Постанова

від 20.12.2023 по справі 520/3268/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 р. Справа № 520/3268/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, по справі № 520/3268/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати надане Рішення про відмову у призначенні пенсії №205150009257 від 23 листопада 2021 року;

- визнати протиправними бездіяльність та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо зарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1979 по 03.03.1980 до загального страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 03.03.1980;

- визнати протиправними бездіяльність та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зарахування періоду ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 09.06.1999 по 30.06.2000, з 01.01.2002 по 31.03.2002 до загального страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період ведення позивачем підприємницької діяльності з 09.06.1999 по 30.06.2000, з 01.01.2002 по 31.03.2002;

- визнати протиправними бездіяльність та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо зарахування періодів ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006 та з 01.01.2007 по 25.01.2007;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу, що дає ОСОБА_1 право на призначення пенсії за віком, періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006 та з 01.01.2007 по 25.01.2007;

- визнати протиправними бездіяльність та дії Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо зарахування до загального страхового стажу періоду, в якому ОСОБА_1 був зареєстрований в Первомайській МРФ ХОЦЗ (ЄДРПОУ 42258554) та отримував виплату допомоги по безробіттю, з 06.09.2021 по 16.11.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком період, в якому ОСОБА_1 був зареєстрований як безробітний в Первомайській МРФ ХОЦЗ (ЄДРПОУ 42258554) та отримував виплату допомоги по безробіттю, з 06.09.2021 по 16.11.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з 17 листопада 2021 року, нараховувати та щомісячно довічно виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі, не нижчому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №205150009257 від 23.11.2021 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 , на підставі його заяви, зареєстрованої 18.11.2021, пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що часткове задоволення позову судом першої інстанції не відновлює порушеного права позивача, не є ефективним та таким, яке виключає подальші протиправні рішення дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Зазначає про порушення судом процесуального права, зокрема, порушення строків розгляду справи, порядку прийняття доказів, ненадання відповіді на аргументи позивача та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Також вказує про невирішення судом першої інстанції питання про компенсацію позивачу судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду (ГУ ПФУ у Харківській області) з заявою про призначення пенсії за віком та надав пакет документів згідно розписки повідомлення від 18.11.2021 про реєстрацію заяви за №6007.

За принципом екстериторіальності його заяву було спрямовано для розгляду до ГУ ПФУ у Житомирській області.

Рішенням ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.11.2021 №205150009257 ОСОБА_1 було відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зазначено, що до стажу роботи не зараховано періоди навчання з 01.09.1979 по 03.03.1980, оскільки їх не підтверджено дипломом, а відповідно до виданої довідки завірено печаткою за відбитком якої неможливо ідентифікувати навчальний заклад, що суперечить вимогам "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" №58 від 29.07.1993. Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано весь період трудової діяльності.

Згідно рішення страховий стаж позивача становить 22 роки 05 місяців 16 днів, для визначення права на пенсію - 24 роки 5 місяців 14 днів.

Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії та незарахуванням до загального трудового стажу позивача окремих періодів, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання пенсійного органу зарахувати спірні періоду в загальних страховий стаж позивача, та відсутність підстав для зобов`язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію за віком, а також про необхідність з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути надану позивачем заяву про призначення пенсії та ухвалити рішення за її наслідками, з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірними у даній справі є питання зарахування до загального трудового стажу позивача періодів навчання (з 01.09.1979 по 03.03.1980), здійснення ним підприємницької діяльності (протягом окремих періодів 1999 2007 років) та отримання допомоги по безробіттю (06.09.2021 по 16.11.2021).

Згідно ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

За приписами пп.2 п.2.1. Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1)до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок № 637). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до п.4.2 Розділу ІV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема:

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Згідно до абз.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до пункту «б» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу (абз.3 ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч.3-1 розділу XV Закону №1058-IV (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз.1 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).

Згідно абз.2 ч.2 ст.44 Закону №1058-IV у разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (ч.5 ст.45 Закону №1058-IV).

Відповідно до п.4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Колегія суддів зауважує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

З аналізу апеляційної скарги та матеріалів справи вбачається, що доводи апеляційної скарги стосуються не порушення прав позивача щодо відмови пенсійного органу у призначенні пенсії, оскільки позовна вимога про скасування відповідного рішення пенсійного органу №205150009257 від 23 листопада 2021 року була позитивно вирішена судом першої інстанції, а полягають у порушенні порядку оформлення цього права у зв`язку з неврахуванням відповідачем окремих періодів до загального трудового стажу позивача під час прийняття вищезгаданого рішення №205150009257.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З наведеного слідує, що головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж .

Пунктом 8 Порядку №637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, Свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

На підтвердження навчання у спірний період, позивач надав до пенсійного органу довідку від 24.12.1985.

Натомість з наданої до пенсійного органу довідки неможливо встановити юридичну особу, що її видала, відтак така довідка не є належним доказом на підтвердження страхового стажу позивача.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що, відмовляючи у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1979 по 03.03.1980, пенсійний орган керувався документами, наявними у його розпорядженні на час винесення спірного рішення №205150009257 від 23.11.2021, тому відповідач не діяв явно всупереч закону та не прийняв оскаржуване рішення за відсутності до цього передбачених законом підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу того, що при попередньому розгляді цієї ж довідки, поданої позивачем через веб портал ПФУ для зарахування періоду навчання до стажу, пенсійним органом не було встановлено неможливості достовірно підтвердити відомості, які у ній викладено, то колегія суддів зауважує, що предметом позову у даній справі є визначення протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії та неврахування пенсійним органом певних періодів в загальний страховий стаж позивача в рамках прийняття вказаного управлінського рішення про відмову у призначенні пенсії. Відмова пенсійного органу коригувати дані про загальний трудовий стаж позивача у системі персоніфікованого обліку за заявами позивача поза процедурою розгляду заяви від 18.11.2021 про призначення пенсії не є предметом позову в рамках даної справи.

