Ухвала

від 21.12.2023 по справі 520/36980/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без руху

21 грудня 2023 р. справа № 520/36980/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі за текстом - позивач, заявник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уайтхол" про стягнення з адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, та пені у сумі 33.565,78 грн,

встановив:

В оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено низку недоліків.

По-перше, заявник звернувся до суду з вимогами про: 1) відкриття провадження в адміністративній справі; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Уайтхол" (вул. Морозова, буд. 21, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 37876331) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (м-н Свободи, буд.5, Держпром, 1 під., офіс.16, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код 37874947, р/р IBAN: UA658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 33.565,78 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Водночас, ч. 4 ст. 5 КАС України визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, серед іншого, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.

Утім, усупереч п.4 ч.5 ст.161 КАС України позов не містить жодних вимог суб`єкта владних повноважень, що в свою чергу не дозволяє суду встановити дійсний намір владного суб`єкта щодо способу вирішення спору.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

"...Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів" (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі Дія-97 проти України (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).

Тобто, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми позовної заяви обов`язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.

Аналогічний висновок зробив, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 по справі №0240/2226/18-а.

Відповідно, адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю поданий з порушенням вимог ст. 161 КАС України.

По-друге, у матеріалах позову наявні ознаки звернення до суду поза межами визначеного процесуальним законом строку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Спір склався з приводу сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік, строк на сплату яких сплив 15.04.2023 р.

Отже, позов мав бути поданий до суду до 16.07.2023 р., у той час як фактично надійшов 20.12.2023 р.

Позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, умотивоване тим, що даний позов вже заявлявся у межах строку, однак був повернутий. Позивач зазначив, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду та зазначив, що таке порушення строку відбулось з поважних причин, оскільки у позивача через технічні причини не було доступу до електронної пошти. У клопотанні позивач також вказує, що поважними причинами пропуску позивачем строку звернення до суду є те, що у заявника працює лише 1 юрист, а кількість позовів значна. Представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк звернення до суду з даним позовом.

З цього приводу суддя зазначає, що згідно з п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу зобов`язані забезпечити належне та своєчасне виконання процесуальних обов`язків, у тому числі і стосовно дотримання строку звернення до суду.

Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Висновки Верховного суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023р. по справі №826/3318/17.

Так, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

Встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин, що узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду від 12.09.2019р. №826/3318/17.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді відкриття провадження у справах, строк звернення до суду в яких не дотримано.

З огляду на викладене, посилання позивача на початкове вчасне звернення до суду, але неможливість отримати процесуальні документи через технічні причини не може бути кваліфіковано судом у якості поважної причини пропуску строку на звернення до суду.

Крім того, суд не може визнати поважною причину пропуску строку таку обставину як чисельність працюючих юристів у 2023 році, оскільки такий довід свідчить про неналежну організацію роботи владного суб`єкта і не є ознакою добросовісної поведінки.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду передбачені ст.123 КАС України.

Зокрема, ч. 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України, то позов має бути залишений без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 161, 169, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ухвалив:

Клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду - залишити без задоволення.

Позов - залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову - 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Встановити способом усунення недоліків подання до суду уточненої позовної заяви відповідно до вимог ч.2 ст. 161 КАС України, в якій конкретизувати зміст позовних вимог; юридично умотивованого та документально доведеного клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з викладенням інших поважних причин несвоєчасного вчинення процесуальної дії, зумовлених нездоланним та невідворотним впливом об`єктивних факторів, відвернення яких знаходилось поза волею та фізичними можливостями заявника.

Роз`яснити, що невиправлення недоліків зумовлює повернення позову.

Копію даної ухвали заявникові.

Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко