О.Серпухова про заміну на ВОП «Циркуни» молодшого сержанта ОСОБА_4 на підполковника ОСОБА_2 . ОСОБА_5 було включено до наказу начальника інституту (з основної діяльності) №95 від 12 квітня 2022 року про проведення ротації зведених екіпажів. 12 квітня 2022 року близько 08.20 під час шикування танкової роти підполковник ОСОБА_6 командир танкової роти батальйонної тактичної групи віддав наказ на убуття для виконання бойових завдань на ВОП «Циркуни» підполковнику ОСОБА_7 , у складі танкового екіпажу командиром танка, після чого підполковник ОСОБА_8 відповів слухаюсь. Згодом підполковник ОСОБА_6 задав питання, про наявність запитань по поставленим завданням танковій роти і підполковник ОСОБА_8 сказав, що в нього є і він задасть їх окремо. Одразу після закінчення шикування танкової роти підполковник ОСОБА_8 чекав підполковника ОСОБА_9 осторонь і в особистій розмові підполковник ОСОБА_8 доповів про своє небажання на убуття для виконання бойових завдань на ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Підполковник М.Мосійчук доповів командиру БТГр полковнику О.Серпухову по даній ситуації, і після чого вони вдвох направились до командного пункту БТГр. 12 квітня 2022 року близько 10.00 підполковники ОСОБА_6 та ОСОБА_8 прибули до командного пункту БТГр з метою здійснення доповіді, полковнику ОСОБА_10 , про відмову виконувати бойовий наказ. Полковник ОСОБА_11 в присутності полковника ОСОБА_12 та підполковника ОСОБА_9 провів бесіду з підполковником ОСОБА_13 . Під час проведення бесіди здійснювалась відеофіксація розмови, з якої стало відомо, що до підполковника ОСОБА_2 дійсно було доведено наказ на убуття для виконання бойових завдань на ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », але він не відмовлявся виконувати наказ, а лише доповів про неможливість його виконання. В ході проведення бесіди було повторно продубльовано та сформульовано чіткий й зрозумілий наказ підполковником ОСОБА_14 , але на конкретні запитання полковника О.Серпухова стосовно відмови виконати наказ відповіді від підполковника ОСОБА_2 так і не було. Дії підполковника ОСОБА_2 були направлені на ухилення від давання прямої відповіді на запитання, які полягали у наданні йому на ознайомлення з письмовим бойовим наказом (розпорядженням), та уточненням бойового завдання. 11 квітня 2022 року відповідно до журналу бойових дій ВІТВ НТУ «ХПІ» було внесенно бойове розпорядження командира БТГр полковника О.Серпухова про заміну на ВОП «Циркуни» молодшого сержанта ОСОБА_4 на підполковника ОСОБА_2 . ОСОБА_5 було включено до наказу начальника інституту (з основної діяльності) №95 від 12 квітня 2022 року про проведення ротації зведених екіпажів. 12 квітня 2022 року близько 08.20 підполковник ОСОБА_6 командир танкової роти батальйонної тактичної групи віддав наказ на убуття для виконання бойових завдань на ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » підполковнику ОСОБА_7 , у складі танкового екіпажу командиром танка. 12 квітня 2022 року близько 10.00 під час проведення бесіди в присутності командира БТГр полковника ОСОБА_15 підполковнику ОСОБА_7 було повторно виданий наказ на убуття для виконання бойових завдань на ВОП «Циркуни» у складі танкового екіпажу командиром танка, але подальші дії підполковника ОСОБА_2 були направлені на ухилення від виконання наказу. В діях підполковника ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України, а саме непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу вчинено в умовах воєнного стану. Своїми діями підполковник ОСОБА_8 демонстративно ухилявся від виконання наказу, що призвело до його невиконання. Неправомірні дії підполковника ОСОБА_2 полягають у свідомому порушенні вимог Кримінального Кодексу України, статутів Збройних Сил України та наказів начальника інституту. За порушення частини 4 статті 402 Кримінального кодексу України підполковником ОСОБА_13 , а саме непокора, відкритої відмови виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану та відповідно частини 2 статті 45, частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повідомити про це орган досудового розслідування (а.с. 182 том 1).

15.04.2022 Наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №106 «Про результати проведення службового розслідування», яким постановлено службове розслідування вважати закінченим; за порушення частини 4 статті 402 Кримінального кодексу України підполковником ОСОБА_13 повідомити орган досудового розслідування (а.с. 203 том 1).

05.05.2022 внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022221750000172.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість рішень Наказу №3 та Наказу №95, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наступними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався та наразі триває: від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від12.05.2015№389-VIII (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є:

Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (частина перша статті 3 Закону №389-VIII).

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану (частина друга статті 3 Закону №389-VIII).

Так, відповідно до вимог розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України з метою можливої відсічі збройної агресії з боку російської федерації, Наказом начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) №2 постановлено створити зведені підрозділи, а саме: батальйонну тактичну групу та 1-й зведений стрілецький батальйон.

Відповідно до Довідки від 18.07.2023 №37, розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України з метою можливої відсічі збройної агресії з боку російської федерації було зареєстроване та перебувало на обліку і зберіганні в органі спеціального зв`язку (шифрувальний орган) служби охорони Державної таємниці Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та мало гриф обмеження доступу. Функціонування, організація та порядок роботи органів спеціального зв`язку (шифрувальних органів) регламентовано спеціальним законодавством України у даній сфері діяльності щодо охорони державної таємниці. Так, в умовах введеного 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022) з метою попередження загрози захоплення збройними силами російської федерації, а також недопущення витоку інформації з обмеженим доступом, у відповідності до вимог Інструкції з організації та забезпечення безпеки спеціальних видів зв`язку в Україні, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 18.11.2015 № 0015 та Настанови з шифрувальної служби у Збройних Силах України (НШС-02), затвердженої наказом Міністра оборони України від 23.12.2002 № 003, а також на підставі розпорядження Центрального управління охорони державної таємниці та захисту інформації Генерального штабу Збройних Сил України від 24.02.2022 №319/8/596 всі матеріальні носії інформації, які знаходилися на обліку і зберіганні в органі спеціального зв`язку (шифрувальний орган) служби охорони державної таємниці Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» бути екстрено знищені 01.03.2022 (гриф секретності «Таємно») (а.с. 218 том 1).

Нормативно-правовим актом, який визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними, є Закон України «Про Збройні Сили України» від06.12.1991№1934-XII (далі Закон №1934-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1934-XII (в редакції, чинній на момент винесення Наказу №2), Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно доКонституції Українипокладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом (частина друга статті 1 Закону №1934-XII).

З`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров`я громадян та об`єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України (частина четверта статті 1 Закону №1934-XII).

Органи військового управління розвідки та військові частини розвідки Збройних Сил України, Сили спеціальних операцій Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до виконання розвідувальних завдань.

Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимогКонституції Українистосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності.

Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом.

Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті, визначаються законом.

За правилами статті 2 Закону №1934-XII, правовою основою діяльності Збройних Сил України єКонституція України, цей Закон,Закон України«Про оборону України», статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

Відповідно до статті 3 Закону №1934-XII, Збройні Сили України мають таку загальну структуру:

Генеральний штаб Збройних Сил України;

Командування об`єднаних сил Збройних Сил України;

види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;

окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили;

окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки;

органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Нормативно-правовим актом, який встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони, є Закон України «Про оборону України» від06.12.1991№1932-XII (далі Закон №1932-XII).

Військове командування Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (стаття 1 Закону №1932-XII).

Органи військового управління Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (стаття 1 Закону №1932-XII).

Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони (частина перша статті 2 Закону №1932-XII).

Наказом від 05.12.2017 №1562/640 затверджено Положення про Військовий інститут танковий військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (а.с. 220 том 1).

Положення про Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі Положення) розроблено відповідно до Законів України «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про військовий обов`язок і військову службу», постанови Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року №48 «Про затвердження Порядку проведення військової підготовки громадян України (далі - громадян) за програмою підготовки офіцерів запасу» (зі змінами), наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України від 15 серпня 2013 року № 1190/560 «Про затвердження Положення про військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2013 року за № 1541/24075, наказу Міністерства оборони України від 27 липня 2016 року № 385 «Про затвердження Положення про організацію наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах України», Статуту Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - НТУ «ХПГ») затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 19 січня 2017 року № 71 (а.с. 221 том 1).

Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» відповідно до статті 3 Закону №1934-XII входить до структури Збройних Сил України; перебуває у підпорядкуванні Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та виконує бойові завдання, які визначаються органами військового управління.

Отже, у начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» були безумовні правові підстави для винесення Наказу №2 про створення зведених підрозділів БТГр, на виконання розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (телеграма від 19.02.2022).

Оскаржуваним Наказом №3 внесено зміни до Наказу №2, виклавши пункт 2 наказу з додатком в такі редакції: «Зведений підрозділ мати у складі: батальйонної тактичної групи управління, стрілецький батальйон, танкова рота, механізована рота, розвідувальний взвод, рота логістичного забезпечення, комендантський взвод, відділення забезпечення їдальні, медичний пункт (Додаток 1)»; Додаток 1 до Наказу №3: Штатно-посадовий список БТГр Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» станом на 24 лютого 2022 року: №385 посада Командир взводу Військове звання підполковник О.Меньков.

Оскаржуваним Наказом №95 затверджено список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань згідно Додатку; Додаток до Наказу №95: Список особового складу, який залучається до ротації та виконання бойових завдань: №1 посада Командир танку Військове звання підполковник ОСОБА_1 12.04.2022.

Позивач вказує, що Наказ №3 та Наказ №95 є протиправними, оскільки начальник Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» не мав права призначати позивача (військове звання підполковник; посада заступник начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки факультету озброєння та військової техніки Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут») на посади, в тому числі, на нижчі посади «командира взводу» (штатна категорія «Старший лейтенант») та «командира танку» (штатна категорія «Старший сержант»).

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від25.03.1992№2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2232-XII, військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад.

Військове звання «підполковник» є військовим званням Старшого офіцерського складу.

За правилами частини першої статті 6 Закону №2232-XII, військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками (частина п`ята статті 6 Закону №2232-XII).

Порядок призначення на військові посади встановлюєтьсяКонституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві (частина сьома статті 6 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від10.12.2008№1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять:

військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти);

військову службу за контрактом осіб рядового складу;

військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно здодатками 1і2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до пункту 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 81-1 Положення, призначення військовослужбовців військової служби за контрактом на посади здійснюється шляхом просування та переміщення по службі з урахуванням перспектив службової кар`єри кожного військовослужбовця.

Планування, організація та управління службовою кар`єрою військовослужбовців військової служби за контрактом здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

За правилами пункту 83 Положення, військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

Відповідно до пункту 94 Положення, переміщення військовослужбовців з вищих посад на нижчі здійснюється на підставах, передбачених:

абзацами другим - шостимпідпункту 3 таостаннім абзацомпункту 82 цього Положення, - прямими начальниками у межах наданих їм прав щодо призначення на посади;

абзацом сьомимпідпункту 3 пункту 82 цього Положення, якщо до військовослужбовців було застосовано таке дисциплінарне стягнення, як попередження про неповну службову відповідність (у випадку, визначеномучастиною третьоюстатті 102 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України), пониження в посаді або пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу), - командирами (начальниками), яким відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України надано таке право.

За приписами пункту 98 Положення, призначення осіб офіцерського складу на посади командування (керівного складу), наукових та науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, наукових (науково-дослідних) установах здійснюється відповідно до номенклатури посад з урахуванням вимог Законів України«Про вищу освіту»та«Про наукову і науково-технічну діяльність». Порядок призначення офіцерів на зазначені посади встановлюється Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 100 Положення, забороняється призначення військовослужбовців на посади у порядку службового сумісництва, крім посад, пов`язаних із науково-педагогічною або науковою діяльністю. Призначення на посади в порядку службового сумісництва здійснюється наказом посадової особи, до номенклатури призначення якої належить така посада, на підставі відповідного подання. Особи офіцерського складу, які мають наукові ступені (вчені звання) або оперативно-стратегічний чи оперативно-тактичний рівень підготовки та відповідний досвід роботи за фахом, можуть залучатися до проведення навчальних занять із курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти на умовах погодинної оплати праці з дозволу безпосереднього командира.

Відповідно до Наказу №265 від 27.08.2021 підполковника ОСОБА_2 призначено на посаду заступника начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки факультету озброєння та військової техніки; з 22.09.2021 вважається таким, що справи і посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою.

Відповідно до Наказу №555 від 20.06.2022 підполковника ОСОБА_2 заступника начальника кафедри експлуатації озброєння та військової техніки факультету озброєння та військової техніки призначено на посаду старшого офіцера відділу організації управління та взаємодії управління планування застосування військ штабу управління Військової частини НОМЕР_1 , і вважається таким, що 24.06.2022 справи і посаду здав і вибув до нового місця служби (м. Рівне).