Крім того, доводи апеляційної скарги про отримання 27.01.2022 пенсійним органом на порталі ПФУ довідки Новосибірського промислового коледжу від 06.12.2021 №577 висновків суду першої інстанції про те, що така довідка не могла бути врахована пенсійним органом при ухваленні оскаржуваного рішення від 23.11.2021 не спростовують.

Посилання апелянта з цього приводу на встановлену ч.1 ст.45 Закону можливість надання документів про страховий стаж протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку колегія суддів вважає безпідставними, оскільки гуртуються на неправильному застосуванні позивачем приписів вказаної статті, що регулюють питання строку призначення пенсії за віком, оскільки позивач, звернувшись до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV та п.2.1 Розділу ІІ Постанови №22-1 зобов`язаний був надати всі необхідні документи для призначення пенсії разом з заявою про призначення пенсії.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції інших наданих на підтвердження навчання доказів, оскільки такі документи були оцінені судом першої інстанції і суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на обґрунтування його навчання у період з 01.09.1979 по 03.03.1980, зокрема, копії конвертів, розписок, довідок, профспілкового квитка, тощо, факту такого навчання не підтверджують.

Дослідивши зміст зазначених документів, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції та зауважує, що з їх змісту неможливо встановити період навчання позивача. Так, розписка свідчить про прийом документів в технікум, довідка містить інформацію про те, що позивач навчався, однак періодів навчання не засвідчують, так само як і неможливо встановити цільову спрямованість сплати профспілкових внесків.

Стосовно інших спірних періодів, не зарахованих відповідачем до страхового стажу позивача, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу відсутня інформація про невключені до його страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності й отримання допомоги по безробіттю, та підстави невключення таких періодів. Так, відповідач в рамках розгляду заяви позивача від 18.11.2021 про призначення пенсії та ухвалення рішення за результатом її розгляду взагалі не мотивував причини неврахування окремих періодів з посиланням на нормативно-правові акти, на підставі яких такі періоди роботи не були зараховані.

Вказане не відповідає вимогами п.4.7 розділу ІV Порядку №22-1 всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, та обов`язковості зазначення причин відмови у призначені пенсії.

Так, на запит колегії суддів відповідачем надано відповідь щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницькою діяльністю з 17.06.1999 р. по 17.07.1999 р., з 01.04.2000 року по 30.06.2000 року, з 01.07.2000 року по 20.07.2000 р., з 01.01.2002 р. по 31.12.2003 р. Таким чином відповідачем частково зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності позивача про які він зазначає в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Однак в рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідачем не наведено періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання допомоги по безробіттю у врахуванні яких до страхового стажу відповідачем відмовлено та не наведено мотиви відхилення такого стажу.

Таким чином, після отримання відповідної заяви від позивача про призначення пенсії відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності - у відповідності з вимогами пункту 4-2 розділу ІV Порядку №22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Однак, у даному випадку мотивоване рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення питання про призначення пенсії.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 21.12.2020 у справі №229/4165/17.

Отже, приймаючи спірне рішення №205150009257, відповідач діяв необґрунтовано та дійшов передчасного висновку про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

У зв`язку з вищевказаним суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про скасування рішення ГУ ПФУ у Житомирській області від 21.11.2021 №205150009257, та з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, зобов`язав пенсійний орган повторно розглянути надану позивачем заяву про призначення пенсії та ухвалити рішення за її наслідками, з урахуванням висновків суду.

При цьому, враховуючи, що можливість зарахування трудового стажу за певних обставин не вирішувалося у спірному рішенні позивача при розгляді заяви про призначення пенсії, колегія суддів також вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком, є передчасними та підлягають вирішенню пенсійним органом, оскільки саме до повноваження пенсійного органу належить вирішення вказаного питання.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині безпідставності розгляду заяви позивача про призначення пенсії ГУ ПФУ у Житомирській області, то колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до абз.13 п.4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Отже, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено Порядком №22-1, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

Як зауважив Верховний Суду у постанові від 25.07.2023 по справі №640/1873/22, положення абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 Розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1 мають легітимну мету (гарантують централізовану та прозора систему контролю за процесами призначення та перерахунку пенсій, мінімізують корупційні ризики, зумовлені особистими контактами з громадянами, попереджають можливі випадки зволікань у прийнятті рішення, оптимізують навантаження на працівників, розширюють способи звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України) та відповідають критерію "якості закону" (зокрема, відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) та не передбачають можливість різного тлумачення чи правозастосування).

Згідно абз.1 п.4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та прийняття рішення за заявою позивача від 18.11.2021 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку. При цьому, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, судом першої інстанції правильно покладено обов`язок щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії позивачу саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, як визначеного суб`єкта призначення.

Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на обставини врахування судом першої інстанції недопустимих доказів, поданих з порушенням встановленого строку, оскільки такі докази були подані на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Щодо посилання апелянта на постанови Сьомого апеляційного адміністративний суду від 08.12.2021 у справі №560/677/21, Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 у справі №580/3129/19, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 у справі №857/1570/19, Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №560/302/19 та Першого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі №360/1330/19, то колегія суддів зауважує, що за правилом ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Не вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат у виді судового збору може бути підставою для ухвалення додаткового рішення за заявою сторони чи за власною ініціативою суду згідно ст.252 КАС України, однак не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків колегії суддів також не спростовують та не є підставою для скасування чи зміни судового рішення згідно ст.315 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, переглянувши рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 по справі № 520/3268/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій