Постанова

від 20.12.2023 по справі 553/3457/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 р.Справа № 553/3457/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 08.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Тимчук Р.І., м. Полтава, по справі № 553/3457/21

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці Державної митної служби України в справі про порушення митних правил № 0040/80600/21 від 07.12.2021 року відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України та провадження по адміністративній справі закрити. Крім того стягнути з відповідача на користь позивача попередньо сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. та витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 13350,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 08.09.2023 по справі №553/3457/23 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Полтавської митниці Державної митної служби України в справі про порушення митних правил № 0040/80600/21 від 07.12.2021 року відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань з Полтавської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997576, Адреса: 36022, місто Полтава, вулиця Анатолія Кукоби, будинок 28) сплачений судовий збір у розмірі 454,00 грн. тавитрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 13350,00 грн., а всього 13804,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважаючи оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконного рішення, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08.09.2023 по справі №553/3457/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2021 року Полтавською митницею відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0040/80600/21 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України.

Постановою по справі про порушення митних правил № 0040/80600/21, винесеною в.о. начальником Полтавської митниці Забавським Д.О. від 07.12.2021 року, за результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних правил, розпочатої 30.09.2021 року, за ознаками вчинення громадянином України ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, без присутності особи, що притягується до відповідальності, встановлено наступні обставини.

За результатами перевірки встановлено, що згідно бази даних автоматизованої системи митного оформлення (далі АСМО) «Інспектор», автомобіль марки «OPEL ASTRA» кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , країна реєстрації Литва, 05.11.2018 року, був ввезений гр. ОСОБА_1 в зону діяльності Чернігівської митниці ДФС в митному режимі «Транзит».

Громадянином ОСОБА_1 , транспортний засіб марки «OPEL ASTRA» кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , країна реєстрації Литва, який ним ввезено на митну територію України було передано у володіння, користування або у розпорядження іншій особі, яка безпосередньо не поміщувала його у митний режим транзит, чим було вчинено правопорушення митних правил передбачене ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України.

Даною постановою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент фіксування уповноваженим органом факту ввезення на митну територію автомобіля позивачем, а саме 05.11.2018 року норма права (ч. 4 ст. 469 МК України) згідно з якою було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача, ще не діяла, тобто п. 7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» набирав чинності 22.08.2019 року, в той час як транспортний засіб ввезено на митну територію України 05.11.2018 року, а тому особа не може бути притягнута до відповідальності за вчинення дій, які на той момент не становили складу адміністративного правопорушення внаслідок відсутності норми права.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 486 МК України щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно зі ст. 489 МК України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 486 МК України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 6 ст. 530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України

З матеріалів справи встановлено, що постановою в справі про порушення митних правил № 0040/80600/21 від 07.12.2021 року - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 34 000 грн.

Так, відповідачем в постанові № 0040/80600/21 від 07.12.2021 року встановлено, що 31.08.2021 року до відділу митного оформлення митного поста «Полтава» Полтавської митниці за митною декларацією типу ІМ 40 АА МД № UA806020/2021/002166 громадянкою України ОСОБА_2 поданий до митного оформлення транспортний засіб марки «OPEL ASTRA» кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , країна реєстрації Литва та результатами перевірки даних АСМО «Інспектор», автомобіль марки «OPEL ASTRA» кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , країна реєстрації Литва, 05.11.2018 року, був ввезений гр. ОСОБА_1 в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС в митному режимі «Транзит».

Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 , транспортний засіб марки «OPEL ASTRA» кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , країна реєстрації Литва, був поміщений 05.11.2018 в митний режим «транзит» та було передано у володіння, користування або у розпорядження іншій особі, яка безпосередньо не поміщувала його у митний режим транзит, у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем правопорушення митних правил передбачене ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України.

Статтею 90 МК України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 1 статті 95 МК України закріплено, що встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Положеннями ч. 4 ст. 469 МК України передбачено, що передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, в ході розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення суб`єктом владних повноважень в порушення вимог ч. 1 ст. 489 МК України не встановлено, коли та за яких обставин відбулася передача транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 ввезено транспортний засіб на митну територію України 05.11.2018.

Між тим, частина 4 статті 469 Митного Кодексу України була введена в дію вже після ввезення ОСОБА_1 відповідного транспортного засобу на митну територію України.

Так, пунктом 7 розділу І Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 року № 2612-VIII до ст. 469 Митного кодексу України було внесено зміни, а саме - назву статті викладено в такій редакції: «Стаття 469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або з транспортними засобами особистого користування, тимчасово ввезеними на митну територію України чи поміщеними у митний режим транзиту» та доповнено новою частиною четвертою такого змісту: «Передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Згідно з п. 1 розділу ІІ Прикінцеві положення вказаного Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу I та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 270 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Тобто, п. 7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» набрав чинності 22 серпня 2019 року, в той час як транспортний засіб марки «OPEL ASTRA» кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , країна реєстрації Литва було ввезено на митну територію України 05 листопада 2018 року.