Установлені судом обставини та наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що позивача не було призначено на посаду «командир взводу» (Наказ №3) та «командир танку» (Наказ №95).

У даному випадку оскаржуваними Наказами №3 та №95 не здійснювалися встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовця.

У спірних правовідносинах не мали місце «позбавлення військового звання», «пониження у військовому званні», «призначення на посади та звільнення з посад», «переміщення по службі», «звільнення з військової служби», чи «переміщення військовослужбовця», тому, відповідно, накази «по особовому складу» не приймалися.

За приписами статті 17 Конституції України, Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Відповідно до статті 12 Закону №1932-XII, участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Діяльність і управління іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються згідно із законодавством.

Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи:

узгоджують з Генеральним штабом Збройних Сил України їх програми розвитку в частині, що стосується оборони держави, а також плани підготовки їх органів управління, з`єднань і частин, призначених для підпорядкування органам військового управління в особливий період та виконання завдань територіальної оборони;

здійснюють під керівництвом Генерального штабу Збройних Сил України планування застосування органів управління, з`єднань і частин, призначених для підпорядкування органам військового управління Збройних Сил України в особливий період та виконання завдань територіальної оборони, надають Генеральному штабу Збройних Сил України необхідну для цієї роботи інформацію;

здійснюють разом із Збройними Силами України підготовку та забезпечують готовність до спільних дій з метою оборони, беруть участь у створенні єдиної системи управління та всебічного забезпечення на особливий період; узгоджують з Генеральним штабом оперативно-стратегічні вимоги до озброєння та військової техніки, військово-технічного майна, його якісні та кількісні показники, спільно з Міністерством оборони України розробляють державну програму розвитку озброєння і військової техніки та формують показники для здійснення оборонних закупівель;

узгоджують з Міністерством оборони України програми підготовки військових кадрів, вживають заходів щодо оптимізації системи військової освіти;

беруть участь у підготовці громадян України до військової служби, в тому числі допризовній підготовці молоді, підготовці призовників з військово-технічних спеціальностей, забезпеченні призову на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і під час мобілізації, а також у військово-патріотичному вихованні громадян України;

забезпечують здійснення відповідних заходів щодо підготовки території України до оборони;

беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану;

розробляють та застосовують військові стандарти в межах своїх повноважень;

сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.

В особливий період відповідним органам військового управління Збройних Сил України підпорядковуються визначені в установленому порядку Генеральним штабом Збройних Сил України органи управління, з`єднання, частини та установи інших військових формувань.

Нормативно-правовим актом, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, є Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» 24.03.1999№548-XIV (далі Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до статті 1 Розділу «Загальні положення» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно доКонституції Українипокладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (стаття 2 Розділу «Загальні положення» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України (стаття 3 Розділу «Загальні положення» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватисяКонституції Українита законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За правилами статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Так, до ведення воєнного стану відповідно розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (телеграма від 19.02.2022) щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України (зазначена телеграма була знищена у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення, що підтверджується письмовою довідкою), з метою можливої відсічі збройної агресії з боку російської федерації з 19.02.2022 на базі підрозділів Інституту були створені зведені підрозділи, а саме: батальйонну тактичну групу та 1-й зведений стрілецький батальйон, відповідно до Наказу №2.

У зв`язку з ймовірним вторгненням російської федерації проти України Інститутом вживались всі заходи, щодо виконання розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (телеграма від 19.02.2022) щодо створення резервів Головнокомандувача Збройних Сил України, а саме: був відпрацьований наказ начальника Інституту (з основної діяльності) від 19.02.2022 №2 «Про створення зведених підрозділів інституту», оскільки даний наказ стосувався всього особового складу Інституту він був доведений всім військовослужбовцям на загальному шикуванні на плацу навчального закладу (шикування здійснювалось відповідно до створених зведених підрозділів, а саме батальйонна тактична група (додаток 1 до Наказу №2) та 1-й стрілецький батальйон (додаток 2 до Наказу № 2).

Позивача не було звільнено з посади, яку він обіймав.

Враховуючи положення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані виконувати свій військовий та конституційний обов`язок щодо захисту Держави.

Інституту виконував завдання за призначенням щодо організації навчання та підготовку воєнних спеціалістів, але у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України командування Інституту виконувало свій конституційний обов`язок щодо захисту Держави, незалежності та територіальної цілісності України.

Починаючи з 24.02.2022 до складу сил та засобів оборони міста Харкова увійшла батальйонна тактична група, яка була сформована на базі Інституту, і військовослужбовці навчального закладу були залучені та приймали безпосередню участь у бойових діях та їх забезпечення щодо виконання завдань оборони України.

Питання врегульоване ОСОБА_16 статутом механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (далі Бойовий статут).

Пунктом 13 Бойового статуту визначено, шо:

Бойовий порядок батальйону (роти) складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону або загальновійськового резерву, вогневих засобів і підрозділів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону (роти) (артилерійські, ППО, протитанкові, гранатометні тощо).

На основі механізованих (танкових) підрозділів може створюватись тактична група тимчасово створене військове формування зі складу штатних підрозділів механізованої (танкової) бригади, посилене відповідними силами і засобами, склад яких визначається змістом і обсягом завдань, що виконуються.

Тактична група застосовується для самостійного виконання найбільш важливих тактичних завдань: утримання важливих районів, рубежів і позицій, відбиття наступу основного угруповання противника; прориву оборони противника, штурму і захоплення важливих об`єктів; форсування водних перешкод, захоплення плацдармів, переслідування противника, що відходить; проведення рейдових, обхідних, ізоляційних, блокувальних, розвідувально-ударних дій, охорони важливих об`єктів і комунікацій.

Батальйонна тактична група створюється на основі механізованого (танкового) батальйону і посилюється танковою (механізованою) ротою, артилерійським дивізіоном (батареєю), інженерно-саперною ротою (взводом), розвідувальним взводом, підрозділами тилового, технічного і медичного забезпечення та іншими.

До складу тактичної групи можуть входити підрозділи ІВФ і ПрО. В окремих випадках основу БТГр може складати батальйон без частини його штатних підрозділів.

Ротна тактична група (РТГр) створюється на основі механізованої (танкової) роти, посиленої механізованим (танковим) взводом, артилерійською (мінометною) батареєю (взводом), інженерно-саперним відділенням та іншими підрозділами.

Отже, позивача було залучено до виконання бойових завдань в якості «командир взводу» та «командир танку» у тимчасово створене формування зі складу штатного підрозділу Інституту.

Управління підрозділами - цілеспрямована діяльність командира, його заступників і штабу щодо підтримання постійної бойової готовності підпорядкованих підрозділів, підготовки їх до ведення бою (дій) та керівництво ними під час виконання поставлених завдань. Головною метою управління є забезпечення найбільш ефективного використання сил і засобів для досягнення поставленої мети при найменших втратах людських ресурсів та затратах МтЗ. Управління повинно бути ефективним, оперативним, безперервним, стійким, прихованим.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Створення БТГр має місце під час виконання бойових завдань, а Штатно-посадовий список БТГр не є Штатом у розумінні Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

За правилами частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У розумінніКодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Враховуючи наведене, обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем - фізичною особою тавідповідачем; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених ст. 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява №42527/98, п. 45). У п. 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom).

Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зміст адміністративної юстиції ефективний судовий захист від порушень у публічно-правових відносинах.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Суд зазначає, що позивач жодним чином не обґрунтував того, у чому ж полягає порушення його прав чи інтересів оскаржуваними Наказами №3 та №95.

У судовому засіданні позивач вказав, що оскаржуваними Наказами №3 та №95 порушено його право на проходження військової служби.

Проте, під час розгляду справи по суті не установлено жодного факту нелегітимного втручання у таке право позивача з боку Інституту: позивача не було звільнено з посади, позивача не було перевезено на іншу посаду, позивача не понижено у посаді.

Окрім того суд зазначає, що позивач (військовослужбовець підполковник) мав обов`язок безумовного та безапеляційного виконання Наказів №3 та №95, оскільки такі винесені у законодавчо установленому порядку та з метою захисту Держави від збройної агресії російської федерації. Відмова виконувати накази в умовах воєнного стану є неприпустимою.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій та Наказів №3 та №95 в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (вулиця Полтавський Шлях, 192, місто Харків, 61034; код ЄДРПОУ 07905262) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 грудня 2023 року

Суддя К.М. Недашківська