Порушення митних правил, передбачене ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, не є триваючим порушенням, адже є вчиненим у момент передачі транспортного засобу іншій особі.

Водночас, особа не може бути притягнута до відповідальності за вчинення дій, які на той момент не становили складу адміністративного правопорушення внаслідок відсутності норми права, яка встановлював міру відповідальності за відповідні дії.

Таким чином, в даному випадку необхідно встановити не лише факт вчинення правопорушення, а і період, коли таке правопорушення вчинене.

Згідно статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.06.2020 року по справі №682/2447/16-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доказування правомірності постанови про порушення митних правил, у тому числі в частині застосування ч.4 ст.469 Митного кодексу України з урахуванням обмежень, встановлених ст. 58 Конституції України.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем протиправно винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0040/80600/21 від 07.12.2021 року.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що факт митного оформлення ОСОБА_2 вищевказаного транспортного засобу згідно митної декларації від 31.08.2021 №UА806020/2021/002166 є доказом того, що даний автомобіль у будь-якому разі був переданий ОСОБА_1 у користування або розпорядження іншій особі, яка безпосередньо не поміщувала його у митний режим транзит, оскільки відповідачем не було встановлено коли та за яких обставин саме цей автомобіль був переданий позивачем у користування або розпорядження іншій особі, яка безпосередньо не поміщувала його у митний режим транзит.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови Полтавської митниці Державної митної служби України в справі про порушення митних правил № 0040/80600/21 від 07.12.2021 року відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України.

Щодо стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката у сумі 13350грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-5 ст. 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано ст. 139 КАС України, частинами першою якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частини 3, 5 ст. 143 КАС України передбачають, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Приписи ч. 9 ст. 139 КАС України містять критерії розподілу судових витрат, які суд повинен врахувати при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Так, пунктами 1, 2, 4 ч. 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, п. 269).

З метою підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання професійної правничої допомоги №20211211/1 від 11.12.2021 р., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серії ВІ №1071116.

З наданих доказів слідує, що 11.12.2021 р. між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Партнери»(далі - АО) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №20211211/1, згідно п. 1.1 якого АО бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду(гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

Зі змісту детального опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом вбачається, що Адвокатським об`єднанням «Партнери» було надано наступні послуги: попередні консультації з клієнтом в телефонному режимі, за допомогою систем електронного зв`язку; попереднє вивчення матеріалів, законодавства в необхідній сфері правовідносин; зустріч з клієнтом в офісі адвокатського об`єднання, узгодження правової позиції; детальне вивчення матеріалів, підготовка позовної заяви з додатками; участь адвоката в судових засіданнях (за необхідності); вчинення усіх необхідних процесуальних дій в межах справи. Загальна вартість послуг склала 13550,00 грн.

Отже, в підтвердження надання правової допомоги позивачем надано відповідні документи.

Колегія суддів зазначає, що детальний опис робіт виконаних адвокатом не містить переліку які саме консультації адвокатським об`єднанням були проведені; вивчення якого законодавства було здійснено; які саме процесуальні дії були вчинені.

Крім того, зустріч з клієнтом в офісі адвокатського об`єднання не є послугою з надання правової допомоги.

Водночас, колегія суддів вважає доведеним те, що адвокатом було надана така послуга, як складання позовної заяви, також, адвокат приймав участь у розгляді справи.

Враховуючи викладене та оцінивши всі аспекти даної справи, те що позовні вимоги стосувалися скасування постанови Полтавської митниці Державної митної служби України від 07.12.2021 року в справі про порушення митних правил, якою було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн. та досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, а також задоволення позовних вимог в повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне зменшити заявлений представником позивача розмір судових витрат до суми 5 000 грн, яка вочевидь яка є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з огляду на складність даної справи, виконану адвокатом роботу та розмір штрафу, накладеного спірною постановою.

На підставі викладеного,колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтованим та доведеним є розмір витрат на правову допомогу у сумі 5000 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань витрат на правничу допомогу в сумі 13350,00 грн., а тому оскаржуване рішення слід скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Полтавської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8350 грн., а в іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08.09.2023 по справі №553/3457/23.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права..

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 08.08.2023 по справі № 553/3457/21 скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Полтавської митниці Державної митної служби Українивитрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 8 350 грн.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08.09.2023 по справі №553/3457/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич